Таблиця 2.1
Результати дослідження за методикою Й. Шварцландера
| Нереал.низькийР.Д. | НизькийР.Д. | ПомірнийР.Д. | ВисокийР.Д. | Нереал.високийР.Д. | |
| Чоловіки | 0 | 2 | 2 | 1 | 0 |
| Жінки | 0 | 2 | 2 | 1 | 0 |
| Усього | 0 | 4 | 4 | 2 | 0 |
Низьку мотивацію до уникнення невдач за методикою Т. Елерса (див. табл.2.2) мають три респонденти (1 чоловік і 2 жінки), середню мотивацію до уникнення невдач мають чотири респонденти (3 чоловіки і 1 жінка), високу мотивацію до уникнення невдач не має жоден із респондентів, занадто високу мотивацію до уникнення невдач мають три респонденти (1 чоловік і 2 жінки).
Таблиця 2.2
Результати дослідження за методикою Т. Елерса для визначення мотивації на уникнення невдач
| Низька мотивація | Середня мотивація | Висока мотивація | Занадто високамотивація | |
| Чоловіки | 1 | 3 | 0 | 1 |
| Жінки | 2 | 1 | 0 | 2 |
| Усього | 3 | 4 | 0 | 3 |
Низьку мотивацію на досягнення успіху за методикою Т. Елерса (див. табл.2.3) має 1 респондент (жінка), середню мотивацію на досягнення успіху мають чотири респонденти (2 чоловіки і 2 жінки), високу мотивацію на досягнення успіху мають 5 респондентів (3 чоловіки і 2 жінки).
Таблиця 2.3
Результати дослідження за методикою Т. Елерса для визначення мотивації на досягнення успіху
| Низькамотивація | Середнямотивація | Високамотивація | Занадтовисокамотивація | |
| Чоловіки | 0 | 2 | 3 | 0 |
| Жінки | 1 | 2 | 2 | 0 |
| Усього | 1 | 4 | 5 | 0 |
Для аналізу отриманих результатів необхідно попарно порівняти дані, отримані по кожній з трьох методик за допомогою методів математичної статистики.
1. Для визначення статистично значущого зв’язку між трьома методиками розрахуємо коефіцієнти лінійної кореляції за формулою К. Пірсона.
Розрахуємо коефіцієнт кореляції r (1) між першою та другою методиками для усієї вибірки:
n∑XY - ∑X*∑Y
r (1) =, де (2.2)
√ (n∑X^2- (∑X) ^2) * (n∑Y^2- (∑Y) ^2)
n - кількість респондентів у виборці (10 чоловік);
∑X - сума всіх результатів (в балах) за першу методику;
∑Y - сума всіх результатів (в балах) за другу методику;
∑X^2 - сума результатів, возведених у квадрат, за першу методику (аналогічно для другої методики);
(∑X) ^2 - сума всіх результатів у квадраті для першої методики (аналогічно для другої методики).
10 * 200,7 - (15 * 147)
r (1) = = - 0,32. (2.3)
√ (10 * 34,94 - 225) * (10 * 2469 - 21609)
2. Аналогічно розрахуємо коефіцієнти лінійної кореляції між першою та третьою методиками r (2), другою та третьою r (3).
r (2) = 0,17;
r (3) = 0,38.
3. Розділимо вибірку на чоловіків та жінок та розрахуємо коефіцієнти кореляціїї між методиками окремо для чоловіків r (4), r (5), r (6) та окремо для жінок r (7), r (8), r (9):
r (4) = - 0,48;
r (5) = 0,59;
r (6) = 0,25;
r (7) = - 0,98;
r (8) = - 0,34;
r (9) = 0,54.
4. Перевіримо достовірність отриманих результатів для (n - 2) = (10 - 2) = 8 степенів свободи для r (1), r (2), r (3) та (n - 2) = (5 - 2) = 3 степенів свободи для r (4), r (5), r (6), r (7), r (8), r (9) при квантилі = 0,05.
Достовірна кореляція для 8 степенів свободи - та, яка більше або дорівнює 0,634; для 3 степенів свободи - якщо вона більше або дорівнює 0,878 (згідно з таблицею критичних значень пірсонова r).
Єдиним достовірним результатом є зворотня кореляція r (4) = - 0,98 для жінок між першою та другою методикою, тобто чим вище рівень домагань у жінок, тим меншу мотивацію на уникнення невдач вони мають (та навпаки).
5. Так як результати методик, окрім числового значення, визначають ще й приналежність до конкретної категорії за ступенем вираженості визначуваної ознаки (перша методика має 5 категорій, друга та третя - по 4), то маємо можливість визначити, чи відхиляються частоти зівпадання двох категорій за двома методиками від середньостатистичного значення, що очікується. Для цього розрахуємо хі-квадрат для першої та другої методики Х (1), побудувавши таблицю (див. табл.2.4), де підрахуємо частоти всіх варіантів співпадіння двох категорій у двох методиках.
Таблиця 2.4
Розрахування показника хі-квадрат для першої та другої методики
| Низька | Середня | Висока | Занадто висок. | ni. | |||
| Нереал. низьк. | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | - | - |
| Низький | 1 | 1 | 0 | 2 | 4 | 1.91 | 0,48 |
| Помірний | 2 | 1 | 0 | 1 | 4 | 1,91 | 0,48 |
| Високий | 0 | 2 | 0 | 0 | 2 | 1 | 0,5 |
| Нереал. висок. | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | - | - |
| n. j | 3 | 4 | 0 | 3 | 10 | 1,46 | |
| 0,46 | |||||||
| 4,58 |
Х (1) = 4,58.
