Практичні психологи, які тепер працюють у системі народної освіти (у дошкільних закладах та школах), могли б здійснювати психопрофілактику та психокорекцію страхів у дітей. Кожна детермінанта: страху містить у собі певний психологічний компонент. Залежно від змісту психологічного компонента можна виділити кілька блоків страхів. Перший: блок— страхи, викликані афективним компонентом через одержаний досвід переживання страху як почуття, а саме, переляк, афект страху, переживання не вдачі. Другий блок — страхи, викликані гностичним компонентом, через відсутність знань про навколишні об'єкти предметного світу, страх перед невідомим (перед стихією, перед тваринами, незнайомою людиною). Третій блок — страхи, викликані психомоторним компонентом: досвідом невдалої дії, необережного руху, що призвели до переживання страху висоти, різких рухів, страху втратити рівновагу. Четвертий блок — страхи, викликані вітальним компонентом н£ основі захисного рефлексу "Що таке?" (страх різкого звуку, грому, блискавки, грюкоту у двері тощо).
Диференціюємо причини страхів за рівнями соціалізації дитини. Детермінанти страхів у дітей від першому рівні соціалізації — у родині традиція переважання докорів на адресу дитини над похвалою висміювання недоліків і насмішки батьків; незадоволення потреби у розумінні, прихильності і безумовній любові; невизначене ставлення рідних до дитини; фізичні покарання; приниження почуття особистої гідності у словесних покараннях; залякування; примушення їсти чи виконувати гігієнічні процедурі дефіцит позитивного спілкування з батьками; алкоголізм чи пияцтво одного з батьків; занадто суворе виховання; насильство — як норма спілкування сере членів родини; тривожність батьків; гілеропіка; мультики та казки з жахами. Детермінанти страхів у дітей на другому рівні соціалізації — у школі думки лиш про свої вади; докори на адресу дитини переважають лад похвалою; висміювання недоліків і насмішки однолітків; приниження почуття особистої гідності словесних покараннях; залякування; відсутність до достатнього спілкування з однолітками; занадто суворе виховання, розлука з об'єктом прихильності. Детермінанти страхів у дітей на третьому рівні соціалізації (мезосередовище)- культивування страху негативний досвід спілкування з особами протилежної статі; стихія; пожежа; землетрус; військові дії; перегляд телепередач із залякуючим змістом [9, 4].
Шкільному психологу пропонується така психодіагностична система роботи з молодшими школярами попередньо зібрати інформацію про страхи у дітей та їх можливі причини (анкета для батьків та вчителя) дослідити наявність страхів у дітей в умовах школи з допомогою конкретних методик, які ми подаємо у цій статті нижче(психодіагностичні діаграми, малювання страхів, актуалізація досвіду переживання страхів у рольових іграх, аналіз спонтанних вербалізацій особистих переживань дитини, одержаних за методиками закінчення речення та продовження казки).
Пропонуємо апробовані анкети для діагностики страхів у дошкільнят.
Анкета для батьків та вчителів
Анкета 1
Чи помічали Ви і як часто у Вашої дитини такі прояви:
1. Дитина сама хоче зробити те, що пропонує їй дорослий, і водночас відмовляється від цього саме тому, що це їй запропоновано (негативізм)?
2. Дитина будь-що наполягає на виконанні свого бажання (впертість)?
3. Домігшись виконання одного свого прохання, дитина відразу висуває нову вимогу й знову наполягає на її виконанні (вередування)?
4. Дитина протестує проти людини чи норми виховання, установленої для неї?
5. Прояви егоїзму?
6. Прояви деспотизму?
7. Прояви ревнощів?
8. Прояви енурезу (нічне нетримання сечі)?
9. Прояви заїкання?
10. Чи має Ваша дитина звичку падати на підлогу, щоб добитися свого чи протестуючи з якогось приводу?
11. Чи є у вашої дитини тенденція до самостійності, що юна вміє і хоче робити сама?
12. Чи спокійно спить Ваша дитина?
13. Чи помічали Ви, що дитина чогось боїться? Що саме викликав переляк у сина чи доньки? (допишіть)
14. Чи не здається Вам, що Ваша дитина перебуває а конфлікті з людьми, які її оточують?
15. Ваша дитина ставиться до обох батьків однаково чи до когось виявляє більшу прихильність?
Анкета 2
1. Стать дитини, (хлопчик, дівчинка). 2 Вік дитини (повних років і місяців) 3. Чи помічали Ви, що ваша дитина чогось боїться? 4. Стосовно чого конкретно проявляються страхи у Вашої дитини (потрібне підкресліть або допишіть): страх темряви; вигаданих істот; страх крові; страх лікарні; страх лікарів, страх уколів, страх самотності (страх не бути прийнятим у дитячий колектив, у гру); страх залишатися самому вдома; страх снів; страх школи, дитячого садка; страх покарань (фізичного чи словесного); страх одержати погану оцінку; страх висоти; страх різких рухів; страх втратити рівновагу (під час виконання різних вправ, навчаючись кататися на ковзанах, велосипеді), боїться вчительки, виховательки; страх не встигнути що-небудь; страх невдачі, неуспіху; боїться незнайомих людей, страх транспорту; боїться сам (сама) засинати, лякається різких звуків, боїться тварин (собак, ), страшних, казок, мультиків, страх болю; побоюється коюсь із однолітків; страх пожежі, страх смерті; страх нападу (боїться бандитів), боїться старших дітей (у дворі, у школі). 5. В чому проявляється цей страх? 6. Як Ви реагуєте на прояви страхів у своєї дитини? Як намагаєтеся впливати? Чи звертались Ви з цього приводу до спеціалістів? 7. Чи змінився ступінь прояву страхів у дитини з віком (послабились, посилились)? 8. Назвіть можливі причини появи страхів у Вашої дитини. 9. Чи доводилося Вам лякати свою дитину і чим? Скільки років було тоді Вашій дитині? 10. Як Ви вважаєте, чи корисний страх для дитини? У чому Ви бачите користь страху? Чи завдає страх шкоди? 11. Які риси особистості Ви б хотіли виховати у своєї дитини в першу чергу?
