Залежність схильності до суїциду від соціометричного статусу старшокласників (стр. 4 из 11)

Внутрішня установка людини в системі внутрігрупових відносин — це особисте, суб'єктивне сприйняття нею свого власного статусу, те, як вона оцінює своє реальне положення, свій авторитет, ступінь впливу на інших членів групи. Дійсний статус і його сприйняття людиною може збігатися або розходитися.

Кожен конкретний учасник групи оцінює інших й оцінюється ними. Згодом виникають переваги і встановлюється шаблон потягів і відкидань. Різні комбінації міжособистісних ролей розвиваються з реакцій окремих особистостей один на одного. Дослідження показують, що шаблони домінування не обов'язково приймають порядок рангів. А домінує над Б, яке домінує над У і Г, але В і Г домінують над А. Чим триваліше період контакту, тим чіткіше оформлюються такі шаблони. У кожному випадку виникає унікальна мережа взаємин.Між учасниками групи може виникати взаємне притягання або взаємне відштовхування; можливо, що людина приваблива для одних і неприємна для інших; вона може бути привабливою або неприємною для одних або до нього відносяться байдуже; можлива також взаємна байдужність.

Соціометричний статус характеризує індивідуальні властивості особистості як члена групи. Це кількість виборів (переваг) яку одержує кожен член групи за результатами соціометричного опитування. Позитивний соціометричний статус характеризує лідерську позицію члена групи. Лідери — це люди або соціальні ролі, здатні чинити більший ніж інші вплив на колектив. Як правило вони займають центральне місце в комунікаційній структурі групи, і ініціативи, які проявляють ними, більше ефективні, ніж ініціативи інших членів групи, тобто вони намічають план дій, направляють їх і керують членами своєї групи, які йдуть по наміченому ними шляху і виконують їхні рекомендації. Їм належить найважливіша роль у виборі напрямку руху групи, у збереженні її традицій і звичаїв, і вони вселяють в інших членів групи впевненість у досягненні цілей, які стоять перед ними.

Негативний соціометричний статус характеризує дезорганізуючі тенденції в поведінці члена групи. Найпростіший прийом визначення соціометричного статусу — процедура таємного голосування за того або іншого кандидата при виборах по конкурсу. Спеціальною методикою виміру соціометричного статусу є соціометрія. У процесі вибору можуть виявлятися такі внутрігрупові утворення, як діади (виникають щораз, коли існує обопільний вибір) і тріади (можуть виникати коли всі три особи подобаються один одному, коли один залучає двох інших, які не особливо подобаються один одному або коли дві особи залежать від третьої, котра «експлуатує» їх).

Уявлення кожної людини про саму себе підтримується переважно реакціями людей, яких вона знає особисто. Кожне переживання людини якимсь чином пов'язане з іншими людьми, і його Я-концепція чітко вплетена у цю тканину взаємин.

Розділ 2. Дослідження залежності впливу соціометричного статусу на схильність до суїциду у старшокласників

2.1Організація експерименту

Мета дослідження: вивчити особливості залежності впливу соціометричного статусу старшокласника на суїцидальну поведінку.Завдання дослідження:- провести серію тестувань учнів 11 класу за допомогою обраних психодіагностичних методик;- проаналізувати отримані емпіричні дані;- зробити узагальнення й висновки.Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використовувалися методи: анкетування, тестування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.

2.2 Процедура вивчення залежності суїцидальної поведінки від соціометричного статусу старшокласника

Етапи дослідження:1. Планування дослідження, пошук, коректування й підготовка методики визначення соціометричного статусу старшокласників та його взаємозв’язок зі схильністю до суїциду;

2. Діагностичне обстеження соціометричного статусу старшокласників у класі. На цьому етапі кількість обстежених складала 20 підлітків.

3. Дослідження схильності до суїціду старшокласників. На другому етапі кількість досліджуваних склала 20 підлітків.

4. Дослідження залежності схильності старшокласників до суїцидної поведінки відповідно до соціометричного статусу.

На першому етапі ми застосували методичну програму, яка складалася з методики соціометрії Дж. Морено. На другому етапі була застосована методика діагностування схильності до суїцидальної поведінки старшокласників — Патохарактерологічний діагностичний опитувальний для підлітків (ПДО) (Личко А. Є., Іванов М.Я.)

