Національний університет
“Києво-Могилянська Академія”
« Мас-медіа як джерело агресивних спонукань »
з курсу
« Загальна та вікова психологія »
Виконав: Паук О. Т.
ДСНТ-3, гр.
Київ-1999
Кількість даних про агресію настільки велика, що було б нерозсудливо, якщо це взагалі можливо, розглянути весь наявний матеріал, тому, обговорюючи дану тему, звернемося до питання впливу засобів масової інформації на агресивність людей.
У широких межах етико-гуманістичного підходу агресія, заподіяння шкоди іншій людині розцінюється як зло, як поведінка, що суперечить позитивній сутності людей. І, відповідно, така поведінка оцінюється негативно. У рамках еволюційно-генетичного підходу внутрішньовидова агресія розцінюється як біологічно доцільна форма поведінки, що сприяє виживанню й адаптації. У рамках даного підходу агресія ні в якій мірі не розглядається як зло, а трактується як такий же інстинкт, як і усі інші, що служить разом із ними збереженню життя.
Ю.М.Антонян і В.В.Гульдан (1991) під агресивністю пропонують розуміти реакцію особистості на фрустрацію потреб і конфлікт, що виражається в суб'єктивній тенденції до ворожої поведінки, направленої до повного або часткового придушення іншої людини або інших людей, їхньому обмеженню, керуванню ними, на заподіяння їм шкоди або страждань. Проте на відміну від жорстокості заподіяння шкоди, страждань або мук не є самоціллю, тобто агресивні дії не плануються і не відбуваються заради шкоди, страждань або мук.
На думку А.А.Реана (1996), агресивність являє собою властивість особистості, що виражається в готовності до агресивних дій у ставленні іншого, що забезпечує (підготовляє) готовність особистості сприймати й інтепретувати поведінку іншого відповідним чином. У цьому плані, очевидно, можна говорити про потенційно агресивне сприйняття і потенційно агресивної інтепретації як про стійкій особистісній особливості світосприйняття.
Агресія - специфічно орієнтована фізична або вербальна поведінка, спрямована на усунення або подолання всього того, що загрожує фізичної і (або) психічної цілісності живого організму (Lemer H. D. , Ehrlich J. , 1994). Неоднозначність і складність агресії пов'язана з багатоваріантністю її складових.
У людей психологи розрізняють два основних типи агресії: ворожа агресія й інструментальна агресія.
Ворожа агресія - агресія, спонукувана злістю і являється самоціллю самоціллю (Myers. G. , 1997).
Інструментальна агресія - агресія, що є засобом досягнення якоїсь позитивної мети (Myers. G. , 1997).
Мас-медіа відіграють важливу роль у нашому житті, в процесі соціалізації особистості, оскільки відомо, що людина протягом свого життя сприймає найбільше інформації про оточуючий світ за допомогою зорового та слухового сприйняття.
Мас-медіа складаються з таких організацій – телебачення, радіо, газети, журнали – все це утворює дуже великий та впливовий сегмент у творенні суспільної думки.
Мас-медіа завжди чомусь вчать – питання тільки “Чому ?” Різні навчальні, розважальні програми сприяють розвиткові дітей ( оволодіння мовою, світосприйняття та ін.), вчать дітей самоконтролю, поваги до себе та інших. Також часто радіо і телебачення проводять різноманітні антиалкогольні компанії, виступають проти куріння, наркотиків та СНІДу.
Але у мас-медіа є й інший бік медалі – шкідливий вплив на людей, особливо на початкових етапах соціалізації. Існує думка, що мас-медіа впливають на агресивність у людей, а особливо у дітей, оскільки телебачення все частіше стає основним каналом сприйняття довколишньої реальності. Багато дітей імітують поведінку та стосунки, які вони бачать по телебаченню, а дуже часто ця поведінка зображується не у найкращому варіанті.
Якщо поглянути на статистичний аналіз, зроблений у США, то отримаємо таку картину. Діти віком від 2 до 5 років дивляться телевізор більше, ніж 23 години на тиждень. Коли у 1978 році (!) проводили опитування дітей віком від 4 до 6 років, на запитання “Кого ви більше любите телевізор чи батька?” – 44% віддало перевагу телевізору.
