· Психози, асоційовані з культовою травмою. Характерний індукований характер. Виділяють синдром надцінних психогенних ідей релігійного змісту, індукований релігійний надцінний і паранояльні марення, які можуть виникати як самостійно так і в рамках наявного шизотипічного розладу або шизофренії.
Разом з тим, не можна заперечувати, що релігійні співтовариства надають істотну допомогу при проведенні реабілітаційних програм з наркозалежними. Як показують закордонні дослідження, уведення в реабілітаційні програми алкоголіків і наркоманів тренінгів, пов'язаних з розвитком духовності й виховання релігійного почуття, позитивно оцінюється як самими пацієнтами, так і фахівцями [85]. Так тренінги духовності виявилися ефективні при використанні метадонових програм зниження шкоди в опіодних наркоманів [82].
У більшості обстежених осіб, у віці від 18 до 35 років, як чоловічої, так і жіновий статі, через 3-4 місяця після регулярних відвідувань зазначених релігійних організацій відзначалися в основному наступні зміни в психічному стані й поведінці: наступала повна (або неповна) переконаність у правоті навчання релігійного культу; з'являлося вороже відношення до батьків (відчуження від батьків); відмова від навчання, роботи, читання газет, журналів, художньої літератури, від перегляду кіно й телепередач, від користування радіоприймачем; спостерігалося обмеження сну до 3-5 годин на добу й виключення з харчування продуктів, що містять тваринні білки; наростали «інтроспекції», замкнутість, губилися друзі, вгасав інтерес до протилежної статі; з'являлися анімія, емоційна холодність, безпристрасний тон голосу, байдужне відношення до зовнішності.
Зазначені прояви супроводжувалися втечами з рідного дому, повним зануренням у діяльність релігійної організації, у багатьох випадках спостерігалися фізичне й психічне виснаження, підвищена стомлюваність. Відзначалося також виключення яких-небудь розмов з підозрілістю й загальною тенденцією до викривлення фактів шляхом їхнього невірного тлумачення, охоплення «законспірованими» подіями, що відбуваються у світі. Такі зміни в психічному стані й поведінці характерні для шизоїдного, параноїдного й залежного розладів особистості. У результаті інтенсивної сектантської практики (літургії, багаторазові ритуали й обряди, ініціації, медитації) деякі ідеї в досліджуваних нами осіб здобували характер надцінних ідей релігійного або псевдорелігіозного змісту, а в частини — характер надцінного псевдорелігіозного марення. Псевдорелігіозні маячні ідеї повністю опановували свідомістю й поведінкою сектанта, визначали всі його вчинки й дії, були недоступні корекції, відрізнялися афективною заряженністю й супроводжувалися сімейною й соціальною дезадаптаціею. Стійкість зазначених маячних ідей підтримувалася постійним контролем поведінки з боку членів сект шляхом системи заборон і обмежень, а також шляхом завантаженості сектантськими дорученнями, обов'язками й у частині випадків залякуванням.
Відповідно до уявлень І. П. Павлова [54], патофізіологічною основою марення була ультрапарадоксальна гіпноїдна фаза в корі головного мозку. До змін свідомості різної глибини привертали докучання, недосипання, багаторазове введення сектанта в гіпнотичний стан шляхом певних фізичних і психічних впливів під видом релігійних проповідей, обрядів, ритуалів, медитацій, мантрів та ін. Механізми психічного зараження реалізуються при прямих і непрямих впливах проповідника на групу людей. Багато з людей, що потрапили в сферу діяльності сект, поряд з розладами особистості, виявляють психологічну залежність від пропонованого їм загадкового «духовного наркотику», до нього виникає потяг, що витісняє частину природних потреб.
Найчастіше у секти залучаються люди, що перебувають у стані психоемоційного стресу, що відчувають почуття самітності, розчарування, незадоволеність. Значна частина сектантів виявляє акцентуйованні риси характеру, а також інші розлади психіки й поведінки. Під впливом сектантської практики з розвитком станів зміненої свідомості наступає маніфестація або рецидив психічного захворювання [77].
Дані результати дозволяють зробити висновок, що діяльність деструктивних релігійних сект у багатьох випадках супроводжується завданням серйозного збитків психічному й фізичному здоров'ю в результаті прихованого психічного насильства й маніпулювання свідомістю людини під виглядом релігійних проповідей, обрядів і масових впливів у стані зміненого свідомості.
У зв'язку з деструктивною діяльністю, що постійно розширюється, тоталітарних сект, які представляють погрозу для суспільства, особливо для молоді, назріла необхідність виробити конкретні пропозиції для внесення змін в українське законодавство про релігійні культи [4].
