План
Вступ
Розділ 1. Теоретичный аналіз проблеми ціннісних орієнтацій в науковій літературі
1.1 Поняття ціннісних орієнтацій в зарубіжній психологічній літературі
1.2 Поняття ціннісних орієнтацій у вітчизняній літературі
1.3 Аналіз історичних напрямків вивчення природи правопорушень
1.4 Особливості ціннісних орієнтацій засуджених
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Експерементальне вивчення ціннісних орієнтацій засуджених
2.1 Методи дослідження ціннісніх орієнтацій
2.2 Аналіз результатів дослідження ціннісних орієнтацій засуджених
Висновки до другого розділу
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку України, який характеризується розвитком громадського суспільства, ринкової економіки, обумовлює необхідність формування у молоді із суперечливих оцінок, подій позитивний зв'язок "індивідуального" і "громадського" у їх свідомості. Особливого значення вивчення ціннісних орієнтацій як феномену набуває у дещо специфічному контингенті – осіб, що позбавлені волі. Саме вивчення ціннісних орієнтацій засуджених та правильне застосування отриманих результатів, в подальшому можуть значно спростити задачу психолога щодо допомоги засудженим в їх ресоціалізації.
Особливості питанню ціннісних орієнтацій додає те, що після ув’язнення у людини відбувається переосмислення життя. Тому всі ціннісні установки, що склалися під час розвитку особистості на свободі, дещо змінюються. Це явище становиться результатом неможливості реалізації певних цінностей та амбіцій особистості.
Отже, соціальна значущість проблеми та недостатнє її вивчення зумовили вибір теми курсової роботи «Система ціннісних орієнтацій засуджених».
Феномен ціннісних орієнтацій ще з давніх часів привертав до себе увагу. Саме тому має глибоке філософське підгрунття. Філософи розглядали його як певні блага, що були надані людині від вищих сил (Аристотель, Діоген Лаертський, Т. Гобсс), деякі вважали ціннісні орієнтації забобонами (Б. Спіноза).
У зарубіжній психологічній літературі ціннісні орієнтації розглядаються як установки тієї або іншої історичної епохи (М. Вебер), вільні від суб’єктивних і мінливих оцінок індивідів (Е. Дюркгейм). З іншого боку, ціннісні установки розглядаються як виключно суб'єктивний феномен (А. Мейнонг, X. Еренфельс, І. Крейбіг У ряді досліджень поняття «ціннісні орієнтації особистості» збігається з термінами, що характеризують мотиваційно-потребностно або смислову сферу (А. Маслоу, В. Франкл).
У вітчизняній психології проблема ціннісних орієнтацій розглядалася з різних сторін. Наприклад ціннісні орієнтації трактувалися як значимість предметів та засіб задоволення потреб людини (В. Василенко, І. Нарський, В. Тугарінов, О. Дробницький, С. Л. Рубінштейн). З іншого боку цінності виконують функцію регулятора групової згуртованості та активності (А. Петровський), а також регулюють пізнавальні процеси і процеси мислення (В. Сержантов, В. Шадріков, О. Краснорядцева). Деякі дослідники вважають, що направленість особистості на певні цінності формулює суспільство (Б. Паригін, А. Донцова, В. Мухіна, А. Бодальов). Вивченням ціннісних орієнтацій засуджених займалися: А. Олійник, В. Ф.Пирожков та А. Міхлін
Мета роботи: проаналізувати теоретичні напрацювання зарубіжних та вітчизняних науковців у вивченні питання ціннісних орієнтацій; виявити особливості ціннісних орієнтацій засуджених, рівень їх значущості та реалізації.
В основу нашого дослідження покладено припущення про те, що найбільш значущими для засуджених під час відбування покарання, виступають такі цінності як свобода, власне здоров’я, кохання.
А такі поняття як творчість, краса природи не мають для даних осіб значення. Проте, ці цінності мають тимчасовий (ситуативний) характер. Ми вважаємо, що після звільнення цінності засуджених будуть дещо змінюватись.
Об’єктом дослідження виступають ціннісні орієнтації.
Предмет дослідження – ціннісні орієнтації засуджених.
Методи дослідження:
- аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних даних з вивчення проблеми;
- бесіда з досліджуваними, яка дозволяли виявити міру розуміння питання методик, що використовувалися;
- стандартизовані опитувальники;
- констатувальний експеримент;
- статистичні методи обробки отриманих даних.
Етапи дослідження. Дослідження проводилось у три етапи впродовж 2009 – 2010 років.
На першому етапі (жовтень – грудень 2009р.) проводився аналіз стану вивчення проблеми ціннісних орієнтацій у зарубіжній та вітчизняній літературі, уточнювалася мета та гіпотеза дослідження. Проводився відбір психодіагностичного інструментарію.
