Міністерство освіти і науки України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Факультет соціальних технологій
Кафедра психології
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Проблеми мотивації поведінки
Київ – 2009
1. Характеристика моваційної сфери особистості
Існуючі концепції мотивації розрізняються не лише теоретичними і термінологічними установками, але й тим, що в них слугує об’єктом дослідження, тому в питанні, що саме складає мотиваційну сферу особистості і що повинна пояснювати психологія мотивації немає бажаної єдності. Щоправда, ці думки мають деякі спільні риси і розходяться, головним чином, в більш чи менш розширеному розумінні цієї сфери окрім центрального, загальновизнаного феномена.
Насамперед до мотиваційної сфери відносять все те, що призводить до реально здійснюваної активності: узагальнені і більш конкретні життєві цілі, заради яких людина вчиться, працює, виховує дітей, захоплюється подорожами – тобто досягнення, яким людина присвячує своє життя. К. Обухівський, наприклад, визначає мотив як “вербалізацію мети і програми, яка дає можливість даній особі розпочати певну діяльність” Обуховский К. Психология влечений человека. – М., 1971. – С. 19. , Х. Хекхаузен пропонує розуміти мотив як “бажаний цільовий стан в рамках відношення “індивід – середовище”, а мотиваційну сферу як те, що “визначає цілеспрямованість дії” Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. – М., 1956. – Т. 1. – С. 34. . Передбачається, щовсе, що робить людина – як різні види систематичної діяльності, так і велика кількість заздалегідь не запланованих і залежних від обставин щоденних дій - має свої мотиваційні підстави; коли, скажімо, по дорозі людина зупиняється, щоб на щось подивитися, відповісти на питання зустрічного або привести до ладу свій одяг, ці ситуативні дії визначаються допитливістю, ввічливістю, бажанням виглядати охайним і іншими подібними мотивами.
В психологічній науці досить популярною також є думка, що мотиваційне значення має також значне коло явищ, які актуально діяльності не породжують, але можуть породжувати, тобто являють собою потенційні мотиви Ковалёв В.И., Дружинин В.Н. Мотивационная сфера личности и её динамика в процессе профессиональной подготовки // Психологический журнал. – 1992. – № 6. – С. 33. Одна з характерних особливостей соціального життя полягає в тому, що багато необхідних для людини умов і благ, наприклад, обігрів квартири, навчання дітей, правовий захист, створюються організацією суспільства і іншими людьми при частковій участі
індивіда, або зовсім без неї. Очевидно, було б невірним відмовити такого роду благам в мотиваційному значенні на тій підставі, що через суспільний поділ праці сама людина їх не створює, особливо, якщо врахувати, що по відношенню до них особистість не повністю бездіяльна. Не беручи прямої участі в їх створенні, вона зазвичай слідкує за цим процесом і виявляє готовність при необхідності активно в нього включитися: при хворобі дитини батько сідає з ним за уроки, почувши про порушення законності громадянин приєднується до вимог її відновлення і т.п.
Не вимагати активності людини може не лише те, що створюється іншими, але також й те, що вже створено нею самою. Такі продукти її діяльності в минулому, як професійні досягнення, особисті якості, дорослі діти, складають окремий клас мотиваційно значущих явищ, які проте не викликають зовнішньої активності. Життєві цілі, котрі колись активно переслідувалися людиною не можуть, напевне втрачати своє мотиваційне значення з тієї причини, що вони стали досягнутими (або виявилися лише частково досяжними) і отримали результативний вираз Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С. 25.
У всякому разі такі екс-мотиви часто слугують предметом інтенсивних спогадів і внутрішніх відношень (гордості, невдоволення), а при певних умовах, як і інші мотиви, можуть стати актуальними: будь-яка зроблена колись справа, наприклад, вирощений сад, може знову вимагати повної віддачі людини при загрозі його знищення.
Окрім означених вище мотиваційно значущих явищ, котрі об’єднує те, що в їх досягненні немає необхідності, в структурі мотиваційної сфери окремо можна виділити різновид потенційних мотивів, для досягнення яких людина не має можливості. Причини такої неможливості достатньо різноманітні. По-перше, в умовах суспільства життя людей регламентується цілою низкою законів, традицій, писаних і неписаних правил, і те, чому людина готова була б віддати свою енергію і час, з точки зору цих правил може бути просто неприпустимим. По-друге, сама людина може відмовитися від своїх планів через відсутність впевненості у тому, що для їх досягнення у неї виявиться достатньо здібностей, енергії, наполегливості, здоров’я і т.п. Нарешті, по-третє, одне з основних протиріч людського життя полягає в тому, що маючи, як правило, велику кількість різноманітних захоплень і інтересів, людина як суб’єкт діяльності залишається в однині, тому присвячення себе якійсь справі часто автоматично виключає можливість зайняття іншими. Внаслідок цього в структурі мотиваційної сфери може одночасно існувати декілька мотивів, що в принципі не заперечують один одного, але водночас суб’єкт опиняється перед необхідністю вибору одного мотиву для активного досягнення і переводу інших в ранг потенційних.
