Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здібності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами.
П'ята функція уяви – планування і програмування діяльності, складання визначених програм, оцінка їх точності та процесу реалізації [2, с. 307].
Важливою є роль уяви в художній творчості. Питання про місце і характер уяви в творчості письменника належить до найбільш складних і суперечливих. Багато чого залишається не до кінця з'ясованим, і перш за все те, як організується підготовча робота творчої уяви, яким чином письменник нагромаджує елементи життєвого матеріалу, з яких згодом виникає літературний твір. Образ, ситуація, неочікуваний поворот сюжету виникають в голові письменника чи художника як кінцевий результат узагальнень великої кількості вражень, пропущених через емоційну сферу творчої особистості. Лише в такому випадку вони можуть здійснити емоційний вплив на глядача, читача.
Значне місце відіграє уява в творчій діяльності вчителя, спрямована на формування всебічно розвиненої особистості учня. Ще А.С. Макаренко вказував на те, що виховання такого прогнозування вимагає використання вчителем уяви і мислення. Проте, вказуючи на необхідність уяви в учительській праці, слід попередити і про одну небезпеку. Оцінка школяра повинна ґрунтуватися на достовірних фактах поведінки. Якщо ж така оцінка базується не на фактах сприймання, а на основі уяви, то це може призвести до небажаних наслідків.
Історія науки знає багато прикладів того, коли уява виступала одним з найважливіших елементів наукового передбачення і наукової діяльності. Особливо велику роль відіграє уява на ранніх етапах вивчення наукової проблеми. Тоді її використання може призвести до виникнення важливих здогадок. Важливим прикладом, що розкриває роль уяви в науковій творчості, єстворення Д.І. Менделєєвим періодичної системи елементів. Не всі місця в таблиці могли бути заповненими в момент її створення. Але це не завадило вченому в своїй фантазії передбачити не лише нові, ще не відкриті елементи, а й здогадуватися про їх окремі властивості. Саме на етапі відкриття, в процесі пошуків розв'язання проблеми велику роль відіграють фантазія й інтуїція. Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності. Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Перш ніж щось зробити, людина уявляє, що потрібно зробити і як вона це робитиме.
Уява відіграє важливу роль у житті людини. Завдяки уяві людина може планувати свою діяльність та керувати нею. Уява відіграє також велике значення для розвитку і удосконалення людини як виду. Уява виводить людину за межі його існування, нагадує йому минуле, відкриває майбутнє.
Уяву кожної людини можна охарактеризувати за різними ознаками. Насамперед уяву людини можна поділити на різні види.
За характером продуктивності виділяють:
1. Відтворюючу уяву – продукти якої вже були відомі раніше;
2. Творчу уяву.
За мірою свободи, довільності визначають:
1. Пасивну уяву – яка виявляється у хворобливих фантазіях, маренні або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети;
2. Активну уяву – яка відбувається в рамках творчої діяльності, підкореній певній меті [1, с. 116].
За характером образів знаходять:
1. Конкретну уяву – в ній уявляються певні предметні речі і т. ін.
2. Абстрактну уяву – вона оперує більш узагальненими образами (схемами, символами).
За відношенням до актуальної ситуації виділяють:
1. Сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації);
2. Творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).
Саме за цим поділом уяви в шахістів відрізняють «позиційну» і «комбінаційну» гру.
За якісними особливостями, обумовленими конкретними сферами застосування, Т.А. Рібо наводить такі типи уяви:
1. Пластична – вона застосовує точно визначені у просторі образи та їх сполучення, відповідні дійсним відношенням предметів, має зовнішній характер;
2. Розпливчата – вона застосовує емоційні образи, які не мають певних обрисів у просторі (уява у музиці);
3. Містична – вона застосовує символи;
4. Наукова – насичена науковим мисленням (у науках, які тільки будуються, вона виступає в якості наукової міфології; у науках, що склались, вона оживлює логічні схеми);
5. Уява в практичному житті й механіці – її образи за необхідності втілюються у речову форму;
6. Уява у сфері торгівлі – тут найбільша роль належить інтуїції, оскільки цей тип уяви присвячений здогадкам;
7. Уява у сфері утопії – тут образи уяви відбивають етичні та соціальні стосунки [2, с. 175].
Уява відтворює образ предметів та явищ, що сприймалися раніше, чи створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Тобто механізм уяви базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають у нових неочікуваних зв'язках і сполученнях [1, с. 117].
