1.4. Становлення самосвідомості звукорежесера
Звукорежисер має такі особисті якості: оволодіння професійною сумлінністю, умінням концентрувати увагу, організаторськими здібностями, великою працездатністю Звукорежисер повинен уміти швидко адаптуватися на робочому місці будь-якої технічної складності. Для того щоб стати хорошим звукорежисером, необхідно володіння як творчими, так і технічними аспектами професії. Звукорежисеру необхідно мати знання в галузі фізики, акустики, звукового технічного обладнання, що суміщаються з музичною освітою і відмінним музичним слухом. Робота звукорежисера вимагає великих творчих навичок, адже створення унікальної звукової середовища - надзвичайно складний художній процес. У більшості випадків робота звукорежисера пов'язана з діяльність великої кількості людей суміжних професій, тому йому необхідні такі якості як комунікабельність, вміння працювати в команді й підкоряти свої творчі ідеї загального режисерським задумом.
Сучасні звукові пульти - це дуже складні багатоканальні електронні пристрої, що мають сотні регуляторів і перемикачів У розпорядженні звукорежисера також багатоканальні аналогові і цифрові магнітофони, цифрові робочі станції, широкий набір приладів спецефектів. Такі професійні якості, як управляти цією складною технікою, швидко вирішувати конкретні завдання, вибирати варіанти заміни в разі відмови устаткування, своєчасно і чітко переходити на резерв може тільки людина, що володіє здатністю миттєво реагувати на події і великою витримкою.
У професії звукорежисера враховуються наявність плюсів та мінусів. У наш час, коли телебачення, кіно, музика займають одну із головних позицій нашого життя, ця професія є дуже престижна, цікава та популярна для молоді. Але, дуже складно зробити кар'єру в режисурі: цілодобова робота, низька зарплата. Людина, з якихось причин не зуміла заявити про себе в професійних колах, закінчивши ВУЗ, може залишитися зовсім нікому не потрібною. Тому, викладачі вузів влаштовують майбутнім режисерам максимально серйозні творчі випробування, намагаючись не допустити в професію випадкових людей.
На думку Савчина М. В., формування професійної самосвідомості найчастіше відбувається стихійно, без належного методичного забезпечення і психолого-педагогічного керівництва [2].
Отже, професійна діяльність звукорежисера дуже складна, широкого профілю спрямування. В наш час професія звукорежисера потрібна практично в усіх культурно-мистецьких закладах. Наприклад: на радіо, телебаченні, театрі, кіно, музикальних концертів, клубах, тощо. Особистість, яка працює звукорежисером необхідна мати наведені вище професійні та особисті якості,які дають змогу справитись з об’ємом виконання роботи та подальшому розвитку професійної кар’єри.
Висновок до Розділу І
Вибір професії відбиває визначений рівень особистих домагань, заснованих на оцінці своїх здібностей і можливостей. Крім того, вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта, залежить від рівня сформованості усвідомленої психічної саморегуляції, ступеня розвитку контрольно-оцінної сфери.
Отже, важливими факторами в професійному самовизначенні є:
Робота звукорежисера вимагає великих творчих навичок, адже створення унікальної звукової середовища - надзвичайно складний художній процес. У більшості випадків робота звукорежисера пов'язана з діяльність великої кількості людей суміжних професій, тому йому необхідні такі якості як комунікабельність, вміння працювати в команді й підкоряти свої творчі ідеї загального режисерським задумом.
Розділ ІІ Емпіричне дослідження формування професійної самосвідомості звукорежисера.
2.1. Організація дослідження професійної самосвідомості
Використання в професійному консультуванні методик, спрямованих на виявлення самосвідомості і самооцінки людини, дає не тільки діагностичний, але і, до деякої міри, психокорекційний ефект.
У молодих людей, стурбованих своїм професійним майбутнім, тих, що прагнуть учитися в професійному чи навчальному закладі, одержати професію в процесі роботи, спостерігається випереджальний розвиток в оцінці своїх особистісних якостей у порівнянні з оцінкою своїх професійних якостей. Люди, які отримують знання, краще представляють себе як особистість узагалі, тобто в сукупності моральних, фізичних, інтелектуальних якостей, своїх інтересів і схильностей, але меншою мірою мають представлення про своє професійне «Я».
