Першонароджені діти виявилися допитливішими. Це пов'язано з тим, що первістки зазвичай більше орієнтовані на дорослих, більше з ними спілкуються. У дорослих – безліч різноманітних знань, інтересів, і вони із задоволенням заохочують дитину ставити питання і взнавати нове.
У цій же роботі було виявлено, що дівчатка, що мають молодшого брата, більш схильні до ревнощів, суперництва, агресивних реакцій, ніж дівчатка, які мають молодших сестер.
Кох пояснює це ти, що матері терплячіші до хлопчиків, що викликає у дівчаток ревнощі. Матері і, в деякій мірі, батьки схильні захищати молодших братів від старших, що також впливає на взаємини і особистісні характеристики сиблінгів.
Вплив старшого сиблінга на молодшого залежить від різниці у віці. Так, молодший брат сестри, яка старша за нього на 4–6 років, може мати проблеми із статевою ідентифікацією.
Перед його очима – жіноча модель, оскільки він переважно спілкується з жінками – з матір'ю і старшою сестрою. Кох пише, що, згідно теорії Фрейда, батько сприяє дочці, а не синові, тому приділяє йому менше уваги. По відношенню до брата старша сестра домінантна, ревнива, дбайлива. Мати ставиться до нього м'якше, ніж до старшої дівчинки, балує його і потурає у всьому, оскільки він – хлопчик, до того ж, молодший. В результаті, хлопчик стає пасивним, переживає почуття неповноцінності.
Хлопчики, що мають старшого брата з великою різницею у віці, в порівнянні з тими, хто має старшу сестру, відрізняються великим ентузіазмом, амбіціями, агресивністю, наполегливістю і широтою інтересів. Старший брат допомагає молодшому в його статевій ідентифікації, що сприяє зменшенню причин для конфліктів між ними.
Отримані і статеві відмінності: дівчатка, як і очікувалося, виявилися відповідальнішими, наполегливішими і організованішими. В даному випадку спостерігається вплив різниці у віці. Коли дівчинка старша за свого сиблінга менше, ніж на два роки, вона більш ініціативна і домінанта, ніж хлопчик в тій же сиблінговій позиції. Це пояснюється тим, що дівчатка схильні ідентифікувати себе з матір'ю, а хлопчики – ні.
Шуберт і Вагнер досліджували дітей з багатодітних сімей. Вони обстежували 229 хлопчиків і 248 дівчаток – старшокласників і 117 хлопчиків перехідного віку з сімей різного розміру. Виявилось, що діти з великих сімей в підлітковому віці є стабільнішими: вони не демонструють ознак вікового дисбалансу. У цій роботі були отримані відмінності в особоистісних характеристиках дітей залежно від порядку народження. Наприклад, у старших дітей в сім'ях більша вірогідність неврастенічних розладів, в середніх – параноїдальних.
Боссаро і Болл на вибірці з 64 сімей вивчали ролеві позиції дітей залежно від порядку народження. Дослідження продовжувалося 6 років. Було вивчено 879 дітей. Автори прийшли до висновку, що, чим більша сім'я, тим вища ролева диференціація і спеціалізація сиблінгів. Ролі вони розглядали як прояв спеціалізованої функції індивіда в сім'ї. Дитина в дуже ранньому віці бере на себе певну роль в груповому житті сім'ї. Інші члени сім'ї приймають його в цій ролі. Коли нова дитина приходить в сім'ю, вона потрапляє в ситуацію, де деякі рольові позиції вже зайняті, і вона визначає свою роль, виходячи з цього. Отже, дитина не вільна у виборі своєї ролі.
Було виділено вісім типових родинних ролей.
Перший тип – він присутній в кожній сім'ї – це відповідальна дитина. Вона наглядає за іншими сиблінгами, допомагає їм. Якщо це хлопчик, то він виступає як помічник батька або його заступник, якщо той відсутній. Якщо це дівчинка, то вона стає як би другою матір'ю молодшим дітям. Великі сім'ї в значній мірі тримаються на плечах старших дітей. Але є і багаточисельні виключення. Наприклад, коли старший син не може узяти на себе цю роль, оскільки він – улюбленець матері, або у нього конфлікт з батьком, і тоді він прагне рідко бувати удома. Також і старша дочка може бути безвідповідальною, вона може бути розпещеною батьковою улюбленицею, або знаходитися в конфліктних стосунках з матір'ю.
Другий тип, що часто зустрічається, – популярний, соціабельній сиблінг. Часто це друга дитина в сім'ї або той, хто слідує за відповідальним. Частіше це хлопчик. Він не бореться із старшим за владу через контроль над сиблінгами, а набуває популярності завдяки своїй чарівливості, чим доповнює роль першого. Він товариський, легко вступає в контакт з людьми. Його люблять ті, що оточують – батьки і інші люди. Він уважний і чуйний.
Третій тип – амбітний. Його інтереси носять соціальний характер і лежать поза сім'єю. Займається багатьма речами. Більшість цих дітей – дівчатка, часто треті і далі по порядку народження. Така дитина не претендує на перші дві ролеві позиції в сім'ї, а направляє свою активність зовні, в нове русло, де може проявити себе і стати успішною.
Четвертий тип – студент. Він багато читає, добре вчиться в школі, має високий інтелект, розумний. Він зазвичай спокійний, працелюбний, методичний. Такі діти можуть бути першими в сім'ї, хто закінчив коледж чи ВНЗ. Дівчатка і хлопчики цього типу в рівній пропорції. Як і третій тип, він вибирає для себе інший шлях проявити себе.
