Це має величезне значення для подальшого розвитку особистості, свідомого засвоєння норм поведінки, наслідування позитивним зразкам [13]. Для шестирічок характерна в основному ще не диференційована завищена самооцінка. До семирічного віку вона диференціюється й трохи знижується. З’являється відсутня раніше оцінка порівняння себе з іншими однолітками [17].
Недиференційованість самооцінки призводь до того, що дитина шести-семи років розглядає оцінку дорослим результатів окремої дії як оцінку своєї особистості в цілому, тому використання осуджень і зауважень при навчанні дітей цього віку повинне бути обмежене. В іншому випадку в них з’являється занижена самооцінка, невір'я у свої сили, негативне відношення до навчання.
Неадекватна занижена самооцінка також може сформуватися в дитини як результат частого неуспіху в якійсь значимій діяльності. Істотну роль у її формуванні грає демонстративне підкреслення цього неуспіху дорослими або іншими дітьми. Спеціальними дослідженнями встановлені наступні причини появи в дитини заниженої самооцінки:
1 об'єктивні недоліки: низький зріст, неприваблива зовнішність тощо;
2 вигадані недоліки: уявна повнота, здається, що відсутні здібності;
3 неуспіх у спілкуванні: низький соціометричний статус у групі, непопулярність серед однолітків;
4 загроза відчуження в дитинстві: нелюбов батьків, виховання в «їжакових рукавицях» тощо;
5 надмірна сензитивнісгь до зовнішніх оцінок, що виходять від значимих інших і таке інше.
Діти із заниженою самооцінкою переживають почуття неповноцінності, як правило, вони не реалізують своїх потенцій, тобто неадекватна занижена самооцінка стає фактором, що гальмує розвиток особистості дитини [15].
Висновки до розділу 2
Статусне положення — положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин, що визначають його обов'язки, права й привілеї
Статус – це соціальний процес. Позиція даного індивіда в суспільстві визначається тільки на основі добре встановлених відносин між ним і тими, хто займає інші позиції. Багато чого в поводженні суб'єкта спрямовано на збереження наявного або підвищення свого соціального статусу. Домагаючись цього, суб'єкт повинен продовжувати вже сформовані взаємини.
Соціальний статус забезпечує права й можливості, але одночасно багато до чого зобов'язує. За допомогою статусів регламентуються відносини між людьми.
Соціальні статуси розрізняються й по характеру їхньої появи.
Статуси бувають постійні й тимчасові, основні й неосновні.
Основними є статуси природжені, приписувані, що досягають, особисті.
Одним з найважливіших факторів статусного положення є самооцінка.
Самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, здатностей, якостей і місця серед інших людей. Самооцінка відноситься до фундаментальних утворень особистості. Вона в значній мірі визначає її активність, відношення до себе й інших людей.
Розрізняють загальну й часткову самооцінку. Частковою самооцінкою буде, наприклад, оцінка якихось деталей своєї зовнішності, окремих рис характеру. В загальній, або глобальній, самооцінці відбивається схвалення або несхвалення, що переживає людина стосовно самої себе.
Істотну роль у формуванні заниженої самооцінки грає демонстративне підкреслення цього неуспіху дорослими або іншими дітьми.
Діти із заниженою самооцінкою переживають почуття неповноцінності, як правило, вони не реалізують своїх потенцій, тобто неадекватна занижена самооцінка стає фактором, що гальмує розвиток особистості дитини.
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ
ТРИВОЖНОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ЇЇ СТАТУСНЕ ПОЛОЖЕННЯ В ГРУПІ ДІТЕЙ
3.1. Організація та процедура проведення емпіричного дослідження
В нашому дослідженні приймала участь група дітей старшого дошкільного віку(5–6 років) дитячого садку № 256 „Дзвіночок”.
Для дослідження емоційного стану кожної дитини групи ми використали малюнковий тест Джона Бака "Будинок–Дерево–Людина" (БДЛ), методику "Малюнок неіснуючої тварини".
Також ми провели діагностику міжособистісних відносин дітей за методикою вивчення дитячої групи (соціометрія та аутосоціометрія).
Малюнковий тест «Будинок. Дерево. Людина». Для вивчення емоційного стану дошкільників ми використали малюнковий тест Дж.Бака «Будинок. Дерево. Людина». Американський психолог Дж.Бак першим створив і розробив детальносистему інтерпретації тесту «Будинок. Дерево. Людина». Він дозволяє виявити ступінь виразності незахищеності, тривожності, недовіри до себе, почуття неповноцінності, ворожості, конфліктності, труднощі в спілкуванні, депресивності.
Слова будинок, дерево, людина – знайомі кожному, але вони не специфічні, і тому при виконанні завдання випробуваний змушений проектувати своє подання кожного об'єкту й своє відношення до того, що даний об'єкт символізує для нього. Вважається, що малюнок будинку, дерева, людини – це своєрідний автопортрет людини, яка малює, тому що в своєму малюнку вона представляє ті риси об'єктів, які тією чи іншою мірою значимі для неї.
