"Прагнення до знеособлювання" можна спостерігати на прикладі феномену підліткової потреби в згуртуванні (за якими стоять сильні процеси групової ідентифікації), надзвичайне прагнення бути в групі, бути однаковим із іншими. Цікаво, що це супроводжується досить критичним відношенням до багатьох соціальних нормативів, особливо таких, що ідентифікуються зі "світом дорослих", частим явищем в цьому віці є підлітковий нонконформізм, підлітковий гнів та численні реакції емансипації. Це є свого роду протест "Дитини" проти "Батька" (як символічних ролей), коли підліток відстоюючи власну автономію, намагаються скинути "батьківську" владу над собою. Водночас спостерігається ситуація, коли підліток є "рабом норми", тобто прагне будь-що бути такими, як всі, це є обов'язковим етапом формування особистості в підлітковому віці. Характерним в цьому відношенні є підлітковий поділ всіх людей на "наших" і "не наших", тобто на тих, хто належать до однієї з підлітком групи (це можуть бути не лише малі групи, а й великі) і тих, хто до неї не належить. Хто не пам'ятає із свого дитинства магічну силу хлоп'ячого: "Наших б'ють!..", здатного моментально розбудити дрімаючі сили первісного єднання.
Проблема групової ідентифікації висвітлює цілий спектр різноманітних проявів від простого усвідомлення себе представником якоїсь групи до фанатичної відданості групі коли групові інтереси домінують над особистими або коли всі люди діляться на "своїх" і "чужих", "наших" і "не наших" (тобто явно неконструктивних форм групової ідентифікації). В цьому плані цікавим є феномен кровної помсти, коли убивають людину тільки за те, що вона належить групі (роду, нації і т. д.), за те, що інший представник цієї групи винуватий в злочині проти якоїсь іншої групи. Ці закономірності лежать в основі таких негативних суспільно-психологічних явищ, як шовінізм, расизм, нацизм тощо, які пов'язані з таким найстрашнішим суспільно-політичним злочином, як геноцид. За ними крім інших суспільних деформацій завжди стоїть соціально-психологічна незрілість на суспільному рівні, так само як для підлітка (якому часто притаманні перекоси групової ідентифікації) характерна соціально-психологічна незрілість на особистісному рівні.
Належність до групи часто потребує зовнішніх атрибутів, які є спільними для групи і відрізняють її членів від іншої групи. Прикладом може служити одяг футбольних фанатів. Важливим компонентом групової ідентичності є мова, що виступає не лише атрибутом приналежності до групи, а й формою групової свідомості, відбитком групових цінностей тощо. Це, насамперед - мова спілкування етносу (національна мова), це - професійна мова, як компонент професійної ідентичності. Підлітковий жаргон та кримінальний сленг - це також форми мовної автономії, прагнення мати "свою" мову для диференціації "своїх" і "чужих". Крім мови люди відрізняються один від одного індивідуальними способами сприймання, мислення та поведінки, що узагальнюється поняттям ментальність. Колективні, притаманні групі особливості ментальності її членів складають менталітет, що виступає однією з групових характеристик психології людини.
Феномен "Ми" дає надзвичайне відчуття сили, особливо, коли "Нас" багато ("Разом нас багато, нас не подолати") і особливо, коли "Ми" озброєні. Навіть можливість власної загибелі перестає бентежити (згадаєте пушкінське "Есть упоение в бою..."). Персонаж кінофільму "17 миттєвостей весни" німецький офіцер говорить у поїзді Штірліцу: "Страшно помирати, коли ти один. А коли гуртом - то дрібниці, можна навіть пожартувати". Відчуття захищеності "Я" в ситуації ідентифікації з "Ми" є однією з причин описаного Е. Фроммом феномену "втечі від свободи", коли людина добровільно відмовляється від індивідуальної свободи заради стабільності, яку їй дає група [9]. Отже, існують істотні групові потреби, можливо групові інстинкти, які на відповідних філогенетичних та онтогенетичних етапах розвитку людини відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні соціально-рольових якостей особистості і виступають одним із джерел її соціалізації.
Без групової ідентифікації неможлива соціалізація особистості. Проте, слід розуміти, що для становлення людини дуже важливими є процеси, протилежні соціалізації, процеси індивідуалізації. Соціалізація, важливою ознакою якої є формування соціально-рольових якостей особистості, є хоч дуже важливим, проте лише етапом розвитку людини. Він має змінитись процесами протилежної спрямованості, суть яких полягає у поверненні до індивідуальних особливостей людини, але не на індивідному, а на індивідуальнісному рівні. Трактовка особистості лише як соціального індивіду не може пояснити всіх феноменів і проявів особистісного, таких, як суб'єктна активність, надситуативна активність, творча ініціатива, вищі прояви таланту і геніальності людини та інших.
