Реан А.А., Бютнер К. та інші розглядають деякі випадки агресивного прояву як адаптивну властивість, пов'язану з позбавленням від фрустрації і тривог.
Стан фрустрації – це психічний стан, що характеризується наявністю стимулюючої потреби, що не знайшла свого задоволення ("Психологічний словник" під редакцією Давидова). Цей стан супроводжується різними негативними переживаннями: роздратуванням, відчаєм.
Таким чином, агресію можна розглядати як біологічно доцільну форму поведінки, яка сприяє виживанню і адаптації. З іншого боку, агресія розцінюється як зло, як поведінка, що суперечить позитивній суті людей.
Так який акт поведінки можна вважати агресивним?
Румянцева Т.Р. вважає, що сьогодні на перший план висувається нормативний підхід. Згідно з цією точкою зору, у визначенні поведінки як агресивної вирішальне місце повинно належати поняттю норми. Норми формують своєрідний механізм контролю за позначенням тих або інших дій. Поняття норми формується в процесі соціалізації дитини. Звідси поведінку можна назвати агресивною за наявності двох обов'язкових умов:
1. Коли мають місце згубні для жертви наслідки.
2. Коли порушені норми поведінки [33].
Важливу роль у становленні агресивної поведінки грають навчання і виховання. Р.Кратчфілд і Н.Левінсон визнають, що над агресивними проявами можливий контроль, пов'язаний з процесом соціалізації. Соціалізацією агресії можна назвати процес навчання контролю власних агресивних устремлінь і вираження їх у формах, прийнятних у рамках даної цивілізації. В результаті соціалізації багато хто вчиться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства.
Інші ж залишаються вельми агресивними, але вчаться проявляти агресію тонше: через словесні образи, приховані примуси, завуальовані вимоги та інше.
Треті нічому не навчаються і проявляють свої агресивні імпульси у фізичному насильстві.
І тут важливу роль грає ранній досвід виховання дитини в конкретному культурному середовищі, сімейні традиції та емоційний фон ставлення батьків до дитини.
На думку Й. Заграфової податливість до агресивних дій формується в міру накопичення недоліків у процесі соціалізації. Вона виділяє два ступені соціалізації:
1. Засвоєння соціального досвіду, цінностей, норм культурної поведінки.
2. Засвоєння субкультурного досвіду меншого об'єму, але поведінки, що містить норми, які допускають агресивність.
Таким чином, податливість до агресивних дій формується при недостатньо збалансованій соціалізації.
Агресивна поведінка молоді – одна з найбільш актуальних соціальних проблем. Зростання насильницької злочинності серед підлітків, спостережуване на всьому пострадянському просторі, служить тому підтвердженням. Ученими виділено декілька груп чинників агресивної поведінки людини, зокрема, біологічно-генетичні, індивідуально-психологічні особливості особистості, специфіка виховання, вплив субкультури, роль засобів масової комунікації і т.д. Одну з груп таких чинників складають ситуативні детермінанти – конкретні соціальні ситуації, що виникають в процесі міжособового (міжгрупового) спілкування. Їх вивчення є необхідною умовою аналізу причин агресивної поведінки людини. Ці чинники провокують агресивну поведінку навіть у неагресивних за характером людей.
Результати ряду досліджень визначили коло ситуацій, які прямо або побічно можуть викликати агресивну поведінку більшості людей. Ними виступають: фізична або словесна (вербальна) агресія інших осіб (особливо, якщо вона сприймається як навмисна), ситуація неможливості реалізувати свої актуальні потреби, умови жорсткої конкуренції між взаємодіючими сторонами, присутність осіб, що провокують конфлікт і т.п. [7]. В основі цих ситуацій лежить міжособовий (іноді – міжгруповий) конфлікт – провокація, яка часто закінчується вербальними або фізичними випадами. Слід зазначити, що психологічні особливості підлітків сприяють появі конфліктних ситуацій практично на всіх рівнях соціальних зв'язків: у сім'ї (внаслідок реакції емансипації), школі/училищі (з аналогічної причини), з ровесниками (із-за емоційної нестійкості, імпульсної поведінки). Ряд соціально-психологічних експериментів підтверджує великий вплив різного роду провокацій на ступінь агресивності [7, 136-138]. Більшість людей у міжособових відносинах використовують принцип "око за око, зуб за зуб", відповідаючи агресією на агресію.
Для виявлення взаємозв'язку між різними типами соціальних ситуацій, що провокують агресію, і особовими характеристиками індивідів у 2001 р. було проведено соціально-психологічне дослідження [11, 38-49]. Опитані 166 чоловік (83 чоловіки) у віці 14-20 років, що проживають в м. Чернігові, – учні старших класів середніх шкіл, студенти педагогічного університету, військовослужбовці термінової служби. Їм пропонувалася анкета з описом декількох ситуацій і типів агресивних вчинків, які потрібно було співвіднести між собою. В дослідженні використана типологія агресивної поведінки А. Басса [7, 29] (таблиця 1). Отримані результати в узагальненій формі наведені в таблиці 2.
