Досить специфічною є корпоративна культура екіпажу бойового корабля. її особливості визначаються високими, близькими до гранично припустимих, фізичними і психічними навантаженнями, замкненим простором корабельних приміщень, одностатевим колективом, необхідністю освоєння в короткий термін складної техніки сучасного корабля, високою відповідальністю кожного, наявністю різноманітних реальних небезпек для життя і здоров'я в тривалих походах далеко від рідних берегів. Це визначає необхідність жорсткого фізичного і психічного добору, забезпечує соціальну престижність професії військового моряка, виникнення ореолу винятковості. Досить сильною є установка: "ми особливі, ми справжні чоловіки, ми витривалі, нам не всадять ніж у спину" (із висловлень учасників). Існує різке протиставляння себе жінкам, цивільним особам, "сухопутним" військовим.
Сприяє цьому і наявність ритуалів "ініціації" (перетворення у чоловіка), наприклад, при першому виході в море матрос повинен випити літр забортної води. Відомо, що відповідно до результатів експериментів Е. Аронсона і Д. Міллса, "людям, які пройшли неприємну ініціацію з метою стати членами певної групи, ця група подобається більше, ніж людям, які заплатили за той же привілей меншу ціну".
Відповідно до Корабельного статуту Військово-Морського флоту, "командир об'єднання кораблів зобов'язаний... вивчати і впроваджувати в практику все нове, передове, що сприяє підвищенню ефективності навчання і виховання підлеглих". Для цього була розроблена система тренінгів, яка включала заняття з матросами строкової служби, матросами, які служать за контрактом, мічманами, молодшими і старшими офіцерами.
Мета тренінгу для матросів — забезпечення їх більш швидкої і повної адаптації до умов служби на кораблі, профілактика міжособистісних конфліктів і нестатутних відносин, корекція і розвиток особистості. Спрямування тренінгу була, в основному, каузальною (тобто, спрямованою на причини порушень), частково — симптоматичною.
У зв'язку із високою інтенсивністю професійної діяльності було організовані денні та вечірні групи. До складу кожної групи увійшли ведуча, асистент ведучої та 6-8 учасників, а при дольовій участі, тобто відвідуванні кожним учасником половини занять плюс перше та останнє — 10-12 учасників. Умови відбору учасників: відсутність медичних протипоказань (тимчасових) і бажання займатися (за опитуванням). При неможливості відвідування всіх занять одне місце займали дві людини, при цьому відвідування першого й останнього занять було обов'язковим для всіх учасників, наприклад, перший учасник відвідував заняття 1, 2, 4, 6, 7, а другий — заняття 1, 3, 5, 7. Загальна кількість учасників на першому й останньому заняттях не перевищувала 12 чоловік.
Заняття проводили в матроській їдальні, два столи тимчасово демонтували, учасники сиділи на лавах по троє, форма одягу на заняттях — штатна, повсякденна. Індивідуальні консультації проводили за бажанням учасників, до години на учасника, до двох консультацій у день, до чи після денної та вечірньої сесій, починаючи з другого дня. За побажаннями учасників використовували частину особистого часу матросів. Із міркувань безпеки аудіо- та відеозапис не проводили, фотозйомкою не користувалися.
Типова структура заняття включала знайомство учасників (перше заняття) або вітання зі спогадами, моторна вправа, вербальна вправа, аутогенне занурення, обговорення, підведення підсумків, прощання. Основні корекційні методи: моторні вправи, групові дискусії, аутогенне тренування; допоміжні — вербальні діалоги, вправи на уяву. Заняття були націлені на підвищення відкритості та розширення внутрішніх та міжособистісних конфліктів. Основна просторово-комунікативна диспозиція — сидячи колом по 3 на 4 лавах. Комунікативна структура групи —"зірка", тобто зв'язки учасник — ведуча були інтенсивнішими від зв'язків учасник — учасник через гомогенність групу за статтю. Рівень жорсткості відповідності програмі, структурованості часу занять — середній через брак часу. Рівень структурованості з початку до передостаннього заняття знижували, потім підвищували. Рівень жорсткості інтервенцій ведучої та конфронтацій учасників був середнім через недолік часу на глибоке опрацювання конфліктів та наступне емоційне "розвантаження". Цей рівень також з початку до передостаннього заняття зростав, потім знижувався.
Особливості контингенту учасників:
- звикли всі виконувати у високому темпі, звикли до гострого дефіциту часу;
- добре знайомі один з одним (що не виключало необхідності знайомства "по-новому" на початку тренінгу);
- високий інтелектуальний і освітній рівень: третина молодих матросів — після гарних московських вузів;
- високий рівень рефлексії (самоусвідомлення), висока здатність до довільного занурення в транс;
- без наказу пасивні, а за наказом готові зробити багато чого. Ще вища, ніж зазвичай, роль дозволу ззовні на певні форми поведінки;
- гострий тактильний голод, можливо, спровокований не тільки одностатевим колективом, але і наявністю обмеженого замкнутого простору. Разом з тим за Е.Берном, дефіцит тактильної стимуляції в нашому суспільстві є звичайним;
- могутня ідентифікація учасників з ведучою, наділення її рисами домінуючої особистості.
