Співвідношення Я-реального та Я-ідеального у підлітків (стр. 6 из 7)
При заниженій самооцінці конфлікти можуть виникати через надмірну критичність цих людей. Вони дуже вимогливі до себе і ще вимогливіші до інших, не прощають жодного промаху або помилки, схильні постійно підкреслювати недоліки інших. І хоча це робиться з самих кращих спонук, все ж таки стає причиною конфліктів внаслідок того, що не багато хто може терпіти систематичне приниження. Коли в тобі бачать тільки погане і постійно вказують на це, то виникає неприязнь до джерела таких оцінок, думок і дій.
Афект неадекватності - це психічний стан, що виникає як спроба осіб із завищеною самооцінкою захистити себе від реальних обставин і зберегти звичну самооцінку. На жаль, це приводить до порушення відносин з іншими людьми. Переживання образи і несправедливості дозволяє відчувати себе добре, залишатися на належній висоті у власних очах, вважати себе таким, що постраждав або скривдженим. Це прославляє людину в його власних очах і виключає незадоволеність собою. Потреба в завищеній самооцінці задовольняється, і відпадає необхідність змінити її, тобто впритул зайнятися самовдосконаленням. Це не самий кращий спосіб поведінки, і слабкість подібної позиції виявляється негайно або через деякий час. Неминуче виникають конфлікти з людьми, які мають інші уявлення про дану особу, її здібності, можливості і цінність для суспільства. Афект неадекватності - це психологічний захист, є тимчасовим заходом, оскільки не вирішує головного завдання, а саме: корінної зміни неоптимальної самооцінки, виступаючою причиною виникнення несприятливих міжособових відносин. Психологічний захист годиться як прийом, як засіб вирішення простої задачі, але не підходить для просування до головних, стратегічних цілей, розрахованих на все життя.
Оскільки обстежуваними були підлітки, то можна заздалегідь було припустити, що самооцінка буде в більшості випадків неадекватна, а саме, занижена.
Після обробки, отримані результати ми помістили в таблицю.
Тест за методикою Будассі дав наступні результати
Таблиця 2.1.
Коефіцієнт кореляції рангів для визначення адекватності самооцінки за методикою Будассі.
| № | Ім’я | Σ d2 | r | Рівень самооцінки |
| 1 | Віта А. | 694 | 0.5 | середній |
| 2 | Алла Б. | 621 | 0.5 | середній |
| 3 | Богдана В. | 1232 | 0.9 | неадекватно високий |
| 4 | Ангеліна В.. | 938 | 0.7 | високий |
| 5 | Ніна Г. | 663 | 0.5 | середній |
| 6 | Руслана Д. | 0 | 0 | низький |
| 7 | Ростислава С. | 1006 | 0.8 | високий |
| 8 | Галя С. | 827 | 0.6 | вище середнього |
| 9 | Ліля Р. | 399 | 0.3 | нижче середнього |
| 10 | Світлана П. | 1114 | 0.8 | високий |
| 11 | Роман Г. | 891 | 0.7 | вище середнього |
| 12 | Андрій Ц. | 267 | 0.2 | низький |
| 13 | Павло В. | 69 | 0.1 | низький |
| 14 | Вася З. | 520 | 0.4 | середній |
| 15 | Назар Ш. | 405 | 0.3 | нижче середнього |
| 16 | Дмитро Т. | 142 | 0.1 | низький |
| 17 | Вітя А. | 938 | 0.7 | високий |
| 18 | Павло Ф. | 826 | 0.6 | вище середнього |
| 19 | Руслан П. | 532 | 0.4 | середній |
| 20 | Олег Н. | 780 | 0.6 | вище середнього |
| 21 | Толік С. | 671 | 0.5 | середній |
| 22 | Микола Я. | 286 | 0.2 | низький |
| 23 | Роман Г. | 1098 | 0.8 | високий |
| 24 | Артем С. | 204 | 0.2 | низький |
| 25 | Женя Р. | 218 | 0.2 | низький |
Коефіцієнт кореляції рангів уважався виходячи з d2 по формулі, наведеної в описаній методиці. Для 20 виборів ця формула виглядала в такий спосіб:
r = 0,00075* Σ d 2 .
За результатами даної методики
- неадекватно високий рівень самооцінки має лише 1 респондент;
- високий - 5 респондентів;
- вище середнього - 4 респонденти;
- середній -6 респондентів;
- нижче середнього - 2 респонденти;
- низький - 7 респондентів.
Протягом двох місяців ми проводили корекційні заходи з метою вироблення адекватної самооцінки респондентів. (зразки вправ представлено в додатку 2.
На заключному етапі дослідження нами було проведено дослідження за методикою Дембо-Рубінштейна .Результати, отримані за даною методикою представлені нами також у вигляді таблиці.
