Дослідження міжособових стосунків в педагогічних колективах (стр. 5 из 7)
Плідними при вивченні колективів є також різні форми анкетування, опитування, інтерв’ю, результати яких дають уявлення про цінності групи, думки її членів про різні аспекти життя певної спільноти.
Ефективним інструментом оперативного вивчення міжособистісних стосунків є запропонований американським психологом і мікросоціологом Дж. Морено метод соціометрії. Засадовим стосовно нього є принцип синтонності - емоційних потягів і симпатій, які виявляються у стосунках між членами групи і визначають їх характер [9].
Інформація може бути математично оброблена і виражена графічно у вигляді соціограми. Популярність членів групи, їх статус має такий характер: “зірки” - ті, кого обирають найчастіше; їм поступаються “бажані”, які мають по три-чотири вибори; менш популярних називають “малобажані" - один-два вибори; поза вибором залишаються “ізольовані”, з якими ніхто не виявляє бажання співпрацювати. Представники останньої підгрупи становлять собою контингент підвищеного соціально-психологічного ризику й потребують до себе особливої уваги та розуміння.
У даній курсовій роботі використано методи дослідження міжособових стосунків за допомогою методик, таких як "Атмосфера в групі" - Ф. Фідлер, "Психодіагностика акцентуації" - К. Леонгард, Х. Смішек, "Стиль поведінки в умовах конфлікту" - К.У. Томас.
2.2 Організаційно-методологічні основи дослідження
Емпіричне дослідження психологічних особливостей міжособистісних стосунків було проведено в педколективі, який практикує на кафедрі "психологія управління" факультету психології, в Львівському державному університеті внутрішніх справ в індивідуальному порядку.
Для збору емпіричних даних було використано такі методики:
"Атмосфера в групі" - Ф. Фідлер (Див. дод. А), "Психодіагностика акцентуації" - К. Леонгард, Х. Смішек (Див. дод. Б), "Стиль поведінки в умовах конфлікту" - К.У. Томас (Див. дод. В).
Опис методики Ф. Фідлера - "Атмосфера в групі":
У методиці приведені протилежні за змістом пари слів, за допомогою яких можна описати атмосферу в групі. Чим ближче до правого чи лівого слова в кожній парі досліджуваний розташовує знак "X", тим більше на його думку вираженою є ознака у педколективі.
Опис методики "типології акцентуйованих особистостей" К. Леонгарда, Х. Смішека:
В основу опитувальника Х. Смішека покладена концепція "акцентуйованих особистостей" К. Леонгарда. В "акцентуйованих особистостях" потенційно закладені потенції як соціально позитивних досягнень, так і соціально негативний заряд. Деякі "акцентуйовані особистості" проявляють себе в негативному світлі, бо життєві обставини не сприяли їх розвитку і становленню, хоча не виключена можливість, що прихильніші обставини сформували б їх як непересічних індивідуальностей.
Отже досліджуваному даються запитання, які він повинен прочитати та дати на них відповідь. Якщо він погоджується з твердженням - ставить знак V в клітинку "Так", якщо не погоджується - знак V в клітинку "Ні" у таблиці відповідей.
За даними цієї методики можна визначити який саме типу акцентуації переважає у досліджуваного.
К. Леонгард виділяє десять основних типів акцентуацій, що здебільшого тотожні систематиці психопатії в пограничній психіатрії.
Демонстративний - сутність демонстративного типу, або, більш вираженої акцентуації, істеричного, на думку К. Леонгарда, полягає у підвищеній здатності до витіснення та демонстративності поведінки.
Педантичний - педантична особистість в певній мірі є протилежною до демонстративної. Особи такого типу відрізняються підвищеною ригідністю, інертністю психічних процесів, нездатністю до витіснення травмуючих переживань. На рівні явної патології особистості цього типу відповідає ананкастична психопатія.
Застрягаючий - основа застрягаючого типу є надмірна стійкість афекту із схильністю до формування паранойяльних та над вартісних ідей.
Збудливий - серцевиною збудливого типу є підвищена імпульсивність, послаблення контролю над потягами й стимулами. У випадку патологічної вираженості цей тип дотичний із епілептоїдною психопатією, хоча безпосередній зв’язок з епілепсією не є обов’язковим.
Гіпертимічний - головною особливістю гіпертимічного типу особистості вважається підвищений фон настрою у співвідношенні з потребою у діяльності, оптимізмом, практичністю та високою активністю.
Дистимічний - для дистимічної особистості, на противагу гіпертимічній, характерним є понижений фон настрою (в окремих випадках до субдепресії), песимізм, фіксація на невеселих гранях життя, ідеомоторна загальмованість.