Таким чином, усі перераховані вище маніпулятивні засоби супроводжують ідеологічну обробку, виснажують силу індивіда, стимулюють фрагментацію й приводять до відмови від свого «Я» і беззаперечному прийняттю вірувань і практик культу. По цих і інших причинах членство в деструктивній секті є одним з найбільш руйнівних травматичних переживань, описаних як «заборонений експеримент на людях». Аддикція до секти становить більшу небезпеку, ніж харчова аддикція або навіть гемблинг, оскільки частіше викликає психічні порушення шизофреноформного характеру в релігійних аддиктів. До психічних розладів, які можуть виникнути в результаті культової травми: розлади поведінки, що не досягають рівня психічних розладів; психосоматичні розлади; атипичні диссоціативні порушення; посттравматичний стресовий розлад; порушення особистості; психози, асоційовані з культовою травмою.
Висновки до першого розділу
Перший розділ роботи присвячений аналізу літератури вітчизнянних та закордонних вчених. Розкрите поняття сектантства та религійної аддикціі, а також розглянуті причини залучення в секту, позначена група ризику, описаний негативний вплив культу на психіку.
На даний час, досить добре вивчена динаміка сектантства, причини залучення в релігійні організаціі, а також маніпулятивні заходи й техніки, використовувані в громадах для втримання сектантів. Крім того, проведена велика кількість досліджень спрямованих на вивчення особистості сектанта. Однак не вивченою сферою дотепер залишається дослідження особистісних характеристик адепта до вступу в секту. Чітко не сформульовані й не описані методи, спрямовані на коррекційну й реабілітаційну роботу із сектантом, а так само запособи запобігання залучення в секту населення.
Поняття «секта» ще не має чіткого наукового визначення в соціології й психології, хоча в міжнародній практиці зустрічається досить часто для того, щоб вважатися цілком сталим юридичним терміном. У соціальному аспекті сектою можна назвати організацію або групу осіб, що замкнуті у своїх вузьких інтересах (у тому числі й культових), що не збігаються з інтересами суспільства, та прямо суперечать їм.
У психологічному аспекті тоталітарна секта, або деструктивний культ, — це авторитарна ієрархічна організація (релігійна, філософська, політична, психотерапевтична, освітня, комерційна й ін.), що практикує облудне вербування й контроль свідомості своїх послідовників, що будується навколо харизматичного лідера, який використовує у своїй діяльності різні психотехніки в комбінації з гіпнозом, впливом, викликає психологічну дестабілізацію особистості, відключає критичне мислення (вводить людину в змінений стан свідомості), здійснює загальний (тотальний) контроль над усіма без винятку сторонами життя адепта, складова практики, правила поведінки, норми спілкування і т.д., що суперечать нормам етики й моралі, прийнятим у суспільстві.
До психологічних характеристик особистості, схильної до релігійної аддикціі можна віднести: сором'язливість, довірливість, схильність до гомеостазу, несамоактуалізованність особистості, терпимість до ідеологічної й сенсової невизначеності, тривожність, нестабільність установок, репродуктивність мислення, схильність до авторитарного типу відносин і мислення, перевага зовнішнього локусу контролю. Фактори, що визначають культову уразливість індивіда: період розвитку, ситуація, особиста біографія, психологічна схильність.
Людей, схильних до влучення в релігійну секту, можна розділити на чотири групи. До першої групи можна віднести людей, які попадають у секту, маючи якісь психічні захворювання або у зв'язку з особливостями психічного розвитку.
До другої групи можна віднеси людей, які прийшли в секту з тих родин, у яких панує твердий, авторитарний стиль виховання, відсутне щиросердечне тепло, повага й довіра до кожного члена родини. Інакше кажучи, це родини з несприятливим психологічним кліматом.
Третю умовну групу становлять психічно здоровіші й духовно розвинені люди, яких відрізняє прагнення до вищих цілей і ідеалів, часто досить ідеалізованих.
Існує й четверта категорія осіб, які приходять у секту. Вона відрізняється від попередніх трьох тим, що не випробовує дефіциту ні людського тепла, ні визнання духовних ідеалів, фізичне здоров'я таких осіб теж на необхідному рівні, у всякому разі, воно не є перешкодою в придбанні соціального визнання.
Маніпулятивні засоби супроводжують ідеологічну обробку, виснажують силу індивіда, стимулюють фрагментацію й приводять до відмови від свого «Я» і беззаперечному прийняттю вірувань і практик культу. По цих і інших причинах членство в деструктивній секті є одним з найбільш руйнівних травматичних переживань, описаних як «заборонений експеримент на людях». Аддикція до секти становить більшу небезпеку, ніж харчова аддикція або навіть гемблинг, оскільки частіше викликає психічні порушення шизофреноформного характеру в релігійних аддиктів. До психічних розладів, які можуть виникнути в результаті культової травми: розлади поведінки, що не досягають рівня психічних розладів; психосоматичні розлади; атипичні диссоціативні порушення; посттравматичний стресовий розлад; порушення особистості; психози, асоційовані з культовою травмою.