Дипломна робота
Вплив дитячо-батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку
Зміст роботи
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи розвитку і подолання тривожності у дітей у системі батьківських відносин
1.1 Поняття «батьківські відносини», види, критерії
1.2 Вплив батьківських відносин на прояв тривожності у дітей молодшого шкільного віку
1.3 Підходи до корекції тривожності у дітей у системі дитячо-батьківських стосунків
Розділ 2. Експериментальне дослідження впливу батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку
2.1 Завдання та методика дослідження
2.2 Аналіз та інтерпретація дослідження
2.3 Програма занять з корекції сімейних взаємовідносин
2.4 Результати контрольного експерименту
Висновки
Практичні рекомендації для батьків
Список використаних джерел
Додаток
Вступ
Психологічне здоров'я дітей залежить від соціально-економічних, екологічних, культурних, психологічних і багатьох інших факторів. Але найбільш могутнім за своїм впливом на загальний розвиток особистості дітей є соціальний досвід, набутий у сімї. Неформальне спілкування, атмосфера любові й піклування дорослих про дітей, щоденна спільна трудова діяльність створюють унікальні можливості для формування в молодших членів сімї моральних цінностей, відносин, життєвих установок.
На думку авторів (Л.І. Божович, А.А. Бодальов, В.С. Мухіна, Т.А. Рєпіна та інших) дитина як сама чуттєва частина соціуму піддається різноманітним негативним впливам.
В останні роки, як свідчать спеціальні експериментальні дослідження, найбільш розповсюдженими явищами є тривожність і страхи у дітей (І.В. Дубровіна, В.І. Гарбузов, А.И. Захаров, Є.Б. Ковальова та інші).
Однією з умов, що впливають на прояв тривожності у дітей, як указують дослідники С.В. Ковальов, А.И. Захаров, І. Коган та інші, є психологічний мікроклімат сім¢ї.
Для маленької дитини сім¢я – це цілий світ, у якому вона живе, діє, робить відкриття, вчиться любити, ненавидіти, радіти, співчувати. Будучи її членом, дитина вступає у певні відносини з батьками, що можуть подати на неї як позитивний, так і негативний вплив. Унаслідок цього дитина росте або доброзичлива, відкрита, товариська, або тривожна, груба, лицемірна, брехлива.
Проте трапляються сім¢ї, де панує низький рівень дитячо-батьківських відносин, допускаються серйозні помилки у вихованні дитини, що негативно відбивається на її подальшому розвитку . Однією з причин цих помилок є нестабільна соціально-економічна ситуація в країні, яка призводить до низького рівня знань батьками з проблеми виховання і взаємин з дитиною.
Тому актуальність проблеми дитячо-батьківських відносин залишається незмінно гострою протягом усього розвитку психологічної науки і практики. У зв'язку з цим ми вирішили вивчити цю тему і розкрити її в нашій роботі.
Об'єкт дослідження – тривожність дітей молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження – вплив дитячо-батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку..
Мета дослідження – експериментальним шляхом дослідити особливості стилів дитячо-батьківських відносин та їх вплив на прояв тривожності у дітей молодшого шкільного віку.
Гіпотеза: ми вважаємо, що однією з причин виникнення тривожності у дітей молодшого шкільного віку є низький рівень знань батьків про виховання дитини.
Відповідно до об'єкта й предмета дослідження нами були поставлені наступні завдання:
Вивчити особливості стилів дитячо-батьківських відносин;
2. Виявити основні підходи по вивченню проблеми впливу батьківських відносин на рівень тривожності у дітей;
3. Виявити рівень тривожності у дітей у системі батьківських відносин;
4. Розробити й апробувати програму занять з корекції сімейних взаємовідносин.
Методологічною основою дослідження є теоретичні концепції ведучих вітчизняних психологів: В.С. Мухіної, Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьєва про закономірності розвитку дитячої психіки, розуміння молодшого шкільного віку як особливого періоду в становленні особистості. А також дослідження ряду робіт авторів, що вивчали родину і сімейні відносини: Л.Д. Столяренко, С.І. Самигін, А.В. Петровський, А.І.Захаров, І.М. Балинський, В.Н. Мясіщев та інші.
Методи дослідження:
теоретичні: аналіз та класифікація психолого - педагогічної літератури;
емпіричні: бесіда, анкетування, психодіагностичні методики, тренінг, рольова гра, дискусія, брейн-стормінг,
Практичне дослідження полягає в тому, що розроблена нами коррекційна програма може бути застосована в роботі з батьками, які мають низький рівень знань по проблемі виховання дітей молодшого шкільного віку.
Теоретичне дослідження полягає в тому, що була проаналізована література , яка доповнює дані з проблеми дитячо-батьківських відносин та діагностики і корекції тривожності дітей молодшого шкільного віку.
