Таблиця 3.2.2
Кількісний склад групи за рівнями виразності симптомокомплексів
Симптомокомплекс | Кількість дітей по рівню | |||||
| Високий | Середній | Низький | ||||
| Чол. | % | Чол. | % | Чол. | % | |
| Незахищеність | – | – | 7 | 24% | 22 | 76% |
| Тревожність | 2 | 7% | 5 | 17% | 22 | 76% |
| Недовіра до себе | – | – | 7 | 24% | 22 | 76% |
| Почуття неповноцінності | – | – | 4 | 14% | 25 | 86% |
| Ворожість | – | – | 6 | 21% | 23 | 79% |
| Конфліктність (фрустрація) | – | – | 6 | 21% | 23 | 79% |
| Труднощі спілкування | – | – | 5 | 17% | 24 | 83% |
| Депресивність | – | – | 7 | 24% | 22 | 76% |
Отже,ми маємо наступні результати:
За симптомокомплексом «незахищеність» – 24% дітей мають середній рівень виразності незахищеності й 76% дітей – низький рівень незахищеності. За симптомокомплексом «тривожність» – високий рівень тривожності мають 7% дітей, середній рівень тривожності мають 17% дітей і низький рівень – 76% дітей групи. 24% дітей мають середній рівень виразності за симптомокомплексом «недовіра до себе» й 76% дітей мають низький рівень. За симптомокомплексом «почуття неповноцінності»: 14% дітей мають середній рівень виразності, 86% дітей – низький рівень, 21% дітей мають середній рівень виразності за симптомокомплексом «ворожість» й 79% дітей мають низький рівень. За симптомокомплексом «конфліктність (фрустрація)» мають середній рівень 21% дітей і низький рівень мають 79% дітей. За симптомокомплексом «труднощі спілкування» мають середній рівень 17% людей і низький рівень – 83% людей. І за симптомокомплексом «депрессивність» мають середній рівень 24% дітей й 76% дітей із всієї групи мають низький рівень.
Аналізуючи таблицю кількісної обробки даних за симптомокомплексами, ми побачили деякий взаємозв'язок рівня тривожності, ступеня виразності конфліктності й трудності спілкування, а саме в дітей з високим і підвищеним рівнем тривожності спостерігаються труднощі в спілкуванні, які з'являються, можливо, в результаті конфліктності.
Аналізуючи малюнки деяких дітей, ми одержали наступні результати:
Наприклад, аналіз малюнку Ярослава Ч. показав нам наявність у дитини високого рівню емоційної тривожності. А саме, на малюнку хлопчик зобразив лінію землі, що виражає почуття тривоги, непевності в собі, що відбиває його реальне положення в системі взаємин з іншими (хлопчик має несприятливу статусну категорію). Біля будинку зобразив паркан, що говорить про почуття незахищеності. При малюванні дитина використала штрихування (заштрихувала усю людину), штрихування розгонисте й виходить за контур, це може нам сказати про труднощі в соціальних контактах, з якими в нього зв'язана надмірна емоційна напруга. При малюванні сильно натискав на олівець, кілька разів виправляв малюнок. Коли малював людиниу, руки зобразив у вигляді кулаків, що може говорити про існуючі ознаки агресії, і можливо є причиною труднощів у спілкуванні з дітьми. Руки широко розставлені, що свідчить про потреби в широкому колі соціальних контактів, але ця потреба в спілкуванні не задоволена. Всі три малюнки дитина розташувала аж унизу аркуша, тому ми можемо припустити те, що дитина невпевнена в собі, може бути з заниженою самооцінкою.
На деяких малюнках діти зображають військову тематику, людину в агресивній позі, кисті рук у вигляді кулаків, що говорить про наявність у деяких дітей агресивних тенденцій, наприклад малюнок Сашка Ч., Дмитрика Д., Льоши Д.
При аналізі малюнку Вови В. помітний прояв у хлопчика агресивності, про що говорить агресивна поза людини, людина озброєна (в руках тримає шпаги). На обличчі людини не зображені очі, голова намальована у профіль. Таке положення малюнка розглядається як прояв закритості дитини, відходу від спілкування. Відсутність таких основних деталей особи як очі, може вказувати на певні труднощі в людському спілкуванні або його заперечення.
Ми припускаємо, агресивність хлопчика виражається в прагнення домінувати над однолітками, прибігати до сили, як засобу залучення уваги або дозволу конфліктів, що, можливо, і є причиною виникнення труднощів у спілкуванні з іншими дітьми групи.
За результатами соціометричного дослідження видно, що Вова В. має тільки два вибори зі всіх дітей групи, хлопчик має неблагополучну статусну категорію й із цього ми також можемо зробити висновок, що в хлопчика виникають труднощі в спілкуванні з іншими дітьми. Наслідком агресивності може бути й те, що більшість дітей відчувають із цієї причини до хлопчика негативні емоції й негативно їх оцінюють, й отже не приймають Вову В. у своє коло спілкування. У групі при проведенні спостереження за дітьми у Вови В. проявлялися в поведінці ознаки агресії стосовно інших дітей. Діти часто скаржилися на нього („Вова кривдить мене...”, „А Воваштовхається...”).
