Фактор, що значно впливає на якісні й кількісні показники сприйняття людини - це її установка на сприйняття. А. Баронін дає таке визначення цього поняття: «Під установкою розуміється готовність, схильність суб'єкта, що виникає при передбаченні їм появи певного об'єкту і забезпечує стійкий цілеспрямований характер протікання діяльності по відношенню до даного об'єкту»[22]. Теорія установки створена в працях Д.Н.Узнадзе і його школи. Узнадзе розвинув уявлення про установку як «цілісну модифікацію суб'єкта», його готовності до сприйняття майбутніх подій і здійснення в певному напрямі дій, що є основою його доцільної виборчої активності. «Установка виникає при зустрічі двох чинників - потреби і ситуації задоволення потреб, визначаючи спрямованість будь-яких проявів психіки і поведінки суб'єкта».
Установки грають величезну роль в житті людини. Вони виникають непомітно, то у вигляді звичаю, то у вигляді звички, то у формі приєднання до думки оточуючих. Деколи установки діють як упередження, затуляють від людини реальні факти, спотворюючи сприйняття того чи іншого факту дійсності. Яскравим прикладом використання психологічної установки з метою впливу на величезні маси людей є, на нашу думку, остання передвиборча кампанія, коли до вироблення такої установки було задіяні засоби масової інформації.
Особливим видом установки, що впливає на процеси сприйняття й самосприйняття, є так звана Я-концепція - відносно стійка, більш-менш усвідомлена «система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе»[23]. Це цілісний образ власного Я, що складається з таких компонентів: когнітивний - образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості і т.п. (самосвідомість); емоційний - самоповага, себелюбство, зарозумілість, самоприниження і т.п.; оцінювально-вольовий - прагнення підвищити самооцінку, завоювати пошану та інше.
У ході сприйняття людиною інформації, несумісної з її внутрішніми переконаннями (установками), виникає так званий когнітивний дисонанс (психологічний дискомфорт). Теорія когнітивного дисонансу (Л.Фестінгер, 1957) пояснює вплив на людську поведінку системи когнітивних елементів (вірувань, думок, цінностей, намірів і т.д.) Вироблені в дитинстві чи протягом життєдіяльності, або ж успадковані разом з архетипами колективного несвідомого, установки можуть визначити не тільки те, що і як треба бачити, але багато в чому обумовлюють всі види сприйнять, формують внутрішню картину світу. На думку Б.Ф. Поршнєва, інформація між людьми проходить через своєрідний фільтр довір'я і недовір'я[24]. «Чуттєва стихія речей і явищ - звуки, форми, кольори, запахи, контури предметів - виступає в нашому сприйнятті то з більшою, то з меншою силою, залежно від установок нашого сприйняття», - пише П.М. Якобсон[25].
Впливає на процес сприйняття також наша увага (довільна і мимовільна), що становить основу спостережливості. На значення цього явища вказує скульптор А.С. Голубкіна: «Багато чого ми не бачимо тільки тому, що не вимагаємо від себе цієї здатності, не примушуємо себе розглядати і розуміти, мабуть, вірніше сказати, не знаємо, що можемо бачити»[26].
Наша спостережливість, уміння точно побачити в речах оточуючого світу їх чуттєву сторону становить основу культури сприйняття.
Рівень нашого сприйняття визначається також отриманими у процесі життєдіяльності знаннями, вміннями, навичками, досвідом, культурою (в тому числі культурою сприйняття). Ці фактори впливають на яскравість перцептивного образу, розуміння сприйнятого, швидкість сприйняття, впливають на формування установки сприйняття. На якість рецептивної діяльності впливає й фізичний та емоційний стан реципієнта в момент сприйняття, наявність та фізичні можливості його органів чуття, вік сприймаючої особи тощо.
Отже, сприйняття - це цілісний, складний, динамічний, цілеспрямований когнітивний процес відображення безпосередньо діючих на органи чуття об'єктів зовнішнього (об'єктивного) світу. Продуктом цього процесу є перцептивні образи, що утворюють внутрішню (суб'єктивну) картину світу. Людське сприйняття тісно пов'язане з усіма пізнавальними процесами й ширше - всією психічною діяльністю людини. Воно визначається фізичними властивостями об'єкту сприйняття, умовами сприйняття та особистісними характеристиками реципієнта. Процес сприйняття є соціальне обумовленим.
2.3 Дослідження соціально-психологічних проблем сприйняття
Об'єкт сприйняття також розглядається в значній мірі байдужим до смислової сторони перцептивного образу, а аналіз сприйняття як процесу закінчується аналізом породження, формування перцептивного образу, подальша "доля" якого не є предметом спеціального дослідження.
