З наведених вище результатів видно, що найбільш повну картину свого прояву має фаза «Резистенція».
При порівнянні результатів, отриманих в процесі вивчення рівня емоційного вигорання в цілому, його фаз між групами, що мають високий (інтернали) та низький (екстернали) рівень суб’єктивного контролю маємо наступні достовірні відмінності (див. табл. 3.3):
Таблиця 3.3. Домінуючи фази емоційного вигорання в залежності від рівня суб’єктивного контролю у працівників ОВС (в %)
№ | Фази емоційного вигорання | Групи | ц | Р | |
Інтроверти | Екстраверти | ||||
1 | Рівень емоційного вигорання | 16,7 | 38,6 | 2,68 | 0,01 |
2 | Напруга | 20,3 | 41,2 | 1,44 | - |
3 | Резистенція | 42,5 | 75,4 | 2,09 | 0,05 |
4 | Виснаження | 17,3 | 45,2 | 1,90 | 0,05 |
Так, достовірні відмінності маємо стосовно рівня емоційного вигорання. Цей показник складає для групи, що має високий рівень суб’єктивного контролю(інтернали) та низький (екстернали) – 2,68, тобто (р> 0,01). Достовірні відмінності маємо між зазначеними групами й що до фази емоційного вигорання – «Резистенція». Показник достовірності відмінностей складає – 2,09 (р> 0,05). Що до фази емоційного вигорання «Виснаження», то показник достовірності відмінностей складає – 1,90 (р> 0,05). Достовірних відмінностей між зазначеними групами й що до фази емоційного вигорання «Напруга» отримано не було.
Розглянемо ступінь сформованості фаз емоційного вигорання (табл. 3.4).
Таблиця 3.4. Ступінь сформованості фаз емоційного вигорання працівників ОВС за рівнем суб'єктивного контролю (в %)
Фази емоційного «вигорання» | Рівень сформованості | Інтернали | Екстернали | ц | Р |
Напруга | Не сформована | 60,2 | 5,6 | 2,97 | 0,01 |
Формується | 24,6 | 34,2 | 0,27 | - | |
Сформована | 15,2 | 59,2 | 1,76 | 0,05 | |
Резистенція | Не сформована | 30,2 | 16,3 | 1,88 | 0,05 |
Формується | 28,7 | 15,2 | 0,85 | - | |
Сформована | 41,1 | 68,5 | 1,98 | 0,05 | |
Виснаження | Не сформована | 35,7 | 9,3 | 2,05 | 0,05 |
Формується | 24,7 | 46,8 | 1,65 | 0,05 | |
Сформована | 17,5 | 43,9 | 2,15 | 0,05 |
Так, фаза «Напруга» у групі, що має низький рівень суб’єктивного контролю, домінує в процесі розвитку емоційного вигоряння в 5,6% випробуваних. Слід зазначити, що для 34,2% випробуваних дана фаза перебуває в стадії формування й для 59,2% випробуваних вона є не сформованою.
Фаза «Резистенція». за отриманими даними, домінує по своїй виразності серед інших і представлена в даній групі в 75% випробуваних. Крім того, для 16,5% випробуваних вона є не сформованої, в 15,2% – перебуває в стадії формування й для 60,2% респондентів є сформованою. Наступна фаза – «Виснаження». Вона є вираженою для 44,5% випробуваних, в 46,8% випробуваних вона перебуває в стадії формування, не є сформованою в 31,4% респондентів, є сформованою для – 43,9%.
Для співробітників з високим рівнем суб’єктивного контролю характерний характерні наступні показники сформованості фаз емоційного вигоряння.
Фаза «Напруга» у групі, що має високий рівень суб’єктивного контролю, для 24,4% випробуваних дана перебуває в стадії формування, для 60,4% випробуваних вона є не сформованою, й для 15,2% випробуваних вона є сформованою.
Фаза «Резистенція» за отриманими даними, домінує по своїй виразності серед інших і представлена в даній групі у слідучому вигляді: для 30,2% випробуваних вона є не сформованої, в 28,7% – перебуває в стадії формування й для 41,1% респондентів є сформованою.
