Парадокс укладається в тім, що саме в цієї максимально вільній від усякого примуса діяльності, здавалося б що цілком перебуває у владі емоцій, дитина раніше всього навчається управляти своїм поводженням і регулювати його відповідно до загальноприйнятих правил. Сутність дитячої гри кок раз і укладається в цьому протиріччі. Як же таке стає можливим?
Для того щоб дитина взяла на себе роль якої-небудь іншої людини, необхідно виділити в цій людині характерні ознаки, властиві тільки йому, правила й способи його поводження. Тільки тоді, коли дитина досить чітко представляє малюнок поводження персонажа, роль може бути взята й виконана дитиною в грі. Якщо ми хочемо, щоб діти брали на себе ролі лікарів, льотчиків або вчителів, потрібно насамперед, щоб вони виділили для себе правила й способи поводження цих персонажів. У тому випадку, якщо цього ні, якщо та або інша особа просто має відому привабливість для дитини, але його функції, його відносини з іншими й правила його поводження не ясні, роль не може бути виконана.
В одному з досліджень Д.Б.Ельконіна пропонувалася гра “у самих себе”, у кого-небудь із добре відомих товаришів і в кого-небудь із дорослих (маму або виховательку). Діти всіх віків відмовилися грати “у самих себе”. Молодші діти не могли або мотивувати свої відмови, у той час як старші прямо вказували: “Так не грають, це не гра” або “Як же мені Ніну грати, якщо я й так Ніна”. Цим діти показували, що без ролі, тобто без відтворення дій якоїсь іншої людини, не може бути гри. Молодші дошкільники також відмовлялися грати ролі інших конкретних дітей, оскільки вони не могли виділити типові для своїх товаришів дії, заняття або риси поводження. Старші дошкільники, уже здатні зробити це, виконували такі важкі ролі. Роль для дитини була тим легше, ніж більше очевидними були для нього особливості поводження зображуваного персонажа й відмінності від його власного. Тому всі діти охоче грали в дорослі.
Звичайно, дошкільник і до прийняття ролі дещо знає про тих людей, яких він буде зображувати в грі. Але тільки в грі правила поведінки цих людей і їхніх функцій стають предметом його активного відношення й свідомості. Через гру мир соціальних відносин, значно більше складних, чим ті, що доступно йому в його неігровому житті, проникає у свідомість дитини й піднімає його на більше високий рівень. Приймаючи роль дорослого, дитина тим самим бере на себе певний, зрозумілий для себе спосіб поводження, властивий цьому дорослому.
Послідовність дій тієї ролі, що бере на себе дитина, має для нього як би чинність закону, якому він повинен підкоряти свої дії. Усяка спроба порушити цю послідовність або внести елемент умовності (наприклад, зробити так, щоб мишки ловили кішок або щоб шофер продавав квитки, а касир вів автобус) викликає бурхливий протест дітей, а іноді навіть приводить до руйнування гри. Взявши на себе роль у грі, дитина тим самим приймає систему твердої необхідності виконання дій у певній послідовності. Так що воля в грі досить відносна - вона існує тільки в межах узятої на себе ролі.
Але вся справа в тому, що ці обмеження дитина бере на себе добровільно, за власним бажанням. Більше того, саме це підпорядкування прийнятому закону робить дитині максимальну приємність.
Крім того, гра має величезне значення для загального психічного розвитку дитини. Саме в грі поводження дитини вперше перетворюється з польового у вольове, він сам починає визначати й регулювати свої дії, створювати уявлювану ситуацію й діяти в ній, осознавати і оцінювати свої дії й багато чого, багато чого іншого.
гра рольовий виховання дошкільник
У ході експериментів, проведених на базах дитячих садів, установлений прискорений розвиток інтелектуальних здатностей поряд з високим рівнем рухових у дошкільників, що займаються фізкультурою в музичному ритмі казок.
Сюжетно-рольова ритмічна гімнастика являє собою інтегровану систему засобів ритмічної гімнастики, сюжетно-рольових ігор і казкових сюжетів. Основними компонентами впливу на організм і особистість дитини є: Рух, Гра, Сюжет, Музика.
Рух спрямований на розвиток фізичних якостей, координаційних здатностей і функціональних можливостей організму маляти, тобто на фізичну сутність, а також виховання виразності, формування бази й культури рухів. Для цього використаються наступні засоби: основні види рухів (ходьба, біг, лазіння, метання, рівновага); вправи основної гімнастики (РЕПЕТУЮ, стройові); акробатики (перекид уперед, назад, убік; "міст"; стійка на лопатках; "рибка" і ін.); сучасної аеробіки (степ, фанк, спортивної й ін.); стретчингу (гімнастика поз для розвитку гнучкості); художньої гімнастики (вправи з м'ячем, скакалкою, обручем; хвилеподібні рухи корпусом, руками й т.д.); елементи спортивного танцю (вальс, танго, румба й ін.); народного танцю (росіянин); сучасного танцю (диско, ріп, рок-н-рол) ; хореографії (основні позиції рук і ніг, екзерсиси); елементи пантоміми; пальчикова гімнастика; дихальні вправи; вправи на снарядах (гімнастичний ослін, куб, дуга й т.д.).
