Третій етап: “Доброта” - підсумковий
Мета: розвиток почуттів емпатії, комунікативних навичок; закріплення знань про емоції.
Заняття № 11 “Мама та малюк"
Мета: розвиток почуття емпатії, самоконтролю.
Заняття № 12 “Кошик настрою"
Мета: закріплення знання про емоції (радість, зазнайство).
Заняття № 13 “Сум"
Мета: закріплення знань про емоції (сум); розвиток навичок спілкування.
Заняття № 14 “Мирись, мирись”
Мета: розвиток навичок спілкування
Заняття № 15
Мета: Підсумкове заняття.
На останніх заняттях діти вже самостійно виявляли один до одного теплі почуття, обіймались, висловлювали один одному подяку та підтримку. З бесід з вихователями з’ясувалось, що ті діти, які відвідували тренінгові заняття, пропонували іншим грати у ті ігри, які вони вивчили під час занять, проводили релаксаційні вправи, робили зауваження тим дітям, які ображали інших.
Розглянемо результати отримані за нашою програмою на декількох типових прикладах:
Даня Г (див.2-ий розділ) до проведення корекційної програми, виявляв певне агресивне ставлення до однолітків, пасивно поводився на заняттях, не виявляючи зацікавленості, під час малювання обирав коричневі та чорні фарби і малював лише “грязь", відмовляючись виконувати завдання вихователя. Після проведення вправи “Привітик”, коли всі діти за допомогою фломастерів на ватмані малювали свої долоні, він декілька днів і в садочку, і вдома малював свою долоню, і якщо спочатку він так само обирав темні кольори, то згодом поступово перейшов до червоного, а потім спробував усі інші, що правда з пропозиції вихователя. Слід також відмітити, що до цього часу всі пропозиції вихователя викликали у хлопчика зворотну реакцію. З вихователем була також проведена консультації, на якій були дані поради, щодо застосування методу активного слухання та спрямування спілкування з Данею на його тварин, яких хлопчик дуже любить (про них ми згадували у другому розділі).
Як відмітила сама вихователька, коли хлопчик побачив, що його слухають та ним цікавляться, зворотна реакція була дуже емоційною, хлопчик майже два дні не відходив від вихователя та весь час розповідав їй про свою собаку та її цуценят. Вихователька запропонувала Дані побудувати з конструктора для його собаки великий будиночок і запросила дітей їм допомогти. Діти охоче прийняли пропозицію, і якщо раніше Даня не дозволяв нікому будувати разом з ним, то тепер вони майже протягом тижня разом з Яріком та Антоном лише будували будиночки.
Також з бесід з вихователями та подальших спостережень було виявлено, що діти частіше стали пояснювати свої емоції вербально.
Ярік під час обіду сидів дуже сумний і не їв. Вихователь запитала, яке зараз у нього обличчя і чому. Хлопчик відповів, що йому сумно, бо він хоче до мами. Тоді вихователька запропонувала уявити, як зрадіє мама, коли прийде за ним в садочок, а її хлопчик вже все поїв, поспав і чекає на неї: “Яке обличчя буде у мами? ”. Ярік відповів веселе і показав. А якщо навпаки? Після чого хлопчик одразу повеселішав та швидко поїв.
В ході проведення розвиваючо-корекційної програми виникли певні складності з двома хлопчиками: Діма П. та Даня О.
Обидва хлопчики зовсім не розмовляли і погано йшли на контакт, спочатку взагалі відмовлялись залишати групу. Вони постійно грались один з одним, не підпускаючи до себе інших дітей. Поступово, протягом занять нам вдалось налагодити контакт з Дімою П., ми вивчили з ним віршик, який у вечері розповіли мамі, після цього хлопчик почав казати доброго ранку та до побачення вихователю та дітям, чого до цього категорично не робив. Не звертаючи увагу на дуже слабкий розвиток мовного апарату хлопчика, вихователю та матері було запропоновано, частіше заохочувати дитину до публічних виступів. Згодом хлопчик вже сам почав виходити під час занять та потроху розмовляти.
В свою чергу Даня О., дивлячись на свого друга, спочатку сердився і ревнував його до інших дітей, виявляючи при цьому агресивність та негативні емоційні прояви. Ми спробували переключити його увагу на інших дітей. Вихователь запросила його разом з дівчаткам попити чай з ляльками, Даня спочатку неохоче погодився, але наступного разу, прийшовши до групи, сам підійшов до столику і почав садовити ляльок, а потім покликав Дарину гратись з ним.
Згодом мама розповіла, що приходячи додому, після занять з психологом, Даня О. показує, як він виконував вправи, хоча в перші дні він лише стояв у куточку і дивився. Така поведінка свідчила, про сором’язливість малюка та його невпевненість. Тому індивідуальна робота з ним була спрямована саме на розвиток впевненості та заохочення до самовираження. За допомогою дітей ми постійно заохочували Даню до публічних виступів, навіть коли він просто виходив перед групою, всі схвально аплодували. Поступово йому це сподобалось і він почав виявляти ініціативу, і згодом став приймати активну участь у заняттях. Але в присутності сторонніх людей він знов закривався і категорично відмовлявся спілкуватись.