Наступна фаза – «Виснаження». Вона є вираженою для 17,5% випробуваних, у 46,8% випробуваних вона перебуває в стадії формування, для 35,7% респондентів є не сформованою.
Що стосується достовірності відмінностей між показниками сформованості фаз емоційного вигорання для груп, що мають високий рівень суб’єктивного контролю(інтернали) та низький (екстернали), то по фазі напруги рівень сформованості достовірно вищий у другої групи, ніж у першої (15% та 59,2%; р≤0,05), а рівень неформованості достовірно вищий у першої групи, ніж у другої (60,4% та 5,6%; р≤0,01).
Фаза резистенції несформована у 30,2% опитуваних першої групи та у 16,5% опитуваних другої групи. Відмінності між групами достовірні при р≤0,05. Резистенція сформована у достовірно більшої кількості опитуваних другої групи, ніж першої (41,1% та 60,2%; р≤0,05).
На етапі формування фази виснаження у другої групи рівень достовірно вищий за першу групу (46,8% та 24%; р≤0,05). Сформоване виснаження було виявлено у 17,5% першої групи та 45% другої групи. Як бачимо, присутня відмінність по результатам при р≤0,05
При порівнянні результатів, отриманих в процесі вивчення симптомів рівня емоційного вигорання між групами, що мають високий (інтернали) та низький (екстернали) рівень суб’єктивного контролю маємо наступні достовірні відмінності (табл. 3.5).
Таблиця 3.5. Домінуючи симптоми фаз емоційного вигорання працівників ОВС за рівнем суб’єктивного контролю (в %)
Домінуючі симптоми фаз емоційного «вигорання» | Інтроверти | Екстраверти | ц | Р | |
Напруга | Переживання психотравмуючих обставин | 12,2 | 31,3 | 1,45 | - |
Незадоволеність собою | 9,5 | 46 | 2,69 | 0,01 | |
«Загнаність в клітку» | 7,4 | 24,3 | 1,49 | - | |
Тривога і депресія | 16,5 | 52,1 | 2,36 | 0,01 | |
Резистенція | Неадекватні емоційні реакції | 35,5 | 64,2 | 1,76 | 0,05 |
Емоційно-нравственна дезорієнтація | 28,5 | 49,5 | 1,33 | - | |
Розширення сфери економії емоцій | 18,5 | 52,4 | 2,24 | 0,05 | |
Редукція професійних обов’язків | 26,3 | 61,2 | 2,21 | 0,05 | |
Виснаження | Емоційний дефіцит | 11,5 | 28,3 | 1,34 | - |
Емоційна відстороненість | 14,4 | 36,5 | 1,59 | - | |
Особистісна відстороненість | 17,5 | 42,5 | 1,70 | 0,05 | |
Психосамотичні і психовегетативні порушення | 3,5 | 25,3 | 2,13 | 0,05 |
Достовірні відмінності маємо між групами, що мають високий рівень суб’єктивного контролю (інтернали) та низький (екстернали) стосовно наступних симптомів фаз емоційного вигорання: «Незадоволеність собою» – показник достовірності відмінностей між групами складає 2,69 (р> 0,01); «Неадекватні емоційні реакції» – показник достовірності відмінностей між групами складає 1,76 (р>0,05); «Розширення сфери економії емоцій» – показник достовірності відмінностей між групами складає 2,24 (р> 0,05); симптом «Редукція професійних обов’язків» – показник достовірності відмінностей між групами складає 2,21 (р>0,05); «Особистісна відстороненість» – показник достовірності відмінностей між групами складає 1,70 (р> 0,05); «Психосамотичні і психовегетативні порушення» – показник достовірності відмінностей між групами складає 2,13 (р> 0,05).