Які б причини – об’єктивні або суб’єктивні – ні робили б неможливим досягнення потенційних мотивів, з плином часу вони можуть зникнути або змінитися, відкриваючи перед особистістю нові перспективи і примушуючи вирішувати питання: чи не слід спрямувати діяльність на досягнення мотивів, які стали можливими внаслідок змін, що відбулися. Таким чином, потенційною мотивацією визначаються ніби резервні варіанти життя – те, чи буде воно змінюватися (і як) у випадку появи у людини нових можливостей (наприклад, змінити роботу, місце проживання, коло спілкування і т.п.). У усталених умовах життя така мотивація грає важливу роль в розвитку мрій, може впливти на художні смаки або творчість. Мотивація людини не вичерпується пристрасним відношенням до кола явищ, які безпосередньо стосуються її життя. На основі співчуття іншим людям, розуміння складного комплексу причин, від яких залежить їхнє життя, мотиваційного значення набувають узагальнені соціальні цінності, система переконань і моральних норм, завдяки яким особистість можуть глибоко хвилювати події, які відбуваються, скажімо, на іншому боці планети і які прямого відношення до її життя не мають. Область спорту являє тільки найбільш яскраві приклади співчуття людини діяльності інших людей як характерного виду її активності. Настільки ж пристрасно людина може “хворіти”, цікавлячись політичними подіями, розвитком техніки, боротьбою з міжнародним тероризмом – всім тим, про що щоденно повідомляють засоби масової інформації Владимирова Е.К. Исследование ценностной ориентации личности // Вопросы психологии. – 2001. - № 4. – С. 66. .
Таким чином, можна констатувати, що мотив – це предмет (матеріальний або ідеальний), що збуджує і породжує вибір спрямованості дій заради його досягнення. Мотиваційну ж сферу можна визначити як сукупність усвідомлених причин, які лежать в основі вибору дій і загальної спрямованості діяльності особистості.
Організація мотиваційної сфери особистості
В мотиваційній сфері поряд з порівняно автономними механізмами, які спеціалізовані по відношенню до окремих потреб і забезпечують вказування за допомогою відповідних емоцій на предмети, що безпосередньо їм відповідають існують універсальні, як це підкреслював У. Макдауголл, мотиваційні механізми, здатні проявлятися в будь-якій діяльності незалежно від її спрямованості на конкретні потреби Макдауголл У. Различение эмоции и чувства // Психология эмоций. – М., 1984. – С. 107.
Типовий приклад такої універсальної мотиваційної системи являють собою механізми, що забезпечують виникнення емоцій успіх-неуспіху. Надія або тривога з приводу мети, яку слід досягти, лише за інтенсивністю залежить від її мотиваційного значення, тоді як якістю – від перебігу діяльності і досвіду суб’єкта в даній ситуації: “Надією ми називаємо складне почуття, що виникає в нас під дією будь-якого сильного бажання і при передбаченні успіху; ...в міру зменшення сприятливості обставин, почуття, яке міститься в нашому бажанні, змінюється непомітними градаціями від надії до тривоги і далі
– до відчаю” Макдауголл У. Различение эмоции и чувства // Психология эмоций. – М., 1984. – С. 111. . Можна сказати, що механізм емоцій успіху-неуспіху є релевантним не потребам, а діяльності як такій і суб’єкту, що її організує.
Мотиваційна система, яка відповідає за емоційне ставлення людини до навколишнього світу, не лише забезпечує формування і збереження емоціонального відношення до інших людей, але й містить цілий реєстр потенційних реакцій на їх стан і поведінку.
Такий тип організації мотиваційних систем, що регулює специфічні форми поведінки, не є несподіваним і принципово новим, так як має аналоги в механізмах регуляції поведінки тварин. Тип організації інстинкту, що розгалужується, на основі якого, наприклад, здійснюється насиджування яєць птахами, відрізняється саме одночасною готовністю відповідати специфічними реакціями на різні стимули; ці реакції виконуються в довільному порядку в залежності від послідовності ключових подразників. З боку механізмів мотивації такий інстинкт, як і мотиваційні системи людини, являє собою сукупність одночасно актуалізованих установок.
По відношенню до діяльності, яку суб’єкт регулює довільно можуть бути виділені три види сукупного прояву мотиваційного процесу Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С. 105. .
В першому з них процес розвивається виключно або переважно під впливом пізнавальної активності суб’єкта, зв’язків і залежностей, що виділяються нею, тобто процес керується суб’єктом. Погодження між суб’єктом і емоціями, що виникають, не обов’язково повинно бути абсолютним, між ними можуть бути розходження і компроміси. Так, людина, поступаючись емоції, може з повною внутрішньою згодою відкласти в сторону набридлу роботу, хоча раніше вона мала намір довести її до кінця. Такого роду розходження між інстанцією суб’єкта і нею не керованими, але тим не менш санкціонованими емоціями не означають конфронтації між ними і не викликають роздвоєння прагнень. Спосіб розв’язання мотиваційних завдань суб’єктом в таких умовах може бути виділений як “розумний” Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С. 105..