У дослідженнях, проведених під керівництвом Б.Г. Ананьєва, було показано, що цілий ряд психологічних особливостей людини виявляється зв'язаним з особливостями протікання процесів на вегетативному і біохімічному рівнях. І це не випадково, оскільки психічна діяльність забезпечується роботою всіх систем людського організму, починаючи з біохімічних процесів і закінчуючи процесами, що протікають на вищому кортикальному рівні. Причому, в умовах підвищеного інтелектуального та емоційного навантаження між психологічними характеристиками людини і особливостями вегетативних і біохімічних рівнів виявляються ті зв'язки і залежності, які не уловлюються у фонових дослідженнях. [2, 68]
Ще один важливий напрямок, пов'язаний з вивченням індивідної організації в онтопсихології, полягає у виявленні її ролі як основи для формування особистості, суб'єкта діяльності та індивідуальності. Комплекс проблем, що стосуються взаємозв'язків індивіда і інших підструктур людини, включає розгляд не тільки генетичних, але і структурних стосунків на різних етапах життєвого шляху, що дає можливість ближче підійти до розуміння психічного розвитку як цілісного феномену". [2, 144]
До наступного циклу досліджень з онтопсихології відноситься вивчення особистості і її життєвого шляху. На відміну від індивідної організації, особливостями особистості є психологічні ефекти соціального розвитку людини. Психологічним результатом активного включення людини в різні системи соціальних стосунків і типи спільностей є "розвиток людини як особистості з її багатовимірними і багаторівневими підструктурами, різноманітними властивостями". [2, 46]
Значущість соціально-психологічних характеристик особистості, підкреслював Б.Г. Ананьєв, визначається їх регулюючою функцією. Людина приймає те або інше рішення саме на основі включення своїх суб'єктивних стосунків до різних сторін навколишньої дійсності. У сферу їх включається також відношення до себе як до суб'єкта соціальних стосунків і як до особистості в цілому. Ступінь зрілості особистості, згідно з Б.Г. Ананьєвим, виражається в здатності ухвалювати власні рішення і свідомо здійснювати вибір в складних ситуаціях. [5, 218]
У контексті онтопсихологічної науки одне з основних питань - вивчення процесу становлення цілісності особистості як багаторівневої системи, процесу перетворення її з "об'єкту соціальних дій в суб'єкт індивідуального і суспільного розвитку впродовж всього життєвого шляху людини". [3, 34]
Наступний розділ онтопсихології присвячений взаємозв'язкам індивіда і особистості, що складаються впродовж життя. Комплекс проблем, що стосуються стосунків цих основних підструктур людини, включає розгляд не тільки генетичних, але і структурних зв'язків і чинників, що визначають їх характеристики в різні періоди життєвого циклу. Це дає можливість ближче підійти до розуміння психічного розвитку як цілісного феномену, що має різнорівневу, ієрархічну структуру. Такий комплексний підхід "важливий не тільки для конкретизації методологічного біосоціального принципу, але і для внутрішньої детермінації процесу психічного розвитку". [3, 22]
Якщо попередників Б.Г. Ананьєва при вивченні стосунків різнорідних компонентів психіки найбільшою мірою цікавила проблема зв'язків темпераменту і характеру, то Б.Г. Ананьєв при вивченні взаємин різнорідних, різнорівневих компонентів психіки робив упор на з'ясуванні зв'язків пізнавальних функцій і процесів із особливостями особистості.
Окрім розробки проблем онтопсихології, Б.Г. Ананьєв вніс великий і змістовний вклад у створення акмеології, - науки, що виникла на стику природних, суспільних, гуманітарних і технічних дисциплін, і що вивчає феноменологію, закономірності і механізми розвитку людини в період її дорослості і особливо при досягненні нею найбільш високого рівня в цьому розвитку.
Услід за Бєхтєрєвим, Б.Г. Ананьєв був проти ствердження деяких учених, що розвиток людини завершується при досягненні ним дорослості, після чого нібито наступає своєрідна "скам'янілість" в прояві цього процесу.