В ході дослідження не виявлено жодної ситуації, що викликала однакову реакцію всіх респондентів, незалежно від їх статі і віку. Ряд соціальних ситуацій дійсно провокує агресію у більшості випробовуваних, але жодна з них не стала універсальною, що спростовує теорію деяких західних фахівців про існування феномена "влади ситуації" (power of situation) [7].
Найбільш розповсюдженою виявилася вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма агресія: тільки 4 і 7% респондентів "ніколи так не робили". Популярність першої закономірна, тому що таке поводження в більшому ступені "соціалізоване", відповідає сучасним субкультурним нормативам. Поширеність другого типу поводження (помста через непокору "агресору") може бути пояснена віковими особливостями опитаних. 81% респондентів ніколи не виявляли фізичної-активної-непрямої агресії [12].
Можна виділити ситуації, в більшому ступені провокуючі агресивне поводження молоді: антипатія до людини (81% опитаних), навмисна вербальна агресія (стільки ж) і навмисна фізична агресія з боку іншої людини (73%). Менш провокаційні ситуації перебування в нетверезому стані і ненавмисній словесній чи образі поштовху. Таким чином, підтверджується точка зору ряду дослідників про те, що люди відповідають агресією, переважно, на навмисну агресію інших осіб, рідко реагуючи в такий спосіб на випадкові ненавмисні дії [7, 140], і про те, що саме по собі вживання алкоголю не є безпосередньою причиною агресії.
Повнолітні частіше використовують непрямі форми агресії. Дівчата більш схильні до вербальних, а юнаки – до фізичних форм.
Антипатія до людини в більшої частини (приблизно 80%) як неповнолітніх, так і повнолітніх викликає агресію. В даній ситуації поведуться агресивно 75% респондентів чоловічої і 87% – жіночої статі. Для перших переважнішою виявляється фізична-пасивна-непряма форма, для других – вербальна-активна-непряма і фізична-пасивна-непряма.
Поганий настрій також провокує агресію приблизно в двох третин опитаних усіх категорій. Неповнолітні і респонденти чоловічої статі частіше вибирали фізичну-пасивну-непряму, а опитані старші і дівчата – вербально-активно-пряму форми агресії.
Перебування в нетверезому стані сприяє проявам агресії тільки в 11-16% молодих людей. Співвідношення типів реакцій у різних вікових груп приблизно рівне. Однак дівчини рідше вибирають прямі форми агресії.
Ненавмисна словесна образа не провокує агресії в більшості (близько 80%) респондентів усіх підгруп. Інші вибирають вербальну-активну-пряму форму (підлітки), фізичну-пасивну-непряму (повнолітні), вербальну-пасивну-пряму (дівчата) [12].
Навмисну словесну образу більшість усіх груп опитаних співвідносить з вербальною-активною-прямою формою агресії ("дурень – сам дурень"). І все-таки відповідна агресія частіше виявляється у підлітків і дівчат.
На ненавмисний поштовх більшість (82-87%) респондентів у всіх підгрупах реагує неагресивно. У випадку агресивної реакції підлітки і дівчата частіше вибирають вербальну-активну-пряму форму, а юнаки – ще й фізичну-активну-пряму.
Навмисна фізична агресія з високим ступенем імовірності викликає відповідну агресію. Така реакція спостерігається в 82% підлітків, 66% повнолітніх респондентів, у 69% юнаків і 78% дівчат. Юнаки в основному прибігають до активних і прямих форм фізичної (41%) і вербальної (стільки ж) агресії, дівчата віддають перевагу останній (55%). Ці типи реагування, доповнені фізичною-пасивною-непрямою формою, частіше використовуються підлітками, ніж повнолітніми.
В ситуації створення перешкод "мені чи моїм друзям" агресивно реагує кожен другий опитаний у кожній підгрупі. Основними формами агресії тут виступають вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма.
Перебування в компанії друзів по-різному впливає на ступінь агресивності вікових підгруп. На наявність агресивних реакцій у цьому випадку вказало 11% підлітків у порівнянні з 29% більш дорослих респондентів. Обидві групи частіше вибирають вербальну-активну-непряму форму, але підлітки в більшому ступені схильні до прояву фізичної сили. Статева приналежність не впливає на специфіку реагування.
Специфічна ситуація наказу до агресивного поводження примушує поводитися відповідно 18% підлітків і 12% повнолітніх, 20% юнаків і 29% дівчат. Основний тип агресії – фізичний-пасивний-непрямий.
Таблиця 1.2
Типологія форм агресивного поводження (за А. Бассом) [12]
| Типи | Приклад |
| Фізична-активна-прямаФізична-активна-непрямаФізична-пасивна-прямаФізична-пасивна-непрямаВербальна-активна-прямаВербальна-активна-непрямаВербальна-пасивна-прямаВербальна-пасивна-непряма | Нанесення побоїв людиніЗмова з найманим убивцею, закладка мінСидячий страйкВідмовлення виконати наказСловесна образа людиниПоширення наклепу, плітокВідмовлення розмовляти з людиноюВідмовлення захистити людини, яку незаслужено критикують |
Таблиця 1.3