Ми пропонуємо серію вправ спрямованих на формування усвідомлення почуттів власних та оточуючих людей і розвитку емпатії.
Робота з фотографіями (картками)
Заняття можна проводити як в групі (в парах, по троє), так і індивідуально.
Для роботи необхідно мати набір фотографій (карток) з зображення людей, що знаходяться в різних емоційних станах. Можна попросити учасників групи принести фотографії з дому.
Учасникам пропонується уважно роздивитися фотографію (картку-малюнок) і визначити в якому емоційному стані знаходиться людина на даному зображенні.
Слід обговорити варіанти. Потім попросіть учасників придумати історію, яка могла б статися з цією особою, що дозволить зрозуміти причини даного емоційного стану. Краще, якщо таких причин, історій буде декілька.
Далі слід обговорити з дітьми, чи виникали в них подібні відчуття, якщо так, то за яких обставин. Важливо, щоб кожен з учасників висловився та був почутим.
Символічне зображення емоцій (пластика, малюнок)
Вправа виконується в групах (парах, трійках).
Для роботи знадобляться зарані заготовлені картки з назвами відчуттів. Це можуть бути страх, образа, розпач, сум, радість, захоплення, злість, натхнення, задоволення, вдячність, розгубленість, здивування, огида, нетерпіння, переляк, печаль, любов, гнів, співпереживання, жалість, зніяковіння.
Хід гри:
учасникам роздаються картки з назвами почуттів. Вони ознайомлюються з ними, але не показують іншим. Ведучий просить дітей пригадати ситуацію, в якій вони переживали подібне відчуття (відповідно до картки).
Потім кожен учасник повинен пантомімічно зобразити відчуття, написане на його картці. Це може бути «пам’ятник» чи коротка сценка. Деяким дітям простіше зобразити почуття через малюнок. Задача інших учасників – відгадати, «пам’ятник»
після завершення даної частини учасники сідають в коло. Ведучий просить пояснити:
як вони розуміють вказані на картці слова;
що означають ці почуття;
в яких ситуаціях вони можуть виникати;
чи можуть вони розказати випадки з власного життя, коли в них виникали подібні відчуття.
Якщо розповідь учасника викликає співпереживання і бажання поділитися власною життєвою ситуацією, в якій виникло подібне почуття, цьому не слід заважати. Чим більше актуалізується відчуттів та життєвих ситуацій, тим краще.
«Танці-протилежності»
В цій грі діти можуть попрацювати з протилежними емоціями. Вони повинні, працюючи парами, виразити почуття-протилежності в імпровізованих танцях.
Для роботи знадобляться записи ритмічної інструментальної музики і набір карток з назвами емоцій (почуттів):
учасників просять розподілитися на пари, і кожній парі дається картка з назвою емоції. Такими емоціями можуть бути: веселий – сумний, жадібний – щедрий, знервований – спокійний, бадьорий – нудьгуючий, сердитий – задоволений, бунтар – покірний і т.д.
учасники знайомляться з картками, не показуючи їх іншим. Їх завдання — придумати танець , в якому вони будуть зображати протилежні відчуття. Наприклад, один зображає сумний танець, інший — веселий. Через 1-2 хвилини міняються ролями.
Задача інших учасників — відгадати, які саме відчуття-протилежності зобразила в своєму танці пара.
після всіх виступів учасники визначають найкращий танець.
4. Зображення предметів та явищ природи. Складання розповідей від імені цих явищ.
Мета вправи: розвиток емпатії.
Вправа виконується в невеликій групі.
Для роботи знадобляться картки з назвами предметів і явищ природи. Наприклад: сонце, гроза, річка, пароплав, чайник, велосипед і.т.д.
Учасникам роздаються картки з назвами предметів і явищ природи. Задача кожного учасника — пластично (пантомімічно) зобразити даний предмет чи явище і вигадати невеличку розповідь від імені предмету (явища). Інші учасники повинні відгадати, що було зображено.
Після того, як предмет (явище) відгадано, учасник розповідає історію від імені предмету (явища).
«Я сумний (радісний і т.д.), коли …»
Вправа виконується в невеликій групі. За даною методикою кожному емоційному стану (почуттю) відводиться окреме заняття.
Хід заняття:
на початку кожного заняття за даною методикою ведучий з метою створення певного настрою розказує історія про те почуття чи емоцію, що пропонується до обговорення. Це може бути казка (притча), де дієвими особами виступають тварини, міфічні істоти чи звичайні люди, що за певних обставин відчувають емоцію, про яку йтиметься на занятті;
після того, як історію буде розказано, учасникам ставляться питання:
про яке почуття йде мова;
чи переживали подібні почуття учасники;
попросіть їх розповісти про це.
далі, з метою більш глибокого опрацювання емоції (почуття, настрою) можна попросити учасників виконати наступне завдання (робота з сенсорними каналами):
якби ми могли бачити дане почуття, ким би воно було (колір, форма, на що схоже);
якби ми могли обмацати його, яким би воно було на дотик;
якби ми могли його скуштувати, яким би воно було на смак;
якби ми могли його почути, як би воно звучало;
якби його можна було б понюхати, що то був би за запах.
Заняття можна завершити малюнком на обговорювану тему.
Висновки
Отже, емпатія - це глибоке і безпомилкове сприйняття внутрішнього світу іншої людини, його прихованих емоцій і смислових відтінків, емоційне співзвуччя з його переживаннями, використання всієї глибини розуміння цієї людини не в своїх, а в його інтересах.