П'ятий тип – егоцентричний. Це ізольований член сім'ї. Його опис варіює від замкнутості до асоціальних установок відносно інших сиблінгів. Інколи організовує свою життєву активність поза сім'єю. Може бути яскравим, але знаходиться у стані війни зі усім світом. Упертий, незалежний, не любить школу, не дуже відповідальний, але сприймає життя дуже серйозно. Це частіше дитина чоловічої статі. Цей тип уникає змагання з іншими сиблінгами.
Шостий тип – найбезвідповідальніший член сім'ї. Він теж уникає змаганнь за досягнення. Він усунений від родинного життя, але не у фізичних відносинах. Він просто знімає з себе відповідальність за інших членів сім'ї.
Сьомий тип – це неблагополучна дитина. Хтось з цього типу має фізичні недоліки, хтось – хронічні або тривалі хвороби, хтось просто іпохондрик. В будь-якому випадку, цей тип використовує свої недоліки, аби виправдати свої поразки. Це можуть бути і дівчатка, і хлопчики.
Восьмий тип – улюбленець. Це розпещена дитина. Рідко велика сім'я обходиться без цього типу сиблінга. Частіше це пізня дитина, наймолодша. Таку дитину особливо балує мати. Останні сиблінги визнають його улюбленцем, вважають, що йому більше дозволяється, ніж ним.
Цих вісім типів не обов'язково присутньо в кожній сім'ї, хоч би тому, що не у всіх сім'ях є стільки дітей. Є і інші типи сиблінгів – "козел відпущення", "дівчинка-шибеник", "перфекціоніст", "слабак", "тихоня", "біла ворона", "умілець" і ін. Але вони не так поширені, як перші вісім типів.
Мозак розглянув питання суперництва між сиблінгами і прийшов до висновку, що зі збільшенням різниці у віці суперництво між дітьми зменшується. Так, при різниці між двома дітьми в 7 і більше років, вони обоє розвиваються практично як єдині діти.
Екстейн, аналізуючи дослідження 1949–1965 рр., виділяє насткпні відмінності між дітьми з різним порядком народження по різних характеристиках.
Першонароджені:
- успішніше інших сиблінгів
- мають вищі інтелектуальні показники
- краще вчаться
- володіють вищою мотивацією
- більше схильні до стресу
- більш схильні до приєднання
- демонструють зрілішу поведінку
- більш схильні піддаватися авторитетам
- схильні до лідерства
- нестійкі до стресу
Середні діти:
- мають менше проблем в діяльності
Молодші діти:
- мають вищу вірогідність схильності до алкоголізму
- діє як єдина дитина при різниці у віці більше 7 років
- відрізняються по когнітивних характеристиках
Єдині діти:
- переживають потребу в досягненнях
- мають високий рівень досягнень
- мають більше проблем в поведінці
- відчувають потребу в приєднанні під впливом стресу
Франкл Салловей провів повторний аналіз робіт, даних С.Ернст і Ж.Агнст, із застосуванням мета-анализу і виявив, що порядок народження краще передбачає соціальні аттитюди, ніж стать, соціальний клас або раса. Крім того, порядок народження впливає на особу в 5–10 разів сильніше, ніж IQ або академічні досягнення. Порядок народження визначає інтелектуальну гнучкість, відношення до інновацій і нових ідей, а також те, як людина може змінювати свої погляди. Знахідки Салловея викликали нову хвилю експериментальних досліджень ефекту порядку народження.
4. Вивчення порядку народження в руслі психоаналізу
Одним з послідовників Адлера був Вальтер Томан. Він проаналізував вплив родинних позицій сиблінгів на їх особистісні особливості і майбутнє подружнє життя. Виділяв 11 конфігурацій з врахуванням порядку народження і статі дітей:
– старший брат брата
– молодший брат брата
– старший брат сестри
– молодший брат сестри
– старша сестра сестри
– молодша сестра сестри
– старша сестра брата
– молодша сестра брата
– середня дитина
– єдина дитина
– близнята.
Він визначив найбільш сприятливі і найбільш несприятливі поєднання подружжя з точки зору того, в яких сиблінгових стосунках вони знаходилися.
Найбільш сприятливі ситуації:
1. Шлюб між старшим братом сестри і молодшою сестрою брата. В цьому випадку вірогідність конфлікту старшинства або конфлікту прийняття іншої статі низька. Чоловік звик спілкуватися з молодшою дівчинкою, дружина – із старшим хлопчиком.
2.Шлюб між молодшим братом сестри і старшою сестрою брата. Для нього звична дівчинка старше за нього, для неї – хлопчик молодший за неї. Конфлікт старшинства і прийняття протилежної статі маловірогідний. Але в такій парі можливі зміни в стосунках влади.
Тип взаємин з партнерами протилежної статі в кожному з цих випадків аналогічний тому, який існував в їх сім'ях.
Найбільш несприятливі ситуації:
1. Шлюб старшого з братів і старшою з сестер. Вони обоє були старшими серед сиблінгів в своїх сім'ях, до того ж не мали досвіду спілкування з представниками протилежної статі. Кожен прагнутиме бути старшим. З появою у них дітей ситуація може змінитися – вони обоє можуть відчути себе старшими по відношенню до дітей, але і в цьому випадку чоловік може прагнути до об'єднання з синами проти дівчаток, а дружина – з дочками проти хлопчиків.