ПІДЛІТКОВИЙ ВІК, ЯК СОЦІАЛЬНО – ІСТОРИЧНЕ ЯВИЩЕ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПІДЛІТКИ В ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ
РОЗДІЛ 2. ПІДЛІТКИ І СОЦІУМ СЬОГОДНІ
2.1 Трансформовані погляди сучасності
2.2 Культурно-історична концепція Л. С. Виготського та його школи
РОЗДІЛ 3. ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА
3.1 Методика дослідження стану тривоги та депресії підлітка
3.2 Аналіз результатів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Протягом століть в художній літературі, зокрема в грецьких, римських, іспанських і китайських джерелах, згадувався проміжний і порівняно короткий період між дитинством і дорослістю. У театрі, поезії і прозі відбилися гарячність і нестримність «юності».
Саме отроцтво, юність, з їх бурхливими проявами все більше і більше викликають зацікавлення дослідників.
У психології можна виокремити два найбільш яскравих підходи до визначення чинників прояву підліткової бурхливості, неврівноваженості тощо.
Якщо акцентуватись на біологічному, то можна побачити, що у межах підліткового віку ( 11 – 14 років, дехто розширює до 10 – 16 років) проходять важливі фізіологічні процеси. За швидкістю біологічних перетворень організму, цей період займає почесне місце поруч із ембріональним періодом та періодом дитинства. Проявами цього є прискорення темпів росту, швидкий розвиток репродуктивних органів, поява вторинних статевих ознак, таких як оволосіння, збільшення м’язової та жирової маси, геніталій, збільшується ріст та витривалість.
Фізичні зміни контролюються гормонами. Вони й ініціюють ріст підлітків і зміни, які в незначній кількості виражені вже в ембріональній стадії. Різке підвищення їх продукування спостерігається у віці 10 – 12 р. у дівчат та 12 – 14 р. у хлопчиків. Потім спостерігається інтенсивний фізичний розвиток, супроводжуваний зміною пропорцій тіла і т. д.
Ці явища зміни фізичного стану супроводжуються й зміною поведінки, неадекватними проявами, депресивними настроями тощо. І більшість культур відмічала одночасність цих явищ і так історично склалося, що підлітковий вік сприймається як негативне явище, а всі конфлікти, депресії, зміни настрою і т. д. відносять як наслідок дії біологічних факторів. Підлітків зображають як жертв своїх гормонів.
Цій точці зору протиставляється інша, що трактує підлітковий вік як соціально-історичне явище.
Відмітимо, що тривалий підлітковий період як виразний і найбільш важливий період розвитку, характерний головним чином для людей з індустріальних суспільств. У XVIII, XIX і на початку XX століття, коли був величезний попит на некваліфіковану робочу силу, велика частина молоді швидко перетворювалася на дорослих, вливаючись в доросле життя, як тільки були здатні виконувати таку роботу. Потім, після Першої світової війни, технологічний розвиток країн всього світу в сукупності з швидкими соціальними змінами спричинив необхідність довше вчитися в школі або проходити іншу підготовку, таким чином примушуючи молодих людей лишатися в значній мірі у фінансовій і психологічній залежності від батьків. Індустріалізація і вимоги до освіти, що пред’являються нею, створили підлітковий період таким, яким ми бачимо його сьогодні.
Отже, в ході аналізу літератури висунуто гіпотезу, що домінуючим чинником сучасного підліткового віку є суспільно-історичний поступ.
Метою роботи є встановити особливості підліткового віку в залежності від історично-суспільного розвитку, проаналізувати і систематизувати найбільш відомі погляди на залежність протікання підліткового віку від історично-соціального середовища; перевірити експериментально припущення про визначальну роль соціально-історичного поступу на поведінку, психологічний стан підлітків.
Робота може бути корисною студентам спеціальностей психологічного, педагогічного профілю, соціологам, батькам та ін.
РОЗДІЛ 1. ПІДЛІТКИ В ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ
Існує безліч фундаментальних досліджень, гіпотез і теорій підліткового віку. І багато запропонованих концепцій дитячого розвитку і протистоять одна одній, і проявляють себе в області психології підлітка. Оскільки риси отроцтва і юності, за визнанням самих дослідників, не виявлені, зім’яті і бідні у дітей з пролетарського середовища, а чисте, повне і розгорнене протікання цього періоду розвитку можна спостерігати тільки у дітей освічених шарів суспільства, то найбільш яскраві психологічні концепції підліткового віку будувалися на основі вивчення буржуазного підлітка початку минулого століття — "підлітка в ідеалі". Розгляд цих концепцій дозволить змалювати коло питань, що мають безпосереднє відношення до цього віку, його симптоматику, побачити стабільне і історично мінливе в психології підлітка, розрізнити феномени і їх інтерпретацію в різних наукових концепціях, визначити значення біологічного й соціального у становленні розглядуваного віку.