Інша, прямо протилежна картина спостерігається в соціальній психології. Під социальноперцептивными процесами тут розуміються, звичайно ж, не процесуальні в загальнопсихологічному розумінні аспекти породження образу соціальних об'єктів, а, швидше, результат цього процесу в його якісній і смисловій визначеності, для чого в загальній психології використовується поняття "образ". Можна сказати, що при социальнопсихологическом вживанні термінів "сприйняття" і "перцепція" зазвичай передбачається саме цей їх другий, результуючий аспект, зафіксований в індивідуалізованому "образі" значущого соціального об'єкту (наприклад, іншої людини, своїй або "чужої" групи). Цей "образ" представлений в свідомості що сприймає і операционально даний дослідникові найчастіше через самоотчет випробовуваного (наприклад, відповіді респондента в опиті).
У одній з останніх робіт А.Н. Леонтьева розглядаються методологічне значення і принципи вивчення образу сприйняття як "орієнтовної основи" поведінки. Ряд положень, висунутих в цій роботі, представляються важливими в даному контексті. "Психологія образу (сприйняття), пише А.Н. Леонтьев, є конкретнонаучное знання про те, як в процесі своєї діяльності індивіди будують образ миру світу, в якому вони живуть, діють, який вони самі переробляють і частково створюють; це знання також про те, як функціонує образ миру, опосередковувавши їх діяльність на об'єктивно реальному світі". Причому не тільки для суб'єкта, але і для дослідника сприйняття (як цілісного реального процесу) кінець кінцем "головне полягає не в тому, як, за допомогою яких засобів протікає цей процес, а в тому, що виходить в результаті цього процесу". "На реальному світі визначеність цілісної речі виступає через її зв'язки з іншими речами", тому "становлення образу припускає спільність його елементів єдність, відповідна цілісності властивостей предмету, презентирующих його зв'язку на реальному світі". Закономірно, що індивідуальні відхилення в характеристиках "образу" різко зростають при сприйнятті складного соціального об'єкту, тим більше, якщо цей об'єкт інша людина або група. В процесі сприйняття такого роду об'єктів перцептивне завдання зазвичай полягає в оцінці одночасно об'єктивно і суб'єктивно значущих їх характеристик, які інформаційно мало визначені (латентні), не мають чіткого визначення і загальноприйнятої міри. Теоретичне і методологічне значення цих положень для дослідження соціальної перцепції і, зокрема міжособового сприйняття, достатньо очевидно. Постановка в загальнопсихологічному плані проблем і завдань, що наближаються до проблематики соціальної перцепції, є наслідком зближення уявлень про об'єкт сприйняття в двох областях психологічного знання[27].
Що ж до дослідження власне процесуальних аспектів соціальної перцепції, то воно представлене в соціальній психології вельми бідно, хоча необхідність таких досліджень постійно доводиться. Зате абсолютно нового значення набуває вивчення таких складових перцептивного акту, як суб'єкт і об'єкт міжособового сприйняття. Їх соціальні атрибути виступають на перший план і стають предметом безпосереднього дослідження. Не випадково, що зі всього різноманіття теоретичних проблем, пов'язаних з областю соціальної перцепції, саме в цьому напрямі досягнуті найбільш значні успіхи.
Набагато менш визначеною є проблема якісних характеристик социальноперцептивных процесів. Ми продовжуємо застосовувати до області соціальної перцепції поняття "процес", хоча в світлі передуючого викладу абсолютно очевидно, що мова йде про тому, що з погляду загальної психології виступає як результат перцептивного процесу[28].
Таке розрізнення слід постійно мати на увазі, оскільки, принципово важливе само по собі, воно особливе істотно для розуміння поставленої проблеми. Її суть полягає в тому, що соціальна психологія потребує деякої загальновживаної і достатньо універсальній сітці понять, що відображають якісні характеристики социальноперцептивных процесів. Іншими словами, в соціальній психології відчувається потреба в категоріальному і понятійному апараті, який робив би можливим уніфіковане і операциональное опис будь-якого социальноперцептивного процесу. По суті мова йде про пошуку деяких аналогів якісним характеристикам процесу сприйняття в загальній психології, таким, як, наприклад, константна, цілісність, усвідомленість, наочність і так далі Такого роду категоріального апарату в дослідженнях соціальної перцепції до цих пір не існує. У дослідженнях зустрічається дуже широкий спектр самих різних характеристик (від "точності" сприйняття до "ригідності", "стереотипності" і так далі), які у кожному конкретному випадку мають різне тлумачення і сенс. Положення, що значною мірою створилося, обумовлене чисто зовнішнім термінологічним запозиченням понятійного апарату з арсеналу загальної психології. Категоріальний апарат, створений для опису процесуальних характеристик і закономірностей сприйняття в загальній психології, в "чистому" вигляді непридатний для вивчення соціальної перцепції: він може виступати як зразок або позитивний приклад, але жодним чином не як матеріал для безпосереднього використання.