К.А. Абульханова-Славська[1], центральним моментом самовизначення виділяє також самодетермінації, власну активність, усвідомлене прагнення зайняти певну позицію. За К.А.Абульхановой-Славської[1], самовизначення - це усвідомлення особистістю своєї позиції, яка формується усередині координат системи відносин. При цьому вона наголошує, що від того, як складається система відносин (до колективного суб'єкту, до свого місця в колективі та іншим його членам), залежить самовизначення і суспільна активність особистості [1].
У зарубіжній психології як аналог поняття "особистісне самовизначення" виступає категорія "психосоціальна ідентичність", розроблена і введена в науковий обіг американським вченим Е. Еріксона [13]. Формування почуття ідентичності пов'язане з усвідомленням власної цінності та компетентності. Інакше-відбувається "розмивання почуття свого" я ", внаслідок розгубленості, сумнівів у можливості направити своє життя в певне русло.
Професійне самовизначення прийнято розглядати як вибір і реалізацію способу взаємодії з навколишнім світом і знаходження сенсу в даній діяльності [32].
Сучасному суспільству потрібен професіонал, який знає свою справу, здатний самостійно приймати рішення і нести відповідальність за ці рішення, за себе, за інших, за країну. Сьогодні важливим фактором, що визначає формування професійного самовизначення, є комерціалізація відносин у суспільстві. По суті відбувається заміна професійної кар'єри - підприємницької. А це закриває можливість відбутися людині в професійному відношенні. Це викликає тривогу. Перехідний стан економіки зумовило перекіс в системі професійних цінностей: сучасна людина (особливо молода людина) з його особистісними особливостями, що включається в ринкові відносини прагне до досягнення матеріального благополуччя найбільш швидким шляхом. Необхідність виживання змушує його змінити свого покликання та обрати таку професію, оволодіння якою забезпечить більш високі матеріальні можливості. Тобто існує сильна мотивація до оволодіння "доходної" професією, але часто немає необхідних особистісних якостей. Також існує і протиріччя між мотивацією вибору професії та відсутністю можливості для навчання (в тому числі і матеріальної).
Сьогодні спостерігається підвищення престижу освіти. Статистика показує, що кількість абітурієнтів, які вступають в російські вузи в останні кілька років зростає в арифметичній прогресії. У середньому в країні конкурс цього літа був 2,3 людини на місце. Найпопулярнішими, як і раніше, залишаються театральні інститути, конкурс до деяких з них на акторські факультети склав близько 100 чоловік на місце. Престижними вважаються сьогодні фінансові та юридичні спеціальності: у столичні академії цих напрямків надходило в 6 разів більше абітурієнтів, ніж вони могли прийняти. Одночасно дослідження інституту профтехосвіти РАО показали, що до 25-30% учнів до кінця навчання втрачають інтерес до своєї професії, адже на перших кроках професійного самовизначення бажання і прагнення цих людей йшли врозріз з їх здібностей, про які вони самі мали лише приблизне уявлення.
Ринкові ж відносини характеризуються необхідністю пристосування до підвищеної динамічності виробництва, можливої тимчасової безробіття, раптової зміни професії і місця роботи. У цих умовах для фахівця необхідні професіоналізм, висока кваліфікація і відмінну якість роботи, а також він повинен мати для підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку праці і такими особистісними якостями, як цілеспрямованість, здатність до безперервного саморозвитку, стресостійкість, здатність до ризику та іншими. Методологічну основу дослідження склали концепція Е. Еріксона[13] ,Дж. Марсія, погляди Л.Б. Божовіч[4], Г.С. Костюка, М.Й. Боришевського, О.А. Проскури, І. Кона[18], О.В. Скрипченко[6], К.М. Поливанової. Головним новоутворенням цього віку є відкриття «Я»(«Я-концепція»), розвиток рефлексії (відображення себе в своєму образі «Я»), усвідомлення своєї індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, установки на свідомі сфери життя, що направляє «Я» на практичне включення в різні види життєдіяльності; розвиток особливостей самосвідомості; формування ідентичності; ідеалів підлітка; самоствердження; життєве та професійне самовизначення. Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості. Самосвідомість підлітка характеризується почуттям дорослості. Розвиваються специфічні особливості самосвідомості, які проявляються в самооцінці підлітка, в його оцінці ефективності різних видів своєї діяльності та своїх стосунків з дорослими й однолітками. Механізмом розвитку самосвідомості є рефлексія. Цінність рефлексії надає виключна спрямованість підлітка на самого себе ( шлях до власної ідентичності). На основі особистісної рефлексії підлітки вперше починають прагнути пізнати власну індивідуальність (ідентичність) як таку.
