Зміст
Розділ 1 Теоретичне дослідження
1.1 Загальне поняття агресивності
1.2 Особливості прояву агресії в підлітковому віці
1.3 Загальне поняття самооцінки
1.3 Розвиток самооцінки в підлітковому віці
Висновки теоретичного дослідження
Розділ 2 Емпіричне дослідження
2.1.2. Характеристика методів дослідження та процедура дослідження
2.1.3 Звітні показники і статистичні дані
Висновки емпіричного дослідження
Список використаної літератури
Професійний інтерес психологів до різних видів і рівнів змін особистості неповнолітніх і їх характерологічних особливостей досить високий і стійкий багато років. Про це свідчать спрямованість і кількість робіт, присвячених проблемі агресивної поведінки як закордонних, так і вітчизняних психологів.
Підлітковий вік – це складний час великих змін і новотворів. Дитина хоче заявити про себе, прагне до самостійності. Те ж, що прийнято звичайно називати особистістю, є не чим іншим, як самосвідомістю людини, що виникає саме в цю пору: нова поведінка людини стає поведінкою для себе, людина сама усвідомлює себе як єдність. Це є кінцевий результат і центральна точка всього перехідного віку.
Сучасні підлітки живуть у вкрай нестабільних умовах. Власні проблеми, пов’язані з особливостями віку, підсилюються загальним занепадом моральних цінностей людства. Байдужість дорослого населення до проблем дітей змушує їх самостійно, методом «спроб і помилок», вчитись орієнтуватись у житті.
У зв'язку із цим, під час глобальних змін самосвідомості, які відбуваються під час перехідного віку, часто виникають проблеми. Зокрема, однією з таких проблем є агресивна поведінка підлітківта проблема рівня самооцінки. Вже не дитина та ще не доросла людина, підліток формує оцінку своєї особистості. Вона формується на основі оцінок оточуючих: батьків, друзів, вчителів, однокласників. Для комфортного життя нормальна людина потребує любові та сприйняття соціумом. Питання про самооцінку тобто відношення до себе, прийняття себе навіть для дорослої людини складне та багатогранне. Для підлітка, який в цей час починає формувати своє «Я» і місце в суспільстві хворобливе відношення до себе, як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус, створює багато проблем. Часто проявом неадекватного відношення до себе може стати агресивна поведінка у будь-якому прояві. Нажаль, коли дорослі люди стикаються з девіантною або делінквентною поведінкою підлітка єдиними «ліками» вважається суворе покарання. Але, більш дієвим було б аналізування причин такої поведінки. Можливо, саме рівень самооцінки і проблеми та комплекси, пов’язані з відношенням до себе лежать в основі та мотивації агресивних проявів. Тож метою курсової роботи є дослідження особливостей прояву агресії, рівня самооцінки та їх взаємозв’язок в підлітковому віці. Головні задачі роботи - дослідити такі аспекти обраної теми:
·Проаналізувати науково-методичну літературу по проблемі підліткової агресії та рівня самооцінки
·Дослідити особливості самооцінки та рівень агресивності в підлітковому віці
·Встановити наявність кореляційного взаємозв’язку між агресією та рівнем самооцінки
·Встановити наявність кореляційного взаємозв’язку між формами агресивної поведінки
·Проаналізувати отримані результати
У нашій країні вже накопичений чималий досвід по вивченню та дослідженню девіантної поведінки та неадекватної самооцінки, але ця тема не перестає бути актуальною. Нажаль, дана тематика розробляється локально і не охоплює багатьох важливих аспектів. Також, робота по ліквідації причин та проявів як агресії, так і проблем з самооцінкою не займає належного місця в системі освіти та повсякденного житті підлітків, їх батьків та шкільних психологів.
Об’єктом дослідження було обрано дітей старшого підліткового віку. Предмет дослідження – самооцінка та агресія як якість особистості.
