Проблема дитячо-батьківських відносин, як видно з численних досліджень психологів і педагогів, дійсно актуальна.
Впливу батьківського відношення на дитину присвячено багато досліджень закордонних і вітчизняних психологів і педагогів (А.В.Петровський, А.І.Захаров, А.Я.Варга, В.В.Столін, С.Соловейчик, П.Ф.Лесгафт та інші).
Батьківські відносини – це система різноманітних почуттів до дитини, поведінкових стереотипів, які використовуються у спілкуванні з нею, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків.
Дослідники виділяють типи батьківських відносин (диктат, опіка, невтручання, паритет, співробітництво). Використання неефективного типу батьківського відношення веде до виникнення тривожності в дитини. Тривожність дитини на початковій стадії виявляється сітуативно, але згодом може перерости в особистісну. Щоб тривожність не придбала особистісний характер, необхідно насичувати батьків знаннями про психологічні особливості віку їхньої дитини, про завдання, форми, методи виховання.
Таким чином, для вивчення особливостей стилів дитячо-батьківських відносин, а також виявлення рівня тривожності у дітей в системі дитячо-батьківських відносин, нами був проведений констатуючий етап дослідження.
Розділ 2. Експериментальне дослідження впливу батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку
2.1 Завдання і методика дослідження
Мета: вивчити особливості розвитку дитячо-батьківських відносин у сім¢ї.
Завдання:
1.Визначити рівень знань і уявлення батьків про завдання, зміст і методи виховання дітей.
2.Визначити задоволеність своїм положенням у сім¢ї самої дитини.
3.Визначити рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку.
4.З'ясувати батьківське відношення до дитини.
Методику дослідження склали дві групи методів. Перша група методів спрямована на вивчення положення дитини в сім¢ї.
При роботі з дітьми ми використовували наступні методи:
рисунковий тест «Кінетичний малюнок сім¢ї» (Р. Бернс і С. Коуфман);
методика «Незакінчені речення».
методика «Дитячий варіант шкали явної тривожності» (А.М. Парафіян).
Друга група методів спрямована на виявлення знань батьків про дитину і вивчення батьківських відносин з дітьми.
При роботі з батьками нами були використані наступні методи:
-анкетування;
-тестування: «Батьківське відношення до дітей» (А.Я. Варга, В.В. Столін).
Дослідження проводилося на базі слов'янської загальноосвітньої школи № 8. Нами було обстежено 30 дітей молодшого шкільного віку і їхні сім¢ї.
Діагностичний етап дослідження містить в собі декілька серій:
Серія 1.
Свою роботу ми почали з обстеження дітей. Для цього використовували тест Р. Бернса і С. Коуфмана «Кінетичний малюнок сім¢ї».
Мета: дослідити міжособистісні відносини в сім¢ї (очима дитини); виявити відносини в сім¢ї , що викликають тривогу у дитини. Дані занести в таблицю № 1.
Методика проведення:
Дитині пропонується лист папера, олівці. Ставиться умова: необхідно намалювати свою сім¢ю так, щоб її члени були чим-небудь зайняті.
Формативними особливостями вважається якість зображення: старанність чи промальовування недбалості у малюванні окремих членів сім¢ї, барвистість зображення, положення об'єктів на листі, заштриховування, розміри.
Змістовними характеристиками малюнка є: зображення діяльності членів родини, їхнє взаємне розташування по відношенню друг до друга і до дитини, чи присутність відсутність членівсім¢ї і самої дитини, а також співвідношення людей і речей на малюнку.
Аналіз результатів малюнків здійснювався за наступними показниками:
1.Наявність занепокоєння у дітей про відношення до них дорослих.
2.Емоційна напруга і дистанція.
3.Дискомфорт.
4.Наявність ворожості стосовно дорослого.
На підставі цих показників виявили рівні впливу сімейних відносин на дитину.
До високого рівня дитячо-батьківських відносин відносимо малюнки, де дитині комфортно в сім¢ї , на малюнку присутні всі члени сім¢ї, у центрі малюнка – сама дитина в оточенні батьків; зображує себе і батьків ошатними, ретельно прорисовує кожну лінію, на обличчях дорослих і дитини – посмішка, просліджується спокій у позах, рухах.
Середній рівень дитячо-батьківських відносин: відсутність кого-небудь із членів сім¢ї , наявність занепокоєння, дитина малює себе смутною, удалині від батьків, наявність ворожості стосовно дорослого через штрихування деталей, відсутність деяких частин тіла (рук, рота).
Низький рівень дитячо-батьківських відносин: наявність одного з батьків із предметом, що загрожує для дитини (ремінь), залякане вираження обличчя дитини, відчуття емоційної напруги через використання в малюнку темних фарб. Наявність ворожості стосовно батьків просліджується через промальовування таких деталей, як розведені руки, розведені пальці, вискалений рот і т.д.
Серія 2.
Для одержання додаткових зведень нами була використана методика «Незакінчені речення».
