Реферат на тему:
Технології подолання суїцидальної поведінки у юнацькому віці
Зміст
Вступ
Основні причини спроб самогубства
Попередження спроб самогубства
Допомога потенційним самогубцям
Список використаних джерел
Вступ
Діагностика передсуїцидального синдрому має важливе профілактичне значення. Особи, що знаходяться в передсуїцидальному періоді потребують індивідуальної, групової чи (або) сімейної психотерапії. Особливу практичну значимість має аналіз фактів, що стримує людину від самогубства. До них відносять: відсутність психічних захворювань, які протікають з депресивними порушеннями, ліпша інтегрованість в родині; когнітивне функціонування, яке ще не досягло рівня конкретного чи формально мислення; наявність культурних та духовно-релігійних факторів, що обумовлюють меншу схильність до суїциду та створюють на нього табу; проведення індивідуальної терапії, направленої на корекцію чи попередження виникнення слабких сторін акцентованої чи психотичної особистості (сенситивність, схильність до депресивних станів).
Основні причини спроб самогубства
Депресія. Її основним симптомом є втрата можливості отримувати задоволення і відчувати насолоду від тих речей в житті, які раніше викликали радість та щастя. Вчинки і настрій немовби стають без смаку і яскравості. Людиною оволодіває безнадія, провина, самозасудження і роздратованість. Помітно слабшає рухова активність або, навпаки виникають хвилини швидкої, голосної, іноді без зупинок мови, сповнені скарг, звинувачень чи прохань про допомогу. Часто виникає порушення сну чи хвилеподібна стомленість. Соматичні ознаки хвилювання, тривоги виявляються в тремтінні, сухості губ і частим диханням. З’являються нічим не обумовлені соматичні порушення типу болю в голові, боках чи животі. Хворі постійно відчувають свою небажаність, гріховність і безкорисність, в силу чого доходять висновку, що життя не має сенсу.
Психогенні причини депресії часто пов’язані з втратою: втратою друзів чи близьких, здоров’я чи роботи. Вона може виникнути в річницю втрати, та при цьому людина може й не усвідомлювати наближення дати. Якщо людина відчуває втрату, то це породжує не лише депресію, а й гнів. Якщо немає можливості виразити свої почуття, то вони витісняються до без свідомого, в результаті чого внутрішня напруга і фрустрація ускладнюють процес протікання горя. Важливо пам’ятати, що майже завжди можна знайти пояснення депресії – фізіологічне чи психічне. Депресія не обов’язково говорить про те, що людина знаходиться в стані психозу чи відчуває суїцид альні наміри.
Більшість хворих на депресію не втрачають зв’язків з реальністю, піклуються про себе і не завжди вступають на стаціонарне лікування. Але коли відважуються на спробу самогубства, ними оволодіває відчай. Депресія не завжди «лікується» самогубством. Багато хто з таким відчуттям порожнечі починає боротьбу – і виграє. Існує достатньо «нормальних» людей з депресивними переживаннями, які не закінчують життя самогубством.
Депресія та самотність стають небезпечними, якщо вони затягнулись в часі, і якщо: 1)виникає відчуття ворожості до людей, до яких раніше ставлення було позитивним; 2)зникає інтерес до оточуючого; 3)здоров’я суттєво підірване; 4)виникає залежність від ліків та алкоголю; 5)зникає бажання спілкуватися і більша частина часу проходить в усамітненні; 6)з’являються думки про самогубство.
Попередження спроб самогубства
суїцид самогубця депресія превенція
Попередження суїцидальних спроб складається з найбільш загальних положень: 1) зняття психологічної напруги в психологічно травмуючій ситуації; 2) зменшення психологічної залежності від причин, що призвели до суїцидальної поведінки; 3) формування адекватного ставлення до життя та смерті.
Превенція (від лат. praevenire – предшествувати) – профілактика, в нашому випадку саме суїцидальної поведінки і самого суїциду. Знання соціальних і психологічних попереджень про те, що наближається спроба самогубства може допомогти нам зрозуміти і спробувати вберегти від цього страшного вчинку.
Допомога при потенційному суїциді – інтервенція (від лат.inter- між і venire - приходити) є процес, що включає всі форми і методи запобігання акту самознищення. Тобто, коли не встигли, не вдалося провести профілактичні, попереджувальні дії, роботу і суїцид альні наміри вже з’явилися, то залишається тільки викласти всі спроби, щоб запобігти і допомогти. Основне – це надати емоційну підтримку і співчуття в соціальному, психологічному, духовному занепаді чи кризі.
На щастя, ніхто з людей не є абсолютно суїцидальним. Навіть бажання померти не є за своєю психологічною сутністю однозначним – воно є амбівалентне. Частина особистості хоче жити, інша прагне відійти в небуття. Суїцидальні настрої душі можуть виникати, зникати, потім знову з’являтися, але майже завжди минають. Ця закономірність є основою суїцидальної інтервенції. Це дає змогу і мати надію на краще, і не встигнути. Окрім того, багато чого залежить від особистості помічника: від значущості в житті потенційного самогубця, від обраних методів впливу, від місця цієї проблеми в житті самого помічника.