Також у малюнках багатьох дітей спостерігаються елементи демонстративності. Особливо це видно на малюнках дівчаток Лєри Т., Ярослави Я. Дівчатка зображують принцес у пишних платтях, з коронами; на платтях безліч різноманітних, незвичайних форм кармашків, нашивок, прикрас. Такий ступінь декорированності фігури свідчить про переважні демонстративні тенденції у дітей.
Демонстративні діти досить успішні в ігровій діяльності, вони можуть запропонувати різноманітні й цікаві ігри. Тому з ними охоче й часто контактують однолітки, що створює враження успішності їхніх взаємин. У цих дітей підвищена потреба в увазі, тому в них можуть виникати проблеми у взаєминах у сім'ї, а іноді й у групі.
Незважаючи на таку особливість, у групі дівчатка користуються популярністю, діти тягнуться до них. Дівчатка мають за соціометричним дослідженням сприятливу статусну категорію й з ними охоче спілкуються багато дітей.
Аналіз ще одного малюнка показав дещо інший результат. Це аналіз малюнка Юлі К. Насамперед по малюнку можна сказати, що в Юлі високий рівень тривожності й спостерігаються труднощі в спілкуванні з дітьми групи. По соціометричному дослідженню ми одержали результати про те, що Юля К. перебуває в статусній категорії «не прийняті» і не має виборів дітей.
При дослідженні малюнка також можна сказати про прояв демонстративності, тільки цей прояв трохи іншого типу, тобто можна припустити, що в Юлі К. можливий прояв демонстративності по типі «втечі в уяву».
Дитина з таким видом демонстративності менш благополучна у спілкуванні й взаєминах. А саме, відчуваючи потребу в спілкуванні, вона не може її реалізувати в силу властивої їй тривожності, що ще більше збільшує тривожний компонент в структурі її особистості, а демонстративні тенденції переносяться в уявлюваний план.
Компенсуючи той недолік уваги, який відчуває така дитина, вона іноді бреше, що викликає до неї негативне відношення з боку дітей (особливо, якщо така риса негативно оцінюється вихователем).
Малюючи людину, дитина з таким типом демонстративності компенсує своє почуття непевності, як правило, за рахунок зображення себе у вигляді принцеси або інших незвичайних персонажів, тобто за рахунок прикраси свого образу. Однак на малюнку Юлі К. елементи декорированості носять більше стриманий характер, ніж декорированість фігур на малюнках Лєри Т., Ярослави Я. На малюнку є деякі показники, які свідчать про неблагополучний особистісний розвиток. Одна з відмінних рис демонстративності, як особистісної риси від демонстративності, що носить компенсаторний характер – промальовування ніг.
В першому випадку дівчатка малювали довге плаття й ошатні туфельки, що визирають з-під нього. При компенсаторній демонстративності (малюнок Юлі К.) ноги намальовані з порушенням пропорцій. Діти з компенсаторною демонстративністю якщо й малюють взуття, то воно не декороване й іноді має досить значні розміри, начебто покликані додати значимість, вагомість всій фігурі людини.
В процесі малювання Юля К. часто зверталася за підтримкою, перепитувала чи правильно вона малює та чи все вона правильно робить. При малюванні сильно надавлювала на олівець. Про підвищений ступінь тривожності свідчить «тривожна лінія». На малюнку зображеного будинку відсутні двері, з чого можна зробити висновок, що дитина зазнає труднощів у прагненні розкритися перед іншими (особливо це може бути у домашньому колі). Скорочені кисті рук свідчать про знижену практику спілкування дитини. При цьому потреба в спілкуванні не обов'язково знижена. Можливо, що в дівчинки навпаки, потреба в спілкуванні може бути дуже висока, але в силу несприятливо складних взаємин ця потреба подавлена, загнана всередину. Волосся дівчинка зобразила сильним штрихуванням, що також може говорити про тривогу, пов'язану з мисленням або уявою.
Досліджуючи малюнки деяких дітей, можна побачити найбільш яскравий прояв тривожності. Наприклад, розглянемо малюнок Андрія К. Перш за все треба сказати, що дитина при малюванні поводилась неспокійно, прикривала малюнок рукою. На малюнку можна побачити сильну лінію натиску олівця на папір. На малюнку людини, Андрій сильно виділив тулуб: він занадто великий, що говорить про наявність незадоволених, остроусвідомлюваних дитиною потреб; тулуб сильно затушований, що говорить про присутність тривоги у дитини. Руки занадто великі, тобто в дитини сильна потреба до кращої пристосованості в соціальних відносинах з почуттям неадекватності й схильністю до імпульсивної поведінки. Одночасно фігура людини зображена як би на вітрі, що говорить про потребу цієї дитини в любові, прихильності, теплоті. У намальованому будинку відсутні двері, тобто можна сказати, що дитина зазнає труднощів при прагненні розкритися перед іншими, є труднощі у спілкуванні з дітьми, може бути через підвищений рівень тривожності. При замальовці дерева зобразив тільки стовбур і гілки. Гілки намальовані в різні сторони – це пошук самоствердження, контактів, метушливість, чутливість до навколишнього.