Діагностика агресивності старшокласників (стр. 7 из 9)
Таблиця 2.4
Шкала оцінки коефіцієнта кореляції
| 0 – 0,2 | зв'язок відсутній | 0,6 – 0,8 | високий, тісний |
| 0,2 – 0,4 | зв'язок слабкий | 0,8 – 0,9 | дуже високий, дуже тісний |
| 0,4 – 0,6 | середній | 0,9 – 1 | підозріло високий |
Коефіцієнт кореляції вираховують для знаходження взаємозв'язку між двома параметрами, хоча може вираховуватись і так званий множинний коефіцієнт кореляції – між трьома та більше параметрів.
Використання того чи іншого коефіцієнта кореляції залежить від типу вимірювальної шкали. Ця залежність зображена у таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Залежність коефіцієнта кореляції від типу вимірювальної шкали
| Типи шкал | |||
| Дихотомічна | Рангова | Інтервальна | |
| Дихотомічна | r, rtet | rpb | rpb |
| Рангова | rpb | rsτ | rxy |
| Інтервальна | rpb | rxy | rxy |
Коефіцієнт кореляції Пірсона rxyзастосовується, коли шкали є інтервальними чи ранговими. Вираховується за формулою:
,де n – обсяг множини;
Σxi – сума показниківзапершимпараметром(х),тобтосумачиселуколонціх;
Σyi – сумапоказниківзадругимпараметром(у),тобтосумачиселуколонціy;
ΣxiΣyi– добуток сум обох параметрів;
Σxiyi – сума добутків обох параметрів, тобто спочатку вираховуються добутки параметрів х і у, а відтак уже знаходиться сума цих добутків.
Таблиця 2.6
Коефіцієнт кореляції між методиками дослідження рівня агресії Басса-Даркі та діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна
| Показник | Дослідження рівня агресії Басса-Даркі | |||||||
| Фізична агресія (1) | Вербальна агресія (2) | Непряма агресія (3) | Негативізм (4) | Роздратування (5) | Підозрілість (6) | Образа (7) | Почуття провини (8) | |
| Діагностика самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна | -0,376 | -0,286 | 0,0207 | 0,049 | 0,092 | -0,250 | -0,149 | -0,074 |
Таким чином, спостерігається обернений корелятивний зв'язок між параметрами самооцінки і "Фізична агресія", "Вербальна агресія" та "Підозрілість".
Висновки
Таким чином, агресія, в якій би формі вона не виявлялася, являє собою поведінку, направлену на спричинення шкоди або збитку іншій живій істоті, що має всі основи уникати подібного до себе ставлення. Дане комплексне визначення включає в себе наступні приватні положення: 1) агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване спричинення шкоди жертві; 2) як агресія може розглядатися тільки така поведінка, яка має на увазі спричинення шкоди або збитку живим організмам; 3) жертви повинні володіти мотивацією уникнення подібного до себе ставлення.
Аверсивний досвід включає в себе не тільки фрустрацію, але також дискомфорт, біль, фізичні і вербальні образи. Практично всяке збудження, навіть викликане фізичними вправами або сексуальною стимуляцією, може бути направлено навколишнім середовищем в русло агресії.
Найбільш сильні групові вияви агресії. Обставини, що провокують окремих індивідуумів, можуть також провокувати і групи. "Розсіюючи" відповідальність і поляризуючи дії індивідів, групові ситуації посилюють агресивні реакції.
Якщо агресивна поведінка набувається в процесі навчання, є надія, що його можна контролювати. Розглянемо чинники, сприяючі виникненню агресії, і подумаємо, яким чином ним можна протидіяти.
До ворожої агресії привертають різні типи аверсивного досвіду, такі як фрустрація і образа особистості. Так що розсудливіше всього хоч би не забивати людям голови нездійсненними мріями і марними очікуваннями. Інструментальну агресію зумовлюють винагорода, що передчувається і передбачувані витрати. Значить, ми повинні заохочувати в дітях кооперативність і неагресивну поведінку. У експериментах, що проводилися, діти ставали менш агресивними, коли їх агресивна поведінка ігнорувалася, а неагресивне підкріплялося (Hamblin & others, 1969). Карати агресора практично завжди – пуста трата часу: покарання втримує від агресії тільки в ідеальних умовах, тобто якщо карають міцно, відразу і за справу, якщо покарання поєднується із заохоченням бажаної поведінки і якщо той, кого карають, не злиться (R.A. Baron, 1977). При дотриманні цих умов агресія може прориватися назовні. Це яскраво виявилося в 1969 році, коли поліція Монреаля влаштувала 16-часовий страйк, а також в 1992 році, коли в Лос-Анджелесі бригада телебачення з борта вертольота показувала райони, охоплені масовим безладдям, куди відмовилася увійти поліція. В обох випадках мав місце розгул крадіжок і вандалізму, що припинявся тільки після введення загонів поліції.
