2.Чинники особової властивості, що включають певні особові особливості працівників пенітенціарної системи.
3. Чинники соціально-психологічного характеру, під якими маються на увазі соціально-психологічний клімат, стиль керівництва в колективі, ступінь соціально-психологічної захищеності особистості і т.д.
До чинників, обумовлених специфікою діяльності в пенітенціарній системі, відносяться наступні:
1. Детальна правова регламентація.
Вона означає необхідність керуватися певне фіксованими і наперед вказаними правилами [19]. Недотримання цих розпоряджень може перешкоджати успішному виконанню службових обов'язків і дотриманню принципу законності.
2. Владні повноваження.
Ці повноваження надані працівникам для більш повної реалізації посадових обов'язків, направлених на забезпечення безпеки, благополуччя і спокою громадян. До них, наприклад, відноситься можливість застосування санкцій примушення, з'ясування докладних обставин особистого життя людей, обмеження свободи окремих громадян і, навіть застосування сили. В результаті, у працівників, які постійно знаходяться в подібних обставинах, може виробитися схильність до надмірного застосування названих методів [10, 13, 28].
3. Психічні і фізичні перевантаження.
Даний чинник може виражатися, наприклад, в дефіциті часу та необхідності виконувати службові задачі оперативно і в обмежені терміни. Психофізіологічні перевантаження можуть бути викликані нестабільним графіком роботи, тривалим позбавленням сну, різкими коливаннями активності день від дня або, напроти, монотонністю діяльності і тривалими чергуваннями, а також роботою за незручного або наднормового часу. В результаті, організм не встигає пристосовуватися до умов несення служби, що швидко змінюються, що знижує продуктивність діяльності і підвищує вірогідність виробничих травм і подій. Специфіка діяльності в підрозділах пенітенціарної системи вимагає від працівників миттєвих, але продуманих розв'язань. Проте стани фізичної і розумової перевтоми, які часто доводиться переживати представникам органів правопорядку, поступово приводять до зниження координації дій, помилок у висновках, погіршення мускульної і рефлекторної реакції, що дезорганізовуватиме їхню діяльність і зароджує відчуття власної даремності.
4. Організаційний чинник.
Він передбачає існування офіційних норм і неформальних традицій і правил ухвалених в системі виправних закладів, а також, наявність матеріальних засобів, необхідних для успішного виконання професійних функцій.
Так, діяльність працівника відрізняється своїм правовим характером і передбачає строге дотримання законодавства. Проте, при виникненні деяких службових ситуацій працівники пенітенціарної системи часто стикаються з тим, що ці ситуації або не врегульовані законом, або не узгоджуються з діючими нормами.
Організаційним чинником, що обумовлює професійну деформацію працівників пенітенціарної системи, можуть виступати чинники, які утрудняють встановлення психологічного професійного відбору. Вони викликані, наприклад, відсутністю достатнього нормативно-правового забезпечення, що регламентує порядок використання результатів психологічного обстеження. Психологічний висновок носить рекомендаційний характер, і кадрові апарати, залежно від різних причин можуть не врахувати його.
Передумовою професійної деформації є відсутність належного психологічного супроводу життєдіяльності працівників пенітенціарної системи: забезпечення психологічного тестування, індивідуального і групового консультування, реабілітаційною і соціотерапевтичної роботи. Названі заходи могли б значно знизити текучість кадрів з підрозділів пенітенціарної системи, скоротити кількість суіцидальних спроб, порушень законності і службової дисципліни представниками правоохоронних органів, дозволити виявляти осіб, схильних до професійної деформації, з метою надання їм психологічної допомоги [1].
5. Підвищена відповідальність за характер і результати своєїдіяльності.
Він проявляється, коли успіхи виявляються непоміченими, але майже кожна помилка стає об'єктом пильної уваги з боку суспільства і може бути карана законом [9].
Працівник часто має справу з людьми, що звернулися по професійну допомогу і покладають на представників пенітенціарної системи свої надії. Усвідомлення професіоналом важливості ухвалюваних ним рішень і облік можливих негативних наслідків цих розв'язань викликають у нього стан напруги і тривоги. У свою чергу кожний успішний крок ставить нові задачі і цілі. В результаті ступінь відповідальності працівника пенітенціарної системи і навантаження в трудовій діяльності зростають, що створює передумови для формування характеристик професіонально деформованої особистості.
6. Чинник екстримальності.
Служба в підрозділах пенітенціарної системи часто пов'язана з певним ризиком і постйним очікуванням небезпеки. Вона характеризується інформаційною недостатністю для вирішення тих або інших професійних задач, невизначеністю і непередбачуваністю подій. Працівник, виконуючи службові обов'язки, може загинути або отримати поранення, а також застосувати зброю по відношенню до іншої людини.