Отримавши вищевикладені результати, на їх основі можемо зробити наступний висновок, що співробітники, які мають низький рівень суб’єктивного контролю, частіше ніж група, що має високий рівень суб’єктивного контролю відчувають незадоволеність собою. Прагнення уникати невдачі, залежність, нерішучість у прийнятті рішень знаходить своє відбиття у відстороненні («відході») від обов'язків стосовно інших, тривозі й депресії, неадекватному виборчому емоційному реагування, емоційно-моральної дезорієнтації, розширенні сфери економії емоцій, редукції професійних обов'язків. Наприклад, у працівника може розвитися негативне або безособове відношення до людей, з якими він працює. Щоб уникнути цих негативних емоцій він іде в себе, виконує тільки мінімальний обсіг роботи й не хоче ні з ким сваритися. Відбувається знеособлювання відносин між учасниками цього процесу, придушуються прояви гуманних форм поводження між людьми, що створює погрозу для особистісного розвитку представників соціальної професії.
3.4 Способи саморегуляції, якими користуються працівники ОВС для покращення свого психічного стану в залежності від рівня суб’єктивного контролю
Працівники ОВС покликані захищати закон. Виконання своїх професіональних обов’язків у них пов’язано зі значними нервово-психічними навантаженнями. В умовах такої інтенсифікації праці, при високих вимогах що до її ефективності, гостро постає проблема психологічної розгрузки й корекції психічних станів працівників.
Як свідчить аналіз літератури, одним з най діючих та використовуємих саме для корекції психіки є метод саморегуляції. Крім того, вважається, що саморегуляція психічних станів, сприяє не тільки професійному, але й особистісному розвитку [27]. У зв’язку з вище викладеним, у дипломній роботі поставлена ціль вивчення способів саморегуляції, якими користуються працівники ОВС для покращення свого психічного стану в залежності від рівня суб’єктивного контролю.
При проведенні вивчення були отримані наступні дані (табл. 3.6).
Таблиця 3.6. Домінуючи способи саморегуляції психічних станів у працівників ОВС за рівнем суб’єктивного контролю (в%)
№ | Способи саморегуляції | Групи | ц | Р | |
Інтроверти | Екстраверти | ||||
1 | Дихальні вправи | 20,2 | 18,4 | 0,19 | - |
2 | Фізичні навантаження | 21,5 | 3,2 | 1,76 | 0,05 |
3 | Аутогенне тренування | 5,2 | 3,1 | 0,17 | - |
4 | М’язове розслаблення | 28,6 | 12,3 | 1,24 | - |
5 | Світломузична дія | 32,5 | 28,4 | 0,29 | - |
6 | Ризикована поведінка | 46,1 | 12,6 | 2,39 | 0,01 |
7 | Мовна розрядка | 34,5 | 78,2 | 2,81 | 0,01 |
8 | Хіміотерапія | 4,5 | 3,6 | 0,24 | - |
9 | Аналіз ситуації, розмірковування | 52,4 | 13,2 | 2,70 | 0,01 |
10 | Сенсорна відбудова образів | 36,3 | 15,7 | 1,50 | - |
11 | Самоконтроль, вольові зусилля | 57,5 | 21,3 | 2,35 | 0,01 |
12 | Сон, пасивний відпочинок | 25,4 | 71,5 | 2,86 | 0,01 |
13 | Гумор, жарти | 28,3 | 49,4 | 1,33 | - |
14 | Пасивна розрядка, плач | 27,1 | 64,2 | 1,76 | 0,05 |
15 | Актуалізація поведінки зворотної дійсності | 9,5 | 11,2 | 0,19 | - |
16 | Відключення, свідомий відхід від ситуації | 3,5 | 23,4 | 1,90 | 0,05 |
Серед проаналізованих 16 способів саморегуляції психічних станів, найбільше часто працівниками, що відносяться до групи з високим рівнем суб’єктивного контролю застосовуються наступні: аналіз ситуації, розмірковування – 52,4%, ризикована поведінка – 46,1%, сенсорна відбудова образів 36,3%, світломузична дія 32,5%, мовна розрядка – 34,5%.