Теорії пам’яті: Психологічні теорії –підкреслюють роль об’єкта або активність суб’єкта у формуванні процесів пам’яті: теорія асоціанізму – розкриває залежність утворення зв’язків і особливостей об’єкта й водночас недооцінює роль суб’єкта у вибірковому утворенні. Погляди асоціаністів щодо рефлекторних механізмів формування індивідуального досвіду дістали обґрунтування в теорії біхевіоризму. Біхевіористи трактували асоціації як елементи досвіду, засновані на функціональних зв’язках між операціями, що визначали результати навчання й поведінки суб’єкта. На противагу асоціанізму теорія гештальтизму виходить із принципу цілісності відображувальної функції психіки, активної ролі свідомості в процесах пам’яті. Відповідно до цієї теорії головним у створені зв’язків є організація матеріалу, яка й визначає аналогічну структуру слідів у мозку за принципом ізоморфізму, тобто подібності за формою. Нині дедалі більше визнання дістає теорія діяльності особистості. За цією концепцією поняття діяльності розглядається як фактор, що зумовлює процеси пам’яті. Сама пам’ять виступає як мнемічна діяльність, котра включає в себе певну систему дій, підпорядкованих розв’язанню мнемічних задач на запам’ятовування, збереження й відтворення інформації в різних формах. Фізіологічні теорії механізмів пам’яті пов’язані з вченням Павлова про утворення тимчасових нервових зв’язків. Теорія нейронних моделей ґрунтується на просторово-часовій структурі з відкритими групами нервових клітин, що моделюють об’єкт відображення. Біохімічні теорії пов’язанні з нейрофізіологічними, розкривають механізми пам’яті на клітинному рівні.
1.2 Види памяті
Види пам’яті виділяють за такими критеріями:
1) залежно від того що запам’ятовується і відтворюється, яка діяльність переважає пам'ять розподіляють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну;
2) за тривалістю закріплення і збереження матеріалу – на короткочасну(оперативну) і довгочасну;
3) залежно від того, які процеси пам’яті включаються в структуру діяльності, як вони пов’язанні із її цілями та засобами, - на мимовільну і довільну;
4) за усвідомленням змісту матеріалу пам’яті – на смислову і механічну.
Рухова полягає у запам’ятовуванні ті відтворенні людиною своїх рухів. Емоційна – це запам’ятовування і відтворення своїх емоцій і почуттів. Образна – полягає у запам’ятовуванні образів, уявлень про предмети та явища навколишнього світу, властивостей і зв’язків між ними. Вона буває зоровою, слуховою, смаковою, нюховою залежно від аналізаторів з якими пов’язане її походження.
Словесно-логічна є специфічною людською пам’яттю, що базується на спільній діяльності двох сигнальних систем, у яких головна роль належить другій.
Короткотривала – характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і коротким строком зберігання. Виділяють також оперативну пам’ять – запам’ятовування, збереження і відтворення інформації в міру потреби в досягненні мети конкретної діяльності або окремих операцій.
Довготривала – базується на довгостроковій функції пам’яті, характеризується тривалим зберіганням і наступним використанням в діяльності людини.
Мимовільна – полягає в запам’ятовуванні та відтворенні матеріалу без спеціальної мети його запам’ятати або пригадати.
Довільна – це запам’ятовування і відтворення, коли людина ставить перед собою мету запам’ятати, коли виникає потреба в навмисному заучуванні.
Смислова – пов’язана з розумінням того змісту, що запам’ятовується. Механічна – діє у тих випадках, коли не досягається розуміння заучуваного матеріалу, а навмисне чи ненавмисне запам’ятовуються речі, які до кінця не усвідомлюються.
Особистісні пам’яті полягають в індивідуальних поєднаннях видів пам’яті, специфіці окремих процесів і властивостей, змісту надбань і професійній спрямованості. Важливою рисою мнемічних властивостей особистості є розвиток пам’яті її продуктивність і місце в загальній структурі якостей особистості.
Пам'ять окремої людини індивідуальна і залежить від багатьох факторів – фізичних та психологічних. Тому кажуть, що пам'ятей стільки ж, скільки і доброчинностей.
Та все ж різнобарвність видів нашої пам'яті можна класифікувати, що, звичайно, спрощує, але в той же час і впорядковує це явище. Класифікація дає перспективну можливість вивчати феномен пам'яті.
В основу класифікації пам'яті покладені три ознаки, згідно з якими її розподіляють:
1) по переважанню форм психічної активності – моторній, емоціональній, образній або інтелектуальній;
2) по способу запам'ятовування – довільному або мимовільному;
3) по тривалості, строку зберігання інформації.
Об'єкти діяльності – рух, почуття, образ або слово – дали назви таким видам пам'яті, як моторна, емоціональна, образна та словесно-логічна.