Діяльність в підрозділах пенітенціарної системи характеризується високою емоційною насиченістю при дефіциті позитивних вражень. Негативні емоції працівникам доводиться пригнічувати, а емоційна розрядка відстрочена на тривалий період часу [13].
Постійне перебування в екстремальних умовах призводить до величезної втрати психологічної енергії і фізичних сил, до психосоматичної стомленості і емоційного виснаження, викликає підвищену дратівливість і схвильованість до перезбудження. В одних випадках переважають зниження працездатності, утруднення в концентрації уваги і ухвалення самостійних рішень, емоційна нестійкість і швидка виснаженість. В інших – гнівливі, агресивні тенденції. Посилюється негативне самосприйняття в професійному плані, виникає тенденція зловживання хімічними речовинами: тютюном, алкоголем [6, 10].
На думку [22] із збільшенням стажу роботи і професійного досвіду відбувається поступове накопичення психічної напруженості в структурі особистості працівника. Це підвищує вірогідність виникнення дезадаптації і професійної деформації працівників пенітенціарної системи і може навести на певному етапі до серйозних наслідків.
7. Чинник, визначений об'єктом професійної діяльності.
Працівники багатьох служб постійно спілкуються з найрізноманітнішим контингентом громадян, відмінних друг від друга соціальним положенням, культурним і інтелектуальним рівнем, мають різний життєвий досвід, індивідуальні особливості і різний рівень соціалізації. Ці люди можуть знаходитися, наприклад, в збудженому або безпорадному стані потрясіння або в сильному ступені сп'яніння, що нерідко служить мотивом для конфліктів з оточуючими і надання опору пенітенціарній системі. Часті зіткнення представників підрозділів пенітенціарної системи з подібними явищами не є актом однонаправленої дії.
Так, не тільки працівник пенітенціарної системи впливає на злочинця, але відбувається і зворотний процес. Щоденно досліджуючи особистості підозрюваних і звинувачених, вони загостряють на них свою увагу, аналізують їхні вчинки і дії, вивчають мотиви їхньої поведінки, етичні цінності, відчуття і обставини життя [5]. Щоб працювати у пенітенціарній системі працівник вимушений добре знати психологію рецидивістів, їхні звичаї, жести і жаргон [31]. В цьому випадку відбувається процес ідентифікації–постановки себе на місце злочинця. Це виявляється у вигляді занурення, перенесення себе в поле, простір і обставини іншої людини і приводить до засвоєння його особистісних значень [36].
Крім того, процес вживання в ролі і зображення інших людей є небезпечним для психічного здоров'я професіонала. Після цього людина переживає почуття спустошеності і безсилля, що виявляється в невзмозі концентрувати увагу на об'єкті праці і чітко мислити.
8. Корпоративність.
Назване явище виражається, наприклад, в уникненні «відвертості» інформації перед громадськістю щоб запобігти з її сторони критиці на адресу пенітенціарної системи.
Вищевикладене ми назвали чинниками, які визначають професійну деформацію працівника пенітенціарної системи і пов'язані з особливостями несення служби. Відзначимо, що професійна діяльність, впливаючи на людину, опосередковується через його індивідуально-психологічні характеристики. Тому ми маємо право говорити, що не тільки особливості професійної діяльності викликають розвиток явища професійної деформації, але і деякі особові характеристики працівника пенітенціарної системи можуть сприяти або перешкоджати цьому розвитку. Дане положення підтверджується відомостями, що містяться в науковій літературі.
1. Професійно важливі якості особистісних особливостей. Вони обумовлюють професійну деформацію працівника пенітенціарної системи. Згідно класифікації [9], якої ми дотримуємося, це друга група чинників, які в деяких випадках можуть виступати чинником професійної деформації працівників пенітенціарної системи. Наприклад, рішучість, як уміння самостійно приймати і реалізовувати відповідальні рішення, є важливою умовою успішності виконання службових задач. Але, якщо у працівника пенітенціарної системи понизили самоконтроль і самокритичність, то рішучість в процесі подальшої служби може розвинутися в надмірну віру в безпомилковість своїх рішень і виразитися в переоцінці свого професійного досвіду [20].
Іншою професійно важливою якістю представника юридичної праці є воля, що передбачає самодетермінацію, саморегуляцію своєї діяльності і різних психічних процесів. Проте, на думку деяких дослідників [10, 38], воля може трансформуватися в надмірну жорсткість, нетерпимість по відношенню до колег, членів сім'ї і інших оточуючих людей.