Міністерство Освіти України
Національний Авіаційний Університет
Гуманітарний Інститут
Курсова робота
З дисципліни: Психологія праці
На тему: «Професійне самовизначення звукорежисера як проблема становлення професійної самосвідомості»
Виконала:
Студентка ПС 309
Лісогор Маргарита
Володимирівна
Перевірила:
Помиткіна Любов
Віталіївна
Київ 2010
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….3
Розділ І Теоретичний аналіз з проблеми становлення професійної самосвідомості особистості у науковій літературі
1.1. Становлення професійної самосвідомості особистості…………………5
1.2. Місце професійного самовизначення у становленні професійної самосвідомості особистості…………………………………………………………7
1.3. Особливості професійної діяльності звукорежисера…………………..10
1.4. Становлення професійної самосвідомості звукорежисера…………….11
Висновок до Розділу І…………………………………………………………13
Розділ ІІ Емпіричне дослідження формування професійної самосвідомості звукорежисера.
2.1. Організація дослідження професійної самосвідомості………………...14
2.2. Підбір та обґрунтування методик……………………………………….15
2.3. Обробка та інтерпретація отриманих даних……………………………18
2.4. Встановлення взаємозв'язку професійного самовизначення та професійної самосвідомості звукорежисера за допомогою методів математичної статистики……………………………………..……………………………………20
Висновок до Розділу ІІ………………………………………………………..23
Висновок……………………………………………………………………….25
Список використаної літератури……………………………………………..27
Додатки………………………………………………………………………...29
Вступ
Актуальність дослідження. Психологічна наука значну увагу приділяє дослідженню чинників соціального і, зокрема, професійного буття людини. Одним із таких чинників виступає професійна самосвідомість. Розуміння професійної самосвідомості як специфічного феномена людської психіки, що зумовлює саморегуляцію особистістю власних дій у професійній сфері завдяки усвідомленню професійних вимог, своїх професійних можливостей й емоційного ставлення до себе як суб'єкта професійної діяльності. Важливим є й динамічний аспект професійної самосвідомості, суть якого – в утворенні цілісного образу професіонала й ототожненні з ним – якщо не на рівні «Я – реального», то «Я – ідеального».
Згідно з теоретичними положеннями В.С. Мерліна, Л.Д. Олійник, І.І. Чеснокової, В.В. Століна, самосвідомість є засобом саморегуляції суб’єкта. Власне професійна самосвідомість як різновид самосвідомості має виражену змістову специфіку. За Б.Г. Паригіним, зміст професійної самосвідомості – це усвідомлення власної належності до професійної групи. В.М. Казієв вважає, що професійна самосвідомість виступає тією інстанцією, у якій відбувається оцінювання досягнень, набутих особистістю, планування саморозвитку та його здійснення. П.О. Шавір характеризує професійну самосвідомість як вибіркову діяльність самосвідомості, що підпорядковується завданню професійного самовизначення і проявляється в усвідомленні себе суб’єктом професійної діяльності.
Отже, дослідження професійної самосвідомості зазвичай розгортається у напрямку з’ясування ставлення суб’єкта до професійної діяльності. Однак за такого підходу бракує розгорнутого аналізу специфіки самосвідомості у фахівців конкретних галузей, а також у молодих людей, що оволодівають відповідними професіями. Це стосується, зокрема, професії звукорежисера, де своєрідне поєднання труднощів, спричинених, з одного боку, їхньою об’єктивною складністю й динамічністю, а, з іншого, соціально-економічними негараздами, якість виконання поставленої мети та потрясіннями, що створюють у багатьох випадках особливо напружені психологічні ситуації. Це зумовлює потребу в дослідженнях професійної самосвідомості, що завважували б специфіку предмету, способів і соціальних умов діяльності звукорежисера в яких досягався б належний ступінь узагальнення.
Об’єкт дослідження: Становлення професійної самосвідомості звукорежисера.
Предмет дослідження: Взаємозв’язок професійного самовизначення з становленням самосвідомості звукорежисера.
Мета дослідження: Встановити взаємозв’язок професійного самовизначення звукорежисера з професійною самосвідомістю.
Завдання дослідження:
1. Теоретично проаналізувати поняття: «самосвідомість», «професійна самосвідомість» та «професійне самовизначенність».
2. Теоретично ознайомитись зі специфікою вибору професії звукорежисера.
3. Провести емпіричне дослідження.
4. Встановити взаємозв’язок професійного самовизначення та професійної самосвідомості звукорежисера за допомогою методів математичної статистики.
5. Розробити рекомендації щодо полегшення вибору професії.