Тривожно-боязливий - вагомою особливістю тривожно-боязливої особистості є схильність до страхів, підвищена лякливість, несміливість, підвищений рівень тривожності.
Циклотимічний - циклотимічні особливості особистості характерні людям, для яких притаманна зміна гіпертимічних і дистимічних фаз. Цей тип акцентуації має паралелі з маніакально-депресивним психозом, який також немов би коливається поміж двома полюсами. Однак етіологічний зв’язок існує не завжди.
Афективно-екзальтований - даній акцентуації підходить характеристика типу "тривоги і щастя". Такі особи легко спалахують у захопленні від радісних подій і впадають у відчай від невтішних.
Емотивний - емотивний тип споріднений з афективно-екзальтованим. Однак емотивні особи реагують не настільки бурхливо, а їх емоції розвиваються з меншою швидкістю. Афективно-лабільні особистості окреслюються як "бурхливі, поривчасті, емоційно збуджені", емотивні - як "чуттєві і вразливі". Їм притаманна загострена чутливість та глибина переживань у сфері тонких емоцій, народжених в царині духовного життя людини.
Усі десять типів "акцентуйованих особистостей" поділяються К. Леонгардом на дві групи за принципом акцентуації властивостей, або характеру, або темпераменту. До акцентуації властивостей характеру К. Леонгард зараховує демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий типи особистості. Решта типів акцентуацій К. Леонгардом відносять до акцентуацій темпераменту.
Опис методики "Сітка Томаса":
У своєму опитувальнику К. Томас пропонує щоразу по два варіанти реагування на кожне запитання. В різноманітних комбінаціях вони зблоковані в 30 пар, у кожній з яких респонденту пропонується обрати те судження, яке є найбільш типовим для характеристики його поведінки.
Кількість балів, отриманих індивідом по кожній шкалі, дають уяву про виразність у нього тенденції до проявлення відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях.
К. Томас вважає, що при униканні конфлікту ні одна із сторін не досягає успіху; при таких формах поведінки, як конкуренція, пристосування та компроміс, або один з учасників опиняється у виграші, а інший програє, або двоє програють, оскільки йдуть на компромісні поступки. І лише в ситуації співробітництва обидві сторони здобувають виграш.
К - Компроміс - укладення угоди завдяки обопільному й вимушеному усвідомленню не лише своїх інтересів, а й інтересів іншого;
У - Уникнення - як відсутність готовності до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;
З - Змагання (суперництво) - досягання власних цілей, бажань незважаючи на інтереси інших.
П - Пристосування (підпорядкування) - антипод змагальності, принесення в жертву власних інтересів заради іншого;
С - співробітництво - співпраця конфліктуючих сторін, заради досягнення поставленої цілі та подолання проблемної ситуації.
2.3 Результати емпіричного дослідження міжособистісних стосунків в педагогічному колективі
Опрацювавши результати дослідження в якому приймали участь 12 осіб, за допомогою методик "Атмосфера в групі" - Ф. Фідлера, "Психодіагностика акцентуації" - К. Леонгарда, Х. Смішека, та "Стиль поведінки в умовах конфлікту" - К.У. Томаса ми отримали наступні результати у числових значеннях:
Рис.1. Загальна діаграма дослідження міжособових взаємин в педколективі.
Переважання у атмосфері колективу таких позитивних ознак, як погодженості, задоволеності, цікавості, захопленості та приязні свідчить про те, що колектив взаємодіє у напрямку досягнення оптимального психологічного клімату та доброзичливих міжособових взаємин у колективі. Продуктивність, спільна підтримка та теплота переважають у меншій кількості - це свідчить про те, що рівень бажаної, позитивної атмосфери ще недостатньо сформований. Це може бути пов`язано із переважанням індивідуально-суб`єктивного трактування членами даного педколективу загальних понять, щодо розуміння цінностей, норм та традицій, які переважають у колективі і лежать в основі становлення безконфліктних міжособових стосунках, а також із переважаючими типами акцентуацій особистості (демонстратвного, гіпертимічного та емотивного) та найбільш частішого вибору стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях - компромісу, співробітництва, уникнення.
Також було проведено статистичний кореляційний аналіз загальної кількості шкал з метою перевірки наскільки міжособові стосунки залежать від соціопсихологічного клімату, вибору оптимальної стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях, переважаючого типу особистісної акцентуації та безконфліктного спілкування. (Див. дод. Г)
З результатів статистичного аналізу видно, що прокорелювали такі шкали як: