КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
«УЯВА ЛЮДИНИ. ЇЇ ОСНОВНІ ВИДИ ТА МЕХАНІЗМ»
СУМИ-2008 г.
Вступ
Чи часто ви мрієте? Чому? Чи вважаєте фантазію необхідним співавтором художніх інаукових відкриттів? Уява тільки суб'єктивно відображає мир або продуктивно бере участь в створенні матеріальних і духовних цінностей?
Прислухаємося до визнання Бетховена: «він сходить і росте, я бачу і чую образ у всьому його протязі, він стоїть, як злиток, перед моїм духом».
А ось що сказав К.Е. Ціолковський: «Виконанню передує думка, точному розрахунку – фантазія».
Вчитаємося в рядки біографії геніального вченого Нільса Бору, – який черпав свою силу не «в математичному аналізі, а в дивній могутності фантазії, що бачить фізичну реальність конкретно, образно і відкриваючій в ній нові, ніким не передбачені зв'язки».
Одна велика людина «побачила» ніким не передбачені зв'язки, друга – «здогадалася» синхронізувати музику і колір і примусити їх майже прямо виражати думку. Третій – «додумався» до відносності вищих видів руху.
Що ж було тут «пусковим механізмом»? Що спонукало Ньютона і Дарвіна шукати пояснення тому, що «всім і без того зрозуміло»: чому яблуко падає, чому стебло росте вгору, а корінь вниз?
Чи не був першопричиною могутній порив уяви, ця особлива здатність «крізь магічний кристал» відчувати, відображати, сприймати складний образ світу, комбінувати його елементи?
Це живе, мінливе полотно – Уява – допомагає нам визначити свої наміри і розв'язати проблему вибору, штовхає до пошуку, орієнтує наше мислення і примушує шукати логічне підтвердження «осяянню».
Вчені можуть розповісти про те, як багате внутрішнє бачення письменника-фантаста спонукало їх до «нащупування» ідеї; як інше відкриття відбулося «при мінімумі» логіки, але при необмеженій грі уяви, при вільній комбінації асоціації або зовсім за відсутності вантажу аналогій. Луї Пастер визнавав, що могутністю своєю дослідник, в значній мірі, зобов'язаний роботі уяви.
Та ж сила уяви диктує людині емоції, пристрасті, пориви душі, визначає його поведінку.
Уява – це крила натхнення, творчості, відчуття. Уява дарує нам миті, в яких сконцентровано часом все життя, всі здібності розуму і серця. Література, мистецтво, та і наука знають немало прикладів таких «одиничних» сплесків таланту, а часом і геніальності, народжених уявою.
Але якщо уява генія могла створити щось оригінальне, то уява читача, глядача, слухача повинна бути не менше розвиненою, щоб відмовитися від «саме собою розуміючого» і сприйняти новий образ, ідею, явище.
Теорія відносності, квантова механіка, кібернетика і міжпланетні польоти, розгалужені ланцюгові реакції. Вони заперечують поняття «саме собою зрозумілого». Вони повстають проти логіки «здорового глузду».
Розвинена уява може підготувати нас до розуміння і давно забутого, і лише щойно народжуваного, до сприйняття незнайомої культури або неприборканих ще звичним вимірюванням світів. Здатність уявляти і фантазувати допомагає нам зберігати відчуття нового.
По особливому уява виявляється у дітей. Для дитини немає буденного, немає «саме собою зрозумілого», і тому, мабуть, немає неможливого: «дивне завжди поряд» – такі закони її уяви.
Сьогодні діти вільно оперують поняттями «гени» і «хромосоми», міркують про «внутріклітинну систему управління» і способи спілкування молекул, про «мову» клітин, прямі і зворотні зв'язки і т.д. Дитяча уява дійсно не знає неможливого!!
Уява або фантазія, як і мислення, належать до числа вищих пізнавальних процесів, в яких виразно виявляється специфічно людський характер діяльності. Уява виступає як необхідна сторона художньої, конструкторської, наукової, літературної, музичної, взагалі всякої творчої діяльності.
Без розвиненої уяви немає не тільки відкриття, але і широкого погляду на речі, немає активного сприйняття дійсності, немає гармонійно розвиненої особи!
Мета цієї курсової роботи вивчити уяву людини, її основні види і механізм, а також методики вивчення уяви.
Завдання:
1. Вивчити літературні витоки з теми.
2. Застосувати існуючі методики для вивчення уяви школярів.
1. Поняття про уяву, його основні види
1.1 Загальна характеристика уяви
Людина постійно вступає в контакт з навколишнім середовищем. Щомить на наші органи чуття впливають десятки і сотні різноманітних стимулів, які багато та надовго залишається в пам'яті людини. Причому одним з найцікавіших феноменів психіки людини є те, що одержані в попередній практиці враження від предметів і явищ реального світу не тільки зберігаються в пам'яті тривалий час, але і піддаються певній обробці. Існування даного феномена зумовило можливість людини впливати на оточуюче середовище і цілеспрямовано змінювати його.
