Розділ 1. Конфлікт як психолого-педагічна проблема
1.1 Проблеми конфліктності серед молодших школярів у психологічній теорії та практиці
1.2 Поняття про конфлікт: його види, структура
1.3 Типологія конфліктно-стресових ситуацій у молодших класах
1.4 Конфлікти дидактичного характеру, типу "вчитель-учень"
1.5 Міжособистісні конфліктні ситуації серед молодших школярів типу "учень-учень"
1.6 Способи вирішення міжособистісних конфліктних ситуаций серед дітей молодшого шкільного віку
Частина 2. Емпіричний психологічний експеримент
2.1 Психологічна діагностика схильності дітей молодшого шкільного віку до конфліктих ситуацій
2.2 Шляхи психологічної корекції схильності до конфліктних реакцій молодших школярів
Висновки
Додатки
Список використаної літератури
Актуальність дослідження. Перебудова сучасної системи педагогічної діяльності у плані забезпечення різнобічного і гармонійного розвитку особистості вимагає від вихователя особливої уваги до учня на переломних етапах його психічного та соціального розвитку, коли помітно загострюються суперечності цього процесу. Дуже важливо не допустити переростання цих суперечностей у конфлікти, які можуть сповільнювати, а то й деформувати процес становлення особистості учня.
Сучасна педагогічна практика свідчить про те, що з конфліктними ситуаціями серед дітей стикаються вже вчителі початкової школи і навіть вихователі дитячих садків. Проте, більшу кількість наукових праць присвячено вивченню особливостей агресивної поведінки підлітків, тоді як діти молодшого шкільного віку найчастіше вважаються нормослухняними, а їх агресивні реакції і необхідність корекції їх конфліктної поведінки, як правило, залишаються поза увагою дослідників.
Недостатня теоретична дослідженість особливостей, детермінації та способів психологічної корекції конфліктності молодших школярів, з одного боку, і надзвичайна актуальність проблеми конфліктних ситуацій серед сучасних школярів для психологічної та педагогічної практики, з іншого боку, обумовили вибір теми нашого дослідження: “Психологічний аналіз конфліктних ситуацій молодших школярів"
Здійснення психологічної корекції конфліктної поведінки дітей доцільно починати вже у молодшому шкільному віці. На думку багатьох відомих психологів (М.Й. Боришевський, Я.Л. Коломінський, Л.С. Славіна та ін), молодший шкільний вік відіграє виключно важливу роль у формуванні та закріпленні основних тенденцій поведінки дітей, у тому числі й конфліктних. Тому звертати увагу на конфліктні ситуації у середовищі дітей та здійснювати спроби щодо їх коригування необхідно не в підлітковому віці, коли основні стереотипи поведінки вже сформувалися, а саме у молодшому шкільному віці, коли ці реакції ще не набули характеру сталих і закріплених. Крім того, чим молодша дитина, тим легше на неї впливати і тим ефективніше буде як профілактична, так і корекційна робота з нею. Це обумовило вибір контингенту досліджуваних.
Об¢єкт дослідження - психологічний аналіз конфліктних ситуацій серед молодших школярів.
Предмет дослідження - особистісні та соціально-психологічні передумови виникнення конфліктних ситуацій серед молодших школярів, шляхи їх попередження та вирішення.
Мета дослідження полягає у з¢ясуванні поняття про конфлікт, факторів, що впливають на виникнення конфліктних ситуацій у дітей, і визначенні шляхів корекції поведінки молодших школярів, для ефективного подолання конфліктності.
У відповідності з поставленою метою дослідження були поставлені такі завдання:
Виявити психологічні особливості конфлікту, його структуру, сферу, динамику.
В ході теоретичного аналізу виявити фактори, які сприяють виникненню конфліктних ситуацій у молодших школярів.
Визначити, використовуючи комплекс психодіагностичних методів і методик, психологічний симптомокомплекс конфліктності у дітей молодшого шкільного віку.
Визначити шляхи і способи психологічної корекції агресивної поведінки в молодших школярів, для ефективного подолання конфліктності.
Розробити рекомендації щодо психологічної корекції та профілактики конфліктних ситуацій серед молодших школярів.
