Додаток 2.
Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні В.В. Бойко [16, 281-187]
Призначення тесту
Діагностика провідної стратегії захисту в спілкуванні з партнерами.
Інструкція до тесту
Виберіть той варіант відповіді, що підходить вам найбільше
Тестовий матеріал
1. Знаючи себе, ви можете сказати:
1. я скоріше людина миролюбна, покладлива;
2. я скоріше людина гнучка, здатна обходити гострі ситуації, уникати конфліктів;
3. я скоріше людина, що йде прямо, безкомпромісна, категорична.
2. Коли ви подумки з'ясовуєте відносини зі своїм кривдником, то найчастіше:
1. шукаєте спосіб примирення;
2. обмірковуєте спосіб не мати з ним справ;
3. міркуєте про те, як його покарати або поставити на місце.
3. У спірній ситуації, коли партнер явно не намагається або не хоче вас зрозуміти, ви найімовірніше:
1. будете спокійно домагатися того, щоб він вас зрозумів;
2. постараєтеся згорнути з ним спілкування;
3. будете гарячитися, ображатися або злитися.
4. Якщо захищаючи свої важливі інтереси, ви відчуєте, що можете посваритися з гарною людиною, то:
1. підете на значні поступки;
2. відступите від своїх домагань;
3. будете відстоювати свої інтереси.
5. У ситуації, де вас намагаються скривдити або принизити, ви швидше за все:
1. постараєтеся запастися терпінням і довести справу до кінця;
2. дипломатичним чином будете уникати контактів;
3. дасте гідну відсіч.
6. У взаємодії із владною й у той же час несправедливою людиною/вчителем/керівником ви:
1. зможете співробітничати в ім'я інтересів справи;
2. постараєтеся якнайменше контактувати з ними;
3. будете опиратися його стилю, активно захищаючи свої інтереси.
7. Якщо рішення питання залежить тільки від вас, але партнер зачепив ваше самолюбство, то ви:
1. підете йому назустріч;
2. підете від конкретного рішення;
3. вирішите питання не на користь партнера.
8. Якщо хтось із друзів час від часу буде дозволяти собі образливі випади у вашу адресу, ви:
1. не станете надавати цьому особливого значення;
2. постараєтеся обмежити або припинити контакти;
3. щораз дасте гідну відсіч.
9. Якщо в партнера є претензії до вас і він при цьому роздратований, то вам звичніше:
1. спочатку заспокоїти його, а потім реагувати на претензії;
2. уникнути з'ясування відносин з партнером у такому стані;
3. поставити його на своє місце або перервати.
10. Якщо хто-небудь із колег стане розповідати вам про те погане, що говорять про вас інші, то ви:
1. тактовно вислухаєте все до кінця;
2. пропустите мимо вух;
3. перервете розповідь на півслові.
11. Якщо партнер занадто проявляє напористість і хоче одержати вигоду за ваш рахунок, то ви:
1. підете на поступку заради миру;
2. ухилитеся від остаточного рішення розраховуючи на те, що партнер заспокоїться й тоді ви повернетеся до питання;
3. однозначно дасте зрозуміти партнерові, що він не одержить вигоду за ваш рахунок.
12. Коли ви маєте справу з партнером, що діє за принципом «урвати побільше», ви:
1. терпляче домагаєтеся своїх цілей;
2. волієте обмежити взаємодію з ним;
3. рішуче ставите такого партнера на місце.
13. Маючи справу з нахабнуватою особистістю, ви:
1. знаходите до неї підхід за допомогою терпіння й дипломатії;
2. зводите спілкування до мінімуму;
3. дієте тими ж методами.
14. Коли сперечальник настроєний до вас вороже, ви зазвичай:
1. спокійно й терпляче переборюєте його настрой;
2. ідете від спілкування;
3. осаджуєте його або відповідаєте тим же.
15. Коли вам задають неприємні питання, ви найчастіше:
1. спокійно відповідаєте на них;
2. уникаєте прямих відповідей;
3. «заводитеся», губите самовладання.
16. Коли виникають гострі розбіжності між вами й партнером, то це найчастіше:
1. змушує вас шукати вихід з положення, знаходити компроміс, іти на поступки;
2. спонукує згладжувати протиріччя, не підкреслювати розходження в позиціях;
3. активізує бажання довести свою правоту.
17. Якщо партнер виграє в суперечці, вам звичніше:
1. поздоровити його з перемогою;
2. зробити вигляд, що нічого особливого не відбувається;
3. «боротися до останнього патрона».
18. У випадках, коли відносини з партнером знаходять конфліктний характер, ви взяли собі за правило:
1. «мир за всяку ціну» - визнати свою поразку, принести вибачення, піти на зустріч побажанням партнера;
2. «пас убік» - обмежити контакти, піти від суперечки;
3. «розставити крапки над «І» - з'ясувати всі розбіжності, неодмінно знайти вихід із ситуації.
19. Коли конфлікт стосується ваших інтересів, то вам найчастіше вдається його вигравати:
1. завдяки дипломатії й гнучкості розуму;
2. за рахунок витримки й терпіння;
3. за рахунок темпераменту й емоцій.
