Психологічна самореалізація молодшого школяра засобами мистецтва (стр. 4 из 6)

Програмою стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва враховано те, що комплексний розвивальний ефект театрального мистецтва переважає над іншими різновидами мистецтва, оскільки, органічно поєднуючи різні види останнього, передбачає найбільш інтенсивне залучення глядача. Заняття в рамках першої експериментальної групи відбувалися гомогенними віковими підгрупами, що відповідали учням першого, другого, третього та четвертого класів. З метою перевірки гіпотези підгрупи другої експериментальної групи мали гетерогенний склад. Заняття відбувались у спеціально обладнаному приміщенні двічі на тиждень і тривали 40-80 хв. протягом навчального року. Реалізація програми здійснювалася на засадах структурно-динамічного підходу з опорою на принцип єдності свідомості і діяльності.

Програма була розгорнута в три етапи, що реалізовували завдання прикладної моделі. Метою першого етапу програми було ознайомлення учнів з основами, функціями та вербальними й невербальними засобами вираження художнього образу у театральному мистецтві. Кінцевий результат даного етапу передбачав не лише формування в учнів свідомого й компетентного ставлення до театрального, музичного, хореографічного та образотворчого мистецтв, але і формування спеціальних комунікативних умінь, що забезпечували адаптацію до учнівського колективу, з використанням різноманітних ігор, вправ, етюдів та ін. Ситуації вибору, що створювалися на другому етапі програми стимулювали учнів до пізнання та відкриття себе в одному з вищезазначених видів мистецтва, що, в свою чергу, спонукало до презентації себе у спільно організованій музично-театральній постановці, яка була кінцевим продуктом третього етапу програми. Виконанню завдань прикладної моделі сприяли забезпечені програмним змістом сенсові установки, що актуалізовувалися при обранні і виконанні обраної ролі як з класичного, так і з авторського дидактичного матеріалу.

Для експериментальної перевірки дієвості прикладної моделі та програми стимулювання самореалізації молодших школярів засобами мистецтва було проведено повторне обстеження учнів початкових класів і здійснено аналіз отриманих показників в експериментальних та контрольній групах. Для констатації вірогідності результатів та підтвердження успішності проведеного формувального експерименту, спрямованого на стимулювання мотивації досягнення успіху, впевненості у собі та незалежності, застосовувався однофакторний дисперсійний аналіз. Було перевірено, чи існують статистично значущі відмінності середніх значень показників самореалізації дітей у контрольній та експериментальних групах учнів початкових класів, які зумовлені впливом художньотворчої діяльності в різних організаційних умовах. Отримані значення для учнів першого класу

, другого класу , третього класу , четвертого класу , дають змогу зробити висновок про значні позитивні зміни показника мотивації досягнення успіху. Підтверджується достовірність змін як для показника впевненості у собі за результатами учнів першого, другого, третього та четвертого класів відповідно: , , , ; так і для показника незалежності: , , , відповідно для учнів першого, другого, третього та четвертого класів. На підставі отриманих результатів можемо стверджувати, що середні значення показників самореалізації молодших школярів у контрольній та двох експериментальних групах різні.

Таким чином, простежується позитивна динаміка показників самореалізації молодшого школяра в двох експериментальних групах, в той час як у контрольній ці зміни не значні. Середні значення такого показника самореалізації, як мотивація досягнення успіху в дітей першої експериментальної групи мають позитивний приріст як у першому =0,9, так і в четвертому =4,7 класах. Яскравіша динаміка середнього значення даного показника простежується в дітей другої експериментальної групи: =3 та =7,5 відповідно першого та четвертого класів. У дітей контрольної групи середнє значення показника мотивації досягнення успіху демонструє такі зміни: у дітей першого класу зміна показника відсутня та =-0,7 у четвертокласників.

Рис.2 демонструє кращу позитивну динаміку середніх значень показника мотивації досягнення успіху у процесі самореалізації молодших школярів у другій експериментальній групі порівняно з першою експериментальною та контрольною групами протягом вікового періоду.

Рис.2. Динаміка показника мотивації досягнення успіху в процесі самореалізації молодших школярів за результатами формувального експерименту

Зміна середніх значень показника впевненості у собі в дітей другої експериментальної групи як на початку, так і в кінці вікового періоду становить Д

= 2,8. У дітей першої експериментальної групи на початку вікового періоду Д =2,5, а наприкінці Д =2,1. Проте в дітей контрольної групи приріст показника впевненості у собі не значний на початку вікового періоду (Д =0,1) та не змінюється до кінця досліджуваного періоду.

Рис.3 підтверджує позитивну тенденцію зміни середніх значень показника впевненості у собі в процесі самореалізації молодших школярів протягом всього вікового періоду порівняно з учнями контрольної та першої експериментальної груп.

Рис.3. Динаміка показника впевненості у собі в процесі самореалізації молодших школярів за результатами формувального експерименту

Аналізуючи зміну середніх значень показника незалежності в процесі самореалізації молодших школярів, слід відзначити його інтенсивнішу динаміку в дітей другої експериментальної групи. Так, на початку вікового періоду Д

=3,9, тоді як в учнів першої експериментальної групи Д =2,3, в дітей контрольної групи Д = 0,9. Наприкінці досліджуваного періоду Д =2,7, Д =1,8 та Д =0,4 відповідно в дітей другої, першої експериментальної та контрольної груп.

Як видно з рис.4, середні значення показника незалежності в процесі самореалізації молодших школярів за результатами формувального експерименту, в дітей другої експериментальної групи вищі, особливо на початку вікового періоду, ніж в учнів першої експериментальної та контрольної груп.

Рис.4. Динаміка показника незалежності в процесі самореалізації молодших школярів за результатами формувального експерименту