На другому етапі (грудень 2009р. – березень 2010р.) проводилось експериментальне вивчення особливостей ціннісних орієнтацій засуджених, за допомогою раніше обраної батареї психодіагностичних методик.
На третьому етапі (березень – квітень 2010р.) узагальнювались результати експериментальної роботи, перевірялась їх відповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження, проводилось оформлення отриманих результатів.
Експериментальна база дослідження: засуджені, що відбувають строк покарання у Сумській виправній колонії № 116 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань. Усі особи мають першу судимість, вік засуджених 18 – 25 років.
Загальна кількість респондентів – 20.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що підібрані та дещо адаптовані методики з вивчення ціннісних орієнтацій. Виявлені особливості ціннісної сфери кожного із засуджених можуть бути використані психологом установи під час надання консультацій засудженим перед звільненням щодо питань їх ресоціалізації.
Основні теоретичні положення та результати експерименентального дослідження курсової роботи висвітлені в науковій статті, що друкувалася у збірнику статтей студентів, аспірантів та викладачів «Наукові пошуки молодих вчених» СумДПУ ім. А. С. Макаренка.
Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.
Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми ціннісних орієнтацій в науковій літературі
1.1 Поняття ціннісних орієнтацій в зарубіжній психологічній літературі
Однією з найважливіших проблем сучасної філософії, соціологічних і психологічних досліджень є проблема структурної будови і регуляційних функцій ціннісних орієнтацій.
Проблема особистісних смислів, їх утворення, взаємодії меж собою - одна з найбільш цікавих в психології і привертає увагу дослідників найрізноманітніших шкіл і напрямків, де особистісні цінності відіграють найважливішу роль у саморегуляції суб'єкта, що активно відноситься до зовнішнього і внутрішнього світу.
Цінності кожної людини – цілий світ: складний, динамічний. Кожна людина відноситься до фактів свого буття диференційовано. Вона оцінює факти свого життя по їх значимості, реалізує ціннісне відношення до світу. Цінністю являється для людини все, що має для нього певну значимість, особистісний або суспільний сенс. Цінність – уявлення про те, що є святим для людини, групи, колектива, суспільства вцілому, переконання і переваги людей, виражені в поведінці. Цінності – це ідеї, цілі, ідеали, до яких прагне людина і суспільство. Існують загальноприйняті цінності, такі як, кохання, престиж, повага, знання, гроші, . внутрішньогрупові цінності – політичні, релігійні, індивідуальні. Цінності об´єднуються в систему, яка з віком та обставинами життя змінюється. Функції цінностей різноманітні. Вони являються певними орієнтирами в житті людини; вони необхідні для підтримки соціального порядку й виступають як механізм соціального контроля.
Історично поняття "ціннісні орієнтації" особистості розвивалося як поняття, що розкриває зв'язок "індивідуального" і "громадського" у свідомості людини, як єдність когнітивних і афективних процесів. Система ціннісних орієнтацій утворює змістовну основу мотивації поведінки і висловлює внутрішню основу відносин особистості з дійсністю.
Ціннісні орієнтації – елементи внутрішньої структури особистості, що сформовані та закріплені життєвим досвідом індивида в ході процесів соціалізації та соціальної адаптації, що обмежують вагоме від невагомого через прийняття особистістю певних цінностей.
Поряд з іншими соціально – психологічними утвореннями вони виконують функції регуляторів поведінки та проявляються в усіх сферах людської діяльності [1, c. 117].
Цінності носять подвійний характер: вони соціальні, оскільки історично та культурно обумовлені, та індивідуальні, оскільки в них зосереджений життєвий досвід конкретного суб´єкта .
Взагалі, в питанні щодо вивчення поняття «ціннісні орієнтації», можна виділити два підхода.
Представники першої течії схилялись до філософського, божественного трактування цінностей (Арістотель, Діоген Лаертській, Т. Гобсс), а другої, навпаки - формували научні основи знання про цінності. (Т. Гоббс, І. Кант та ін.).
Аристотель в своїй роботі «Велика етика» розглядав окремі види благ, саме він вперше вводить термін «те, що ціниться».
Він відокремлює блага ті, що ціняться («божественні», такі як душа, розум) і ті, які вихваляють (оцінні, ті, що викликють похвалу) блага, а також блага – можливості (влада, заможність, сила, врода).
Ці блага, на думку Аристотеля, можуть використовуватися як для добра, так і для зла, благо може бути ціллю і може не бути ціллю. На думку Аристотеля, благо може знаходитись в душі, тілі (здоров´я, красота), або ж поза першим і другим (заможність, влада, пошана) [6, c. 231].
Найвищим благом у Аристотеля виступають добродії, тобто етичні цінності. Проаналізувавши погляди Аристотеля можна зробити висновок, що саме він зробив перший крок щодо виявлення ієрархії ціннісних орієнтацій.