Методи дослідження: Для реалізації дослідження можна використовувати комплекс теоретичних та емпіричних методів: теоретичний аналіз та систематизацію наукових літературних джерел; експеримент (констатувальний, контрольний, формувальний); бесіду, анкетування, опитувальники, тести, проективні методики; методи математичної статистики та ін.
Методика дослідження: «тест-опитувальник самовідношення Століна»
Практичне значення дослідження: полягає у розробці й впровадженні у навчально-виховний процес та майбутню роботу авторської практико-орієнтованої програми, спрямованої на сприяння становленню професійної самосвідомості звукорежисерів. Отримані результати дослідження можуть бути використані також практичними психологами з метою профорієнтації та здобуття особистісних вмінь та навичок у професії.
Розділ І Теоретичний аналіз з проблеми: становлення професійної самосвідомості у науковій літературі.
1.1. Становлення професійної самосвідомості особистості.
Згідно з Н.В.Кузьміною й А.О.Реаном, суттєвими психологічними факторами, що впливають на досягнення соціально прийнятного рівня професійної самосвідомості особистості, є: об’єктивні, що зумовлюються діяльністю людини у певному середовищі – ці фактори актуалізують досягнення, значущих для системи, у якій перебуває суб’єкт (сфера діяльності, спільнота тощо) результатів; суб’єктивні, що зумовлюються особистісними передумовами – мотивація, спрямованість, здібності, креативність (особливості їхнього проявлення можуть як сприяти, так і ускладнювати набуття професіоналізму, що у свою чергу позначатиметься на особливостях професійної самосвідомості); об’єктивно-суб’єктивні, пов’язані з особливостями організації професіонального середовища, професіоналізмом керівників, якістю здійснюваного ними управління. На думку В.Г.Зазикіної, загальними психологічними факторами формування професійної самосвідомості є належні рівні антиципації й саморегуляції, розвинутість образної сфери, уміння приймати рішення, комунікативні уміння. В.Д.Шадріков, розглядаючи проблему факторів професійної самосвідомості, виокремлює: потреби особистості, рівень мотивації досягнення й соціальний престиж діяльності.
Визначення професійної самосвідомості, зазвичай, здійснюється за допомогою таких понять: професіоналізм, професійна компетентність, професійна майстерність, професійне становлення, професійне самовизначення, професійні здібності, професійне мислення, професійна придатність.
Важливою функцією професійної самосвідомості виступає системоутворення, тобто інтегрування низки компонентів особистості у процесі її функціонування та розвитку. Суттєвим аспектом професійної самосвідомості є образ результату діяльності, до якого спрямовується особистість (Н.В. Кузьміна, О.О. Деркач). Потреба у наближенні до цього образу (певного ідеалу діяльності) й аналіз відповідних дій, пошук засобів, які уможливлюють (або ускладнюють) цей процес впливають на успішність формування професійної самосвідомості.
Приділяючи увагу зв’язку професійної самосвідомості та професійної ідентичності, потрібно відзначити, що професійна самосвідомість структурується через усвідомлення власної належності до професійної спільноти. Відбувається визначення „Я” шляхом завваження його відповідності професійним еталонам і професійним ролям.
Є.О.Калитієвський зосереджує увагу на процесуальному аспекті професійної самосвідомості – наголошуючи на тому, що остання функціонує у діалогічній формі розмови із собою, що не завжди усвідомлюється. Тому професійна самосвідомість формується на базі співвіднесення образу професії з “Я - концепцією” на певному ступені розвитку особистості під впливом способу життя, який вимагає від людини самоконтролю й рефлексії власних дій, прийняття відповідальності за них. Еталоном професійної самосвідомості за Є.О.Калитієвським стає персоніфікований образ професії, або узагальнений образ професіонала.
Таким чином, в дослідженнях успішності трудової діяльності виявлено, що спеціалістам із високим рівнем продуктивності притаманні адекватна самооцінка, чутливість щодо своєї гідності та вад, уміння розкрити причини успіхів і невдач, аналізувати й узагальнювати результати професійної діяльності, зокрема у порівнянні з результатами, які досягаються колегами.
Суттєвим аспектом професійної самосвідомості є образ результату діяльності, до якого спрямовується особистість. Багато вчених приділяють значну увагу факторам впливу на професійну самовизначенність у встановленні професійної самосвідомості, наприклад, потреби особистості, рівень мотивації досягнення й соціальний престиж діяльності, належні рівні антиципації й саморегуляції, розвинутість образної сфери, уміння приймати рішення, комунікативні уміння.