Розділ 1. Теоретичні основи розвитку і подолання тривожності у дітей в системі батьківських відносин
1.1 Поняття «батьківські відносини», види, критерії
Перш ніж зрозуміти сутність впливу батьківських відносин на дитину, розглянемо її значення в її житті.
Сім¢я як визначена соціальна спільність хвилювала розуми філософів, істориків, соціологів, педагогів, психологів за всіх часів. Але на сьогоднішній день у сучасній науці так і немає єдиного визначення поняття «сім¢я», хоча спроби зробити це починалися видатними мислителями багато століть назад (Аристотель, Гегель, Кант, Платон та інші).
У психологічному словнику для батьків знаходимо наступне визначення сім¢ї:
«Сім¢я – заснована на шлюбі чи кревному спорідненні мала група, члени якої зв'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою. У шлюбі і сім¢ї відносини обумовлені розходженням статті і статтєвою потребою, проявляються у формі морально-психологічних відносин» [40].
На думку Л.Д. Столяренко, С.І. Самигіна, «сім¢я – це соціально-педагогічна група людей, призначена для оптимального задоволення потреб у самозбереженні (продовженні роду) і самоствердженні (самоповазі) кожного її члена» [64, 210].
У соціології сім¢я розглядається як:
-первинна соціальна група, у якій починається і протікає соціальне життя людини;
-основний фактор у соціалізації;
-соціальний інститут, що регулює різні сторони життя на основі принципів і правил, прийнятих у суспільстві;
-соціальна система, усі члени якої мають визначені статус і ролі;
-спільність, для якої характерна особлива система міжособистісних відносин.
На думку дослідників, що займаються проблемами сім¢ї (І.М. Балинський, А.І. Захаров, І.А. Сихорський та інші), сім¢я може виступати в якості позитивного чи негативного фактора у вихованні дитини.
Позитивний плив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для неї в сім¢ї людей, не ставиться до дитини краще, не любить її так і не піклується стільки про неї. І разом з тим, ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити сім¢я.
Л.Д. Столяренко, С.І. Самигіна вважають, що виховання – складна система. На нього впливають спадковість і біологічне (природне) здоров'я дітей і батьків, матеріально – економічна забезпеченість, соціальний стан, уклад життя, кількість членів сім¢ї, відношення до дитини. Усе це органічно переплітається й у кожнім конкретному випадку виявляється по-різному. Головна умова сімейного виховання – це любов. Але тут важливо зрозуміти, що потрібно не тільки любити дитину, але і керуватися любов'ю у всіх своїх повсякденних турботах за нею, необхідно щоб дитина почувала, була упевнена, що її люблять.
Метою сімейного виховання є формування таких якостей особистості, що допоможуть гідно перебороти труднощі і перешкоди, що зустрічаються на життєвому шляху. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, первинного досвіду трудової діяльності, моральне і эстетичне формування, емоційна культура і фізичне здоров'я дітей, їхнє щастя – усе це залежить від сім¢ї, від батьків, і все це складає завдання сімейного виховання.
Осіпова А.А. у своїй праці «Загальна психокорекція» виділяє основніиї функції та завдання сім¢ї:
1. Виховна функція сім¢ї полягає в тому, щоб задовольняти індивідуальні потреби в батьківстві у контактах з дітьми і їхнім вихованням.
2. Господарсько-побутова функція сім¢ї складається в задоволенні матеріальних потреб сім¢ї й у сприянні збереження їхнього здоров'я.
3. Емоційна функція сім¢ї полягає в тім, щоб задовольняти потреби її членів у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті.
4. Функція духовного (культурного) спілкування несе в собі задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні.
5. Функція первинного соціального контролю забезпечує виконання членами родини соціальних норм.
6. Сексуально-еротична функція полягає в задоволенні сексуально-еротичних потреб родини.
Функції сім¢ї згодом перетерплюють визначені зміни: одні втрачаються, інші з'являються відповідно до нових соціальних умов, треті- змінюють своє положення в загальній структурі. Функції сім¢ї можуть бути порушені. У цьому випадку її життєдіяльність порушується, утрудняється виконання функцій. Сприяти порушенням може широке коло факторів: особливості особистостей її членів і взаємин між ними, визначені умови життя сім¢ї.
Завдання сім¢ї полягають у тому, щоб:
- створити максимальні умови для росту і розвитку дитини;
- забезпечити соціально-економічний і психологічний захист дитини;
- передати досвід створення і збереження сім¢ї, виховання в ній дітей і відносини до старшого;
- навчити дітей корисним прикладним навичкам і умінням, спрямованим на самообслуговування і допомогу близьким;