Вибірку склали 20 старшокласників — учні 11 класів Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №.13 Вибірка орієнтована на другу фазу підліткового віку за міжнародною класифікацією — 14-18 років.

2.3 Виявлення статусного розподілу серед учнів 11 класу

У запитаннях ми фіксували число виборів: кожен досліджуваний повинен був вибрати трьох однокласників, ставилися два запитання одне з позитивним і одне з негативним вибором. Досліджувані: 1) здійснювали рангування всіх однолітків за їх положенням у системі особистих взаємостосунків; 2) виражали своє уявлення про їхні стосунки один з одним; 3) визначали своє положення в системі особистих стосунків; 4) виражали своє ставлення до однолітків; 5) виявляли своє уявлення про їхнє ставлення до себе.

Метою соціометричного тесту є діагностування емоційних зв'язків, тобто взаємних симпатій між членами класу. Також ця методика дає можливість вирішення наступних задач:

1. вимір ступеню згуртованості-відокремлення в групі;

2. вияв авторитету членів групи на правах симпатії-антипатії;

3. визначення внутрішньо групових згуртованих утворень на чолі з неформальним лідером.

Процедура використання даної методики наступна:

- учні отримали інструкцію, яка містила соціометричний критерій; виходячи з запропонованого критерію, учнів прохали висловитися один про одного, здійснити взаємні вибори або відхилення, спираючись на перелік питань;

- отримані письмові відповіді на відповідні питання були статистично оброблені і представлені у вигляді соціометричної матриці. Також був вирахуваний індекс згуртованості учнівського колективу.

У дослідженні ми застосовували параметричну процедуру з обмеженою кількістю виборів, щоб знизити ймовірність випадкового вибору. Із психологічної точки зору, соціометричне обмеження змушує випробуваних більш уважно ставитися до своїх відповідей. Прийнято вважати, що для групи з 22-25 учасників мінімальна величина соціометричних обмежень повинна вибиратися в межах 4-5 виборів.

Величини обмеження соціометричних виборів представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Число членів групи	Соціометричне обмеження	Ймовірність випадкового вибору
5-7	1	0,2-0,14
8-11	2	0,25-0,18
12-16	3	0,25-0,19
17-21	4	0,23-0,19
22-26	5	0,22-0,19
27-31	6	0,22-0,19
32-36	7	0,21-0,19

Коли соціометричні картки заповнені і зібрані, починається етап математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є табличний, графічний.

Індекс соціометричного статусуi-члена групи визначається за формулою:

де С_i — соціометричний статус i-члена, R⁺ і R^- — отримані i-членом вибори, Z — знак алгебраїчного сумування числа отриманих виборів i-члена, N— число членів групи.

При обробці соціометричного експерименту ми отримуємо таблицю з якої видно яку кількість виборів отримав кожний член групи. Це число є виміром положення людини в системі особистих відносин або за прийнятою в соціометрії термінологією виміряє її «соціометричний статус».

2.4 Виявлення схильності старшокласників до суїцидальної поведінки

Для визначення схильності старшокласників до суїциду було відібрано патохарактерологічний діагностичний опитувальний для підлітків, розроблений у відділенні підліткової психіатрії Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерева. Авторами даної психодіагностичної методики є Іванов М.Я, науковий співробітник відділення підліткової психіатріїПсихоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерєва та Личко А. Є. — професор, доктор медичних наук, заступник директора Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерєва.

Патохарактерологічний діагностичний опитувальний для підлітків призначений для визначення у віці 13-18 років типів акцентуацій характеру і типів психопатій, а також сполучених з ними деяких особистісних особливостей (психологічної схильності до суїциду, алкоголізації, делінквентності й ін.)

Методика проведення дослідження

ПДО включає 25 таблиць — наборів фраз («Самопочуття», «Настрій» й ін.) У кожному наборі від 10 до 19 пропонованих відповідей.

З випробуваним проводиться два дослідження. У першому дослідженні йому пропонується в кожній таблиці вибрати найбільш підходящу для нього відповідь і відповідний номер поставити в реєстраційному аркуші № 1 (зразки реєстраційних аркушів наведені в Додатку ІІІ). Якщо в якомусь наборі підходить не один, а кілька відповідей, допускається зробити два-три вибори. Більше трьох виборів в одній таблиці робити не дозволяється. У різних таблицях можна зробити неоднакове число виборів.