Л.І. Божовіч[4] розглядає самоствердження як одну з важливих мотиваційних ліній цього віку. О.В. Скрипченко[6] вказує, що це закономірно виникаючий атрибут соціалізації підлітка, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї самості в системі соціальних зв’язків. Сутність самоствердження підлітка пов’язана з відчуттям своєї самості і відокремленості від інших. Головні мотиваційні лінії даного віку – активне прагнення до саморозвитку. Це і самовираження і самопізнання, і самовиховання.
Аспекти самовизначення формуються по різному . Раніш за все установлюється тілесне та сексуальне самовизначення. Професійне, ідеологічне та моральне самовизначення формується значно повільніше: цей процес залежить від того, чи досяг підліток в своєму когнітивному розвитку стадії формально – операційного мислення.
Релігійні та політичні погляди формуються пізніше, але ці компоненти самовизначення ще довгі роки підлягають змінам. Е. Еріксон [13]відмічає, що молодих людей більш за все турбує нездатність встановлювати професійне самовизначення. Для того щоб зберегти свою спільність вони тимчасово починають ідентифікуватися з героями своїх груп , натовпу аж до можливості повної утрати своєї ідентичності.
Еріксон [13] вважає, що параметр зв’язку з оточуючими ,який виникає в цей період, коливається між позитивним полюсом ідентифікації «Я» та негативним полюсом сплутаності ролей. Всі ці ролі він мусить зібрати в одне ціле, осмислити, зв’язати з минулим та спроектувати майбутнє. Якщо молода людина впорається успішно з цією задачею – психосоціальною ідентифікацією, то у нього зявиться відчуття того, ким він є, де знаходиться й куди йде. За теорією Е. Еріксона ідентичність – це відчуття внутрішньої послідовності, константності «самості» в потоці постійних тимчасових змін, метаморфоз особистісного розвитку. Процес самовизначення за Е. Еріксоном[13], це формування ідентичності. Важливим механізмом формування ідентичності є послідовні ідентифікації дитини з дорослим, які складають необхідні передумови розвитку ідентичності в підлітковому віці. Ідентичність за Е. Еріксоном – це відчуття внутрішньої послідовності (наступності) константності «самості» в потоці постійних тимчасових змін, метаморфоз особитістного розвитку.
Ідентичність, згідно словникового визначення, - це однаковість ,схожість, тотожність, одностайність .Інше його визначення, як самовизначення себе на основі соціокультурних норм та цінностей, носіями яких є інші люди і соціальні групи.
В основі феномену підліткового самовизначення, як зазначає О.Б. Дарвиш, лежить ставлення психосоціальної ідентичності, яка виконує три основні задачі розвитку:
- Усвідомлення тимчасової протяжності власного «Я», яка включає дитяче минуле та визначає проекцію себе в майбутнє;
- Усвідомлення себе на відміну від інтеріорізованих батьківських образів;
- Здійснення системи виробів, які забезпечують цілісність особистості (професії, статевої ідентичності та ідеологічних настанов).
«Я» - ідентичність забезпечує цілісність поведінки, підтримує внутрішню єдність особистості, забезпечує зв'язок зовнішніх та внутрішніх подій і дозволяє солідаризуватися з соціальними ідеалами та груповими прагненнями. О.В. Скрипченко[6] вказує на потребу підлітків в самоіденфікації, як процесу формування ідентичності, яка реалізується у вивченні своєї особливості, розмірковувань про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналіз своїх домагань у взаємовідносинах і діяльності. При всій складності явища самовизначення, основним у ньому є потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себе як члена суспільства, визначити себе у світі , тобто зрозуміти себе, свої можливості, своє місце і призначення у житті. (Л.І. Божовіч[4], Л.С. Славіна).
Зрозумівши глибинну суть і цінність вибору, як самостійного і вольового акту, прагнуть до ствердження власного «Я», власних починань, набувають особистої ідентичності, розвивають «Я – концепцію» і виявляють готовність брати на себе відповідальність за власний вибір. Саме у підлітковому віці починає проявлятися тенденція до особистісного зростання, коли людина, відкриваючи себе, докладає зусиль до становлення своєї індивідуальності.
В підлітковому віці в процесі формування цінностей, ідеалів, цілей, професійних і особистісних планів особливого розвитку, набуває складова основа особистості, її «Я».Це організована система поглядів, установок і мотивів особистості, які обумовлюють її неповторність, незмінність, та самототожність.