20. Якщо хто-небудь із колег навмисно зачепить ваше самолюбство, ви:
1. м'яко й коректно зробите йому зауваження;
2. не станете загострювати ситуацію, зробите вигляд, буд-то нічого не трапилося;
3. дасте гідну відсіч.
21. Коли близькі критикують вас, то ви:
1. приймаєте їхні зауваження із вдячністю;
2. намагаєтеся не звертати на критику увагу;
3. дратуєтеся, пручаєтеся або злитеся.
22. Якщо хто-небудь із рідних або близьких говорить вам неправду, ви зазвичай волієте:
1. спокійно й тактовно домагатися істини;
2. зробити вигляд, що не зауважуєте неправду, обійти не приємний оборот справи;
3. рішуче вивести брехуна на «чисту воду».
23. Коли ви роздратовані, нервуєте то найчастіше:
1. шукайте співчуття, розуміння;
2. усамітнюєтеся, щоб не виявити свій стан на партнерах;
3. на комусь відіграєтеся, шукаєте «козла відпущення».
24. Коли хтось із однокласників/друзів/колег, менш гідний і здатний ніж ви, одержує заохочення, ви:
1. радуєтеся за нього;
2. не надаєте особливого значення факту;
3. засмучуєтеся.
Ключ до тесту
Для визначення властивої респондентові стратегії психологічного захисту в спілкуванні з партнерами треба підрахувати суму відповідей кожного типу:
· Варіант “а” - миролюбство,
· Варіант “b” - уникання,
· Варіант “c” - агресія.
Чим більше відповідей того або іншого типу, тим чіткіше виражена відповідна стратегія; якщо їхня кількість приблизно однакова, значить у контакті з партнерами випробуваний активно використовує різні захисти своєї суб'єктивної реальності.
Інтерпретація результатів тесту
Миролюбство - психологічна стратегія захисту суб'єктної реальності особистості, у якій провідну роль грають інтелект і характер. Інтелект погашає або нейтралізує енергію емоцій у тих випадках, коли виникає погроза для Я особистості.
Миролюбство припускає партнерство й співробітництво, уміння йти на компроміси, робити поступки й бути податливим, готовність жертвувати деякими своїми інтересами в ім'я головного - збереження достоїнства. У ряді випадків миролюбство означає пристосування, прагнення уступати напору партнера, не загострювати відносини й не вплутуватися в конфлікти,щоб не піддавати випробуванням своє Я.
Одного інтелекту, однак, часто не досить, щоб миролюбство стало домінуючою стратегією захисту. Важливо ще мати підходящий характер - м'який, урівноважений, комунікабельний. Інтелект в ансамблі з «гарним» характером створюють психогенну передумову для миролюбства.
Зрозуміло, буває й так, що людина з не дуже гарним характером також змушена показувати миролюбство. Швидше за все її «обламало життя», і вона зробила мудрий висновок: треба жити в злагоді й спокої. У такому випадку її стратегія захисту обумовлена досвідом й обставинами, тобто вона соціогенна. Зрештою не так вже і важливо, що рухає людиною - природа або досвід, або й те й інше разом, - головне результат: чи виступає миролюбство провідною стратегією психологічного захисту або проявляється лише епізодично, поряд з іншими стратегіями.
Не варто думати, що миролюбство - бездоганна стратегія захисту Я, придатна у всіх випадках. Суцільне або слащаве миролюбство - доказ безхребетності й безвільності, втрати почуття власного достоїнства, що саме й покликано оберігати психологічний захист. Переможець не повинен ставати трофеєм. Найкраще, коли миролюбство домінує й сполучається з іншими стратегіями (м'якими їхніми формами).
Уникання - психологічна стратегія захисту суб'єктної реальності, заснована на економії інтелектуальних й емоційних ресурсів. Індивід звично обходить або без бою залишає зони конфліктів і напруг, коли його Я піддається атакам. При цьому він у відкриту не розтрачує енергію емоцій і мінімально напружує інтелект.
Уникання носить психогенний характер, якщо воно обумовлене природними особливостями індивіда. У нього слабка вроджена енергія: бідні, ригідні емоції, посередній розум, млявий темперамент.
Можливий інший варіант: людина володіє від народження потужним інтелектом, щоб іти від напружених контактів, не зв'язуватися з тими, хто досаждає її Я. Правда, спостереження показують, що одного розуму для домінуючої стратегії уникання недостатньо. Розумні люди часто активно утягуються в захист своєї суб'єктивної реальності, і це природно: інтелект покликаний стояти на стражі наших потреб, інтересів, цінностей і завоювань. Очевидно, потрібна ще й воля.
Нарешті можливий і такий варіант, коли людина змушує себе обходити гострі кути в спілкуванні й конфліктні ситуації, уміє вчасно сказати собі: «не вилазь зі своїм Я». Для цього треба мати міцну нервову систему, волю й, безсумнівно, життєвий досвід за плечима, що у потрібний момент нагадує: «не тягни на себе ковдру», «не плюй проти вітру», «не сідай не у свій тролейбус», «зроби пас убік».
Стратегія миролюбства будується на основі добротного інтелекту й уживчивого характеру - досить високі вимоги до особистості. Уникання нібито простіше, не вимагає особливих розумових й емоційних витрат, але й воно обумовлене підвищеними вимогами до нервової системи й волі.