Таким чином, в розвитку людини ми спостерігаємо гегелівський закон "заперечення заперечення", гегелівську тріаду. Це відповідає моделі розвитку людини в теорії Б. Г. Ананьєва, за якою вона проходить відповідно рівні "індивід - особистість - індивідуальність", перетворюючись на останньому етапі на суб'єкта діяльності. Деякі трактовки особистості (наприклад концепція актуалізованої особистості за А. Маслоу) ближче до ананьєвського розуміння індивідуальності, ніж поняття особистості у марксистській психології. Таким чином розвиток людини можна проілюструвати наступною схемою (послідовність рівнів розвитку треба розглядати знизу вгору від нижчого до вищого):
Схема 1
Діалектика рівнів розвитку людини
| Рівень розвитку | Фактори розвитку | Результат розвитку |
| Самореалізація | Суб'єктні | Індивідуальність |
| Формування | Соціальні | Особистість |
| Дозрівання | Біологічні | Індивід |
Можна розглядати два ступені розвитку особистості (два "заперечення" за Гегелем), яким відповідають процеси та механізми розвитку, а також основні форми активності. Це також можна подати у вигляді схеми:
Схема 2
Діалектика ступенів розвитку людини
| Ступені розвитку | 1) індивід ® особистість (перше "заперечення") | 2) особистість ® індивідуальність (друге "заперечення") |
| Процеси розвитку | соціалізація | індивідуалізація |
| Механізми розвитку | інтеріоризація | екстеріоризація |
| Форми активності | научіння | творчість |
Проте, навіть піднімаючись на вищі рівні розвитку індивідуальності, людина не перестає бути соціальною істотою, отже "феномен Ми" завжди залишається важливою складовою її психології. Групові феномени особистості можна прекрасно описати з позицій соціологічних рольових теорій [див. напр. 7; 12]. Так, можна говорити про зв'язок ролі і групи (у скількох групах бере участь людина, стільки і соціальних ролей вона має у своєму репертуарі). Роль - це спосіб включеності в групу. Групові ролі - це такі ролі, які не обов'язково містять у собі забарвлення індивідуальності, але обов'язково визначаються приналежністю до групи, тобто є позиціями соціальної структури. У кожній групі є одна основна роль. Якщо у одній групі у особистості є побічні ролі, то вони переважно зв'язані з мікрогрупами, угрупованнями, підгрупами і т. п. З точки зору рольових теорій немає ролі без групи, як не може бути короля без почту придворних, актора без глядачів. Група може бути уявлюваною (тоді і роль може бути внутрішньою, уявлюваною), але група повинна хоча б матись на увазі.
Соціологічні рольові теорії, описують не лише рольову структуру груп і суспільства в цілому, а й розвиток особистості. Так, у теорії Дж. Міда розглядається концепція такого особистісного феномену, як "самість", сутність якого полягає у оберненості досвіду індивіда на самого себе, рефлексивності, здатності бачити себе, як об'єкт. Але за нашими даними рольова природа особистості набагато багатогранніша, що дає підстави говорити про рольову теорію особистості. Існують особистісні ролі, які не визначаються лише соціальними рольовими позиціями, а дуже тісно пов'язані з індивідуальністю людини, відрізняючись від властивостей особистості тим, що можуть, на відміну від останніх, бути знятими, людина може перестати їх грати, хоча інколи (наприклад, якщо йдеться про життєві ролі, які взагалі не є похідними від соціальних позицій, а являють собою особистісну самопрезентацію) це зробити дуже нелегко.
Життєві ролі можуть бути різноманітними, людина може бути різною в різних життєвих ситуаціях, маючи багатий рольовий репертуар, а може, навпаки, завжди залишатись однаковою, граючи в різних групах схожі ролі, переносячи їх з ситуації в ситуацію. В цьому випадку ми говоримо про домінуюче амплуа, яке може бути пов'язане з певним життєвим сценарієм, що обмежує свободу вибору рольової поведінки і звужує особистісну самореалізацію. Переважання групових ролей над особистісними ("феномен Ми") і домінуюче амплуа (при недостатній різноманітності особистісних ролей) можна розглядати як дві форми збідніння індивідуальності. Можна говорити про таке поняття, як "людина рольова" тобто людина, в якої соціальність переважає над індивідуальністю. З точки зору проблеми розвитку особистості та індивідуальності "рольова людина" - це особистість без індивідуальності. Людина юрби - це, відповідно, індивід без індивідуальності, який втратив ознаки особистості, оскільки юрба знеособлює людину.