Якщо ми хочемо миру, нам необхідно формувати й заохочувати чуйність і кооперативність з раннього віку; можливо, шляхом навчання батьків тому, як домагатися дисципліни від дітей без застосування насильства. Доведені до білого каління батьки часто використовують ляпаси. Навчальні програми показують батькам, що треба підкріплювати бажану поведінку і використовувати позитивні формулювання ("Коли закінчиш прибирання своєї кімнати, підеш грати") замість негативних ("Якщо не прибереш свою кімнату, я не знаю, що з тобою зроблю"). Здійснення однієї такої "програми заміщення агресії" знизило кількість повторних затримань юних правопорушників і членів підліткових банд; підлітків і їх батьків навчали навичкам спілкування, вчили здійснювати емоційний самоконтроль, прагнули підвищити рівень їх моральної рефлексії (Goldstein & Glick, 1994).
За результатами тесту дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі в 11-А класі можна сказати наступне:
– переважають такі різновиди агресії як непряма агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах "Вербальна агресія" та почуття провини;
– цікаво відмітити, що до фізичної агресії більш схильні дівчата ніж юнаки (56,3% та 42,8% відповідно);
– найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (81,25%), хоча і серед юнаків цей показник досить високий;
– до непрямої агресії схильні як юнаки так і дівчата, хоча серед дівчат цей показник вищий (64,3% і 75% відповідно);
– досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у юнаків, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні половина опитаних дівчат;
– показник "Роздратування" вищий серед юнаків – 64,3% і 43,8% відповідно;
– показник "Підозрілість" однаково високий і серед юнаків (85,7%) і серед дівчат (68,75%), хоча серед юнаків він вищий;
– за показником "Образа" значення розподілились однаково серед юнаків, а серед дівчат схильних до образи – меншість (31,25%);
– показник "Почуття провини" однаково високий серед юнаків і дівчат – 57,2% і 62,5 відповідно;
– індекс агресивності більший серед дівчат (62,5%);
– індекс ворожості як серед юнаків, так і серед дівчат не виходить за межі норми.
Самооцінка в осіб жіночої статі досліджуваної групи є вищою, ніж серед чоловіків. Навіть враховуючи те, що жінок серед тестованих більше рівень тривожності, в загальному він у них нижчий.
Гіпотеза дослідження знайшла підтвердження.
Література
1. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1987. – 262 с.
2. Агрессивность как свойство личности подростка // http://top.mail.ru
3. БожовичЛ.Проблемыформированияличности.–М.:Педагогика,1995.–264с.
4. Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 168 с.
5. Братусь Б.С. Аномалии личности. – М.: Мысль, 1988. – 301 с.
6. Бурлачук А.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989. – 197 с.
7. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб.: Издательство "Питер", 2000.–352с.
8. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / Под ред. О.В. Овчинниковой. – М.: Изд-во МГУ, 1977. – 144 с.
9. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.
10. Грановская Р.М. Элементы практической психологии / ЛГУ им. А.А. Жданова. – 2-е изд., перераб. и доп. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. – 564 с.
11. Дроздов О.Ю. Ситуативні фактори агресивної поведінки молоді // Актуальні проблеми психології. Т. 1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К., 2001. – Ч. 1. – С. 38-49.
12. Дроздов А.Ю. Агрессивное поведение современной молодежи в контексте социальной ситуации // http://hro.org.
13. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. – М.: Дом педагогики, 1996. – 208 с.
14. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. – Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин, держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. – 180 с.
15. Зейгарник Б.В. Личность и патология деятельности. – М.: Изд-во МГУ, 1971. – 264 с.
16. Зейгарник Б.В. Патопсихология: Учеб. пособ. для вузов. – М.: Академия, 1999. – 208 с.
17. Изард К.Е. Эмоции человека: Пер. с англ. / Под ред. Л.Я.Гозмана, М.С. Егоровой. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 439 с.
18. Іванова В.В. Причини та форми агресивної поведінки підлітків / Практична психологія та соціальна робота. – № 5. – 2000. – С. 14-16.
19. Кузнецов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія: Навч. посіб. – К.: Здоров'я, 1993. – 344 с.
20. Лидеман Р.Р. За гранью психического здоровья. – М.: Знание, 1992. – 344 с.