Слід зазначити, що дія живого на зовнішнє середовище і зміна середовища людиною мають принципові відмінності. На відміну від тварини людина діє на середовище планомірно, направляючи свої зусилля до наперед поставленої мети. Такий характер змін дійсності в процесі праці припускає попереднє уявлення в свідомості людини того, що вона хоче одержати в результаті своєї діяльності. Наприклад, павук скоює певні дії, що нагадують дії ткача, і бджоли спорудою своїх воскових осередків нагадують людей-будівників. Проте будь-який найпоганіший фахівець відрізняється від самої хорошої бджоли або наймайстернішого павука тим, що він діє по наперед наміченому плану. Будь-яка праця припускає вироблення такого плану, і лише потім – його втілення на практиці.
Таким чином, розглядаючи процес створення людиною чого-небудь нового, ми стикаємося ще з одним феноменом психіки людини. Його суть полягає в тому, що, людина створює в своїй свідомості образ, якого поки в реальності не існує, а основою створення такого образу є наш минулий досвід, який ми одержали, взаємодіючи з об'єктивною реальністю. Ось цей процес – процес створення нових психічних образів – і одержав назву уяви.
Уява або фантазія, як і мислення, належать до числа вищих пізнавальних процесів, в яких виразно виявляється специфічно людський характер діяльності. Уява виступає як необхідна сторона художньої, конструкторської, наукової, літературної, музичної, взагалі всякої творчої діяльності. Строго кажучи, для того, щоб кустарним способом зробити стіл, уява не менше необхідна, ніж для написання оперної арії або повісті: треба наперед представити, якої форми, висоти, довжини і ширини буде стіл; як кріпитимуться ніжки, наскільки він відповідатиме своєму призначенню столу обіднього, лабораторного або письмового, – одним словом до початку роботи потрібно бачити цей стіл вже як би готовим.
Уява – це необхідний елемент творчої діяльності людини, що виражається в побудові образу продуктів праці, а також забезпечує створення програми поведінки в тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю. Разом з тим уява може виступати як засіб створення образів, що не програмують активну діяльність, а замінюють її.
Перше і найважливіше призначення уяви як психічного процесу полягає в тому, що, воно дозволяє уявляти результат праці до його початку, уявляти не тільки кінцевий продукт праці (наприклад, стіл в завершеному вигляді як готовий виріб), але і його проміжні продукти (в даному випадку ті деталі, які треба послідовно виготовити, щоб зібрати стіл). Отже, уява орієнтує людину в процесі діяльності – створює психічну модель кінцевого або проміжних продуктів праці, що і сприяє їх наочному втіленню.
1.2 Функції уяви
Люди так багато мріють тому, що їх розум не може бути «безробітним». Він продовжує функціонувати і тоді, коли в мозок людини не поступає нова інформація, коли він не вирішує ніяких проблем. Саме в цей час і починає працювати уява. Встановлено, що людина по своєму бажанню не в змозі припинити потік думок, зупинити уяву.
У житті людини уява виконує ряд специфічних функцій:
Перша з них в тому, щоб уявляти дійсність в образах і мати нагоду користуватися ними, вирішуючи задачі. Ця функція уяви пов'язана з мисленням і органічно в нього включена.
Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційних полягань. За допомогою своєї уяви людина здатна, хоча б частково, задовольняти багато потреб, знімати породжувану ними напруженість. Дана, поза сумнівом, важлива функція особливо підкреслюється і розробляється в психоаналізі.
Третя функція уяви пов'язана з його участю в довільній регуляції пізнавальних процесів людини, зокрема сприйнятті, увазі, пам'яті, мови, емоції. За допомогою майстерно викликаних образів, людина може звертати увагу на потрібні події. За допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям, спогадами.
Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здібності втілювати його в житті, маніпулюючи образами.
П'ята функція – це планування і програмування діяльності, складання таких програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.
За допомогою уяви ми можемо управляти багатьма психофізичними станами організму, настроювати його на майбутню діяльність. Дані факти лежать в основі аутотренинга, широко що використовується для саморегуляції.
1.3 Види уяви
Мимовільна і довільна уява.
Найпростіша форма уяви – це ті образи, які виникають без спеціального наміру і зусиль з нашої сторони. Дивлячись на химерні хмари, що пливуть в небі, ми іноді мимовільно бачимо в них обличчя людини або контур тварини. Хлопчик читає цікаву книгу, він живе життям її героїв, співчуває їх радості і горю, бореться з ворогами, перемагає їх. Цікава, захоплююча книга викликає у хлопчика яскраві образи мимовільної уяви.
Один з видів мимовільної уяви – сновидіння. З сновидіннями завжди були пов'язані безліч забобонів і марновірств. Це пояснюється характером сновидінь, які іноді є поєднанням дивних, небувалих, а деколи навіть абсурдних, фантастичних, безглуздих картин і подій. Причина такого характеру сновидінь та, що сон є прояв особливої активності ізольованих груп нервових клітин кори, в умовах, коли друга сигнальна система загальмовується. Гальмування другосигнальних зв'язків призводить до того, що у сплячої людини відсутнє критичне відношення до виниклих сновидінь. Виникають химерні, хаотичні комбінації з обривків слідів колишніх вражень і переживань.