Здатність до емпатії є основою для дружніх взаємин, які займають величезне місце в міжособистісному спілкуванні. Емпатія, у свою чергу, ґрунтується, як пише Р. Крайг, на соціальному виводі, "тому що якщо ви не знаєте того, що відчуває інша людина, ви не зможете їй співчувати" [5].
Дані зарубіжних досліджень, направлених на вивчення емпатії підлітків та юнаків, говорять про глибокі зв'язки між емпатійністю і етичною поведінкою. Етичні норми, засвоєні на ранніх етапах вікового розвитку, починають виявлятися у вчинках і думках. Високоемпатійні діти свої невдачі в міжособистісній взаємодії схильні пояснювати внутрішніми причинами, тоді як діти з низькими показниками емпатії дають їм екстернальну оцінку [15].
Емпатія як психічне особистісне утворення, досягнувши своєї вираженості в період пубертата, є надалі стимулятором просоціальної поведінки і альтруїзму. Тому саме в ранньому юнацькому віці слід придяти цьому питанню значну увагу. В разі низького рівня емпатійних тенденцій важливо проаналізувати фактори, які могли призвести до подібних наслідків і продумати заходи, які б дозволили «звільнити» і розвинути емпатійний відгук.
Слід звернути увагу на тих, хто має високий рівень емпатійних тенденцій. Річ в тому, що здатних емоційно відгукуватися людей можуть «експлуатувати» егоїстичні особи, які користуються їх добротою для реалізації власних ідей. Для здатних емоційно відгукуватися важливим є уміння відстояти себе в умовах зіткнення з індивідуалізмом, себелюбством інших людей. Таким особам потрібна програма вироблення прийомів емоційного захисту та диференційованого ставлення до оточуючих.
Не дивлячись на чимале число досліджень, знання про особливості емпатії у дітей різних вікових груп носять швидше фрагментарний, "мозаїчний" характер, уявлення про розвиток емпатії в онтогенезі недостатньо повні і систематизовані.
Список використаної літератури
1. Андреева Г.М. Психология социального познания. – М. – 2000. – 288с.
2. Варбан М.Ю. Рефлексія професійного становлення в юнацькому віці. / Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - № 6-7. с.80-83
3. Гаврилова Т. П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии. Исторический обзор и современное состояние проблемы. // Вопросы психологии. 1975. №2. С. 147-156.
4. Гаврилова Т. П. Экспериментальное изучение эмпатии у детей младшего и среднего школьного возраста. // Вопросы психологии. 1974. №2. С. 107-114.
5. Гаврилова Т. П. Эмпатия и ее особенности у детей младшего и среднего школьного возраста: Дис....канд. психол. наук. М., 1977. 178 с.
6. Зеньковский В. В. Психология детства. М.: Академия, 1996. 348 с.
7. Крайг Г. Психология развития: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2000. 992 с.
8. Кузьмина В. П. Формирование эмпатии у младших школьников к сверстникам в зависимости от детско-родительских отношений в семье: Дис....канд. психол. наук. Н. Новгород, 1999. 157 с.
9. Личко А. Е. Подростковая психиатрия (Руководство для врачей). 2-е изд. Л.: Медицина, 1985. 416 с.
10. Мясищев В.Н. Психология отношений. – М.; Воронеж, 1995
11. Михальченко Г. Ф. Формирование эмпатии у старшеклассников, ориентирующихся на педагогическую профессию. Дис....канд. психол. наук. Гродно, 1989. 182 с.
12. Мэй Р. Искусство психологического консультирования: Пер. с англ. М.: Класс, 1994. 144 с.
13. Основи практичної психології. / Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Н. та ін.: Підручник . – К.: Либідь, 1999. – 536с.
14. Осорина М. В. Секретный мир детей в пространстве мира взрослых. СПб.: Питер, 1999. 288 с.
15. Педагогічні технології у неперевній професійній освіті: Монографія / С.О.Сисоєва, А.М.Алексюк, П.В.Воловик, О.Г.Кульчицька. Л.Є.Сігаєва, Я.Д.Цехмістер та ін.; За ред.С.О.Сисоєвої.- К.: ВІПОЛ, 2001.-502с.
16. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практикуючого психолога. / Практична психологія та соціальна робота. – 1998.- №4-5 – с. 5-7 , с.4-6
17. Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості : у 2-х т. / М. Й. Боришевський, М. І. Алексеєва, В. В. Антоненко та ін. За заг. ред. М. Й. Боришевського. – К., 2001. – т. 2. – с. 120-139.
18. Практикум по экспериментальной и прикладной психологии: Учебное пособие. Л.: ЛГУ, 1990. С. 32-37.
19. Развитие личности ребенка: Пер. с англ. / Под ред. А. М. Фонарева. М.: Прогресс, 1987. 272 с.
20. Сивицкая Л. А. Социально-педагогические основы развития эмпатии подростков в детском общественном объединении. Дис. ...канд. пед. наук. М., 1998. 157 с.
21. Философский энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1983. 840 с.
22. Юсупов И. М. Психология эмпатии (Теоретические и прикладные аспекты): Дис. ...д-ра. психол. наук. С.-Петерб. Гос. Ун-т. СПб., 1995. 252 с.
23. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції. – К. : Либідь, 1996. – 262 с.
24. Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. – К.: Освіта, 1993. – 206с.