Смекни!
smekni.com

Специфіка об'єктів психології (стр. 2 из 3)

Складний (а в психологічному плані поки ще й не сформульованої чітко) проблемою є завдання синтезу різних по типі й формі описів для уявлення інтегрального опису людині. У психологічному плані це не тільки узгодження описів і їхніх форм між собою, але й узгодження їх з можливостями сприйняття людини, можливостями його системи, що відбиває, що має цілком певні обмеження (пропускна здатність, разовий обсяг сприйняття, кінцева швидкість запам'ятовуючи й ін.). система, Що Відбиває, людини включає сенсорний, перцептивний і понятійні рівні, кожний з яких має інформаційні й оцінні механізми. Інтегральний, синтезований опис повинне бути узгоджено з усіма цими рівнями. Об'єднання різних описів, отриманих незалежно друг від друга, може зустріти труднощі й тому, що окремі описи створювалися на «межі» можливості сприйняття. У цьому випадку буде потрібно спрощувати й перетворювати окремі компоненти складного опису. Багато психологічних феноменів є цілісними об'єктами. Тому сукупність описів цих об'єктів повинна деякою мірою підкорятися закономірностям цілого: мати повний склад, певні пропорції частин і т.д.

Проблема множинності описів володіє й іншим аспектом. Може виникнути законне питання: чи не приводить множинність описів до інформаційного перевантаження й чи не є вона «множенням сутності без потреби» ? Дійсно, у будь-якому системному писанні є надмірність. Однак при правильній його організації певний ступінь надмірності забезпечувати цілісність опису, краще розуміння предмета, ефективність трудової діяльності й процесів навчання.

Кожний опис історично обумовленої рівнем розвитку як психології, так і науки в цілому. Процес удосконалювання описів не усуває об'єктивних підстав їхньої множинності, але полегшує завдання встановлення типу відносин меду ними. Специфіка об'єктів психології така, що для їхнього опису неможливо використовувати образотворчу форму. Можна намалювати рослина й тварина, але не можна намалювати увага або пам'ять. Можна, звичайно, відтворити зовнішній прояв деяких психічних станів у міміці й пантомімі, але можливості таких відтворень дуже обмежені. Тому основними формами описів психічних явищ виступають знакова й символічна.

Системні описи самі по собі - це знакові системи, що мають свої склад, структуру, функцію й т.д. Знакові системи також повинні бути погоджені з можливостями системи, що відбиває, людини. Однієї з найважливіших характеристик системних описів є кількість одиниць, що підлягають сприйняттю й запам'ятовуванню, утриманню в поле стійкої уваги. Практика показує, що число одиниць, що задовольняють такій вимозі, лежить у межах миллеровського числа. Як відомо, людина може безпомилково запам'ятати після однократного пред'явлення 9 двійкових цифр, 8 десяткових, 7 букв, 6 складів, 5 слів. Зі збільшенням складності одиниць інформації, що запам'ятовуються, їхнє граничне число зменшується. Як свідчать експерименти, проведені за методикою Дж. Міллера, людина запам'ятовує лише чотири прості, нерозповсюджені пропозиції. У випадку ж системних описів необхідно сприймати не тільки компоненти системи, але й відносини між ними. Число парних відносин визначається як число сполучень із До елементів по 2: при К=4 число відносин дорівнює 6, при К=5 число відносин дорівнює 10, тобто перевершує верхня межа миллеровського діапазону. Тому при К>4 утрудняється сприйняття системного опису зі складними об'єктами й розуміння відносин між ними. Отже, необхідне угруповання знаків системного опису.


3. Методи побудови системних описів

психологічний дослідження опис класифікація

Одним з видів опису є класифікація. Ще О.І. Введенський уважав, що для різних цілей при вивченні того самого об'єкта можуть бути корисні різні класифікації. Подібні описи по-різному сприймаються, розуміються, запам'ятовуються, мають неоднакову евристичну цінність. наявність декількох еквівалентних описів дозволяє глибше зрозуміти явище.

Прикладами додаткових описів можуть служити якісний і кількісний, структурний і функціональний, об'єктивний і суб'єктивний описи. Додатковість описів може мати різні підстави, тому може бути кілька додаткових описів. Для них найважливішим є питання про повноту складу. Залежно від підстави додатковості повний набір може бути представлений двома й більше описами. У цьому випадку виникає проблема їх «стикування». Об'єктивність факторів, що приводять до множинності описів, робить несерйозними претензії на одиничність опису, а визначення типу відносин між описами допомагає встановити їхнє місце серед інших описів і область їхнього застосування.