Розфарбування психодіагностичної діаграми:
Даємо дитині діаграму. Це круги різної величини, послідовно вміщені один в одному. Найбільший символізує світ, менший — місто, ще менший — школу, найменший з них — родину дитини. Інструкція — зафарбуйте, скільки у світі зла і скільки добра, зло зафарбовуємо чорним кольором, а добро — червоним у найбільшому кружечку найменший кружечок — то ваша родина. Зафарбуйте відповідно червоним і чорним скільки ви в ній відчуваєте добра до себе і скільки зла. Наступний, трішки більший кружечок, — школа, зафарбуйте чорним скільки ви в ній відчуваєте зла і червоним — скільки добра. Наступний, ще більший кружечок — місто, у якому ви проживаєте, розфарбуйте його червоним і чорним, зображуючи у ньому чорним зло, а червоним — добро. Так кожна дитина схематично зображує навколишній світ, керуючись особистими переживаннями, набутим досвідом та суб'єктивними уявленнями про добро і зло стосовно неї. Якісний аналіз розфарбування діаграм та коментарів до них дітей виявляє можливі причини страхів у конкретної дитини [9, 5].
Розроблено методику створення ігрових ситуацій, що виявляють наявність або відсутність страхів, психолог може застосувати з шестилітками та першокласниками в період адаптації. Залежно від виду страхів, ситуації матимуть різну спрямованість.
Ігри-ситуації
Гра-ситуація 1. Вияв страху самотності. "Пограємося в сім'ю. Ти будеш мамою, я татом, а лялька — то наша донька. Ми з тобою батьки, тому підемо на роботу, а Катрусю доведеться залишити вдома саму (їдемо з дому). Потім "тато" телефонує "мамі" на роботу і запитує: "Як ти гадаєш, що робить зараз наша донечка?" Дитина говорить про переживання "доньки" із досвіду особистих переживань.
Гра-ситуація 2. Вияв страху перед стихією, тваринами. "Уявімо, ніби ми прийшли до зоопарку До вольєра якого звіра тобі хочеться підійти? Чому? А до кого не хочеш підходити? Чому? Кого із звірят ти хотів би пригостити? Хто тобі із звірів подобається, а хто ні? Чому?".
Гра-ситуація 3. Вияв страхів вигаданих, істот. "Пограємося, ніби ми з тобою потрапили у казку. Ось ми йдемо дрімучим казковим лісом. Навкруги темно й тихо. Як ти гадаєш, кого ми зустрінемо у казці? Придивляйся, хто йде нам назустріч? Продовжуй гру".
Гра-ситуація 4. Вияв страху покарань (фізичного або словесного). "Пограймося у доньки-матері. Ти будеш мамою, а я — твоєю донькою. Незабаром обід, тому ти на кухні готуватимеш його. А я, твоя донечка, у кімнаті гратимусь іграшками. — ОЙ, мамо, я зламала ляльку, яку ти мені вчора купила! Що ж тепер буде — Продовжуй гру".
Гра-ситуація 5. Вияв страху засинати наодинці, жахливих снів "Пограємо у сім'ю. Я буду татом, ти — мамою, а нашою донечкою буде лялька Наталочка. Настав вечір. Я, як тато, сиджу за письмовим столом, креслю, роблю якісь підрахунки Ти, мама, пораєшся на кухні. А вже час вкладати доньку спати. Ти вкладаєш Наталочку спати і знову йдеш до кухні — Чи заснула наша донька? Який сон їй присниться? — Продовжуй гру.
Ефективна також актуалізація безпосереднього досвіду дитини через творчу уяву та образне мислення у методиці творення казок із заданим початком, наприклад, виявлення страхів перед лікарем і лікарнею. "Жив-був хлопчик. Одного разу пішов він у ліс по гриби і там випадково поранив руку. Але повертатися додому йому не хотілося і він пішов далі. Раптом бачить на галявині будинок. Заглянув хлопчик у віконце і зрозумів, що це лісова лікарня. — А тепер продовжуй розповідь ти.
Початок казки, що допоможе виявити страхи снів "У дрімучому лісі жили три ведмеді. Великий ведмідь — тато, велика ведмедиця — мама і маленький ведмедик — синок. От якось увечері мама-ведмедиця уклала синочка в маленьке ліжечко, а ведмедик хникає, ніяк не хоче заплющувати очі Ведмедиця-мати запитує "Синку, чому ти не спиш?".