Поряд із класами прискореного навчання створюються класи вікової норми (65% всього учнівського контингенту) і класи підвищеної індивідуальної уваги (останні – для менш підготовлених учнів, що складають приблизно 20%). У класах цих двох типів навчальний процес будується по звичайних програмах, але в класах підвищеної індивідуальної уваги наповнюваність у два рази менше звичайної.
Напрямок дитини в клас того чи іншого типу, залежить винятково від ступеня його готовності до шкільного навчання і бажання батьків. Вони присутні при короткочасному (у межах 25 хвилин) психологічному обстеженні, що проводиться двома спеціально підготовленими педагогами (екзаменатором і асистентом). Перевірка здійснюється в ігровій формі, в атмосфері дружелюбності й емоційної розкутості, що дозволяє дитині розкрити свої інтелектуальні можливості. Психологічна перевірка обмежується тими сторонами психічної індивідуальності дитини, від яких у вирішальній ступені залежить успіх його шкільного старту.
Навіщо, наприклад, при визначенні дитини в школу оцінювати сформованістъ у нього навичок колективізму, товариськості?
У структурі особистості ці навички, звичайно, займають одне з центральних місць. І в процесі навчально-виховної роботи вчитель повинен приділяти значну увагу їхньому формуванню. Однак успішність шкільного старту вони практично не визначають.
Критичними зонами, що визначають ступінь готовності до шкільного старту є: фонематичне сприйняття (слух), саморегуляцію навчальних дій, словниковий розвиток, короткочасну пам'ять і здатність здійснювати елементарні умовиводи. Шостим показником служить рейтинг екзаменатора й асистента у відношенні розумової активності дитини, обумовлена на підставі спостережень за його поводженням при виконанні всього комплексу тестів.
Що стосується творчих здібностей як невід'ємної якості обдарованої дитини, то головна увага на даному етапі приділяється проявам інтелектуальної ініціативи. Наприклад, дитина виконує тест словника. І от перші три слова, значення яких він повинний пояснити: велосипед, молоток, книга. Але якщо до цього дитина ще й намагається якось зв'язати один з одним слова, що пояснюються, хоча це від нього і не потрібно (наприклад: молоток – вид інструмента, яким наносять удари по різних матеріалах і деталям; його можна використовувати при ремонті велосипеда; книга – вид навчального посібника; з її можна довідатися як за допомогою молотка відремонтувати велосипед, і т.д.), виходить, ця дитина з неординарним мисленням і уявою.
Застосовуються і спеціальні тести творчої обдарованості. Діти, що одержують високі оцінки по всьому комплексу тестів і не страждають повільністю (флегматичний темперамент), рекомендуються в клас прискореного навчання, де розвитку творчих здібностей приділяється підвищена увага.
Для виконання намічених задач необхідно переглянути навчальні програми. Під керівництвом співробітниці лабораторії С.Л. Коробко звичайні програми трирічної і чотирирічної школи були модифіковані в напрямку їхнього ущільнення: подачі навчального матеріалу великими блоками, ліквідації концентричних структур і т.д. Усе це дозволило, з огляду на підвищені розумові здібності даного контингенту учнів, спланувати курс початкового навчання під девізами "Три роки – за два" (для трирічної школи) і "Чотири роки – за три" (для чотирирічної школи).
У методиці навчання акцент робиться на формуванні уміння учитися. Учням регулярно надається можливість виступати на уроці в ролі вчителя. Широко застосовуються різного роду творчі, у тому числі конкурсні завдання, рольові тренінги, групові дискусії. Оскільки класи даного типу мають лише відносно однорідний склад, навчальний процес у багатьох випадках будується на основі внутрішньої класної диференціації. Це припускає використання групових форм організації навчальної роботи, можливість для обдарованих дітей самостійно, працювати за індивідуальним планом. Велике значення в класах цього типу приділяється самостійному читанню художньої і науково-популярної літератури.
При переході на середню ланку клас прискореного навчання стає класом заглибленого вивчення основних предметів. При цьому в нього можуть улитися найбільш сильні учні з класів вікової норми більш раннього набору. Тут у рамках стандартної сітки годин застосовується поглиблення програми, що дозволяє засвоювати навчальний матеріал на більш складному понятійному рівні. Якщо ж у підлітка до цього часу сформується схильність до ще більш глибокого вивчення тих чи інших предметів, він задовольняє її шляхом відвідування відповідних факультативів (кружків).
У середній ланці випускники класу прискореного навчання відразу ж зіштовхуються і з багатопредметною, і з кабінетною системами, і з багатьма іншими змінами. Але ж це усього лише дев'ятирічні діти. Щоб полегшити їм необхідну адаптацію, передбачається, що вчитель, що вів даний клас, протягом року буде працювати з ним у ролі класного керівника і викладача одного чи двох предметів. Крім того, вчителі-предметники детально знайомляться з психологічними особливостями молодших підлітків, включаючи короткочасне стажування в класі, де вони мають працювати. Сутність цих заходів можна визначити як психологічну взаємоадаптацію учнів і педагогів.