Для проведення дослідження було обрано підлітків старшої вікової групи тобто діти віком 13-15 років. Ними стали учні ліцею №4 м. Кременчука. Кількість досліджуваних – 29 чоловік. Всі учасники дослідження вчаться в одному колективі, мають різні інтереси, належать до різних соціальних класів. На учнів класу немає великої кількості дорікань, рівень успішності навчання середній. Група доволі дружна, має своїх лідерів.
Для оцінки рівня самооцінки було обрано методику дослідження самооцінки особи С.А. Будасси. Методика С.А. Будасси дозволяє проводити кількісне дослідження самооцінки особи, тобто її вимір. У основі даної методики лежить спосіб ранжирування. В ній пропонується обрати 20 якостей особистості і проранжирувати їх відносно свого уявлення про ідеальне «Я» і «Я» реальне.
Для оцінки рівня агресивності була використана методика А. Басса – А. Дарки. Вона складається з 75 питань. Після обробки дозволяє оцінити рівень різних форм агресивної поведінки: фізична агресія, непряма агресія схильність до роздратування, негативізм, образа, підозрілість, вербальна агресія, відчуття провини. Та рівень загальної агресивності.
Для того щоб вивчати агресію, потрібно по-перше підняти питання про саме визначення агресії.
У літературі різними авторами запропонована безліч визначень агресії:
· Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження.(Bender L.)
· Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)
· Агресія - реакція, у результаті якої інший організм одержує болючі стимули.(Buss A.)
· Агресія - фізична дія або погроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson)
· Агресія - злісне, неприємне, що заподіює біль навколишнім, поводження.
Існує три основних підходи в поясненні природи агресивності.
Перший поєднує теорії в яких агресивність трактується як природжена інстинктивна властивість людини (сюди входять різноманітні теорії психологічного толку, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналізу, а також близькі до них теорії (етіологічні).
У рамках другого підходу (почасти пересічного з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію.
Третій складають концепції, які розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в наслідок навчання (біхевіористичні теорії). [3]
Агресія може бути спричинена різними факторами і мати різноманітні прояви.
Агресивна поведінка в підлітковому віці може бути спровокована багатьма факторами:
· Індивідуальний фактор, що діє на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які утрудняють соціальну адаптацію індивіда;
· Психолого-педагогічний фактор, що проявляється в дефектах шкільного й сімейного виховання;
· Соціально-психологічний фактор, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням у родині, на вулиці, у навчально-виховному колективі;
· Особистісний фактор, що, насамперед, проявляється у активно-виборчому відношенні індивіда до обраного середовища спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних впливів родини, школи, громадськості, а також в особистих ціннісних орієнтаціях і особистої здатності до саморегулювання своєї поведінки;
· Соціальний фактор, що визначається соціальними й соціально-економічними умовами існування суспільства.
Виявлення негативних впливів ускладнене, насамперед, тому що вони не виступають ізольовано, а представляють взаємодію найрізноманітніших факторів, що діють із різним негативним внеском у розвиток поведінки, що відхиляється. Людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох факторів: спадковості, середовища (соціального, біогенного, абіогенного), виховання (вірніше багатьох видів спрямованого впливу на формування особистості), власної практичної діяльності людини. [1]
Найчастіше корні агресивності й підвищеної тривожності йдуть у раннє дитинство, закріплюючись або згладжуючись у більш пізньому віці.
Підліткова агресія може спричинюватися різними факторами, та мати різноманітні прояви.
Серед форм агресивних реакцій підлітка, що зустрічаються в різних джерелах, необхідно виділити наступні:
·Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи.
·Непряма агресія - дії, які не непрямо спрямовані на іншу особу (плітки, злісні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскіт дверима й ін.).
·Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокльону, лайка).
·Схильність до роздратування - готовність до прояву при найменшому порушенні запальності, різкості, брутальності.
·Негативізм - опозиційна манера поведінки, звичайно спрямована проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.
З форм ворожих реакцій відзначаються:
·Образа - заздрість і ненависть до навколишнього, обумовленим почуттям гіркоти, гніву на увесь світ за дійсні або мнимі страждання.