Мета: виявити рівень відношення батьків до дітей і дітей до батьків, а також виявити причини, що викликають тривожність у дітей молодшого шкільного віку. Дані занести в таблицю № 2 і представити у вигляді діаграми.
Дослідження виявляє собою варіант методу «Незакінчнні речення». Він включає 20 незакінчених речень, які можуть бути розділені на 4 групи, що характеризують відношення дітей до батька, до матері, до минулого і сім¢ї.
Методика проведення:
Дітям пропонується закінчити ряд пропозицій без попереднього обмірковування. Опитування ведеться у швидкому темпі, щоб дитина відповідала перше, що прийде в голову (Додаток № 1).
Серія 3.
Мета: виявити рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку за методом «Дитячий варіант шкали явної тривожності» (А.М. Парафіян). Результати занести в таблицю №3.
Шкала явної тривожності призначена для виявлення тривожності як щодо стійкого утворення у дітей 8-12 років. Шкала була розроблена американськими психологами в 1956 р. на основі шкали явної тривожності Дж. Тейлор призначеної для дорослих. Для дитячого варіанта шкали у свою чергу було відібрано 42 пункту, оцінені як найбільш показові з погляду прояву хронічних тривожних реакцій у дітей. Специфіка дитячого варіанта також у тім, що про наявність симптому свідчать лише стверджувальні варіанти відповідей. Крім того, дитячий варіант доповнений 11 пунктами контрольної L-шкали, що виявляє тенденцію досліджуваного давати соціально схвалювані відповіді. Показники цієї тенденції виявляються за допомогою як позитивних, так і негативних відповідей. Таким чином, методика містить 53 питання (Додаток №2).
Методика проведення:
Дитині пропонуються пропозиції, у яких описані події, випадки, переживання. Потрібно уважно прочитати кожну пропозицію і вирішити, чи можна віднести її до себе. Якщо так, підкреслити слово «ВІРНО», якщо ні - «НЕВІРНО».
Результати обстеження допомогли нам виявити наявність тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Характеристика рівнів тривожності проводилася за стеновими показниками. Підставою для оцінки служив ключ до опитувальника.
Серія 4.
Для обстеження батьків була розроблена анкета з 10 питань
(Додаток № 3).
Мета: виявити рівень знань і уявлень батьків про виховання дитини молодшого шкільного віку. Результати занести в таблицю № 4 і представити у вигляді діаграми №2.
Методика проведення:
Батькам було запропоновано відповісти на питання, що дозволили нам виявити рівень їхніх знань про виховання дитини.
Серія 5.
Для виявлення батьківського відношення до дітей був запропонований тест-опросник батьківського відношення А.Я. Варга, В.В. Століна.
Мета: виявити рівень батьківського відношення до дітей молодшого шкільного віку. Результати дослідження занести в таблицю №5.
Методика проведення:
Батькам були запропоновані бланки з питаннями (61 питання). На кожне питання передбачалася або позитивна, або негативна відповідь(Додаток №4). Підставою для оцінки служив ключ до опитувальника, що дозволив виявити рівень батьківського відношення.
На наш погляд, найбільш оптимальним є такий рівень батьківського відношення, як кооперація – це соціально бажаний образ батьківського поводження. Батьки високо оцінюють здібності своєї дитини, випробує почуття гордості за нього, заохочує ініціативу і самостійність, намагається бути з ним на рівних.
До нейтрального рівня можна віднести відносини по типу «симбіоз» і «маленький невдаха». Батьки бачать свою дитину молодше в порівнянні з реальним віком, прагнуть задовольнити її потреби, відгородити від труднощів і неприємностей життя, не надають їй самостійності.
До негативного рівня батьківського відношння ми віднесли такий тип батьківських відносин, як відкидання і «авторитарна гіперсоціалізація». Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосован. Жадає від неї беззастережності слухняності і дисципліни. По більшій частині випробує до дитини злість, роздратування, досаду.
2.2 Аналіз і інтерпретація результатів
Серія 1.
Аналіз малюнків показав, що з 30 сімей до високого рівня дитячо-батьківських відносин можна віднести тільки 9 сімей (30 %).
Як приклад розберемо кілька малюнків. Настя С. поміщає себе в центр в оточенні татка і мами. Зображує себе і батьків веселими, щасливими, усі лінії чітко прорисовує, на малюнку багато квітів. Усе це свідчить про благополуччя в дитячо-батьківських відносинах.
На малюнку Галі К. зображена вся сім¢я за вечерею. На обличчях дорослих і дитини – посмішки, лінії чітко промальовані, у позах дорослих і дитини просліджується спокій. По малюнку видно, що дівчинці в цій сім¢ї комфортно і затишно.
До середнього рівня дитячо-батьківських відносин можна віднести 15 сімей (50 %). Як приклад розглянемо малюнок Артема Р. Дитина намалювала всю сім¢ю, усі члени сім¢ї посміхаються, крім самого Артема (у нього взагалі відсутній рот). Руки в усіх розставлені в сторони. Усе говорить про те, що дитині не дуже комфортно в .цій сім¢ї.