Cистема роботи шкільного психолога з профілактики та подолання проблем статево-рольової поведінки старшокласників (стр. 1 из 8)

Cистема роботи шкільного психолога з профілактики та подолання проблем статево-рольової поведінки старшокласників

Зміст

1. Загальна характеристика старшого шкільного віку.

2. Проблема статево-рольової поведінки особистості та її вивчення у сучасній психолого-педагогічній літературі.

2.1 Пубертат та особливості того, як він відбувається.

2.2 Комунікативні риси та стиль спілкування юнаків та дівчат, специфічні відміни у міжособистих стосунках.

3. Експериментальне дослідження статево-рольової поведінки старшокласників

3.1 Загальні питання організації дослідження.

3.2 Методи та методики дослідження.

3.2.1 Вивчення статево-рольових якостей. (ACL-шкала A.B.Heilbrun.)

3.2.2 Вивчення структури самосвідомості.(Столін.)

3.2.3 Вивчення мотивації афіліації (А. Меграбян).

3.2.4 Вивчення рівня суб’єктивного контролю (Дж.Роттера).

3.2.5 Вивчення соціального статусу-соціометрія.(Показники : індексу експансивності та соціометричний індекс.)

3.3 Програма циклу занять групи старшокласників які мають проблеми статево-рольової поведінки.

3.4 Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки.

Література.

Додатки.

Вступ

Тема нашої дипломної роботи-“Система роботи шкільного психолога з профілактики та подолання проблем статево-рольової поведінки старшокласників. ”.

Вибір теми та її актуальність обумовлені як нашим особистим інтересом до цієї проблеми, так і можливістью використання отриманих результатів в практичній діяльності психолога.

Актуальність теми зв’язана з тим, що проблеми статево-рольової структури та статево-рольової поведінки старшокласників довгий час знаходилися на перефірії психологічних досліджень. В той же самий час статево-рольові творення виявляються стержневими та простромлюють собою усю структуру особистості саме з ними пов’язано виникнення багатьох психосоматичних відхилень у поведінки. Саме вони впливають на формування “Я”- концепції та на міру адекватності самооцінки людини. А саме ці особистісні особливості багато у чому є найважливішими для старшого шкільного віку і, саме у старшому шкільному віці ми можемо допомогти їх адекватному формуванню.

Цю тему досліджували Кон И.С., Исаев, Кочарян А.С., Каган, Козлов Н.И., С.В., Ковалев, Ю.Е. Альошина, И.В. Гребенников, Ф. Райс, Е.Г. Ейдеміллерта В.Юстіцкіс.

Найменш досліджені такі аспекти проблеми: взаємовплив особливостей симптомокомплексу маскулинності-фемінінності та особистих якостей учнів різної статі та віку; взаємозв’язок особливостей симптомокомплексу маскулинності-фемінінності та психосоматичних розладів; можливості та методи психологічної корекції статева-рольової поведінки.

Саме цим обумовлений вибір об’єкту та предмету самого дослідження.

Об’єкт дослідження : статева-рольова поведінка.

Предмет дослідження: можливості психологічної корекції статево-рольової поведінки старшокласників.

Мета дослідження: вивчити особливості її психологічної корекції за допомогою соціально-психологічного тренінгу з елементами тренінгу особистісного зросту.

Гіпотеза дослідження: Якщо роботу з формування адекватної статево-рольової поведінки старшокласників будувати з урахуванням їхніх особистісних особливостей, то ця робота буде не тільки більш ефективною, але й буде допомагати складанню більш сприятливого психологічного клімату учнівського колективу.

Задачі дослідження:

1. Вивчити психологічні особливості старшого шкільного віку.

2. Вивчити сучасний стан аналізу проблеми формування статево-рольових особливостей та статево-рольової поведінки старшокласників в сучасній психолого-педагогічній літературі.

3. Провести психодіагностичне тестування особистісних особливостей та стилів поведінки учнів старшого шкільного віку.

4. Розробити програму та провести цикл тренінгових занять з формування адекватної статево-рольової поведінки та профілактики проблем міжособистісного та самосприйнятя з учнями 10 класу НВК №116.

5. Провести повторне психодіаностичне тестування учнів 10 класу та на цій підставі зробити висновок, щодо ефективності запропонованої програми.

6. Розробити рекомендації системи роботи шкільного психолога з формування адекватної статево-рольової поведінки та стереотипів школярів.

Для перевірки гіпотези та вирішення поставлених задач були використані такі методи та методики дослідження: метод спостереження, метод інтерв’ю, методика вивчення симптомо-комплекса маскулінності- фемінінності (ACL-шкала статево-рольових якостей A.B.Heilbrun ), методика вивчення структури самосвідомості.(Століна), методика вивчення Локусу контролю.(УСК - Дж. Роттера ),вивчення соціального статусу-соціометрія (індекс експансівності та соціометричний індекс), вивчення мотивації афіліації (А. Меграбян), методи математичної статистики.

Наукова новизна та практична цінність роботи визначаються вибором предмету дослідження, наведенням рекомендацій щодо системи роботи з формування адекватної статево-рольової поведінки учнів та можливостями використання отриманих результатів у практичній діяльності психолога закладу освіти.