Коли у 40-х роках з’явилося телебачення, були сподівання, що суспільство під його впливом стане кращим. Але замість цього ми помічаємо, що воно стає дедалі жорстокішим та некерованим. Відомий дослідник Бруно Бетельхейм 1976 року сказав: “Телебачення змінює характер та поведінку дітей під час їх ігор.” І дійсно, коли було проведено експеримент, протягом якого одну групу дітей батьки обмежували у перегляданні телепрограм, а іншу – ні, то отримані результати виявилися досить цікавими. Дошкільнята, яких обмежували у “спілкуванні” з телевізором, під час навчання були більш активні та допитливі на уроках, менш агресивні у спілкуванні. Чому результати виявилися саме такими? Відповідь криється у якості тієї продукції, яку нам пропонують мас-медіа. Часто по телебаченню можна побачити сцени насилля у найрізноманітніших його формах та проявах. Ця тенденція також спостерігається і у деяких дитячих програмах, а особливо у мультфільмах ( так на вихідні за годину перегляду мультфільму можна побачити до 20-25 сцен насилля – дані по США ). В середньому різні розважальні програми можуть містити до 5 сцен насилля за годину. За даними американських досліджень деякі дитячі програми містять навіть вищий рівень насилля, ніж звичайні розважальні передачі. Причому потрібно зазначити, що найбільше сцен насилля та, навіть, вбивств містять мультфільми.
Повертаючись до теми виховання та розвитку дитини, потрібно зазначити, що більшість школярів віддають частіше перевагу перегляду телепрограм, ніж роботі у класі чи бібліотеці. Відповідно збільшується частка пропущених занять, зменшується рівень знань та падає успішність. Середньостатистичний школяр проводить за навчанням в середньому 11 000 годин на рік, а біля телевізора – 15 000 годин. Молодь більше дивиться телевізор, ніж займається будь-якою іншою активною діяльністю.
Навіть, якщо й телебачення відіграє роль учителя – ця роль є суто пасивною, адже дитина не може безпосередньо спілкуватися та ставити запитання. Тому контакт з телебаченням, на відміну від контакту з сім’єю, родиною чи друзями – є однобічним. Телебачення не може впливати вибірково, воно впливає на всіх без винятку. Тому то й важко оцінювати вплив наявності насилля на телеекранах на рівень агресивності населення, адже кожна людина – це в першу чергу неповторна особистість.
Мас-медіа не тільки погано впливають на розвиток та рівень агресії у дітей, воно ще й переносить цю агресію та насилля у реальне життя, у наші стосунки, ставлення до інших. Інколи телебачення здатне змінювати погляди людей на світ, сприяти розвитку ненависті, злоби, бути причиною вбивств та самогубств, сприяти поширенню куріння, алкоголю та наркотиків. Мас-медіа можна сміливо назвати одним з найпотужніших видів зброї “масового ураження”, тому є дуже важливим для сьогодення те, в чиїх руках контроль над інформацією. Адже людська агресивність та злість – речі практично некеровані, і завжди знайдуться люди, які захочуть цією некерованістю скористатися.
На сьогоднішній день існує ще багато суперечок з приводу того, як саме насилля та жорстокість на екранах впливає на соціалізацію дітей, стосунки між людьми, їх агресивність. Хоча багато дослідників зазначають, що часто діти все таки відрізняють реальність від того, що вони бачать на телеекранах, а саме телебачення не тільки розвиває в них агресивність, а вчить їх реально мислити та оцінювати оточуючий світ.
До проблеми мас-медіа додалося питання впливу “інтернету” на розвиток особистості, оскільки зараз інтернет теж можна вважати частиною засобів масової інформації. Мас-медіа не тільки допомагають нам відпочивати, вони впливають на наш розвиток, проінформованість, світоглядні позиції та стосунки з іншими людьми.
Використана література:
1. Полтавець В. И., Первый В. С., Жабокрицкий С. В., «Агрессивное поведение при расстройствах личности.»
2. Elbert W. Stewart, “Sociology. The Human science”, 1981.
3. James W. Vander Zanden, “The Social Experience. An introduction to Sociology”, 1988.
4. Rodney Stark, “Sociology”, 1987.
5. Richard Cheever Wallace, “Sociology”, 1985.