Б. Впевненість у власній непогрішностіпри розв'язанні професійнихпитань. Її утворює професійна установка представників підрозділів пенітенціарної системи на явну, не залежну від часу, місця і обставин, правильність скоюваних ними дій, займаних позицій і висновків, що виносяться, а також фіксована орієнтація на особистий професійний досвід і завищена оцінка ролі власних дій в розв'язанні професійних задач [9, 26, 31, 38].
Таким чином, психічна складова даного вияву професійної деформації полягає в завищеній самооцінці, впевненості в безпомилковості своїх думок, поглядів і вчинків, а іноді і в некритичному ставленні до протизаконних дій.
На поведінковому рівні впевненість у власній непогрішності може виявлятися в самих різних формах. Наприклад, в неадекватній і неконструктивній реакції на пропозицію рекомендацій по організації професійної діяльності.
В. Стереотип закритості. Він відноситься до професійного стереотипу оцінки і полягає в монополізації певної інформації, схильності до «самозасекречення» для додання собі уявної значності і отримання можливості для різного роду маніпуляцій. На психічному рівні даний стереотип відображає наявність у працівника сверхконтролю і схильності до хвилювань.
Соціально-психологічний компонент цього стереотипу може виявлятися, наприклад, в агресивній поведінці працівників у відповідь на критичні вислови на їхню адресу. На думку [4], такі критичні зауваження можуть бути присутніми у пресі відносно розголосу фактів ухвалення неправосудних вироків, здійснення незаконних арештів і затримань і т.д. Як вважають ті ж автори, цей стереотип заважає системі МВС постійно удосконалюватися.
В той же час, відзначимо, що існує інформація, яку дійсно не можна розголошувати. Тому в основі механізму виникнення даного стереотипу лежить процес пристосовування працівника до організаційно-управлінських, власне професійним і іншим особливостям самої діяльності, зокрема, до роботи в умовах дотримання службової таємниці.
Уточнимо, що професійні стереотипи (не тільки оцінки, але і сприйняття, мислення) несуть дуже важливу функцію в оцінці людиною навколишнього світу: «прискорюють процес пізнання, скорочують час реакції на виниклу ситуацію» [36]. У фахівця початківця утворення стереотипів може бути корисним. Професійні стереотипи – невід'ємне віддзеркалення досягнутого високого рівня майстерності, тобто вияв не тільки знань, але і вмінь, що цілком автоматизувалися, і навиків, керованих підсвідомими установками. Вони розвиваються, як правило, з тих якостей, які особливо корисні для даної професії [16]. Проте, будь-який стереотип, що є істинним в одному випадку, в іншому може виявитися помилковим, відповідаючим конкретній професійній ситуації. Тобто він може бути ефективним для вирішення одних професійних задач і виконувати консервативну роль при розв'язанні інших.
2.Перенесення своєї службової ролі, професійних установок і стереотипів в позаслужбові взаємини також розглядається багатьма авторами [16, 26, 38] як самостійний вияв професійної деформації особистості.
Здійснення професійної діяльності, особливо якщо вона особливо значуща для індивіда і виконується тривалий час, як правило, призводить до засвоєння їм певної ролевої позиції, ухваленої в даному професійному середовищі і до формування професійній адаптованості.
Проте, особистість є членом не тільки професійної, але і інших груп, в яких вона може виявитися дезадаптированою. Це відбувається, коли професійна роль і її адаптивні стратегії розпюджуються на позаслужбові сфери, де соціальні очікування і орієнтації можуть не співпадати з професійними. [28] підтверджує цю гадку і говорить, що при доброму пристосовуванні в трудовому колективі особистість може бути дезадаптированою.
На психічному рівні стан дезадаптації викликає розвиток певних захисних механізмів особистості. Поведінка ж людини, на думку [16], в цьому випадку стає неадекватною обстановці і спілкування з нею ускладнюється.
У представників різних служб обговорюваний вияв професійної деформації може носити специфічний характер. Дослідження, проведені [38], показали, що використовують жаргонні вирази в зовні службової діяльності 43% опитаних працівників кримінального розшуку, 17% співробітників ОБЕЗ, 20% працівників слідства. На вияви зайвої агресивності і дратівливості указали 56% співробітників кримінального розшуку, 25% співробітників ОБЕЗ, 50% працівників ДАІ, 38% працівників слідчого апарату. Перенесення стилю службової діяльності і спілкування, окремих професійних методів і прийомів на позаслужбові сфери, на думку [26], спочатку здійснюється підсвідомо, а надалі має тенденцію до автоматизму.