Експеримент та апробація результатів дослідження були проведені на базі НВК №116 Дзержинського району м.Харкова

Структура роботи: робота складається з вступу, двох теорітичних та експериментальної глав, висновків, списку використанної літератури, 31примірників, додатків.

1. Загальна характеристика старшого шкільного віку

У підлітків складаються дві, несхожі одна на одну, системи взаємовідносин:Одна із дорослими, друга - із однолітками. Взаємини із ровесниками будуються як рівно партнерські, у той самий час, як із дорослими: батьками, вчителями, залишаються не рівноправними. Оскільки спілкування із товаришами починає приносити підлітку більше користі, ніж інші, у задоволенні його актуальних інтересів та потреб, він починає проводити більше часу із ровесниками. В старшому підлітковому віці у дітей зустрічаються три типа взаємин, які відрізняються що за мірою близькості, за змістом та за функціями, які вони виконують у житті. Зовнішні, епізодичні, ділові контакти служать задоволенню сьогоденних інтересів та потреб, незаторкуючи глибоко особистість; спілкування на рівні товариства допомагає взаємообміну знаннями, вміннями та навичками; установлюючи дружні стосунки, підлітки вирішують вже питання особистого характеру. Рання юність - це час коли настає перехід до дорослості, перші риси якої, з’являються у підлітків .

Разом із тим у судженнях, міркуваннях, що до свого майбутнього, ще наявні риси властиві для несформованої особистості школи, відповідно у цьому періоді, відбувається становлення морального рівня самосвідомості.

Для дітей що, досягли юнацького віку, завдяки випереджуючому розвитку їх інтелекту, стають відкритими на обговорювання і розуміння багато які питання. Юнаків та дівчат ці питання хвилюють не остільки як теорія, оскільки тому що ці питання пов’язані з їх власним моральним самовизначенням, пов’язаним з початком пори кохання та встановлення інтимних взаємин із представниками протилежної статі.

Серед тих моральних проблем, які протягом тисячоліть хвилювали людей знаходяться проблеми добра і лиха, справедливості та беззаконня, порядності та безпринципності. Підлітки дорослішають, а це зазначає, що вони виробляють власні критерії оцінки особистістю себе самої і оточуючих її людей та спрямування власного розвитку.

Бурхливі соціальні зміни, які відбувалися за останні кілько десятків років у світі та у нашої країні та перетворювання, що відбуваються до сьогодення, власною логікою вимушують молодь робити вибір самостійно, особисто орієнтуючись у всьому та займати цілком незалежні позиції.

Сучасні юнаки та дівчата у свої психології значно відрізняються від молоді, що жила декількох десятків років тому.

Само життя виробляє у більшості юнацтва більш відкритий погляд на світ, більш розгорнутий та реалістичний погляд, що до поставлення на вирішування більшості проблем морально-етичного характеру, самостійність суджень, не виключая із кола питань таких проблем: соціально-політичні, економічні, релігійні, які раніш не розглядали як юнацькі. Наява у підлітка, вже більш властивих для дорослих, інтересів спонукає його до ініціативної перебудови взаємовідносин із оточуючими його людьми. Він сам починає висувати підвищені вимоги до себе та до дорослих і протестує проти ставлення до нього як до маленького. Підліток потребує розширювання його прав відповідно його обов’язкам, які підкреслюють дорослі. Як реакція на непорозуміння з боку дорослих людей,у підлітка часто виникать різні типи протесту, непідкорення, неслухняності, які у крайньої формі проявляються у відкритому вияві непокори, негативізму. Важлива умова попередження і подолання конфліктів,коли вони вже виникли,- це перехід дорослого на новий стиль спілкування із підлітком, зміна ставлення до нього, як до дорослого,на противагу ставленню як до дитини. Що, окрім іншого, означає передачу відповідальності у цілокупної мірі за власні вчинки та надання можливості вільно діяти.

Поліпшенню між особистих взаємин сприяє спроба встановити довірливі, дружні та взаємоповажливі відносини між підлітком та дорослими і ровесниками. Виникають ще до підліткового віку і продовжуються у ранньому юнацтві окремі,відносно незалежні, взаємини дітей та дорослих,дітей із однолітками. Відносини із ровесниками, у свою чергу, розподіляються на дружні та приятельки, взаємини із дорослими на особисті та ділові. Система взаємин у ранньої юності стає сложнійшою, ніж вона була у підлітковому віці. У цієї системі взаємин старшокласники починають грати багато ролей соціального плану.

Міжособисте спілкування в юності забирає ще більше часу, гіж у підлітковому віці, причому більша частина часу, витрачається на спілкування із однолітками. Визнанням та повагою у юнаків та дівчат користуються такі ровесники. Які доводяться їм близькими друзями, з іншими підтримуються тільки приятельські стосунки. Особливою повагою користуються такі юнаки та дівчата, які самі уважно, ТА ПО ДОБРОМУ СТАВЛЯТЬСЯ ДО ЛЮДЕЙ. Різноманітні стосунки до яких включаються молоді чоловіки та жінки, втрачають свій безпосередній характер та перетворяться у такі, які більш подібні до стосунків мі дорослими.