Вплив суспільного середовища змінюється залежно від процесу дозрівання дитини, зростання її фізичних і розумових сил, становлення потреб і прагнень, здатності сприймати об'єкти та наслідувати їх, від виникнення нових видів діяльності. Життєві зв'язки дитини з навколишнім соціальним середовищем характеризуються вибірковістю, а з віком розширюються і збагачуються. Спочатку головним соціальним середовищем для дитини є сім'я, батьки, родичі, які доглядають її. Пізніше поруч з дітьми з'являються інші люди - вихователі та вчителі освітніх установ, товариші,
Шкільні й позашкільні групи. Дитина поринає у суспільне оточення, з яким установлюються як безпосередні, так і опосередковані контакти - через засоби масової інформації, участь у спільній діяльності тощо. Впливи соціального оточення опосередковуються також рівнем власної активності дитини у діяльності й поведінці, характером відносин з іншими людьми, рівнем культури, освіченості, індивідуальними рисами характеру тощо.
Отже, кожна ознака, розвиваючись, набуває чогось нового, чого не було в спадкових завдатках, і завдяки цьому питома вага спадкових впливів то посилюється, то ослабляється і відсовується на задній план. Роль кожного чинника в розвитку однієї і тієї ж ознаки опиняється різною на різних вікових етапах. Наприклад, в розвитку мови значення спадкових передумов рано і різко зменшується, і мова дитини розвивається під безпосереднім впливом соціального оточення, а в розвитку роль спадкових моментів зростає в підлітковому віці.
Таким чином, єдність спадкових і соціальних впливів - це не постійна, раз і назавжди дана єдність, а диференційоване, таке, що змінюється в процесі самого розвитку. Психічний розвиток дитини не визначається механічним складанням двох чинників. На кожному етапі розвитку по відношенню до кожної ознаки розвитку необхідно встановлювати конкретне поєднання біологічних і соціальних моментів, вивчати його динаміку.
1. Абульханова-Славская, К.А. Стратегия жизни /К.А. Абульханова-Славская. - М.: Мысль, 1991. - 304 с.
2. Боришевский, М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: дис. на соискание науч. степ. Доктора психол. наук в форме науч. докл.: 19.00.07 “Педагогическая и возрастная психология” / М.И. Боришевский. - К., 1992. - 77 с.
3. Колесніченко, Л.А. Психологічні особливості саморегуляції у професійній діяльності менеджерів: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07/Л.А. Колесніченко. - К., 2004. - 20 с.
4. Конопкин, О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека. Структурно-функциональный аспект / О.А. Конопкин // Вопросы психологии. - 1995. - № 1. - С.5-12
5. Миславский, Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте / Ю.А. Миславский // Науч. исслед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. пед. наук СССР - М.: Педагогика, 1991. - 152 с.
6. Позіненко, Ю.В. Роль саморегуляції в оптимізації професійної діяльності працівників правосуддя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.06 “Юридична психологія” / Ю.В. Позіненко. - Х., 2004. - 20 с.