Психогенний фактор виникнення соматичних розладів у підлітків (стр. 7 из 10)

де х - значення, першого розподілу вибірки,

y - значення, другого розподілу вибірки,

n - кількість випробуваних.

Проведемо розрахунок r _xy за результатами рівня психогенних факторів у підлітків на етапі констатуючого зрізу у контрольній групі й результатами на етапі контрольного експерименту у експериментальній групі.

Зробимо розрахунок коефіцієнта Пірсона, по підготовленим ними даним, представ ленним у таблиці № 3.3.1 , використовуючи формулу.

Таблиця № 3.3.1

№ п/п	Х	Y	*ХY**	Х²	Y²
№ п/п	Середні результати рівня психогенних факторів контрольної групи на етапі контрольного зрізу	Середні результати рівня психогенних факторів експериментальної групи на етапі контрольного зрізу	*ХY**	Х²	Y²
1	39	24	936	1521	576
2	38	38	1444	1444	1444
3	38	25	950	1444	625
4	28	15	420	784	225
5	41	39	1599	1681	1521
6	37	37	1369	1369	1369
7	38	38	1444	1444	1444
8	43	32	1376	1849	1024
9	38	25	950	1444	625
10	39	38	1482	1521	1444
11	18	18	324	324	324
12	34	32	1088	1156	1024
13	37	27	864	1024	729
14	42	34	1428	1764	1156
15	37	37	1369	1369	1369
16	30	17	510	900	289
17	45	20	900	2025	400
18	35	14	490	1225	196
19	36	20	720	1296	400
20	37	32	1184	1369	1369
Сума	730	318	117660	532900	101124

Підставляючи наші данні у формулу, отримуємо такій результат:

Висновки до третього розділу

У нашому експерименті коефіцієнт Пірсона дорівнює -0,2945. Отже, порівнювані середні значення рівня психогенних факторів у підлітків в контрольній групі на етапі констатуючого експерименту і експериментальної групи на етапі контрольного експерименту, статистично вірогідно розрізняються. Це говорить про те, що корекційно-розвиваючі вправи, спрямовані на зменшення рівня психогенних факторів, ефективні. Отже, корекційно-розвивюча робота, що проведена з підлітками експериментальної групи й спрямована на зниження тривожності, стресу та нервово-психічної напруги ефективна.

Таким чином, була встановлена наявність статистично достовірних розходжень між середніми значеннями, що належать до двох сукупностей даних без корекційної роботи й після корекційно-розвиваючої роботи. Так як вони дійсно вірогідно розрізняються.

Висновки

На основі проведеного нами експерименту можна зробити такі висновки:

1. У цій роботі ми розглянули актуальну проблему взаємозв’язку несприятливих психогенних факторів та соматичного стану підлітків. Актуальність проблеми викликана потребою психологів та викладачів у досконалих методах психолого-педагогічного впливу на особистість підлітка з метою зменшення психогенних факторів, наслідком яких являються соматичні захворювання.

2. Вибранні нами методики дослідження психогенних факторів валідні та зручні у використанні в умовах школи.

3. На етапі констатуючого експерименту були проведені діагностичні методики з контрольною та експериментальною групами. Рівень досліджених нами психогенних факторів у більшості випадків на високому та середньому рівні, що несприятливо впливає на фізичне здоров’я підлітків

4. Формуючий експеримент, у задачі якого входило складання корекційно-розвиваючої програми, спрямованої на зниження рівня несприятливих психогенних факторів у підлітків , був проведений в умовах, спеціально змодельованих колективних занять, що також входило в задачі даного етапу експериментальної роботи. На протязі формуючого експерименту були помітні позитивні зміни показників психосоматичного стану підлітків. Контрольний зріз, аналіз якого був зроблений через математичну статистику, дозволив простежити динаміку зниження рівня досліджених нами психогенних факторів в експериментальній групі. На даному етапі підтвердилася ефективність пропонованої складеної корекційно-розвиваючої програми, тобто корекційно-розвиваюча робота, спрямована на зниження рівня стресу, тривожності та нервово-психічної напруги, сприяла покращенню психосоматичного стану підлітків.

5. Виконане експериментальне дослідження має виражену загальну практичну (прикладну) спрямованість. Розроблені в програмі принципи зниження несприятливих психогенних факторів можуть бути використані в масовій практиці роботи зі школярами. Дана програма не являє собою єдиний закінчений варіант, вона може бути розширеною. Таким чином, отримані дані є основою для подальших досліджень по даній проблемі, у тому числі переконують, що застосування цілеспрямованих корекційно-розвиваючих занять реально впливають на зниження несприятливих психогенних факторів. Покращення психосоматичного стану підлітків повинно носити не вузько функціональний, а загальний, індивідуально-орієнтований характер.

