Природні передумови здібностейбагатозначні - на їхній основі можуть бути сформовані різноманітні здібності. Здібності піддаються перебудові (рекомбінації). Це забезпечуєкомпенсаторні можливості психічної регуляції: слабкість одних нейрофізіологічних компонентів компенсуються силою інших.
Психофізичні можливості людини, її здібності невичерпні. Проте не кожна людина знає про свої можливості і використовує їх належною мірою. Тим часом найвища самореалізація особистості - основний зміст людського буття.
1.4.2. Мовні здібності
Чи правда , що жінки говорять больше чоловіків? Відповіді на це питання було присвячене вивчення впливу статевих розходжень на розвиток мови в різних вікових групах. Автори враховували при цьому положення про відсутність розходжень у швидкості структурного розвитку серед хлопчиків і дівчаток у дитинстві і дитячому віці. Розходження в мовних здібностях виявилися лише по декількох показниках (при позитивному зсуві в "жіночу" сторону) - словниковому запасі, мовної активності і ясності спілкування. У підлітковій групі також було відзначено незначне переваження мовних показників дівчат в артикуляції, тобто чіткості вимови звуків. Можливо, відзначають автори дослідження, ці розходження пояснюються більш раннім фізичним дозріванням дівчаток, що, таким чином, раніш стають "біологічно готові" для розвитку мовних навичок. Проте виникла і соціально-орієнтована інтепретація, заснована на визнанні впливів стереотипів. МайклЛьюис встановив у спеціальному дослідженні, що матері частіше говорять із своїми доньками.
1.5.Генетичний аспект особистості відзадатків до здібностей
Генетичний аспект психологічної характеристики особистості визначаєр1венъ їїрозвиткуякцілісноїсистеми якостей,здібностей. Весь періоджиттялюдини - від народжения до старечоговіку, тобто онтогенез, супроводжується безперервнимизмінами в її психиці,яківизначаютьрозвитокособистості.Кожний момент життевогошляхувиявляється в певномурівнірозвиткувластивостей,здібностейлюдини. На цей аспект особистостівказував С. Л. Рубінштейн.Вінзазначав,щорозвитоклюдини - на відміну віднакопиченнядосвіду,оволодіння знаннями, вміннями, навичками - цеєрозвиток її зд1бностей. I, навпаки,розвитокздібностейлюдини - цеє те, щоявляе собою розвиток як такий, на відмінвід накопиченнядосвіду.Зд1бностіформуються не тільки в результаті засвоєнняпродуктівдіяльностілюдства, а йнасамперед у процесістворення їхсамоюлюдиною. Доля людини у твореннінавколишнього предметного світу - цеводночасрозвиток своєї власноїприроди, своєї особистості.Здібностілюдини безпосередньопов'язаніз її діяльністю та поведінкою. Б. М.Теплов дав визначенняздібностейякіндивадуально-психологічнихособливостей,щостосуютьсяуспішногови-конаннядіяльностіабодіяльностей. Здібностівідрізняють однулюдинувід , іншоїале не зводяться до тих знань,умінь інавичок,щоє в неї.Здібностізавждиє результатом розвитку.
Здібності не з'являютьсянапорожнъомумісці. У основі розвиткуздібностей лежать певніприродженіособливості людини, її задатки. Томузпсихологічногопогляду правильно будеговорити не проприродженістьздібностей, а природженістьзадатків.Людинанароджуетьсязпевними генетичними,анатомо-фізіологічнимиособливостями, на грунтіяких за певнихсоц1альнихумов в процесідіяльності та спілкуванняформуютьсяздібностіособистості. При цьомуанатомо-фізіологічніособливості, як і здібності, змінюються,проходячипевнийвіковийрозвиток. Тому задатки можнарозглядатиі як вихіднийанатомо-фізіологічний момент розвиткуздібностей, і як анатомо-фізіологічнийвіковийфактор становлення та проявуздібностейособистості на всіхетапахїїжиттєвогошляху.
На думку С. Л. Рубінштейна,розвитокздібностей у сукупностіз задатками здійснється у виглядіспіралі.Реалізаіцяможливостей,якінадаютьздібності одного рівнярозвитку, відкриває нові можливості для подальшогорозвиткуздібностейбільшвисокогорівняіт. д. Обдарованістьлюдинивизначаєтьсядіапазономновихможливостей, котрі відкриваєреалізаціянаявнихможливостей. Здібностілюдини - цевнутрішніумови її розвитку, якіформуються в сукупностіз задатками підвпливомзовнішніхумов у процесівзаємодіїлюдинизнавколишнімсередовищем.
Отже,генетичний аспект особистостіслідвважати одним із головнихїї параметрів, базовим виміром, щомаєскладнудиференційно-інтегративну характеристику.
3 одного боку, властивості,здібностіособистостівизначаютьсятим,якемісцесередсоціально-психолого-індивідуальнихвластивостейі діяльніснихкомпонентіввонизаймають. 3 іншого - кожназвластивостейіздібностей, маючи свою якісну та кількісну характеристику, е результатом віковогорозвиткуособистості.Вихідний пункт цъого розвиткуутворюютьпарціальні (щов1дносяться до окремих органів і функцій) та загальні (притаманні всьому індивіду) задатки, тобто генетичні (спадкові і природжені) анатомофізіологічні передумови їх становлення в процесі діяльності та поведінки, навчання і виховання, самонавчанняйсамовиховання, творчості і самотворення.