Під час індивідуальної консультації було встановлено, що батько та мати хлопчика військові, коли Дані було трохи більше року він сильно захворів, тому мама відправила його до бабусі в село на оздоровлення, де він провів більше ніж півроку, перший час хлопчик дуже сумував за мамою. Бабуся та дідусь намагаючись забавити дитину попереджали всі його бажання, виконували всі його примхи у їжі і розмовляли з ним дитячими словами. До того ж бабуся ставилась до виховання онука з гіперопікою, ніколи не відходила від нього і в разі якщо хлопчик виявляв будь-яку самостійність лякала його чужими дядьками та “Бабаєм". Після повернення додому хлопчик сильно змінився, у нього почалась сильна алергія на велику кількість продуктів, він став дуже погано їсти, відмовлявся розмовляти і спілкувався з батьками лише за допомогою жестів та виразних поглядів. Хлопчик постійно намагався усамітнитись у свої кімнаті і грався там наодинці, що цілком задовольняло батьків, які були зайняті своїми проблемами.
Отже, поведінка Дані О., характеризує типовий випадок недостатньої інтенсивності спілкування з боку батьків та однолітків, і зворотною ситуацією з боку бабусі, яка була “занадто” активна та ініціативна і не залишила місця для ініціативи дитини.
Окрім корекційних занять в групах були проведені групові консультації для батьків та вихователів на теми: “Емоцій та їх вплив на психічний розвиток дитини”, “Негативна поведінка і глечик наших емоцій”, “У чому мудрість батьківської любові? ” (Додатки К, Л, М).
Отже, можна узагальнити, що проведення розвиваючо-корекційної роботи з дітьми, вихователями та батьками, було повністю спрямоване на покращення емоційного та загального психічного стану дітей у групі, а також попередження негативних проявів у взаємодії дітей між собою та дорослими, для чого були проведені групові та індивідуальні заняття з дітьми, спрямовані на розвиток їхньої емоційної сфери, оволодіння навичками спілкування один з одним, виявлення та розуміння власних емоцій, а також емоцій інших людей. Всі ці, отриманні в ході нашої програми, знання певною мірою допомогли дітям і дорослим впоратись з їх проблемами. І вихователі, і батьки зауважили про очевидні зміни у поведінці дітей в групі і налагодження більш теплої та позитивної атмосфери. Звичайно протягом одного місяця неможливо вирішити всі наявні проблеми, але за результатами нашої роботи можна припустити, що у разі спрямування виховання дітей раннього віку, не лише на розвиток розумових здібностей, але, і в більшій мірі, на розвиток їх емоційної сфери, у майбутньому можна буде уникнути багатьох проблем. Бо саме у ранньому віці емоційна сфера є як найбільш вразливою, так і найбільш сенситивною для свого розвитку, про що свідчить легкість та швидкість змін, які сталися під час нашого експерименту.
Після проведення розвиваючо-корекційної програми, яка проводилась протягом місяця було проведено контрольне діагностування за допомогою методу спостереження, бесід з батьками та вихователями, а також методики “Паровозик” та “Кольорова соціометрія”.
За результатами контрольного дослідження, очевидні під час спостереження позитивні зміни в експериментальній групі, цілком підтвердились (Таблиця 3.1).
Таблиця 3.1
Порівняльна характеристика психологічного клімату в групах за результатами методики Паровозик”
| Група | Кількість дітей | Рівні психічного та емоційного стану дитини | Загальний психологічний клімат в групі (%) | |||||||
| ППС* | НПС* | |||||||||
| кількість | % | нс* | сс* | вс* | ||||||
| к-сть | % | к-сть | % | к-сть | % | |||||
| № 10 - ЕГ* | 17 | 15 | 88 | 2 | 12 | 0 | -- | 0 | -- | 76,4 |
| № 2 - КГ* | 17 | 10 | 59 | 5 | 29 | 2 | 12 | 0 | -- | 17,6 |
| Всього | 34 | 25 | 74 | 7 | 20 | 2 | 6 | 0 | -- | 47 |
| Примітка: * ППС - позитивний психічний стан * НПС - негативний психічний стан * нс - низького ступеню * сс - середнього ступеню * вс - високого * ЕГ - експериментальна група, * КГ - контрольна група | ||||||||||
Як видно з таблиці, за проведеними методиками у контрольній групі з 17 дітей, 10 (59%) виявили позитивний психічний стан, 5 (29%) негативний психічний стан низького ступеню та 2 (12%) негативний психічний стан середнього ступеню.
У експериментальній групі 15 (88%) дітей виявили позитивний психічний стан, 2 (12%) негативний психічний стан низького ступеню. При цьому лише один хлопчик (Діма Л) з тих хто пройшов корекційну програму.