Зрілість людини, що досягається в дорослому стані, і так звана вершина цієї зрілості або, як її називають, акме, підкреслював Б.Г. Ананьєв, - це "багатовимірна констелляція різних характеристик людини, яка хоча і охоплює значний по часу протяжності етап її життя і завжди показує, наскільки вона відбулася як індивід, особистість і суб'єкт діяльності, але разом з тим ніколи не є статичною освітою, а, навпаки, відрізняється більшою або меншою варіативністю і мінливістю". [2, 11]
Б.Г. Ананьєв і його учні в серії експериментальних робіт показали, що фізичний стан людини постійно несе типові характеристики і зазнає перебудову в рамках параметрів зрілості. І така ж "рухома єдність змістовної специфіки і форми її виразу дає про себе знати, коли людина проявляє себе як особистість і як суб'єкт діяльності". [2, 13]
У цих дослідженнях було показано, що, як правило, не відбувається фронтально одночасного досягнення ступеня зрілості всіма блоками утворень, в яких людина виступає як індивід, як особистість і як суб'єкт діяльності; далі, вже на ступені зрілості, у неї спостерігаються також різні темпи протікання змін в названих утвореннях: "і час виходу на рівень акме людини як індивіда, як особистості і як суб'єкта творчої діяльності дуже часто не збігається". [2, 13]
Стан зрілості не з'являється у людини несподівано і відразу. Не тільки від природної схильності, але і від вже прожитого життя великою мірою залежить, з яким запасом фізичної міцності підійде людина до ступеня зрілості, які ціннісні орієнтації і стосунки складуть ядро його особистості.
Виходячи з цих даних, Б.Г. Ананьєв сформулював завдання, які повинна вирішити акмеологія: це наукове освітлення феноменології акме, об'єктивування загального і різного в ній у різних людей, дослідження у дії чинників, які визначають якісно-кількісні характеристики акме. Останнє фактично означає важливість розкриття закономірностей і механізмів, функціонування яких необхідне, щоб "повноцінне акме було досягнуте людиною і вона реально відбулася як гідний громадянин своєї країни і як професіонал високого класу". [2, 11]
Борис Герасимович за сорок з гаком років роботи в психології гранично продуктивно проявив себе при розробці багатьох актуальних проблем. Він опублікував капітальні праці по психології плотського пізнання, психології волі і характеру, залишив нам роботи по нейропсихічній регуляції, статевому диморфізму і психофізіологічній еволюції людини. І понині широко використовуються фахівцями результати його дослідження проблем психології мистецтва, історії психології, психології педагогічної оцінки людини як предмету виховання і багато інших.
Проте головний напрям його теоретичних шукань як ученого - науково обґрунтоване осмислення принципів сполучення наук, предметом пізнання для яких виступає людина, теоретична і інструментальна розробка і впровадження в науку основ комплексного підходу до вивчення як найпростіших, так і найбільш складних утворень психіки і всього психічного світу в цілому, а також форсування розвитку нових, важливих, з його точки зору, напрямів в психологічній науці - онтопсихології та акмеології.
Виходячи з діалектико-матеріалістичного розуміння природи людини, множинної, системної детермінації її поведінки, діяльності і розвитку, її багаторівневої структури, ефектом якої є психіка, Б.Г. Ананьєв як крупний теоретик і експериментатор обґрунтував, розвинув і успішно застосував для вирішення тих, що цікавили його в людинознавстві і конкретно в психології проблем комплексний підхід - особливу методологічну стратегію, орієнтовану на "багатоаспектне, міждисциплінарне пізнання складних різноякісних об'єктів і їх множинної причинної обумовленості, результатом чого виявляється цілісне уявлення про об'єкт". [5, 211]
Логіка ученого при цьому була така: оскільки поведінка людини визначається умовами його минулого життя, значущими для нього обставинами, а також його спадковістю і природженими особливостями, то треба ці умови, обставини і особливості (ширше - всі органічні підстави психіки) вивчати, застосовуючи методи і дані суміжних наук. Через зв'язок поведінки з мозком і організмом в цілому психологія, підкреслював він, змикається з природними науками, а через зв'язок з умовами життя людини в суспільстві - з соціальними, гуманітарними і технічними науками.
Акцентуючи увагу на суті комплексного підходу, розробленого і успішно застосованого в науковій школі Б.Г. Ананьєва, слід особливо підкреслити, що концептуальне трактування ученим людини і її психіки як об'єктів наукового дослідження в змістовному відношенні істотно відрізняється від традиційного.
Принцип цілісності людини став системостворюючим в його концепції, що і зумовило її своєрідний антропологізм. Цей принцип робить явнішою складну і багаторівневу детермінацію психічного в структурі людини як суб'єкта, в яку входять не тільки власне особові властивості і стани, що формуються соціумом, але і "природні, індивідні характеристики - властивості людини в цілому". [2, 78]