У старшій ланці повинна здійснюватися ще більш глибока диференціація навчання. У школі створюються три відділення: гуманітарне, природничонаукове і технічне. Кожне з них має в навчальному плані профілюючі предмети, обсяг вивчення яких розширений за рахунок непрофілюючих дисциплін.
При реалізації диференційованої програми навчання не ставиться задача, щоб дитина з підвищеними розумовими здібностями закінчила школу на рік раніше (хоча саме по собі це теж визначене благо). Прискорення – це насамперед засіб оптимальний завантажити здатності обдарованої дитини, створити сприятливі умови для їхнього подальшого плідного розвитку. При цьому варто підкреслити, що для таких дітей більш швидке проходження навчальних програм, власне, і прискоренням не є. Адже для них цей темп зовсім природній, нормальний. Багато хто дотримують тієї точки зору, що раз обдаровані діти проходять окремі теми в більш короткий термін, то надлишки часу, що утворяться, можна використовувати для додаткових предметів естетичного циклу, іноземних мов, ритміки і т.п. Але проблема не в тім, щоб якось забрати час дітей або навіть розширити їхню естетичну освіту. Проблема в тім, щоб оптимально завантажити розумові здібності. А це значить забезпечити обдарованій дитині можливість неспинно просуватися вперед до засвоєння усе більш складних понятійних структур. Не можна забувати і про сензитивні періоди. Адже в обдарованих дітей кожний з цих періодів настає, як правило, значно раніше (а часом і нашаровується один період на іншій). Отже, раніше повинний наступити і момент оволодіння відповідними знаннями, вміннями і навичками.
Розглядаючи ідею прискорених класів, необхідно продумати і питання про стомлюваність. Чи не виявиться вона надмірною? Звернемося до класиків вітчизняної педагогіки. Російський філософ і педагог В.В. Розанов підкреслював: "...обдарований учень не втомлюється зовсім, не втомлюється ніколи трудитися над збудливим його дарування предметом". При цьому В.В. Розанов робить застереження, що висока розумова працездатність можлива лише при відсутності в шкільному житті якої б то ні було муштри, при використанні талановито складених підручників, при творчо працюючих вчителях і раціональній організації навчальних занять. Остання повинна виключати як монотонне повторення тих самих предметів, так і калейдоскопічне їхнє чергування.
Кілька слів хочеться сказати про дострокове закінчення середньої школи, чи не вплине воно негативним образом на подальший життєвий шлях дитини, на його долю. Як показали проведені під керівництвом Л. Термена лонгитюдні дослідження, життєвий шлях юнаків і дівчат, що закінчили середню школу на один-три роки раніше настільки ж обдарованих однолітків, як правило, складається навіть більш щасливо: у них мається резерв часу на випадок невдалого вибору професії, а при успішному виборі їхня професійна кар'єра починалася раніше. У результаті до 40 років (вік, що вважається піком творчої продуктивності) вони встигли, як правило, зробити набагато більше.
Висновки
Узагальнюючи вище сказане, необхідно підкреслити, що батьки і педагоги, повинні усвідомлювати тім, що найважливіші здібності – це краса душі, чистота серця і талант любові. По-справжньому розкриватися і розцвітати всі інші таланти можуть тільки на їхній основі. Талант, вирощений на ґрунті сумніву, себелюбності, марнославства і гордині, несе зло і руйнування не тільки навколишнім, але і, зрештою, самій людині.
Розвиток дитини вимагає величезної уваги з боку дорослих. Важливо створити сприятливу психологічну обстановку для занять дитини, знаходити слова підтримки для нових творчих починань, відноситися до них із симпатією і теплотою. Акуратно, ласкаво і ненав'язливо підтримувати прагнення дитини до творчості. У випадку невдач, йому необхідне співчуття, і ні в якому разі не можна висловлюватися осудливо про творчі спроби дитини. Дорослі повинні бути терпимі до, часом, "дивних" ідей дитини, спочатку потрібно розібратися в причинах появи ідеї і спробувати знайти в ній "раціональне зерно". Треба не замуровувати в дитині природне бажання задавати питання. Терпляче і доброзичливо відповідати на них, щоб у дитини не виникло відчуття, начебто вам набридли його "чому" і "отчого". Навпроти, усім своїм поводженням варто показувати, що вам подобається прагнення дитини пізнати світ, особливо вітати цікаві і глибокі питання. Необхідно частіше залишати дитину одну і дозволяти йому самостійно займатися справами. Надмірна опіка з боку батьків може заглушити творчість. Нав'язлива батьківська допомога може сприйматися як порушення границь особистості. Коли ідея належить самій дитині, то навіть зовсім маленькі діти, не говорячи вже про підлітків, часто чинять завзятий опір дорослим, котрі занадто активно прагнуть розділити радість творчої уяви з дитиною.