Особливості умов тренінгу:
- істотний брак часу;
- мала площа приміщень, дуже обмежений простір, столи пригвинчені до підлоги, що ще більше збільшує дефіцит вільного простору;
- гостра зацікавленість інших членів екіпажу, а також екіпажів кораблів, які стоять поруч, до перебігу тренінгу, що виключає проведення занять на палубі навіть при сприятливих погодних умовах;
- хитавиця на кораблі біля стіни практично не відчутна, що дозволяє без обмеження застосовувати моторні вправи.
Особливості методики тренінгу:
- необхідна висока тимчасова структурованість заняття тренінгу через брак часу;
- темп повинний бути не дуже повільним через брак часу, але і не дуже швидким через необхідність протиставлення звичайному життю на кораблі;
- недоцільне використання арттерапи та психодрами внаслідок браку часу, обмеженості простору і неможливості занять на палубі; недоцільні вправи на знайомство із зовнішньою стороною життя учасників;
- доцільне використання вправ з опорою на імажинативні здібності (здібності уяви). Ці здібності в учасників добре треновані, такі вправи сприймаються учасниками із вдячністю;
- доцільне використання вправ на розвиток кінестетичної (м'язової) і тактильної (шкірної) чутливості, незважаючи на їх вдаване "відкидання" учасниками під впливом механізмів психологічного захисту;
- доцільна експлуатація емоційно навантажених образів "далекої (просторово) матері" (блудний син, мати і дитя) і "далекої (у часі) дочки" (розмова з дочкою, прогулянка з дочкою);
- при аутогенномузануренні доцільне використання образів: великі вільні простори, поле, гори, ліс, сад (одному з москвичів постійно снилося село, а не Москва).
Тренінг розроблений і проведений О.В. Дєєвою, асистував Л.Г. Хаєт. Тренінг був одноразовим, але після нього для учасників була організована поштова і телефонна психологічна підтримка в режимі гарячої лінії. Специфіку контингенту учасників та умов тренінгу врахували шляхом модифікації відомих вправ з етюдів, а також за допомогою розробки нових, таких як "Море і берег" (аналіз образів і асоціацій), "Далекий похід", "У нас на кораблі" (аналіз ситуацій), "Що найнеобхідніше для матроса" (аналіз якостей особистості), "Екскурсія кораблем". Прощання було зворушливим, учасники не хотіли розходитися. Всі учасники оцінили тренінг позитивно.
Ніякий вплив на корпоративну культуру не може бути ефективним без максимального використання позитивних елементів вже сформованої корпоративної культури, її видимих символів, етикету, ритуалів і традицій. Відомо, скільки славного та героїчного пов'язується в серці кожної військової та цивільної людини, моряка й армійця з прапором. Особливе значення має Військово-морський прапор як "символ військової честі, доблесті і слави". Недарма ритуали, пов'язані з прапором, його підйомом та спуском, так докладно розроблені і добре відомі всім військовим морякам. Вони, безумовно, мають не тільки соціальне, але і глибоко особистісне значення, викликають могутній емоційний відгук у душі і матроса-початківця, який з тривогою очікує на свій перший вихід у море, і досвідченого офіцера, який керував багатьма далекими походами.
Важливим символом корпоративної культури корабля є кают-компанія. Особлива роль цього приміщення визначається його значенням як інтелектуального, культурного і духовного центру корабля. Це символ високої військової, морської й офіцерської культури. Відомий такий факт останніх днів героїчної оборони Севастополя. Увечері 1 липня 1942 p., коли доля його захисників була, фактично, вирішена, вони залишилися без боєприпасів, їжі і води під безупинним артилерійським обстрілом і бомбуваннями з повітря, "привели військового прокурора Чорноморського флоту Кошельова, він вмився, поїв — тоді ще працювала кают-компанія. У кают-компанію прокурор не пішов, бо був не за формою одягнений" (зі спогадів учасника оборони В.В. Гусарова. Фонд музею КЧФ, д.НВМ, л.406).
Слід зазначити, що чим міцніші традиції, глибша смислова наповненість символів, корпоративне почуття "особливості", винятковості, тим складніше провести навіть незначні зміни. З урахуванням існуючої системи символів, які втілюють відповідну систему цінностей, тренінг для офіцерів проводили в кают-компанії. Учасники сиділи по троє за столом (щоб не повертатися до ведучого спиною). Перша половина занять за формою була побудована як бесіда, традиційна для проводження часу офіцерів у кают-компанії, її змістом було, в основному, обговорення виконаних моторних і вербальних вправ, а також подальша загальна дискусія. Друга половина заняття була сеансом аутогенного тренування та наступним обговорення його результатів. Адаптація зовнішньої форми занять тренінгу до "високих зразків", позитивних стереотипів поведінки учасників прискорила досить складне прийняття принципів та норм тренінгу і сприяла підвищенню його кінцевої ефективності.