Будь-яка теорія містить кілька рівнів опису. У формальній теорії можна виділити методологічні положення, системи понять, аксіоматику, логічний апарат висновку, метрично шкали. У теорії психології також можна виділити рівень найважливіших принципів і рівень систем понять. Ще одна з форм опису розвивається в цей час на основі системного підходу до явищ природи. Відповідно до цього підходу психіку можна розглядати як динамічну систему й робити акцент при її описі на тих властивостях, які є загальними для систем більш широко класу, наприклад на стійкості.

Багато прикладних психологічних завдань також приводять до багаторівневого опису. Так, наприклад, завдання професиографії й проектування діяльності обумовили необхідність опису останньої. Були прикладені різні приватні методи опису: алгоритмічний, предметно-функціональний і ін. Однак незабаром з'ясувалося, що жоден з узятих окремо, не дозволяє одержати описи, що задовольняє запитам практики. Виникла проблема створення комплексного опису діяльності, що ще чекає свого задовільного рішення.

При керуванні динамічними системами людина одержує інформації про їхній стан у вигляді різного роду інформаційних моделей. Практика показала, що для ефективного керування в багатьох випадках необхідне сполучення інформаційних моделей різного типу: локальних (що перебувають у відношенні доповнення) і глобальні різної ступені діяльності (що перебувають відносно гомоморфізму).

У процесі навчання інформація про будь-якому досить складному об'єкті розвертається в тимчасову послідовність. При цьому різні описи (структурні, функціональні, генетичні й ін.), що перебувають у відношенні додатковості, синтезуються слухачем у цілісну картину об'єкта. Очевидно, що існує не єдиний спосіб розгорнення того самого навчального матеріалу. Спосіб розгорнення визначається не тільки структурою описуваного об'єкта й логікою наявної інформації, але й контингентом слухачів, метою навчання й особистістю викладача. Звичайно, практикою навчання можуть бути знайдені гарні варіанти розгорнення однак, у силу залежності її від перерахованих факторів доцільно пропонувати ці варіанти в якості загального обов'язкового стандарту.

Конструювання системних описів. Не існує єдино способу декомпозиції системи на підсистеми, не існує і єдиного системного опису досліджуваного об'єкта. Його вибір визначається цілями користувача, особливостями об'єкта, можливостями автора опису, його індивідуальними схильностями. Єдиного алгоритму побудови системного опису немає. У кожному конкретному випадку він конструюється як свого роду твір мистецтва.

Вимоги адекватності опису об'єкту й можливостям відбиття користувача накладають значні обмеження на зміст і фору системного опису. Додаткові обмеження визначаються умовами їхнього використання. Тому в дійсності довільність системних описів сильно звужується. Облік усіляких обмежень і критеріїв оптимальності описів є важливою часткою процесу їхнього конструювання.

Первинним матеріалом для побудови системних описів можуть служити числові експериментальні дані, психологічні шкали, властивості, психологічні категорії, принципи, більше приватні системні описи. Залежно від первинного матеріалу перебувають і рівень абстракції, і методи системного опису. Процедури побудови системних описів можуть бути багатокроковими, що включають у себе ряд проміжних і остаточну форму. Наприклад, процедура факторного аналізу як проміжні форми містить кореляційну матрицю, факторну матрицю, граф факторної матриці, у якості остаточної - інтерпретацію набору виділених факторів. саме остаточна форма опису повинна бути добре погоджена з системної людини. Для цієї мети найбільше підходять основні топологічних і метричних структур у графічному поданні, поняття й системи понять, висловлення й системні висловлення, формули, числові константи.

Правильний вибір остаточної форми системного опису служить показником завершеності системного дослідження. Системні описи є одним з основних результатів системного дослідження, тому від безпомилкового вибору остаточної форми опису залежить ефективність усього дослідження, і такий вибір повинен бути зроблений уже на стадії планування. Точний вибір остаточної форми дозволяє також співвідносити результати даного дослідження з результатами інших дослідження того ж об'єкта.

Системні описи залежать від рівня наших знань про об'єкт, цілей, заради яких вони конструюються, індивідуальних особливостей автора й користувачів. Тому системні описи одного разом же об'єкта можуть відрізнятися як по змісту, так і за формою. Вибір найкращого в даних умовах опису повинен вироблятися з урахуванням названих факторів. З розвитком науки гарні описи заміняються кращими. Але існують і вимоги, яким повинне задовольняти будь-який опис: воно повинне бути адекватним об'єкту, не повинне суперечити основному масиву знань, накопиченому в даній науці, йому слід бути «відкритим» для включення нових даних, допускати подальший розвиток.