Конфлікти в системі вчитель-учень та способи їх розвязання (стр. 2 из 8)

Інша точка зору належить Томасу Гоббсу, який вважає, що суспільство — це "війна всіх проти всіх". Він вважає, що "природа створила людей рівними відносно фізичних і розумових здібностей". Але ця рівність людей від природи сама по собі не є благо.

У наш час погляд на конфлікти мало змінився. Потрібно тільки відзначити, що ця проблема зараз, хоч і виділена в самостійну науку (конфліктологію), все ж таки залишається у відомстві соціології, науці про суспільство, а також примикає до галузі психологічного знання. У сучасному житті конфлікти визначаються як нормальне явище суспільного життя; виявлення і розвиток конфлікту в цілому — завдання багатьох наук. Стає очевидним, що суспільство, окремі громадяни добиватимуться ефективніших результатів в своїх діях, якщо не стануть закривати очі на конфлікти і конфліктні ситуації, а послідують певним правилам, направленим на урегулювання конфліктів і захист від них.

1.2 Сучасне поняття "конфлікт". Типологія конфліктів

Конфлікти - одне з найважливіших явищ сучасного соціального і політичного життя. Життя людини в суспільстві складне і повне суперечностей, які часто приводять до зіткнення інтересів як окремих людей, так великих і малих соціальних груп.

Існують різні точки зору у визначенні поняття конфлікт і його класифікації.

Конфлікт (від лат. "conflictus" - зіткнення) — є форма вираження протиріччя. В теорії конфліктів прийнято описувати конфлікт як боротьбу з метою нейтралізації суперника, заподіяння йому шкоди, як психічна напруга та антагоністична ворожість, як досягнення своїх цілей за рахунок придушення їм протилежних. [3]

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. || Ускладнення в міжнародних відносинах, що може призвести до збройної сутички. || Суперечність, сутичка, покладена в основу сюжету художнього твору.[8]

Психічний конфлікт — внутрішні суперечності в психіці особи, суперечливі тенденції, настанови і емоції. Ситуаційний конфлікт — суперечності між особою і зовнішніми обставинами або оточуючими людьми. [8]

У вітчизняній психології розроблена понятійна схема опису конфлікту. Схема, яка була запропонована Л.А. Петровською, містить чотири категоріальні групи: структура конфлікту, його динаміка, функції і типологія. А.Я. Анцуповим і А.І. Шипіловим виділяються: суть конфлікту його генезис, еволюція конфлікту, класифікація, структура, динаміка, функції, інформація в конфлікті, попередження, вирішення конфлікту, методи діагностики і дослідження конфлікту. [1].

А.А. Єршов визначає конфлікт як "дію протилежних, несумісних в даній ситуації мотивів, інтересів, типів поведінки".

Н.В. Грішина розглядає конфлікт як "усвідомлену перешкоду в досягненні мети спільної діяльності, як реакцію на ґрунті несумісності характерів, відмінності культурних основ і потреб"[4, стор. 28].

Д.П. Кайдалов і Е.І. Суїменко називають конфліктом "зіткнення інтересів, поглядів, установок, прагнень особи" [7, стор. 54].

А.Г. Ковальов вважає, що конфлікт — це явище міжособових і групових відносин, це прояв протиборства, активного зіткнення оцінок, принципів, думок, характерів, еталонів поведінки. Конфлікт є деструкцією цих відносин на емоційному, когнітивному або поведінковому рівнях. З погляду психічного стану сторін, що протистоять одна одній, конфлікт виступає одночасно і як захисна реакція, і як емоційно забарвлена реакція у відповідь. [6]

У психології поки не склалося загальноприйнятого розуміння суті конфлікту. Одні автори трактують його як зіткнення, протидію, суперечність. Інші розуміють конфлікт як вид спілкування, ситуаційну несумісність, ситуацію незнайденого виходу, тип конкурентної взаємодії. Серед сутнісних рис конфлікту виділяють: "наявність суперечності між суб'єктами, їх протидія, негативні емоції по відношенню один до одного".

Конфлікт аналізується з погляду невідповідності цінностей, цілей і інтересів, явного або прихованого суперництва. У конфлікті прийнято виділяти, щонайменше, двох учасників, дії яких вважаються взаємовиключними. З урахуванням цього можна зробити наступних два робочих визначення:

1) Конфлікт - це взаємодія двох або більш суб'єктів, що мають взаємовиключні цілі і що реалізовують їх один в збиток іншому (або один за рахунок іншого).

Суб'єктами конфлікту можуть бути індивіди або групи індивідів, об'єднані деякою загальною метою. На цій основі можна розрізняти персональні (індивідуальні) і колективні суб'єкти конфліктів.

2) Конфлікт - це зіткнення протилежних тенденцій, намірів, цілей, позицій, цінностей, думок або поглядів тих або інших суб'єктів взаємодії.