3. Правовий нігілізм представляє собою усвідомлене ігнорування вимог закону, що виключає, проте, злочинний задум [4]. Названий вияв професійної деформації має декілька форм.
А. Правовий нігілізм як зневажливе ставлення до вимог закону або неприйняття необхідних за законом заходів. При цьому на психічному рівні процесуальні розпорядження оцінюються працівником як формальні і другорядні, а принцип доцільності протиставляється принципу законності [21].
Правовий нігілізм може виражатися в поведінці як службова бездіяльність. Йдеться про ситуації, коли закон вимагає від працівників пенітенціарної системи втручання, надання допомоги потерпілим, припинення злочинних дій і так далі, а вони цих вимог не виконують з різних причин не злочинного характеру. Наприклад, через дефіцит часу, невміння, зайнятості і перевантажень.
Іншим поведінковим виявом цієї форми правового нігілізму служить формально-пасивне виконання обов'язків, пов'язане з розчаруванням в професійній діяльності і невірою в можливість досягнення її офіційних цілей [26].
Б. Ігнорування вимог закону у формі псевдоактивності і «імітації бурхливої діяльності. Цей вияв професійної деформації може виражатися в поведінці як тяганина при розслідуванні кримінальних справ [20], підміна професійної діяльності складанням різного роду паперів [10], необгрунтоване залучення осіб до кримінальної відповідальності, грубість по відношенню до громадян, особливо затриманим за здійснення правопорушень [4, 27].
Психічною складовою цієї ознаки професійної деформації можуть бути такі особливості особистості, як схильність до педантизму і стійкість афекту, що поєднуються з нестандартним мисленням і нонконформністю.
В. Довільне тлумачення закону. В його основі лежить така поведінка працівника, коли він маніпулює правовими категоріями (винен, не винен та ін.) залежно від певних обставин, наприклад, від показників звітності. При цьому відбувається притуплення почуття професійного обов'язку, зростання егоїзму і егоцентризму [9]. Така поведінка може бути пов'язане із зневагою працівником деяких етичних цінностей.
До форм правового нігілізму як виявів професійної деформації деякі автори відносять випадки злочинної діяльності самих працівників пенітенціарної системи [3].
Це загальнокримінальні злочини: вбивства, крадіжки державного і особистого майна, розбійні напади, бракон’єрить, хуліганство і ін. Сюди ж відносяться злочини нерозривно пов'язані з приналежністю до підрозділів пенітенціарної системи, наприклад, фальсифікація кримінальної справи, відмова у збудженому стані справи і ін.
Перш ніж перейти до опису наступного вияву професійної деформації відзначимо, що згідно офіційних даних останніх років працівниками пенітенціарної системи нерідко скоюються порушення законності і службової дисципліни. Серед них – вживання спиртних напоїв на службі, грубість і нетактовність відносно громадян, незаконні адміністративні затримання, фальсифікація матеріалів, необгрунтовані відмови в збудженому стані справи, спотворення статистичної звітності і інші. Названі порушення відносяться до поведінкових (соціально-психологічних) виявів професійної деформації представників підрозділів пенітенціарної системи. В деяких випадках вони можуть бути показником дії захисних механізмів.
4. Вияви професійної деформації, до розвитку яких призводять дії неадаптивних захисних механізмів особистості працівників пенітенціарної системи.
В науковій літературі під захисними механізмами маються на увазі спеціальні форми психічного захисту, що виробляються силами Я і вживаються:
– особистістю в конфлікті [45, 46]. Конфлікт може бути внутрішнім і представляти собою внутрішню напругу, викличну тривогу, або зовнішнім, обумовленим реальною небезпекою, що йде із зовнішнього світу [37].
Результатом функціонування захисних механізмів є психологічний захист – регулятивна система стабілізації особистості, направлена на усунення або зведення до мінімуму відчуття тривоги, пов'язаного з усвідомленням конфлікту [41]. Психологічний захист поділяється на успішний та неуспішний. Результатом успішного психологічного захисту є припинення імпульсів, що провокують тривогу. Неуспішний навпаки викликає їхнє постійне повторення [36].
Також відзначимо, що захисні механізми виробляються в процесі пристосовування і при цьому можуть бути адаптивними і неадаптивними. Використання адаптивних захисних механізмів особистості приводить, як правило, до професійного розвитку і ефективного розв'язання скрутних службових ситуацій. Постійне ж застосування неадаптивних захисних механізмів призводить до розвитку виявів професійної деформації особистості.
Психічний захист особистості не є безпосереднім виявом професійної деформації, проте служить механізмом, що обумовлює розвиток таких виявів в поведінці.