Для того, щоб визначити, в якому з цих підходів найточніший, необхідне спеціально організоване емпіричне дослідження.
3. Професійна деформація виявляється як мінімум, в двох взаємозв'язаних сферах особистості – в психічній і соціально-психологічній. В процесі формування специфічних особистісних якостей, що є ознаками професійної деформації, спочатку можуть змінюватися: а) психічні особливості, обумовлюють формування певних соціально-психологічних якостей і типових способів поведінки; б) соціально-психологічні особливості, що впливають на психічні процеси, стани і властивості.
4. Процес професійного пристосовування певним чином співвідноситься з процесом професійної деформації. Це виражається в тому, що особливості протікання першого, в деяких випадках, можуть виявитися чинниками виникнення другого. В той же час стійка професійна дезадаптація особистості призводить до переживання нею тривалих внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Це також може стати причиною, яка і визначає професійну деформацію працівника.
1.2 Різновиди професійної деформації
Класифікувати види професійної діяльності можна по декількох ознаках. У залежності від ведучого, основного виду діяльності людини переважного в діяльності елементу відрізняють ігрову, навчальну, трудову деформацію. Так в акторській діяльності, спорті, мистецтві домінує ігровий елемент; основу педагогічної діяльності складає навчальний елемент. У діяльності працівника пенітенціарної системи переважає забезпечувально-трудовий елемент, зв'язаний з утворенням соціально безпечних умов життя, діяльності, домінуванням правопорядку, організацією і керуванням поводженням громадян. Під час навчання (підвищення кваліфікації, перепідготовки) і службової підготовки, наставництва в діяльності актуалізуються ігрові і навчальні елементи.
Іншою важливою ознакою є предмет діяльності і зв'язані з ним мета і засоби. Відповідно даній ознаці варто розрізняти деформацію особистості, обумовлену виконанням професії типу «людина – природа», «людина-техніка», «людина – художній образ», «людина – знакова система», «людина – людина». Діяльність працівників пенітенціарної системи відноситься до типу професії» людина-людина».
Професійну деформацію працівників пенітенціарної системи можна додатково аналізувати по таких ознаках як міра її усвідомлення (неусвідомлювана, невиразно усвідомлювана, чітко усвідомлювана), характер відносин (виправдувально – пасивний, конструктивно – критичний) і інші.
Найбільша імовірність деформації існує у виконавців професій типу «людина – людина», серед яких виділяються працівники пенітенціарної системи. У такому контексті стає зрозуміло, чому абсолютна більшість емпіричних досліджень і проб виявити зміст професійної деформації своїм об'єктом виділяють представників різних служб пенітенціарної системи.
Заглиблений розгляд і систематизація конкретних робіт дозволяє виявити визначені тенденції.
Перша полягає в тому, що ряд авторів розглядаючи професійну деформацію не розкривають її чи змісту тільки визначають його. Ця обставина свідчить про відповідальність і наполегливість у додані проблемі офіційного статусу, про об'єктивну складність професійної деформації, нерозробленості її визначальних теоретичних аспектів.
Друга тенденція зв'язана зі спробами більш детально окреслити сутність феномена. Ця сутність вбачається в негативних змінах особистості, що відносяться до професійно необхідних якостей і негативно позначається на діяльності.
Третя тенденція характеризується спеціально, збільшеним розглядом не тільки сутності професійної деформації, а і тісно пов'язаних з нею питань, критеріїв і конкретних показників. Ця послідовність у підсумку дозволяє перейти від теоретичної конструкції до емпіричного дослідження.
Найбільш показовим є підхід, запропонований В.А. Лазарєвою.
Відомо, що емпіричне дослідження, яке орієнтує, спрямовано на маловідомі чи такі, що не одержали наукового пояснення явища. Воно передбачає висування і перевірку конкретних гіпотез, пошук й добір фактів для інтерпретації в границях визначеної теоретичної конструкції.
Лазарєва відзначає, що професійна деформація виникає шляхом багаторазового повторення типових ситуацій діяльності протягом тривалого часу. Вона є найбільш небезпечною зміною особистості працівника, тому що може призвести до навмисного порушення вимог закону.
У підході В.А. Лазарєвої звертається увага на множинність конкретних проявів професійної деформації, які пропонується з'єднати в чотири параметри: процесуальний нігілізм, психологічна нестійкість, обвинувальне нахилення, психологічний захист.