Наявні розходження в самооцінці насамперед стосуються її змістовних компонентів. Одні знають про себе більше, інші менше; визначені якості особистості, здатності, значимі на даний момент, піддаються аналізу і оцінці, інші, у силу їхньої неактуальності, людиною не оцінюються (хоча і можуть бути оцінені по ряду параметрів). Існують такі особистісні властивості і якості, що не включаються в сферу усвідомлення і самооцінки, людина просто не може оцінити себе по ряду параметрів.
Експериментальне дослідження розвитку професійної самосвідомості звукорежисерів – описуються принципи організації, методи проведення констатуючої частини дослідження, а також отримані результати.
Емпіричне дослідження особливостей професійної самосвідомості звукорежисерів можна розглядати за трьома етапами, де предметами вивчення відповідно будуть:
1) самоатрибутивні судження (коґнітивний аспект) – виявлялись соціокультурні та фахово-ціннісні змісти, які приймаються досліджуваними як значимі;
2) способи реакцій на ситуативні виклики (конативний аспект) – виявлені самоатрибуції могли мати стереотипний, зумовлений конформізмом характер, домінуючі реакції розкривали момент їхньої достеменності;
3) характеристики рефлексії – адже згідно з гіпотезою, саме від розвитку рефлексії (особистісної, предметної, соціальної) залежить стан професійної самосвідомості.
Отже, дослідження було проведене на базі Національної школи телебачення імені Карпенка Карого. Дослідженням були охоплено 25 осіб на підвищення кваліфікації звукорежисури. Серед досліджуваних 60 % становили чоловіки (проте, як засвідчило дослідження, істотні розбіжності у професійній самосвідомості чоловіків і жінок відсутні).
У дослідженні приймали участь 15 чоловіків і 10 жінок віком 24 - 45 років, при чому слід зазначити різної професійної підготовки, адже включаємо багато з них тільки навчаються та освоюють цю складну професію.
2.2. Підбір та обґрунтування методик
Виявлення не тільки змістовних, але й оцінних параметрів самосвідомості можна використовувати різні модифікації методики Дембо - Рубінштейн для самооцінки за допомогою розміщення себе на шкалі. Шкали самооцінки повинні включати як професійно значимі, так і загальноособистісні якості, що дозволяє визначити місце і значення в структурі самооцінки професійно значимих якостей.
Методика вибрана для визначення професійного самовизначення особистості, ми використовуємо тест - опитувальник Століна, який допоможе у самовизначенні особистості та виокремлення власних якостей індивіда.
Самовідношення – це деяке стійке відчуття в адресу власного «Я», яке містить ряд специфічних модальностей (вимірів), що розрізняються як по емоційному тону, переживанню, так і по семантичному змісту відповідного відношення до себе. Це особливий опитувальник, направлений на дослідження комплексу чинників відношення до себе. Методика є багатовимірним психодіагностичним інструментом, заснованим на принципі стандартизованого самовідліку. Опитувальник містить 57 пунктів у вигляді тверджень типу: «Навряд чи мене можна любити по-справжньому», «Мої достоїнства сповна переважують мої недоліки», «Інколи я сам себе погано розумію» і так далі використовується два варіанти відповідей: «згоден», «не згоден». Опитувальник має 12 шкал, основні з них:
1. «Відвертість» (внутрішня чесність). Низькі значення говорять про глибоку усвідомленість «Я», підвищену рефлексивність і критичність, здатність не приховувати від себе і інших значиму неприємну інформацію.
2. «Самовпевненість». Високі значення відповідають високій зарозумілості, відсутності внутрішньої напруженості, низькі – про незадоволення собою і своїми можливостями.
3. «Самокерівництво», внутрішня послідовність. Людина з високим балом за шкалою виразно переживає власне «Я» як внутрішній стрижень, інтегруючий його особу і життєдіяльність, вважає, що його доля знаходиться в його власних руках.
4. Відбитий сумнів – «Дзеркальне Я». Високі значення шкали відповідають уявленням суб'єкта про те, що його особа, характер і діяльність здатні викликати в інших пошану, симпатію, схвалення і розуміння.
5. «Самоцінність». Шкала відображає емоційну оцінку себе. Високі показники відображають любов до себе, відчуття цінності власної особи, низькі, – сумнів в цінності власної особи, втраті інтересу до свого внутрішнього світу.
6. «Самосприйняття». Високий полюс відповідає дружньому відношенню до самого себе, схваленню своїх планів і бажань, емоційному, безумовному прийняттю себе.
7. «Самоприв’язанність». Високі показники за шкалою говорять про ригідність «Я-концепції», прихильність, небажання мінятися на тлі загального позитивного відношення до себе.