Творча уява вимальовує нові, оригінальні образи та ідеї. Саме вона, доповнюючи творче мислення і взаємодіючи з ним, становить основу людської творчості. Продуктом творчої уяви є художній образ [2, с. 177].
Процес створення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер.
Коли в уяві людини створення нових образів не кероване спеціальною метою, уява має мимовільний характер. Наприклад, під впливом розповіді вчителя створюються нові образи, відбувається їх роз’єднання або поєднання. Під час читання художнього твору в уяві виникають, без спеціального наміру, образи героїв твору, місцевість, де відбуваються події, час, коли вони відбуваються, тощо.
Мимовільну уяву зумовлюють потреби і почуття. Коли людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об’єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад, командир під час занять пропонує солдатам уявити пересічну болотисту місцевість, мінні поля, брід річки за картою, тощо.
Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на відтворювальну, або репродуктивну, і творчу.
Відтворювальну уяву поділяють на залежну та незалежну.
Уява, яка ґрунтується на образах предметів та явищ, які людина сприймала раніше, має назву «відтворювальна залежна уява». Уяву, що спирається на створення образів внаслідок опису, схеми, карти, графіка тощо, називають відтворювальною незалежною. Людина відтворює за допомогою уяви те, що відображено в художніх творах, в історичних документах, читаючи навчальну й художню літературу, вивчаючи географічні карти та історичні матеріали. Особистості доводиться уявляти незнайомі об’єкти та явища на основі їх опису. Відтворювальна уява обслуговує спілкування людей. Цим видом уяви користується інженер, який вивчає нову для нього машину за кресленнями [3, с. 109].
Творча уява полягає у створенні нових предметів та явищ. Вона має умисний характер і завжди залучена у творчу діяльність. Творчість становить собою діяльність, внаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові оригінальні твори, нові матеріальні та духовні цінності. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває творчого характеру, це невід’ємна умова будь-якого різновиду творчості. Творча і репродуктивна уява взаємопов’язані й переходять одна в одну.
Уяву поділяють ще на активну й пасивну.
Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного завдання. Процес зберігання в головному мозку інформації – динамічний, тобто відбувається поступова зміна змісту матеріалу і взаємне переміщення його елементів. Цей процес відображає активну уяву. Звідси – інтуїція, прозріння. Активна уява спрямована переважно назовні. Вона визначається й контролюється волею і може бути відтворювальною (репродуктивною) або творчою. Апарат уяви становить умову творчої діяльності особистості.
Пасивна уява протікає без поставленої мети, інколи – як ілюзія життя, де людина говорить, діє – уявно. Вона тимчасово віддаляється у світ фантастичних, далеких від реальності уявлень. Такі уявлення людина може викликати умисно. Умисно викликані образи фантазії, які не пов’язані з волею і спрямовані на втілення їх у життя – називають мареннями. Кожній особистості властиві марення, в них легко віднайти зв’язок продуктів уяви з потребами людини. Скажімо, військовослужбовці в бойових умовах відтворюють образи своєї сім’ї, себе в ній, своїх дітей, зустрічі з коханими, друзями тощо. Коли потреби людини надзвичайно сильні, а можливості їх задоволення мізерні, то уява розвивається з дивовижною силою. Задоволена потреба не породжує уяву. Якщо більшість потреб реалізувати неможливо, то в людини виникає домінанта незадоволеності, що породжує зміну особистості з відходом від реальності, страждання, впертість, неврози [3, с. 113].
Уява виявляється в різній за змістом діяльності, тому розрізняють такі види уяви, як художня, наукова, технічна тощо. Усі ці види уяви мають свої особливості.
У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові) образи, надзвичайно детальні та яскраві. Письменник настільки яскраво уявляє собі образи героїв, ніби вони насправді спілкуються з ним, живуть поруч. Різні види художньої уяви мають свої специфічні особливості. Ці особливості виявляються при створенні образів художньої уяви, коли переважає той чи інший аналізатор: зоровий і руховий – у скульптора, живописця, слуховий – у композитора тощо.
Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з застосуванням їх у різних комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють асоціації за схожістю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюють нові предмети та об’єкти. Продукти технічної уяви може бути представлено в мовній формі. Мовна фіксація допомагає глибоко аналізувати технічні відкриття, перевіряти їхню достовірність на практиці.