Процесуальний нігілізм складається в негативному відношенні до вимог закону, що призводить до його навмисного порушення: незаконне припинення кримінальної справи по надуманих підставах, недотримання права обвинувачуваного на захист. Головною причиною прояву процесуального нігілізму є безкарність порушення працівниками вимог закону. З нагромадженням професійного досвіду працівники усе краще орієнтуються в тім, які нормативні розпорядження можна порушити без особливого ризику для себе.
Психологічна нестійкість складає сукупність особливостей особистості, що виявляються в її нездатності протистояти різним впливам у процесі діяльності. Таким впливом вважається неправомірний тиск до ухвалення незаконного рішення з боку суспільної думки, окремих посадових осіб, а також важкої зовнішньої умови роботи.
Обвинувальне нахилення складається в перекручуванні вимог повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин діла і має два прояви. Перший прояв – це внутрішня установка працівника на винність обвинувачуваного, виникаюча через підозрілість, ослаблення самокритичності, невміння подивитися на свої дії й обставини справи з боку. Другий прояв складається в однобічному поясненні сумнівів на користь обвинувачуваного, недооцінка доводів обвинувачуваного, порушення його права на захист.
Останнім показником професійної деформації, згідно підходу В.А. Лазарєвої, виступає психологічний захист, що обумовлює зниження критичності до своїх дій і недоліків, що не дає можливості адекватно оцінювати якість роботи і причини, що викликають помилки, і тим самим виправдує минулі і майбутні. порушення. Застосування психологічного захисту дозволяє працівнику зберегти впевненність в правильності своїх дій.
Лазарєва виділяє п'ять типових прийомів застосування психологічного захисту:
1) думки про неточність закону і формальності його вимог
2) посилання на необ'єктивність прокурора, суду, що «чіпляються» до якості розслідування
3) посилання на об'єктивні труднощі – перевантаження, дефіцит часу
4) пояснення незаконних рішень інтересами розслідування і вказівками керівництва
5) посилання на труднощі доведення
Автор оцінює застосування психологічного захисту і його прояву негативно, хоча він виконує і позитивну функцію, що складається в адаптації особистості до психотравмуючих факторів діяльності, зниження гостроти їхнього прийняття, оцінки і переживання до рівня звичайних.
Змістовна інтерпретація феномену професійної деформації частіше проводиться в площині окремих негативних відхилень у структурі особистості. Вони відносяться до таких особливостей, як пізнавальні процеси, спрямованість, досвід, воля, характер. Виділяються також важливі умови прояву професійної деформації – безкарність корпоративність перевантаження.
Виходячи з положень, сформульованих при аналізі професійної деформації, можна запропонувати наступне бачення цієї проблеми.
Професійна деформація людини як особистості являє собою комплекс специфічних взаємозалежних змін у її структурі, що виникають унаслідок виконання трудової діяльності. Щодо особистості працівника пенітенціарної системи ці зміни визначаються виконанням правоохоронної діяльності як основної професії, її змістом, організацією й умовами виконання. Такі зміни виникають і виявляються на різних рівнях: процесах, станах, особливостях особистості, її свідомості і підсвідомості.
Сутність найбільш важливих змін полягає в наступному:
1. Відбувається гіпертрофія професійно важливих рис, подальша їхня трансформація у свою протилежність.
2. Виникають і стають домінантними психічні стани (розчарування, дратівливість), що не сприяють ефективному виконанню службових обов'язків. Актуалізується і розвиваються соціально-негативні риси: жорстокість, мстивість, цинізм.
3. Гнітяться й атрофіруються окремі риси, що вважаються непотрібними. Зміни такого характеру торкаються адекватної самооцінки, професійної мотивації, емпатії.
4. Відбувається неузгоджене, дисгармонійне співвідношення і взаємодія окремих рис, таких як гнучкість і шаблонність професійного мислення, матеріальні і культурно-естетичні потреби, об'єктивність і упередженість у сприйнятті інших людей.
1.3 Чинники, сприяючі виникненню і розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи
Розкривши сутність явища професійної деформації, перейдемо до розгляду чинників, або причин, що виконують роль рушійної сили розвитку даного феномена і визначальних його зміст.
Науковий розгляд цих чинників міститься в [14, 25, 26, 27, 29, 31] і ін. Ми слідуємо класифікації, запропонованій [9], який виділяє три групи чинників, які призводять до професійної деформації:
1.Чинники, не залежні від особливостей особистості і від соціально-психологічних характеристик службового колективу, а обумовлені специфікою діяльностівпідрозділах пенітенціарної системи.