Для виконання тесту БДЛ досліджуваній дитині пропонується лист паперу, простий олівець. Стандартний аркуш для малювання складається навпіл. На першій сторінці в горизонтальному положенні нагорі друкованими літерами пишеться «БУДИНОК», на другій і третій у вертикальній позиції зверху кожного аркуша – відповідно «ДЕРЕВО» й «ЛЮДИНА», на четвертій– ім'я й прізвище випробуваного, дата проведення дослідження. Для малювання звичайно використається простий олівець 2М, тому що при вживанні цього олівця найбільшй яскраво видні зміни в силі натиску.
Інструкція для дитини: «Намалюй будь ласка, якнайкраще будинок, дерево й людину». На всі уточнюючі питання випробуваного варто відповідати, що він може малювати так, як йому хочеться. Під час тесту проводиться спостереження за тим, як дитина малює.
Якісний аналіз малюнків проводиться з обліком їх формальних і змістовних аспектів. Інформативними формальними ознаками малюнка вважаються, наприклад, розташування малюнка на аркуші паперу, пропорції окремих частин малюнка, його величина, стиль розфарбовування, сила натиску олівця, стирання малюнка або його окремих частин, виділення окремих деталей. Змістовні аспекти містять в собі особливості, рух і настрій намальованого об'єкта.
Для аналізу малюнків використтовуються три аспекти оцінки – деталі малюнків, їхні пропорції та перспектива. Вважається, що деталі малюнка представляють усвідомлення й зацікавленість людини в щоденній життєвій ситуації. Випробуваний може показати на своєму малюнку, які деталі мають для нього особистісну значимість, двома способами: позитивним (якщо під час роботи над малюнком дитина підкреслює або стирає деякі деталі малюнка, а також якщо вона повертається до них) або негативним (якщо пропускає основні деталі об'єктів, що малюються). Інтерпретація таких значимих деталей або комплексів деталей може виявити деякі конфлікти, страхи, переживання того, хто малює. Але інтерпретувати значення таких деталей треба з урахуванням цілісності всіх малюнків, а також у співробітництві з тим, хто малює, тому що символічне значення деталей часто буває індивідуальним. Наприклад, відсутність таких основних деталей людини, як рот або очі, може вказувати на певні труднощі в людському спілкуванні або його заперечення.
Пропорції малюнка іноді відбивають психологічну значимість, важливість і цінність речей, ситуацій або відносин, які безпосередньо або символічно представлені в малюнку будинку, дерева й людини. Пропорція може розглядатися як відношення цілого малюнку до даного простору паперу або як відношення однієї частини цілого малюнку до іншої. Наприклад, дуже маленький малюнок людини може показати почуття неадекватності суб'єкта в його психологічному оточенні.
Перспектива показує більш складне відношення людини до її психологічного оточення. При оцінці перспективи увага звертається на положення малюнку на аркуші стосовно глядача (погляд зверху або знизу), взаємне розташування окремих частин малюнка, рух намальованого об'єкта.
Для кількісної оцінки тесту БДЛ загальноприйняті якісні показники згруповані в наступні симптомокомплекси: 1) незахищеність, 2) тривожність, 3) недовіра до себе, 4) почуття неповноцінності, 5) ворожість, 6) конфлікт (фрустрація), 7) труднощі в спілкуванні, 8) депресивність. Кожен симптомокомплекс складається з ряду показників, які оцінюються балами. Якщо показник відсутній, ставиться нуль у всіх випадках, присутність деяких ознак оцінюється залежно від ступеня виразності. При наявність більшості ознак ставиться 1 або 2 бали залежно від значимості даної ознаки в інтерпретації окремого малюнка або всієї цілісності малюнків тесту. Наприклад, відсутність основних деталей особи: очей, носа або рота – 2 бали (симптомокомплекс «труднощі в спілкуванні»), факт зображення людини в профіль в тому ж симптомокомплексі – 1 бал (див. табл. 3.2.1 у додатку). Виразність симптомокомплексу показує сума балів всіх показників даного симптомокомплексу.
При інтерпретації тесту БДЛ необхідно виходити із цілісності всіх малюнків. Наявність тільки однієї ознаки не свідчить про наявність певної психологічної особливості.
Малюнки тесту БДЛ можуть показувати органічну дисфункцію центральної нервової системи. Існує 5 показників органічного пораження центральної нервової системи: 1. подвійні лінії в малюнку; 2. несполучені між собою лінії; 3. сильний ухил намальованої фігури; 4. дуже велика голова або 5. неадекватно виділена в малюнку людини. Присутність більше 5 ознак у малюнках дає підставу припускати, що в дитини, що малювала, може бути органічна поразка центральної нервової системи. Наявність органічної дисфункції центральної нервової системи ще не свідчить про розумову відсталість дитини. Часто це може проявлятися як локальні затруднення в певних сферах інтелектуальної діяльності або на певних її етапах. Такі діти можуть незабаром утомлюватися, бути менш уважними.