Професійне самовизначення звукорежисера як проблема становлення професійної самосвідомості (стр. 2 из 6)
1.2. Місце професійного самовизначення у становленні професійної самосвідомості особистості.
За останні десятиліття істотно збільшився інтерес учених до проблеми професійного самовизначення особистості. Чималий внесок зробили Є.О.Клімов (психологічна характеристика професійної діяльності), Є.С.Пряжников (використання ігрових технологій у груповому консультуванні), А.І.Сухарева (психологічні механізми розвитку трудового й професійного самовизначення), О.Т.Ростунов (формування професійної придатності), С.С.Нікіфоров (роль професіознавства як інформаційна база вибору професії), Л.І.Божович (самовизначення у віковому аспекті).
Самовизначення особистості в контексті формування життєвої позиції, перспектив саморозвитку й самоактуалізації вивчалося в роботах К.А.Абульханової-Славскої, М.О.Головко, Л.М.Когана, І.С.Кона, В.О.Ядова. Професійна самосвідомість (професійне «Я») як найважливіше психічне новоутворення й інтегральний регулятор процесу професійного становлення майбутнього фахівця розглядалась у дослідженнях М.М.Гуревич, М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович, О.В.Москаленко.
Відомо, що психологічний зміст процесу професійного самовизначення полягає не лише у формуванні спрямованості на вибір конкретної професії, але й у пошуку суб'єктивних причин свого вибору. Через те невід'ємним компонентом професійного самовизначення є професійна самосвідомість, під якою розуміють усвідомлення особистістю себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності.
Формою прояву професійної самосвідомості молоді є переважно усвідомлення своєї соціальної позиції, своїх інтересів, нахилів, здібностей, характерологічних особливостей, рівня своєї загальної та спеціальної готовності. При цьому усвідомлення своїх психічних особливостей нерозривно пов'язано з певним ставленням до себе, з самооцінкою. Тому самосвідомість - це не лише пізнання себе, але й емоційне відношення до себе, інтегральним результатом якого є самоповага.
Треба відмітити, що інтерес особистості до себе як до майбутнього професіонала виникає не стихійно, саме в юнацькі роки, а проходить у своєму розвитку ряд етапів. У зв'язку з цим доцільно розглянути генезис професійної самосвідомості в процесі професійного самовизначення особистості.
Розвиток професійного самовизначення майбутніх звукорежисерів відбувається у двох аспектах. Ціннісно - орієнтаційний аспект являє собою створення системи цінностей, визначення своєї відповідності обраній професії. Діяльнісний аспект професійного самовизначення й становлення – це реальні дії, діяльність, їх реальні результати. Основу для розгортання професійного самовизначення в цьому аспекті становлять якості особистості, що так чи інакше, стабільно проявляються в діях людини, пов'язаних з вибором і здійсненням професійної діяльності.
Теоретичний аналіз структури професійної самосвідомості спеціалістів технічних профілів підтверджує доцільність її побудови як загальної структури самосвідомості особистості, у вигляді поєднання трьох підструктур – когнітивної, афективної та поведінкової. Структура наведена нижче Рисунок 1.1, як психологічна готовність звукорежисера до професійної діяльності.
Когнітивна підструктура забезпечує усвідомлення себе особою в якості належної певній системі професійної діяльності. У процесі створення власного уявлення про себе – в різних професійних ситуаціях, з урахуванням відгуків і думок колег – складається стійка “Я - концепція” спеціаліста, що надає або не надає йому почуття професійної гідності й упевненості в собі.
Афективна підструктура розкривається в емоційно насиченому оцінюванні спеціалістом власних здібностей (актуальна самооцінка), минулих (ретроспективна самооцінка) і майбутніх досягнень (потенційна самооцінка), а також в уявленні про те, як його оцінюють інші спеціалісти (рефлексивна самооцінка).