У цьому визначенні акцент зроблений на предмет зіткнення у вигляді протилежних цілей, інтересів, а питання методів дії залишається невідомим.

Дещо пізніше була запропонована формула, що доповнює вище назване визначення:

КОНФЛІКТ = КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ + ІНЦИДЕНТ

Конфліктна ситуація — це об'єктивна основа конфлікту, що фіксує виникнення реальної суперечності в інтересах і потребах сторін. По суті справи, це ще не сам конфлікт, оскільки існуюча об'єктивна суперечність може певний час не усвідомлюватися учасниками взаємодії.

Конфліктна ситуація має вельми певну структуру:

Як видно зі схеми, в об'єктивній конфліктній ситуації присутні об'єкт конфлікту — реальний або ідеальний предмет, що є причиною суперечки і сторони конфлікту або його учасники, в якості яких можуть виступати окремі люди або групи людей. Для сторін характерна наявність у них зовнішньої і внутрішньої позиції в конфлікті. Зовнішня позиція — це те мотивування участі в конфлікті, яке відкрито пред'являється сторонами своїм опонентам (так найчастіше називаються учасники конфліктної взаємодії). Воно може співпадати, а може і не співпадати з внутрішньою позицією, що є набором тих дійсних інтересів, мотивів і цінностей, які примушують людину або групу включатися в конфлікт. Відзначимо, що внутрішня позиція часто прихована не тільки від опонентів і спостерігачів, але і від самого суб'єкта, оскільки є неусвідомлюваною.

Як приклад такого неспівпадання внутрішньої і зовнішньої позиції можна привести типовий конфлікт підлітка і дорослого, в якому за зовні агресивною позицією дитини, як правило, стоїть потреба у визнанні, пошані, необхідність підтримки значущості свого "Я", що не усвідомлюється ним самим.

Конфлікт стає психологічною реальністю для учасників з моменту виникнення інциденту. Інцидент — це ситуація взаємодії, що дозволяє усвідомити його учасникам наявність об'єктивної суперечності в їх інтересах і цілях. Тобто інцидент — це усвідомлення конфліктної ситуації. Він може протікати в різних формах. Перш за все, розрізняють прихований і відкритий інцидент. У своїй першій формі інцидент розгортається на рівні усвідомлення учасниками конфліктності того, що відбувається, але може ніяк не виявлятися в їх реальних відносинах і реакціях. Відкритий інцидент розгортається як серія конфліктних дій учасників по відношенню один до одного.

Конфлікти можуть бути прихованими або явними, але в основі їх лежить відсутність згоди. Тому визначимо конфлікт як відсутність згоди між двома або більш сторонами — особами або групами.

Конфлікт — "зіткнення протилежно направлених, несумісних одна з одною тенденцій в усвідомленні окремо взятого індивіда, в міжособових взаємодіях або міжособових відносинах індивідів або груп людей, пов'язане з гострими негативними емоційними переживаннями". [9, стор. 152]

Відсутність згоди обумовлена наявністю різноманітних думок, поглядів, ідей, інтересів, точок зору. Проте вона, як вже наголошувалося, не завжди виражається у формі явного зіткнення, конфлікту. Це відбувається тільки тоді, коли існуючі суперечності, розбіжності порушують нормальну взаємодію людей, перешкоджають досягненню поставленої мети. В цьому випадку люди просто вимушені яким-небудь чином подолати розбіжності і вступають у відкриту конфліктну взаємодію. В процесі конфліктної взаємодії його учасники дістають можливість висловлювати різні думки, виявляти більше альтернатив при ухваленні рішення, і саме в цьому полягає важливий позитивний сенс конфлікту. Сказане, звичайно, не означає, що конфлікт завжди носить позитивний характер.

Ознаки конфлікту:

- наявність ситуації, що сприймається учасниками як конфліктна;

- неподільність об'єкту конфлікту, тобто предмет конфлікту не може бути поділений справедливо між учасниками конфліктної взаємодії;

- бажання учасників продовжити конфліктну взаємодію для досягнення своєї мети.

Структура конфлікту. Аналізуючи структуру конфлікту, можна виділити наступні її основні поняття: сторони (учасники) конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, результати дій конфлікту [6].

Сторони конфлікту. Учасниками, або сторонами конфлікту, можуть бути окремі індивіди, соціальні групи і організації, держави і т.д. З погляду спеціальних інтересів соціальної психології, що досліджує внутрішньоособові (інтраперсональні), міжособові (інтерперсональні), групові (інтергрупові конфлікти), найбільш типовими сторонами конфлікту є, мабуть, окремі аспекти особи, самі особи і соціальні групи. У плані такої класифікації сторін можливі конфлікти типу: аспект особи - аспект особи, особа - особа, особа - група, група - група. Учасники конфлікту характеризуються широким набором істотних в тому чи іншому відношенні навиків. У соціально - психологічному відношенні учасники конфлікту характеризуються в першу чергу мотивами, цілями, цінностями, установками і ін.