В суспільстві, нажаль, сформувалось якесь, навіть не негативне, а байдуже ставлення до суїциду. Його сприймають як щось, що відштовхує сторонніх спостерігачів. Можливо, тому, що люди не бажають потрапити в складне становище ставши свідком такого дійства. Ця тема хвилює, нажаль, лише тих, хто може зіткнутися з нею в своїй професійній діяльності. Інші ж часто просто ігнорують тему самогубства, перекладаючи її в руки психологів, вчителів, лікарів, не думаючи про те, що допомога потрібна не лише від спеціаліста, а й від близьких та рідних, Особливо страшко, коли байдужа позиція оточуючих стикається з сенситивною і схвильованою особистістю. Таке відношення лише підтверджує підозру, що їй реально ніхто в змозі надати допомогу.
Потенційні самогубці страждають від почуття провини. А більшість людей, які б могли допомогти, через свої власні та релігійні табу на проблему суїциду, можуть дати визначення бажанню померти як аморальному. Тобто, замість допомоги людина отримує лише засудження. Якщо потенційний помічник говорить про суїцид як про щось аморальне, то він не лише блокує обговорення цього питання, але може й посилити і без того тяжке для людини відчуття провини, смутку і депресії. Оточуючі люди часто не розуміють, що для суїцидента самознищення є не теологічною проблемою, а саме результатом нестерпного емоційного стресу.
Медичний психолог І.А.Степанов визначає 13 аспектів роботи з потенційними самогубцями, шляхи допомоги.
І. Підбирайте ключі до розгадки суїциду. Суїцидальна превенція є не лише в тому, щоб бути ближче, піклуватися, а й в тому щоб зуміти розпізнати ознаки небезпеки, що наближується.
ІІ. Прийміть суїцидента як особистість. Візьміть до уваги можливість того, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе зважитись на самогубство. Якщо ви вважаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте за власними поглядами на життя. Небезпека, що ви розгубитесь, перебільшивши потенційну загрозу, – ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути через вашу байдужість.
ІІІ. Встановіть турботливі взаємовідносини. Не існує загальних, всеохоплюючих відповідей на таку серйозну проблему як самогубство. Але ви можете зробити великий крок вперед, якщо оберете позицію впевненого прийняття людини, що у відчаї. Їх слід виражати не лише словами, а й вербальною емпатією. В таких ситуації важливо не моралізація, а підтримка.
ІV. Будьте уважним слухачем. Суїциденти страждають від почуття відчуження. У зв’язку з цим вони можуть не сприймати поради. Якщо ж людина страждає від депресії, то їй необхідно говорити самому більше, ніж слухати інших. Не дивлячись на те, що основні ознаки самогубства часто завуальовані, тим не менш, вони можуть бути розпізнані уважним слухачем.
V. Не сперечайтеся. Зустрічаючись з суїцидальною поведінкою, друзі й рідні часто починають доводити, що долі необхідно дякувати за те, чого немає у інших людей. Вступаючи до дискусії, необхідно пам’ятати, що можна не лише програти, а й втратити близьку людину.
VІ. Запитуйте. Важливо спокійно питати про ситуацію, що непокоїть людину.
VІІ. Не пропонуйте невиправданих утіх. Одним з важливих механізмів психологічного захисту є раціоналізація. Після того, як ви почули про суїцидальну погрозу, може виникнути бажання сказати, що на справді людина так не думає. Але, часто, для таких висновків немає ніяких приводів окрім вашої власної занепокоєності. Банальними утіхами людину й можна довести до самогубства, коли вона, насправді, потребує щирості, турботи і відвертої участі в долі такої людини.
VІІІ. Запропонуйте конструктивні підходи. Одне з найбільш важливих завдань профілактики суїциду в тому, щоб допомогти визначити джерело психічного дискомфорту. Людину у відчаї необхідно запевнити, що вона може говорити про свої почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть, гіркота чи бажання помститися. Якщо кризова ситуація та емоції виражено, то далі наступає визначення, як людина вирішувала подібні проблемні ситуації в минулому. Необхідно визначити, також, що позитивного залишилось у житті людини, що вона ще існує. Відмітьте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова зайде про «найкращій» час в житті, особливо прослідкуйте за очима людини.
ІХ. Всиляйте надію. Робота зі схильними до самознищення людьми є серйозною та відповідальною. Психотерапевти давно дійшли висновку, що цінніше зосередження на тому, що вони говорять чи відчувають. Коли приховані думки, що не дають спокою, виходять на поверхню, неприємності здаються менш фатальними і більш вирішуваними. Надія допомагає людині вийти зі стану зажуреності в думки про самогубство.