Поведінкова підструктура реалізується у цілеспрямованих діях, спрямованих на досягнення професійних інтересів. Ці інтереси можуть визначатися як середовищем, так і самим суб’єктом. Ступені їхньої об’єктивності, актуальності й суголосності соціальним вимогам позначаються на самоусвідомленні.
Структура психологічної готовності звукорежисера до професійної діяльності
Рисунок 1.1.
| Психологічна готовність звукорежисера до професійної діяльності |
| Когнітивний |   | Операційний |   | Мотиваційний |
| Вузько-спеціальні знання | | Професійна компетентність (власне професійні уміння роботи з технікою) | | Мотиви, пов’язані з якістю виконання технічних завдань |
| Комунікативна компетентність (комунікативні уміння роботи з автором, т.зв. „soft skills”: гнучкість, мобільність у спілкуванні, уміння взаємодіяти з партнером, конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації) |
   Психологічні знання (психологія спілкування, психологія творчості) |
| Мотиви, пов’язані з процесом взаємодії зву режисера з автором сюжету. |
Отже, становлення потреби у самовизначеннім призводить до появи різних суперечностей особистості, що є рушійними силами професійного самовизначення. «Узагальнено їх можна представити як суперечності між потребою й вимогами діяльності, а також знаннями, уміннями, способами, необхідними для реалізації цілей, що встають перед людиною» [4].
1.3. Особливості професійної діяльності звукорежисера.
Професія звукорежисера виникла з появою перших технічних засобів для запису і відтворення звуку і розвитком кінематографа. Протягом минулого століття і звукова техніка, і кіно стрімко еволюціонували, тому професія звукорежисера все більш ускладнювалася і спеціалізувалася. Сучасна людина не мислить свого життя без постійного електронного звукового фону. Кіно, радіо, телебачення, шоу-програми, оформлені за допомогою якісного, продуманого звукового супроводу, завжди привертають нашу увагу. Діяльність людини, який за нього відповідає, залишається за кадром, але, тим не менш, саме він забезпечує цей супровід, доставляючи нам масу позитивних вражень та емоцій.
Сучасний звукорежисер здійснює забезпечення зйомок, записів, ефірів, монтажів, озвучування всіх видів передач і несе відповідальність за художнє та технічне якість звукової продукції, будучи керівником і організатором всього процесу звукозапису, який здійснює відповідно до трактуванням виконавців і задумом режисера, перебуваючи у тісній взаємодії з іншими підрозділами. Звукорежисер - фахівець, який має підготовку як музичну, так і технічну. Чітке уявлення про електроакустичної процесі, що відбувається в тракті звукопередачі, знання апаратури для його обробки дозволяють звукорежисеру відтворити звукову картину без порушення натуральності звучання.
Звукорежисер - це фахівець, який за допомогою технічних звукових засобів здійснює запис, відтворення, обробку, і зведення різних звукових компонентів. Це творча професія, адже звукорежисер завжди створює художній звуковий образ, формує драматургію і концепцію звуку, а також створює нові звуки і займається їх обробкою.
Навчитися майстерності звукорежисури можна на спеціальних курсах, які проводяться у великих звукозаписних, телевізійних, радіо-і кіностудіях. У багатьох музичних, гуманітарних і технічних вищих навчальних закладах сьогодні існує спеціальність «Звукорежисура кіно і телебачення».
Навички і знання, які необхідні звукорежисеру як професіоналу. Звукорежисер повинен володіти хорошим слухом, глибокої ерудицією, високою музичною культурою, почуттям музичної і художньої форми, навичками аналізу літературного, музично-драматичного, музичного твору, володіти методами створення звукоряду програми як художнього цілого з використанням сучасних художніх і технічних засобів, мати навички роботи з виконавцями, володіти знаннями в області загальних основ історії та теорії звукорежисури, вміти орієнтуватися в спеціальній літературі, вивчати і знати вітчизняні та зарубіжні досягнення в області звукорежисури; мати навички в науково-дослідної та експертної діяльності, повинен бути знайомий з комп'ютерною технікою і комп'ютерними технологіями та сферами їх застосування від музичної до мультимедійної.