Рекомендації

Профілактика неврозів у дітей і підлітків перш за все заснована на психогігієнічних заходах, направлених на нормалізацію внутрісімейних стосунків і корекцію неправильного виховання. Враховуючи важливу роль в етіології неврозів особливостей характеру дитяти, доцільні виховні заходи щодо психічного гартування дітей з тормозящіми і тривожно-недовірливими рисами характеру, а також з невропатичними станами .

До таких заходів відносяться формування активності, ініціативи, вчення подоланню труднощів, дезактуалізація лякаючих обставин (темнота, розлука з батьками, зустріч з незнайомими людьми, з тваринами і тому подібне) [45].

Важливу роль грає виховання в колективі з певною індивідуалізацією підходу, підбором товарищів певного складу характеру. Певна профілактична роль належить також заходам по зміцненню фізичного здоров'я, перш за все заняттям фізкультурою і спортом. Чимала роль належить психогігієні розумової праці школярів, запобіганню їх інтелектуальним і інформаційним перевантаженням [26].

Для профілактики неврозів в першу чергу повинно бути усунено все, що заважає нормальному формуванню вищої нервової діяльності [20].

Профілактика неврозів у підлітків, окрім загального оздоровлення режиму, полягає в тому, щоб навчити підлітка уникати дії тих психогенних чинників, відносно яких при його типовій акцентуації характеру уразливість найбільш висока [24].

Батьки повинні завжди пам’ятати основні правила виховання підлітків, щоб оберегти їх від негативних психогенних факторів які сприяють виникненню різноманітних психосоматичних розладів у тому числі і неврозів:

1. Дитина повинна постійно відчувати вашу віру в неї, особливо в неблагополучні для неї періоди.

2. Не судіть підлітка, якщо його погляди і цінності розходяться з вашими.

3. Уникайте допитів, підтримуйте довірчі стосунки з підлітком.

4. Не нав'язуйте своєї думки, домовляйтеся з підлітком.

5. Що б не робило ваше дитя, намагайтеся зрозуміти причину та викоренити її.

6. Контроль за підлітком повинен бути ненав’язливим. Не робить заборонений плід солодким.

7. Цінуєте їх відвертість, щиро цікавтеся проблемами.

8. Говоріть на рівних, тон наказу спрацює не на вашу користь. Дайте зрозуміти, що ви розумієте їх.

9. Неможна жартувати над ними, висміювати відчуття, зменшуючи їх значення. Постарайтеся віднестися до ваших дітей з повагою, пам'ятаєте про їх ранимість і уразливість.

10. Не дратуйтеся і не проявляйте агресивності, будьте спокійні, стримані. Пам'ятаєте, що ваша грубість викличе їх у відповідь реакцію.

11. Не говоріть про об'єкт захоплення вашого дитяти зверхнім, образливим тоном, тим самим ви принизите його самого.

12. Дозвольте підліткові самостійно розібратися в об'єкті своєї прихильності, і якщо у нього настане розчарування в своїх відчуттях, хай воно виходить не від вас, а від нього самого. Він відчує, що здатний самостійно знатися на ситуації і приймати рішення.

13. Особистий приклад батьків: здатність подати хороший приклад для наслідування; слідувати тим же принципам, яким учать дітей. Оскільки процес ідентифікації у підлітків частково протікає в сім'ї, ті з них, хто гордиться своїми батьками, як правило, відчувають себе досить комфортний на навколишньому світ.

14. Стосунки між подружжям в сім'ї (що навіть колишнім) не повинні відбиватися на психічному здоров'ї дитяти.

15. Менше зауважень і дратівливих інтонацій, більше прийомів, спонукаючих до самоаналізу і самооцінки [29].

Рекомендації педагогам:

1. Стимулювання самопізнання учнем своїх позитивних меж, постійна увага до позитивних вчинків учнів

2. Прояв довіри до учнів

3. Формування у підлітків віри в свої сили і в можливість досягнення поставленої мети

4. Оптимістична стратегія у визначенні виховних і коректувальних завдань

5. Облік інтересів підлітків, їх індивідуальних особливостей, смаків, переваг, на основі цього пробудження нових інтересів

6. Переважання позитивних оцінок в аналізі поведінки учня;

прояв в спілкуванні з підлітком шанобливого відношення до нього