6. Аналогічно розрахуємо показники хі-квадрат Х (2) для першої та третьої, а також Х (3) для другої та третьої методик:
Х (2) = 1,88;
Х (3) = 2,83.
7. Порівняємо отримані дані зі статистично значущими при квантилі 0,05 для (4 категорії за однією методикою - 1) (5 категорій за другою - 1) = 12 степенів свободи. Критичне значення, згідно з таблицею, = 9,49, що значно більше отриманих показників. Тобто взаємозв’язку між окремими категоріями по трьом методикам немає. Так як кількість опитуваних занадто мала, то не має сенсу розділяти вибірку по гендерній ознаці й вираховувати хі-квадрат окремо для хлопчиків і дівчат.
В цілому, можна зробити висновок, що більшість респондентів мають помірний та низький рівень домагань. Ті, хто мають низький рівень домагань, характеризуються високою та середньою мотивацією на досягнення успіху та занадто високою мотивацією на уникнення невдач. Ті, хто мають помірний рівень домагань, мають середню та високу мотивацію на досягнення успіху та низьку мотивацію на уникнення невдач.
Також дослідження показало, що існує зворотня кореляція між рівнем домагань та мотивацією на уникнення невдач у жінок: чим більше рівень домагань у жінок, тим менша в них мотивація на уникнення невдач.
Згідно із загально признаними дослідженнями, люди, помірно та сильно орієнтовані на успіх, обирають середній рівень ризику. Ті, хто бояться невдач, обирають замалий або занадто високий рівень ризику. Чим вище мотивація на успіх, тим нижча готовність до ризику. При цьому мотивація на успіх впливає й на надію на успіх: при сильній мотивації на досягнення успіху надії на успіх частіше за все скромніші, ніж при низькій мотивації на успіх.
Формування рівня домагань визначається не тільки передбаченням успіху або невдачі, але насамперед тверезим, а іноді невиразно усвідомлюваним образом і оцінкою минулих успіхів і невдач.
Дослідження рівня домагань дозволяють краще зрозуміти мотивацію поводження людини і здійснювати спрямований вплив, що формує кращі якості особистості. В одних випадках важливою стає задача підвищення рівня домагань особистості: якщо людина невисоко оцінює себе і свої можливості, це приводить до стійкої втрати впевненості в успіху і деформації особистості.
Постійні невдачі можуть привести до загального зниження самооцінки, що супроводжується важкими емоційними зривами і конфліктами. Шляхи підвищення рівня домагань різні і залежать від індивідуальних особливостей людини, реальних можливостей оточуючих і т.д. Це і пряма допомога з боку викладача, фахівця чи керівника, і різні прийоми створення перспективи для особистості. Ці перспективи можуть бути виявлені спочатку в іншій області, не пов'язаної з тією, у якій виявляються невдачі. Потім створена в такий спосіб активність переключається в сферу, де треба підвищити рівень домагань особистості і відновити самооцінку, що знизилася. Дбайливе відношення до людської особистості, розумно оптимістичний підхід до її перспектив дають можливість знайти стратегію індивідуальної роботи з людиною. Ця робота буде сприяти пробудженню в ній поваги до себе і впевненості у своїх можливостях.
В інших випадках важливо трохи знизити рівень домагань людини. Необхідність вирішення цієї задачі визначається не тільки тією обставиною, що людина з невиправдано завищеним рівнем домагань зустрічає рішучу відсіч у будь-якому колективі, але і тому, що завищений рівень домагань, багаторазово вступаючи в протиріччя з реальними невдачами, породжує гострі емоційні конфлікти. Нерідко при цьому особистість виявляє упертість, вразливість, поводиться неадекватно, прикидаючись цілком задоволеною, або прагнучи пояснити свої невдачі чиєюсь протидією, стаючи підозрілою, озлобленою, агресивною. При частому повторенні ці психічні стани закріплюються у виді стійких рис характеру.
Щоб сформувати адекватний рівень домагань, треба докласти значних зусиль, потрібно побороти наступне:
силу звички;
острах незручностей, що можуть виникнути, якщо зміниться спосіб життя;
непевність в успіху;
думки, що відволікають Вас від щирої мети.
Нейролінгвістичне програмування (НЛП) пропонує "чотири кроки до успіху". Ці "чотири кроки" навіть без подальшої підтримки і пояснень є достатніми для того, щоб Ви змогли змінити своє життя. Доповнені детальними правилами і техніками, вони створюють своєрідну "технологію" надбання бажаного.
1. Пізнай свої бажання. Відповідно до принципів НЛП Ви повинні знати мету, яку хочете реалізувати. Успіху можна досягти лише тоді, коли відома мета своїх прагнень. Якщо Ви не знаєте, куди йдете, то будь-яка дорога виявиться довгою. Цілі, що для одних не представляють ніякого інтересу, для інших можуть виявитися настільки значущими, як і світові рекорди. Надзвичайно важливо постаратися використовувати дане нам природою прагнення орієнтуватися на мету, а також усвідомлювати ті цілі, що колись були недостатньо ясні, існували на неусвідомлюваному рівні. Чого б це не стосувалося, чітко вирішите, що ж саме Вам потрібно.