Ст. Хол вважав, що підліткова стадія в розвитку особи відповідає епосі романтизму в історії людства Це проміжна стадія між дитинством — епохою полювання і збирача і дорослим станом — епохою розвиненої цивілізації На думку Хола, цей період відтворює епоху хаосу, коли тваринні, антропоїдні, напівварварські тенденції стикаються з вимогами соціального життя. Його уявлення про "бунтуюче" отроцтво, насичене стресами і конфліктами, в якому домінують нестабільність, ентузіазм, сум'яття і царює закон контрастів, глибоко увійшло до психології.
Хол вперше описав амбівалентність і парадоксальність характеру підлітка, виділивши ряд основних суперечностей, властивих цьому віку. У підлітків надмірна активність може привести до виснаження, божевільна веселість змінятися смутком, упевненість в собі переходити в соромливість і боязкість, високі етичні прагнення змінятися низькими потягами, пристрасть до спілкування може змінятися замкнутістю, тонка чутливість переходити в апатію, жива допитливість — у розумову байдужість, пристрасть до читання — у зневагу до нього і т.д. Зміст підліткового періоду Хол описує як кризу самосвідомості, подолавши яку людина набуває "відчуття індивідуальності".
Двотомна монографія Хола про підлітковий вік вперше була опублікована в 1904 році і з тих пір багато разів перевидавалася. Його називають батьком психології перехідного віку, оскільки він перший запропонував концепцію, що пояснює дане явище, і окреслив коло проблем, пов’язаних з цим віком. Уявлення Хола про перехідність, проміжність даного періоду розвитку, про кризові, негативні аспекти цього віку і сьогодні складають ядро психології підліткового віку.
Інший видатний дослідник підліткового віку, німецький філософ і психолог Е. Шпрангер в 1924 р. випустив книгу "Психологія юнацького віку", яка не втратила свого значення й на сьогодні. Е. Шпрангер розглядав підлітковий вік усередині юнацького, межі якого він визначав 13-19 роками у дівчат і 14-21 роками у хлопців. Перша фаза цього віку — власне підліткова — обмежується 14-17 роками. Вона характеризується кризою, змістом якої є звільнення від дитячої залежності.
Шпрангер розробив культурно-психологічну концепцію підліткового віку. Підлітковий вік, за його уявленням, це вік вростання в культуру. Він писав, що психічний розвиток є вростанням індивідуальної психіки в об'єктивний і нормативний дух даної епохи. Обговорюючи питання про те, чи завжди підлітковий вік є періодом "бурі і натиску", Э Шпрангер описав три типи розвитку отроцтва.
Перший тип характеризується різкою, бурхливою, кризовою течією, коли отроцтво переживається як друге народження, у результаті якого виникає нове "Я". Другий тип розвитку — плавне, повільне, поступове зростання, коли підліток залучається до дорослого життя без глибоких і серйозних зрушень у власній особі. Третім типом є такий процес розвитку, коли підліток сам активно і свідомо формує і виховує себе, долаючи зусиллям волі внутрішні тривоги і кризи. Він характерний для людей з високим рівнем самоконтролю і самодисципліни.
Головні новоутворення цього віку — відкриття "Я", виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності. Виходячи з уявлень, що головним завданням психології є пізнання внутрішнього світу особи, тісно пов'язаного з культурою і історією, Е. Шпрангер поклав початок систематичному дослідженню самосвідомості, ціннісних орієнтацій, світогляду підлітків [ 2, 22].
Пошук біологічного сенсу пубертатного періоду представлений в роботах Ш Бюлер. Підлітковий вік визначається нею на основі поняття пубертатності. Пубертатний період — це період дозрівання, це стадія, в якій людина стає статевозрілою, хоча після цього фізичне зростання у людини продовжується ще якийсь час. Період до пубертатності Ш. Бюлер називає дитинством людини, а завершальну частину пубертатного періоду — юністю. Фаза пубертатності, дозрівання, виявляється у людини в особливих психічних явищах, які Ш Бюлер називає психічною пубертатністю, яка з'являється ще до фізичного дозрівання, як його передвісник, і продовжується довгий час після нього.
Психічна пубертатність пов'язана з визріванням особливої біологічної потреби — потреби в доповненні. Саме у цьому життєвому явищі і лежить коріння тих переживань, які характерні для підліткового віку. Зовнішнє і внутрішнє збудження, яким супроводжується дозрівання, повинне вивести підлітка із стану самозадоволення і спокою, спонукати його до пошуків зближення з істотою іншої статі. Явища, що супроводжують дозрівання, повинні зробити людину такою, що шукає, незадоволеною в своїй замкнутості, і її "Я" повинне бути розкрите для зустрічі з "Ти". Ш. Бюлер відрізняє психічну пубертатність від тілесної. На її думку, із зростанням культури відбувається подовження періоду психічної пубертатності, що і є причиною багатьох труднощів, пов'язаних з цим періодом життя.