Моторна пам'ять – запам'ятовування, зберігання та відтворення рухів (“пам'ять тіла”, “пам¢ять-звичка” ). Вона виражається у формуванні звичок, лежить в основі усіх практичних та трудових дій, часто непомітних, незафіксованих людиною. Хода, манера розмовляти, сміятися, почерк, пов'язані з моторними навичками.
Кажуть: “Стиль – це людина ”, але багато, що може бути змінено та покращено при самоконтролі та коректуванні системи власних рухів. Тому-то фізіолог І. С. Бериташвілі називав моторну пам'ять - пам¢яттю вправляння. Моторну пам'ять закріплюють та вдосконалюють природній дар та постійні тренування.
Радянський педагог і психолог П. П. Блонський на одному з занять зі студентами запропонував їм згадати та записати події, які вони пережили в поточному році, а потім в своєму житті до інституту. Чотири п'ятих спогадів в першому випадку стосувалися подій, що викликали сильні емоції. У другому випадку майже всі спогади відносились до емоційно пережитого.
Емоціональна пам'ять адаптує нас до того, що відбувається, відвертаючи увагу від поганого і, скеровуючи до доброго – для здобуття настрою, що допомагає роботі, творчості.
Сила емоціональної пам'яті у людей неоднакова. Емоційно бідні не можуть відтворити пережиті почуття, більшість людей відтворюють їх у певному ступені, артистичні ж натури ( про них-то й писав Станіславський! ) не тільки сприймають гостро свої почуття та почуття інших, але й яскраво запам'ятовують пережите. Не вигадані розповіді про Флобера, який разом із своєю Еммою Боварі відчував у роті отруту, про Тургенєва, який голосив через смерть Базарова.
Ще один вид пам'яті – образна, або наглядна, вона оперує уявленнями – образами предметів, сформованими в нашому досвіді. У відповідності з модальністю – набуттям уявлень із різних сенсорних сфер – образна пам'ять поділяється на зорову, слухову, смакову. Найбільш розповсюдженою у більшості людей є зорова та слухова пам'ять.
Вражаючого розвитку пам'яті на основі неспецифічних для нас видів психічної діяльності досягла О. С. Скороходова, радянський вчений в галузі дефектології, педагог, літератор, кандидат педагогічних наук ( з психології ), яка у п'ятирічному віці втратила зір та слух.
Чудова образна пам'ять – особливий дар художників, музикантів, письменників.
Чуйне, уважне ставлення вимагається від учителя до особливо сприймаючих дітей. За зовнішньою неуважністю, заглибленістю всередину себе, часто приховується вразлива, тонко чуттєва натура. Тому є неприпустимим такий спосіб впливу на трохи відмінного від інших учня, як натиск, крик. Таке часто призводить до важких колізій і навіть до конфліктів. Вчителю необхідно мати доброзичливість і такт для включення дитини в активну учбову діяльність.
Моторна, емоціональна та образна пам'ять у своїх особливих формах притаманна і тваринам. Специфічно людська пам'ять – словесно-логічна, змістом якої є наші думки та мова.
Словесно-логічна пам'ять – це не просто запам'ятовування, а переробка словесної інформації, виділення з неї найбільш суттєвого, відхилення від другорядного, несуттєвого, і збереження в пам'яті не безпосередньо сприймаючих слів, а тих думок, які ними виражені. В основі словесно-логічної пам'яті завжди лежить складний процес перекодування повідомлюваного матеріалу, пов'язаний з відстороненням від несуттєвих деталей і узагальненням центральних моментів інформації. Ось чому людина, запам'ятовуючи зміст великої кількості матеріалу, отриманого з усних повідомлень та прочитаних книг, одночасно є неспроможною утримати в пам'яті його буквальне словесне вираження. А. Р. Лурія, даючи визначення і характеризуючи словесно-логічну пам'ять, розкриває її “технологію”, принцип дії, в якому здійснюється можливий для нас відрив уже не тільки від реальності, але й від того, що дано у вигляді її образних уявлень.
Разом із тим, далеко не все, що ми сприймаємо, закріплюється в нашій пам'яті. Сприйняти – ще не означає запам'ятати. Спеціальне опитування значної кількості людей продемонструвало, що звичайні об'єкти, які ці люди бачили сотні й тисячі разів, не збереглися в їхній пам'яті. Шпалери кімнати, в якій жили опитувані, фасад будинку та ін. вони не змогли змалювати по пам'яті скільки-небудь точно, а на питання відповідали невпевнено, хоча ці об'єкти постійно були в них перед очима.
Нерідко для закріплення матеріла в пам'яті необхідно, щоб перед людиною стояло пряме завдання – запам'ятати даний матеріал. Це завдання визначається соціальними вимогами, що ставляться перед людиною.