Особистості притаманні певні рівні розвиткувластивостей і здібностей, конкретний цілісний «профіль»розвитку, інакше кажучи - неповторна індивідуальність.
Можнасказати, що задатки і здібності являють собою крайні полюсигенетичного виміру особистості, алеутворюють єдиний сплав. Окремо вони можуть існувати лише на початкових вікових етапахрозвитку особистості (як наявні передумови та генетичні можливості) або в умовах спеціального експериментального, абстрактно-теоретичногорозчленування та вивчення.
РОЗДІЛ ІІ. КРЕАТИВНІСТЬ
2.1. Феномен креативності
Талант працює, геній творить.
Шуман
"The only difference between me and
a "madman" is that I am not mad"*
СальвадорДалі
* Єдинарізницяміжмноюібожевільним
полягає в тому, що я не божевільний (англ.).
Творчість - риса, яка найбільш відрізняє одну людину від іншої. І девіації, і креативність, являючись особистісними особливостями, нерідко визначають спосіб життя в цілому. Але, на наш погляд, ці дві форми особливого в людині принципово різноманітні. Патологія завжди відбиває тенденцію до особистісної деструкції і поведінкової дезадаптації. Творчість же є особлива форма самовираження, пов'язана з конструктивною тенденцією в розвитку особистості й активністю, спрямованої на творення, а не руйнацію. Має сенс особливий акцент зробити на тому, що в індивідуальності людини тісно сплетені обидві тенденції - конструктивна, що бере своїм початком творчий початок, і деструктивна, похідна від потенційних або актуальних патологічних утворень.
Вже багато сторіч йде суперечка про те, де проходить грань між творчістю і патологією, генієм і божевільним, поривами натхнення і божевільних актів зневіреної свідомості. Творча людина - теж "інший", але його інше буття, на відміну від деформованої особистості, полягає в іншому. "У чому саме складається феномен креативності? " - так можна позначити основну задачу цього поділу, що став уже традиційним.
2.2. На межі геніальності та безумства
Віра в зв'язок між різними видами душевного розладу й обдарованістю стійка. Тому, звісно ж, є підтвердження з життя. Талановитий письменник ЭрнестХемінгуей страждав від запоїв і депресії і покінчив життя самогубством. Видатна акторка кіно двадцятого сторіччя МерилінМонро була схильна до алкоголізму і також убила себе. Неабиякий німецький філософ Фрідріх Ницше все життя страждав від меланхолії, а знаменитий француз Жан Поль-Сартр уживав стимулятори й алкоголь, за допомогою яких регулював свій настрій і сон. Цю досить сумну портретну галерею можна розширити відповідними прикладами до неймовірних розмірів. З самого початку виникають два питання:
1. Можливо, випадки важких розладів серед видатних, творчих людей також часті, як і серед "звичайних" (так і хочеться написати - "нормальних") людей. Підтвердження цієї гіпотези, шляхом порівняння двох вибірок із виявленням відсотка "божевільних", дозволило б позбутися уявлення про нерозривний зв'язок у парі "творчість-безумність".
2. Можливо також, що порівняння неблагополучної в змісті психічного здоров'я частини творчої популяції з іншою, цілком благополучною по показниках душевного здоров'я і особистісного успіху, також позбавило нас - у випадку позитивної відповіді про невиявлені розходження - від нав'язливого стереотипу про "божевільного професора" або "художника-маніяка".
Ми спробуємо серед розрізнених дослідницьких даних і гіпотез зібрати відомості, що підтверджують або спростовують ці два положення. Проте заздалегідь потрібно сказати, що свідчень про існування науково обгрунтованого дослідження, безпосередньо присвяченого перевірці сформульованих гіпотез, поки зустріти не вдалося.
2.2.1. Мистецтво, як форма душевного самовираження
Усього двісті років тому шизофренія і меланхолія - виділені серед іншого сонма психічних захворювань - рахувалися джерелом... творчості. Ч. Ломб-розо (1896/1995) був упевнений у тому, що геніальність - лише одна з форм божевілля. Можливо, як відгук цієї установки (або як факт творчої реальності?), недавні дослідження підкреслюють роль депресії і манії, що супроводжують життєвий шлях багатьох творчих людей. Каліфорнійскі психологи повідомляють про 10% перевищення психічних захворювань в обстеженій ними групі творчих особистостей, у порівнянні з контрольною вибіркою. Обговорювану точку зору цілком підтримують клініцисти, що незмінно виявляють тісний зв'язок між душевними захворюваннями і творчістю. У зв'язку з цим доречно пригадати ремарку Івана Петровича Павлова під час обговорення на однієї зі знаменитих "середовищ" книги ЭрнстаКречмера (1924/1994) "Будівля тіла і характер". Павлов (1951а), говорячи про виділений Кречмером на основі конституції типах, підкреслив: