2. Почни діяти. Яка би сильна не була мотивація, усе в реальному світі досягається, зрештою, у результаті тих або інших дій. У цьому і є ключ до розуміння основного розходження між мрійником, що навіть володіє досить сильним характером, і сьогоденням та діячем. Робити те, що, по-вашому, принесе бажані результати. Це твердження звучить як трюїзм (тобто прописна істина), однак видатні особистості зобов'язані своєму успіхові саме такими діями, про які інші лише говорять або міркують. Усе можна перевірити, почавши діяти. Дорогу подужає той, що йде.
3. Відзначайте зміни, що відбуваються. Спостереження за змінами, що відбуваються, дає нам матеріал, необхідний для здійснення зворотного зв'язку. Цілком імовірно, що на початку свого шляху до успіху Ви зазнаєте невдачі, адже і ракета може відхилитися від своєї мети. Але якщо загальний напрямок обраний вірно, починає працювати механізм негативного зворотного зв'язку, що, і допоможе Вам довести справу до переможного кінця. НЛП приділяє багато уваги дослідженню того, як ми одержуємо різні подразники, як їх інтерпретуємо і як використовуємо зібрану таким способом інформацію для подальших дій.
4. Будьте гнучкими. Ви повинні прислухатися до сигналів, що одержуються з оточення за допомогою почуттів, і відповідно коректувати, або змінювати свої дії. Якщо у Вас не вийде з першого разу, треба спробувати як-небудь по-іншому. Ви повинні бути постійно готові до того, щоб відмовитися від звичного образу дій, якщо він за якихось причин перестав бути ефективним, і спробувати по-новому підійти до проблеми, а потім знову оцінити отримані результати. Досить часто це виявляється каменем спотикання, особливо для тих, хто звик йти второваною дорогою. Нерідко буває, потрібний радикальний новий підхід: якщо щось не виходить, спробуйте зробити що-небудь інше: відмовитися від способу дій, що вже приніс невдачу. Іншими словами: якщо Ви завжди будете робити те ж, що і зараз, то і результат завжди буде той же самий.
У реальному житті ми згодом коректуємо ті або інші цілі або відмовляємося від тих з них, що раніше представлялися нам важливими. Ми або "підбудовуємо себе" під навколишній світ, стаємо більш реалістичними, або, навпаки, постійно кидаємо йому виклик, або попросту змінюємося з роками. Задайте собі питання: "Чого саме я хочу?" складаючи список цілей, Ви повинні як можна точніше визначити, що Ви будете бачити, чути, почувати, реалізовуючи їх. На цьому етапі не зайвим буде ведення записів, тому що воно припускає точне формулювання думок. Ви повинні детально проаналізувати свою мету і визначити, чи не криються за нею інші, менш очевидні бажання, що Ви хотіли б заодно реалізувати. "Хочу бути щасливим" - ця ціль позбавлена конкретики. Необхідно у всіх деталях представити свою мету, визначитися в питанні власних бажань, вирішити для себе, чого Ви хочете досягти, ким бути - от перший крок до успіху. Давно відомо, що особистості, що досягають успіху, підкоряють свої дії поставленій меті. Деяким визначення мети дається з працею, може бути тому, що вони ніколи не задумувалися над цим. Ваша мета повинна бути дуже конкретною (якщо ціль конкретна, то конкретний і результат). Якщо ви ставите перед собою велику мету і вважаєте, що саме вона вам потрібна, - розбийте її для початку на ланцюжок маленьких цілей, досягнення кожної з яких по черзі приведе Вас до цієї великої мети.
Ціль повинна бути конструктивною (формулюйте її в термінах "я хочу робити ЦЕ", а не "я не хочу робити ТЕ"). Той, хто ще не усвідомив цілком, що б він хотів мати у своєму досвіді, той не має основи для визначення кроків, що привели б до досягнення мети. Оскільки поки немає мети, до якої можна було б прагнути. Складіть список цілей і відкоригуйте їх, використовуючи наступні питання:
1. Чи є Ваші цілі детальними?
2. Чи маєте Ви над ними безпосередній контроль?
3. Чи маєте Ви достатній запас сил і знань, необхідних для їх реалізації?
4. Як Ви довідаєтеся, що ціль досягнута?
5. Чи позитивно виражена Ваша мета?
6. Чи визначений для них ступінь труднощів?
7. На що і кого можуть вплинути Ваші цілі?
Конкретно сформульована ціль припускає і терміни її досягнення. Однак не треба забувати, чи володієте Ви необхідними можливостями? Це питання стосується тих потенціалів, що Ви маєте і можете використовувати в досягнення мети, а саме, уроджених здібностей, здоров'я, сили, часу, інтелігентності і фізичного стану.
Методи на визначення рівня домагань поділяються на ті, що призначені для дітей та ті, що проводяться на дорослих. У більшості з них випробувані не повинні знати справжню мету діагностики. Такі методики сприймаються ними як тестування інтелекту, кмітливості, фізичної сили тощо. Багато з цих методик припускають самостійний вибір випробуваними складності наступних завдань та самоконтроль успішності тестування. За умови самостійного вибору рівня складності завдань, з’являється можливість застосування тестів інтелекту для визначення рівня домагань (з цією метою використовуються, наприклад, прогресивні матриці Равена). Ще одна особливість методів на визначення рівня домагань полягає в активній ролі експериментатора під час тестування, який не тільки фіксує послідовність виконання завдань, емоційні та вербальні прояви, але й за своїм бажанням штучно створює ситуацію успіху або неуспіху, досліджуючи при цьому реакцію випробуваних. Окрім експериментальних методик дослідження рівня домагань у розпорядженні психологів є спеціально розроблені опитувальники (наприклад, методика В. Гербачевського).
