Взаємозв’язок самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у середньому віці (стр. 12 из 26)
73. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і спонтанності (rs = 0,665 при р
0,01). Чим більш виражене у випробовуваних уявлення про те, що основним джерелом активності і результатів є вони самі, тим більше вони здатні природно виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що впевненість у собі сприяє емоційному самовиявленню.74. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і уявлень про природу людини (rs = 0,596 при р
0,01). Чим більш схильні випробовувані вважати себе основним джерелом результатів, тим у більшому ступені вони вважають природу людини позитивною, а дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін. - неантагоністичними. Очевидно, впевненість у самокерівництві та самопослідовності є основою позитивного відношення до оточуючих.75. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного та синергії (rs = 0,614 при р
0,01). Чим більш виражена впевненість у самокерованості, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей. Можливо, це пояснюється тим, що чим більше випробовувані схильні до самоуправління власним життям, тим більше вони розуміють цілісність світу.76. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і пізнавальних потреб (rs = 0,665 при р
0,01). Чим більш розвинуте почуття суб'єкта з приводу керованості і передбачуваності власного «Я», тим вище його пізнавальні потреби. Тобто впевненість у самокерівництві й самопослідовності спонукає до поширення знань про навколишній світ.77. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самозвинувачення як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і ціннісних орієнтацій (rs = 0,517 при р
0,01). Чим більш виражені негативні емоції на адресу власного «Я», тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Очевидно, самокритичність сприяє внутрішньому зростанню.78. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самозвинувачення як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і гнучкості (rs = 0,537 при р
0,01). Чим більш виражене звинувачення себе, тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці. Очевидно, самозвинувачення виробляє більш гнучку поведінку.79. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність самозвинувачення як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і сензитивності до себе (rs = 0,519 при р
0,01). Чим більш виражені негативні емоції випробовуваних на адресу власного «Я», тим більше вони здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях. Очевидно, самокритичність дозволяє краще більш об’єктивно розуміти себе.80. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самозвинувачення як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і спонтанності (rs = 0,602 при р
0,01). Чим більш невдоволені собою випробовувані, тим більше вони здатні природно виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що неприйняття власних дій, думок спонукає шукати позитивні зразки в житті, і тому сприяє емоційній відкритості.81. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самозвинувачення як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і уявлень про природу людини (rs = 0,522 при р
0,01). Чим більш впевнені в собі випробовувані, тим у більшому ступені вони вважають природу людини позитивною, а дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін., на їх думку, не є антагоністичними й непереборними. Очевидно, як і в попередньому випадку, це зумовлено трактуванням власних негативних характеристик як відхилення від ідеалу людини.82. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самозвинувачення як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного та синергії (rs = 0,525 при р
0,01). Чим більш виражене негативне сприйняття себе, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей. Можливо, це пояснюється тим, що чим більше невдоволеність собою, тим більше випробовувані розуміють складність внутрішнього світу людини і життя як єдність протилежностей.83. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самозвинувачення як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і пізнавальних потреб (rs = 0,602 при р
0,01). Чим більш впевнені в собі випробовувані, тим вищі їх пізнавальні потреби. Можливо, це пояснюється тим, що негативні емоції на адресу «Я» спонукають до поширення знань про навколишній світ з метою вдосконалити себе.84. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самоінтересу як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і ціннісних орієнтацій (rs = 0,405 при р
0,05). Чим більш виражений інтерес до власного внутрішнього світу, тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Тобто самоінтерес сприяє саморозвитку.85. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самоінтересу як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і гнучкості (rs = 0,405 при р
0,05). Чим більш виражений інтерес до своїх думок і відчуттів, тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці. Очевидно, вміння розбиратися в собі дозволяє виробити більш гнучку поведінку.86. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність самоінтересу як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і сензитивності до себе (rs = 0,404 при р
0,05). Зрозуміло, що чим більш виражений інтерес до власного внутрішнього життя у випробовуваних, тим більше вони здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях.87. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самоінтересу як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і спонтанності (rs = 0,457 при р
0,05). Чим більш цікавий випробовуваним власний внутрішній світ, тим більше вони здатні природно виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що розуміння власних дій сприяє більш природній поведінці.88. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самоінтересу як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного та синергії (rs = 0,499 при р
0,05). Чим більш виражений інтерес до власного внутрішнього світу, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей. Тобто самоінтерес є основою цілісного світосприйняття.89. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самоінтересу як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і пізнавальних потреб (rs = 0,457 при р
0,05). Чим більш цікавий випробовуваним власний внутрішній світ, тим вищі їх пізнавальні потреби. Можливо, це пояснюється тим, що самопізнання спонукає до пізнання навколишнього світу.90. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність саморозуміння як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і ціннісних орієнтацій (rs = 0,405 при р
0,05). Чим більш виражений інтерес до власного внутрішнього світу, тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Тобто самоінтерес сприяє саморозвитку.91. Встановлена статистично значуща співвіднесеність саморозуміння як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і гнучкості (rs = 0,405 при р
0,05). Чим більш виражене розуміння своїх думок і відчуттів, тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці. Очевидно, розуміння себе дозволяє виробити більш гнучку поведінку.