Методологічною основою дослідження стали науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності молодшого шкільного віку (Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Т.В. Драгунова, Д.Б. Ельконін, І.С. Кон, Д.Ф. Ніколенко, Л.М. Проколієнко та ін) [9], [25], дослідження присвячені проблемі єдності психіки і діяльності (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн) [15] ; системний підхід до дослідження особистості (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов); становлення і розвитку особистості та психологічних засад педагогічного сприяння йому (Л.І. Божович, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, М.С. Неймарк, П.Р. Чамата, М.Й. Боришевський, Н.Ю. Максимова, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва, Д.І. Фельдштейн) [9] ; принципи гуманістичного підходу до виховання (Я.А. Коменський, Й. Песталоцці, К.Д. Ушинський, І.О. Синиця, В.О. Сухомлинський, А. Маслоу, К. Роджерс).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань на різних етапах дослідження застосовувались наступні методи: аналіз та систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних теоретичних та експериментальних досліджень, психологічний експеримент, що включав констатуючу, формуючу та контрольну частини, аналіз ситуації реальної взаємодії молодших школярів з оточуючими, метод включеного спостереження, бесіди, опитування вчителів та батьків, а також психолого-діагностичний метод, представлений стандартизованими й проективними методиками (модифікований опитувальник Басса - Даркі, експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації, методика для визначення домінуючого типу темпераменту (О. Бєлов)). Емпіричні дані оброблялись методами математичної статистики. Інтерпретація даних проводилась на основі методів непараметричної статистики та наступного якісного аналізу.
Дослідження проводилось на базі середньої школи № 1 м. Рівне. Основну експериментальну групу склали 59 учнів других класів.
Теоретична значущість дослідження полягає у поглибленні психологічних знань про детермінацію конфліктних ситуацій серед молодших школярів; з¢ясуванні основних факторів, які впливають на динаміку конфліктності дітей; моделюванні психологічного симптомокомплексу особливостей молодших школярів, схильних до конфліктування з однолітками; визначенні принципових підходів та обґрунтуванні способів і методів психологічної корекції конфліктної поведінки дітей молодшого шкільного віку; визначенні напрямів роботи щодо профілактики конфліктних проявів у поведінці молодших школярів.
Практичне значення роботи забезпечується розробкою психо-діагностичного комплексу для виявлення психологічних особливостей молодших школярів, схильних до конфліктних проявів у спілкуванні; розробкою практичних рекомендацій щодо профілактики і корекції конфліктних ситуацій та конфліктних схильностей у поведінці молодших школярів.
Результати дослідження можуть бути використані у психодіагностичній, психопрофілактичній та психокорекційній діяльності практичних психологів шкільних, навчально-виховних закладів.
Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, двох частин - теоретичної, яка включає один розділ та 6 підрозділів та практичної, яка включає емпіричний психологічний експеримент та його результати, висновків, та списку літератури, що нараховує 42 найменування та додатки.
У сучасній освіті основний акцент ставиться на гуманістичній спрямованості педагогічного процесу. Це передбачає, зокрема, ставлення до школяра не як до об’єкта навчання й виховання, а як до суб’єкта спілкування й потребує розвитку в учнях самостійності, самоорганізованості, здібності вступати в діалог з іншою людиною.
Прояви конфліктності дуже характерні для молодшого шкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної психологічної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями. Тому психолог повинен допомогти молодшим школярам подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі.
Слід підкреслити, що конфлікти стали однією з найскладніших проблем життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з дорослими, однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і в різних обставинах стикаються з конфліктами. Постійно зростає кількість конфліктів у системі "учитель-учень" та "учень-учень". Майже як норма сприймається відсутність позитивних взаємин між педагогом і школярами, зростає емоційна й духовна дистанція між ними; навпаки, падає взаємний інтерес один до одного, знижується мотивація учнів до навчання.
Неконструктивна поведінка сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів в емоційні, котрі призводять до таких негативних наслідків, як зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривожності. Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів у школі значно підвищують конфліктогенність навчально-виховного середовища, що стає основою формування конфліктної спрямованості особистості й перешкодою на шляху процесу самореалізації людини.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що поняття конфлікту трактується досить широко, внаслідок чого воно виявляється еквівалентним філософському розумінню суперечності. [33, 25]