В курсовій роботі з метою дослідження рівня домагань випробуваних були застосовані моторна проба Й. Шварцландера, тест Т. Елерса для діагностики мотивації на досягнення успіху та тест для діагностики мотивації до уникнення невдач.
Формування рівня домагань визначається не тільки передбаченням успіху або невдачі, але насамперед тверезим, а іноді невиразно усвідомлюваним образом і оцінкою минулих успіхів і невдач. Дослідження рівня домагань дозволяють краще зрозуміти мотивацію поводження людини і здійснювати спрямований вплив, що формує кращі якості особистості. В одних випадках важливою стає задача підвищення рівня домагань особистості, в інших - зниження рівня домагань людини.
1. Проаналізувавши літературу з проблеми дослідження рівня домагань зарубіжними та вітчизняними вченими, треба відмітити, що найвизначнішими зарубіжними вченими, що вивчали рівень домагань, були Дж. Гарднер, Т. Дембо, К. Левін, Р. Мейлі, П. Сирс, Ю. Роттер, А. Гилінськи, І. Стейнер, Х. Хекхаузен, Ф. Хоппе та інші. Уперше термін "рівень домагань" був введений в школі відомого німецького психолога К. Левіна. Причиною появи концепту послужили досліди Т. Дембо. Перше значне дослідження процесу вибору рівня домагань, що забезпечило одночасно і побудову експериментальної техніки його оцінки, і певне змістовне розкриття нового поняття, належить Ф. Хоппе.
У вітчизняній психології до проблеми рівня домагань та самооцінки зверталися Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, А.В. Петровський, М.Г. Єлагіна, І.С. Кон, Г.С. Костюк, В.К. Котирло, М.І. Лісіна, Р.Б. Стьоркіна, І.І. Чеснокова, Н.А. Менчинська, А.І. Ліпкина. Більшість з них вважають, що рівень домагань та самооцінка формуються при активній участі самої особистості і відображають своєрідність її внутрішнього світу.
2. Найважливішими внутрішніми факторами, що впливають на становлення рівня домагань, є стать, властивості темпераменту, емоційна стійкість, сила нервової системи, рівень тривожності, інтелектуальні характеристики і тому подібне. Серед зовнішніх чинників найбільший вплив мають сімейні обставини, кількість дітей у родині, характер реагування на успіх або невдачу батьків, учителів, оточуючих.
3. Розглянувши основні методи дослідження рівня домагань у психодіагностиці, можна виділити найбільш валідні й надійні тести та інші методики. Це - оцінка рівня домагань Ф. Хоппе, решітки мотивації досягнень Н. Шмальта, прогресивні матриці Д. Равена, лабіринти Х. Хекхаузена, методика В.К. Гербачевського, моторна проба Й. Шварцландера. У більшості з цих методик випробувані не повинні знати справжню мету діагностики. Такі методики сприймаються ними як тестування інтелекту, кмітливості, фізичної сили тощо. Багато з цих методик припускають самостійний вибір випробуваними складності наступних завдань та самоконтроль успішності тестування. За умови самостійного вибору рівня складності завдань, з’являється можливість застосування тестів інтелекту для визначення рівня домагань (з цією метою використовуються, наприклад, прогресивні матриці Д. Равена). Ще одна особливість методів на визначення рівня домагань полягає в активній ролі експериментатора під час тестування, який не тільки фіксує послідовність виконання завдань, емоційні та вербальні прояви, але й за своїм бажанням штучно створює ситуацію успіху або неуспіху, досліджуючи при цьому реакцію випробуваних.
4. В курсовій роботі з метою дослідження рівня домагань випробуваних були застосовані три методики. Перша - це моторна проба Й. Шварцландера, друга - тест Т. Елерса для діагностики мотивації на досягнення успіху, третя - тест Т. Елерса для діагностики мотивації на уникнення невдач. Дослідження проводилося на вибірці з десяти респондентів віком від дев’ятнадцяти до двадцяти років. Після проведення дослідження було зроблено психологічний та статистичний аналіз отриманих результатів.
5. Формування адекватного рівня домагань передбачає його заниження, якщо він нереалістично високий, або, навпаки, завищення, якщо він занадто низький. Для осіб середнього віку, в більшості випадків, нагальною є проблема підвищення рівня домагань, бо низький рівень домагань приводить до стійкої втрати впевненості в успіху, емоційних зривів, депресій, деформації особистості. Занадто високий рівень домагань може привести до конфліктів серед оточуючих, недбалого виконання зобов’язань на работі. Шляхи підвищення рівня домагань різні і залежать від індивідуальних особливостей людини, реальних можливостей оточуючих тощо. Це і пряма допомога з боку викладача, фахівця чи керівника, і різні прийоми створення перспективи для особистості.