Батьківське ставлення розглядається як система різноманітних почуттів стосовно дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються у спілкуванні з нею, особливостей сприйняття і розуміння характеру та особистості дитини, її вчинків.
Дані, які були отриманні під час дослідження сімейних відносин за методиками – діагностики особливостей реагування в конфліктній ситуації К. Томаса і діагностики батьківського ставлення А. Варга і В. Століна, виявили наступні особливості: у більшості родин – 80 % домінуючу роль відіграють матері, а батьки з дітьми намагаються пристосуватися і повністю віддають «кермо» управління родинними справами. Було встановлено що якщо наявна конкуренція і напруження у стосунках дитини з батьком – матері займають позицію «доброго судді», який намагатиметься улагодити будь – які прояви агресії з боку чоловіка і дитини. У більшості піддослідних була виявлена тенденція до копіювання моделі стилю реагування в конфліктних ситуаціях.
Таким чином, дитина у родинні, в основному, перебирає той стиль вирішення конфліктної ситуації, що властивий їхнім батькам (що ще раз підтверджує думку про те, що діти імітують поведінку батьків у ранньому дитинстві а коли дорослішають, то починають привласнювати її собі, копіюючи. Можна з впевненістю визнати той факт, що батьки у більшості випадків, застосовують демократичний стиль виховання і не обмежують свою дитину в ініціативності, завжди готові, за необхідності, допомогти, підтримати. Прагнуть, щоб їх діти були слухняними, любили і поважали їх, проте не усвідомлюють, що гіперопіка несе за собою зворотній процес. Саме це і призводить до появи основних причин, які викликають появу конфлікту на особистісному рівні.
Таким чином, підводячи підсумок проведеному дослідженню, можна констатувати, що з усіх тридцяти досліджуваних молодих сімей жодна не має явно вираженої схильності до важкого вирішення конфліктних ситуацій. Адже навіть, якщо один з членів подружжя і проявляє стиль конкуренції, то інший член сім’ї своїм стилем, будь то уникання, співробітництво, пристосування, або ж компроміс, ніби нівелює його.
Аналізуючи показники, отримані при тестуванні досліджуваних за методикою діагностики батьківського ставлення А. Я. Варга і В. В. Століна, можна припустити, що більша половина наших випробуваних не відчувають у сім’ї емоційного дискомфорту і у вирішенні конфліктних ситуацій між батьками та дітьми керуються здоровим глуздом, почуттями любові та поваги до власної дитини.
Також, можемо зробити висновок, що для жінки стиль поведінки під час конфлікту, більшою мірою взаємовідносятися з її очікуваннями та установками щодо власної дитини. Що наглядно проявилося під час якісного аналізу отриманих даних з відповідних психодіагностичних методик. Що стосується чоловіків, то їх лінія поведінки під час виникнення конфліктів з дитиною, майже не корелює зі стилем батьківського ставлення, і, можна припустити, більше залежить від типу характеру та темпераменту ніж від очікувань і установок щодо власної дитини.
Таким чином, психокрекційна програма проводилася з тими сім’ями, в яких батьківське ставлення матері або батька до дитини негативно відбивається на вирішенні конфліктних ситуацій, і, взагалі на емоційному кліматі у сім’ї.
Психологічна робота з батьками – досить складний напрямок. Нерідко батьки не сумніваються у своїй компетентності, обвинувачуючи у випадку виникнення труднощів у дитячо-батьківських відносинах школу, суспільство. Часто батькам складно визнати помилковість своїх думок, почуттів, дій. На тлі цього усередині родини між батьком і матір'ю нерівномірно розподіляється виховна активність. У більшості випадків, вихованням, емоційним спілкуванням з дітьми займається мати, батько ж робить це «за настроєм». У підсумку, у родині не спостерігається системності впливів. Батьки для дитини рідко виступають єдиним цілим.
Таким чином, аналізуючи результати отримані після проведення колекційної програми серед чотирьох досліджених пар, можна зробити висновок, що треніг виявився ефективним, показники конфліктності у членів сімей зменшилися, а батьки, які, в певному ступені завищували вимоги до власної дитини, та вважали її невдахою, змінили своє батьківське ставлення, в сторону покращення.
1. Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействие полов. – Ростов - на - Дону, 1998. – 448 с.
2. Али Акбар Фурутан Отцы, матери, дети. –М. : «Прогрес» 1992. – 155 с.
3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев – СПб., 2000. – 324 с.
4. Андреева Т.В. Семейная психология. - Санкт-Перербург, 2004. – 264 с.
5. Анцупов А.Я., Шипілов А.И. Конфліктологія: Підручник для вузів. – М.: ЮНіТі, 1999. – 487 с.
6. Асеев А. Г. Психология личности. М. : Из – во Моск. Ун – та, 1990. – 317 с.
7. Баскина Ю.В. Методика диагностики родительского отношения (методика включенного конфликта). – Автореф канд.... психол. н. – М., 1992. – 24 с.
8. Бестужев-Лада И. Ступени к семейному счастью //Семья и школа. –1996. –№3. – С.30-33.
9. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
10. Бойко В.В. Счастье, семья, дети. – М.: Пр., 1980. – 97 с.
11. Бойко В.В. Если ты жена и мать. – М.:Пр., 1985. – 136 с.
12. Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. – М: Питер, 2000. – 382 с.
13. Варга Д. Радость родительских забот. – М.:Пр., 1983. – 155 с.
14. Дмитрієв А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введення в загальну теорію конфліктів. – М., 1993. – 219 с.
15. Дональдсон М. Мыслительная деятельность детей. – М. : Педагогика, 1985. – 153 с.
16. Дружинин В.Н. Психология семьи: 3-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 176 с.
17. Егорова М. С. Психология индивидуальных различий /М. С. Егорова – М., 1997. – 216 с.
18. Жигалин С.С.Влияние родительских позиций на воспитательный потенциал семьи подростка //Социально-психологические аспекты формирования личности: Материалы межрегиональной научно-практической конференции. – Шадринск, 2004. - С.164-171.
19. Жигалин С.С., Овчарова Р.В. Родительская позиция как психологический феномен //Экономика, психология, бизнес. – Красноярск, 2004. - № 2. – С.166-182.
20. Жигалин С.С. Родительская позиция и ее роль в психологической структуре родительства //Психолого-педагогические проблемы этической психологии: Материалы межрегиональной научно-практической конференции. - Шадринск, 2003. Ч. I. − С. 163-164.
21. Забродський М. М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Богдан, 2009. – 498 с.
22. Ішмуратов В.А. Конфлікт і злагода – К :Наука, 1999. – 99 с.
23. Канатаев Ю.А. Психологія конфлікту. – М.: ВАХЗ, 1992. – 243 с.
24. Карелин А. Большая энциклопедия психологических тестов. — М.: «Эксмо», 2007. — 416 с.
25. К вопросу о компонентах феномена родительства// Психологическое сопровождение личности в педагогическом процессе: Сб. научных трудов. – Курган, 2002. – 81с.
26. Клюева Н. В. Психолог и семья: диагностика, консультация, тренинг. –Ярославль, 2002. – 56 с.
27. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии – три стратегии психологического воздействия. // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологического консультирования: Сб. научн. тр. / Под ред. А.А. Бодалева. – М.: Изд-во АПН СССР, 1987. – С. 4 – 16.
28. Ковальов С.В. Психологія сімейних стосунків. – Наука , К 2001. – 277 с.
29. Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основы зарубежных теорий профессионального развития // Вопр. психологии. 1989, №5, С. 158 – 164.
30. Кон И. С. Введение в сексологию / И. С. Кон – М., 1988. – 198 с.
31. Кон И. С. Пол и идентификация // Психология индивидуальных различий / Под редакцией Ю. Б. Гиппенрейтера и В. Я. Романова. – М., 2000. – 194 с.
32. Кочубей Б. И. Мужчина и ребёнок. – М.: Знание, 1990. – 104 с.
33. Красовский А. С. Будущий муж и отец / А. С. Красовский – Минск, 1986. – 158 с.
34. Лисенко О.В. Модификация методики исследования особенностей межличностного восприятия в конфликтной ситуации // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №5. – С. 23–27.
35. Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Патопсихологія підліткового віку. – Главник, 2008. – 335 с.
36. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. – М.: Academia, 2000. – 456 с..
37. Немов Р.С. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. – М.: Просвещение, 1995. – 512 с.
38. Овчарова Р. В. Психология родительства. – М; “Академия”, 2005. – 261 с.
39. Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. – М. : Просвещение, 1996. – 315 с.
40. Психологический словарь /Под общ. Ред.. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
41. Реан А. А. Практическая психодиагностика личности. Учебное пособие. – СПб, 2001. – 218 с.
42. Симптоматика, динамика и этиология конфликта. Конфликты: борьба, взаимодействие, сотрудничество. Под ред. Г.М. Потанина. —. Белгород, 1996. — С 32-49.
43. Сисенко В.А. Подружні конфлікти. – М.: Думка, 1989. – 99 с.
44. Спиваковская А.С. Как быть родителями. – М.: Педагогика, 1986. – 160 с.
45. Степанов О. М. Психологічна енциклопедія. – Київ, 2006. – 733 с.
46. Тархова Л. Мальчик, мужчина, отец. – М.: Знание, 1992. – 76 с.
47. Торндайк Э. Принципы обучения, основанные на психологи. – М., 1999. – 138 с.
48. Причины и сущность конфликтов подростков с родителями. Социальная профилактика правонарушений в молодежной среде. — Белгород, 1996 —. С. 23-30.
49. Психология как наука о поведении / Дж. Уотсон. – М. : АСТ-ЛТД, 1998. –704 с.
50. Психология семьи. Хрестоматия: Учебное пособие для факультетов психологии, социологии, економики и журналистики/ Ред. Д.Ф. Райгородский. – Самара: БАХРАК. – М., 2002. –752 с.
51. Трофімов Ю. Л. Психологія. – К. : Либідь, 2003. – 504 с.
52. Фрейд З. Психоаналитические этюды. – Минск : Попурри, 1998. – 608 с.
53. Фром Э. Кризис психоанализа. – СПб., 2000. – 166 с.
54. Хорни К. Самоанализ. – СПб, Питер, 2002. – 480 с.
55. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель-Пресс, издательство ЭКСМО-Пресс, 2000. – 447 с.