Перераховані засоби поєднуються в певній послідовності й зв'язані музикою в комплекси вправ.
Музика створює позитивне емоційне тло занять, допомагає дітям запам'ятати руху, виразно передати їхній характер. Як музичне оформлення використаються фонограми музичних казок ("Вовк і семеро цапенят на новий лад", "Бременські музиканти" і ін.), мюзиклів ("Сніжна королева"), музика з мультфільмів ("Голубий щеня", "Антошко й компанія" і ін.).
Музика повинна відповідати наступним вимогам: бути доступної сприйняттю дитини; запис повинна бути чистої й чіткої, без перешкод; доцільно використати музичні добутки розмірами 2/4, 4/4 і 3/4; музичний темп протягом заняття необхідно чергувати (від повільного й помірного до швидкого).
Відомо, що Гра є основною формою пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку, що активізує розумові процеси й рухові можливості дитини, а також створює позитивне емоційне тло занять і дозволяє більш м'яко й гуманно вирішувати виховні й освітні завдання. Особливе значення мають сюжетно-рольові ігри, більшою мірою сприятливому емоційному й інтелектуальному розвитку дитяти-дошкільників.
Сполучення ритмічної гімнастики із сюжетно-рольовою грою дозволяє успішно вирішувати завдання рухового й психічного розвитку.
Це підкріплюється впливом Сюжетів казок, які, у свою чергу, є носіями емоційно-морального виховання.
Ігрова діяльність, максимально використовувана на уроках ритмічної гімнастики, підвищуючи інтерес дітей до занять фізичними вправами, допомагає розвивати творче мислення, довільну увагу, різні види пам'яті, які становлять основу інтелектуальної діяльності.
Заняття ритмічною гімнастикою сюжетно-рольового характеру допомагають дітям глибше відчути, зрозуміти, оцінити події й учинки персонажів казкових добутків. Можна говорити про можливості "прочитання" казок всім тілом, кожним м'язом, кліткою організму. Співпереживання через виразну рухову діяльність значно підсилюється. Діти за допомогою фізичних вправ, жестів і міміки створюють образи героїв і антигероїв, виражаючи своє відношення до них. Іноді вони плачуть разом з тіткою Кішкою про згорілий будинок, радуються з "цапенятами перемозі над вовком", дивуються, регочуть, зображують хитру лисицю Алісу й дурного Дуремара, жорстокого Карабаса Барабаса й відважного Буратіно.
Програма "У музичному ритмі казок" розрахована на дітей від 2 до 7 років. Основу її становлять окремі міні-програми, послідовне вивчення яких обумовлюється наступністю змісту (як рухового, так і пізнавального). Їх розроблено більше 20.
Можна виділити основні характеристики програм:
- підбор вправ відповідає віку й підготовленості що займаються (для молодших дошкільників це більше прості по координації вправи, виконувані з меншим дозуванням і в помірному темпі);
- тривалість основних програмних комплексів обумовлена віком що займаються (3-4 року - 15-20 хв, 4-5 років - 20-25 хв, 5-6 років - 25-30 хв, 6-7 років - 30-35 хв);
- вправи погоджені з музикою й передають її настрій (на сильні музичні частини - сильні рухи, наприклад амплітудні стрибки, махи; на швидкі частини - бігові, прижкові серії; під повільну музику - вправи в рівновазі, розслаблення й т.п.);
- основна структура програмних комплексів зберігається (підготовча, основна й заключна частини);
- вправи розподіляються з урахуванням зростання фізіологічного навантаження до основної частини;
- танцювальні рухи відповідають характеру музичного добутку (під російську музику - народні рухи й т.д.);
- програми включають вправи різної спрямованості (координаційні, силові, швидкісно-силові, для розвитку гнучкості й ін.);
- кожна програма включає серії вправ по подоланню перешкод (лазаньї, перелізання, підлізання, ходьба по гімнастичному ослоні й т.д.), бігові й прижкові серії;
- паузи відпочинку заповнюються різними дихальними вправами, що відбивають зміст сюжетно-рольової гри;
- для розвантаження хребта й корекції постави включені вправи в партері (з положень лежачи й сидячи на підлозі);
- блоки рухів можуть мінятися в міру їхнього вивчення й освоєння.
Відмінна риса міні-програм - великий набір рухів; наприклад, у комплексі "Пригода Буратіно" більше 80 різних вправ.
У програмах використаються елементи конструювання (будівельний ігровий матеріал в уроці "Кошкін дом"). Ці завдання сприяють розвитку логічного мислення дитини.
Програми для старших дошкільників передбачають численні перебудування під певну музику, що розвиває в дітей уміння швидко реагувати й орієнтуватися в просторі й у часі ("Бременські музиканти", "Слідами бременських музикантів" і ін.).
Навчання основним комплексам вправ проходить поетапно. На першому етапі (10-12 занять) послідовно вивчається руховий матеріал програми (комплекс вправ). Вправи виконуються дітьми по показі викладача.