Таблиця 2.2.
Результати, отримані за методикою Дембо-Рубінштейна
| №п/п | Ім’я | Рівень самооцінки(методика Дембо-Рубінштейна) |
| 1. | Віта А. | вище середнього |
| 2. | Алла Б. | середній |
| 3. | Богдана В. | високий |
| 4. | Ангеліна В.. | високий |
| 5. | Ніна Г. | середній |
| 6. | Руслана Д. | середній |
| 7. | Ростислава С. | високий |
| 8. | Галя С. | середній |
| Продовження таблиці 2.2. | ||
| 9. | Ліля Р. | нижче середнього |
| 10. | Світлана П. | високий |
| 11. | Роман Г. | нижче середнього |
| 12. | Андрій Ц. | низький |
| 13. | Павло В. | нижче середнього |
| 14. | Вася З. | середній |
| 15. | Назар Ш. | нижче середнього |
| 16. | Дмитро Т. | середній |
| 17. | Вітя А. | високий |
| 18. | Павло Ф. | вище середнього |
| 19. | Руслан П. | середній |
| 20. | Олег Н. | вище середнього |
| 21. | Толік С. | середній |
| 22. | Микола Я. | низький |
| 23. | Роман Г. | високий |
| 24. | Артем С. | низький |
| 25. | Женя Р. | нижче середнього |
- високий - 6 респондентів;
- вище середнього - 3 респонденти;
- середній -8 респонеднтів;
- нижче середнього - 5 респондентів;
- низький - 3 респондентів.
Для кращої наочності та порівняння отриманих результатів ми представили їх у вигляді гістограми.
Гістограма 2.1. Результати дослідження самооцінки до (методика Будассі) та після проведення корекційної роботи (методика Дембо-Рубінштейна).
На початковому етапі дослідження наявним був неадекватно високий рівень самооцінки, на заключному він змінився високим рівнем. Відбулися також якісні зміни щодо решти рівні самооцінки. Збільшилися показники середнього рівня самооцінки - з шести респондентів до восьми підлітків. На заключному етапі підлітків з рівнем самооцінки нижче середнього - п’ять за рахунок того, що зменшилася кількість підлітків з низьким рівнем самооцінки з семи на початковому етапі до трьох - на заключному етапі дослідження співвідношення «Я-реального» та «Я-ідеального»
Отримані результати переконливо демонструють необхідність корекційної роботи щодо формування адекватного співвідношення «Я-реального» та «Я-ідеального», показником чого є рівень самооцінки.
ВИСНОВКИ
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що особлива увага вчених зосереджується на центральному утворенні самосвідомості - самооцінці. Самооцінка – це здатність аналізувати, співвідносити свої якості та дії, результати їх з можливостями інших людей. Домінуючим факторами, які впливають на формування самооцінки молодшого школяра є:
Самооцінка є важливим компонентом «Я-концепції», її адекватність - умова гармонійного розвитку особистості.
Самосвідомість - це перш за все процес, за допомогою якого людина пізнає себе і відноситься до самого собі. Але самосвідомість характеризується також своїм продуктом - уявленням про себе, «Я-образом» або «Я-концепцією».
Аналіз «Я-образу» дозволяє виділити в ньому два аспекти: знання про себе і самовідношення. В ході життя людина пізнає себе і накопичує про себе знання, ці знання складають змістовну частину його уявлень про себе - його «Я-концепцію». Проте знання про себе самого, природно, йому небайдужі: те, що в них розкривається, виявляється об'єктом, його емоцій, оцінок, стає предметом його більш менш стійкого самовідношення. Не все, що реально усвідомлюється в собі самому і не все у власному само відношенні ясно усвідомлено; деякі аспекти «Я-образу» виявляються неусвідомленими.
Формується Я-концепція особистості в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяльність та поведінку особистості, як установка щодо себе.
Я-концепція - це відносно стійка, більш-менш усвідомлена система уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свої стосунки з іншими людьми та ставиться до себе. Це цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх протиріч образ власного Я.
Проблеми особистості є центральними в сучасній психології. Вони відносяться до числа самих складних та багаточисельних. Це і вікові проблеми формування особистості, і проблеми міжособистісного спілкування, в якому вона формується та проявляється, і проблеми глибинної основи особистості та закономірностей розвитку її самосвідомості. Адже проблема «Я» для кожного з нас не лише науково-пізнавальна, а й особиста.
Без самосвідомості, або «Я-підструктури» як ядра особистості, неможливо створити наукове уявлення про структуру особистості.
Отже, людина не народжується особистістю, особистість формується в процесі життєдіяльності індивіда. Це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються та вдосконалюються.
Суттєвою особливістю значної кількості досліджень самосвідомості є їх зосередження на двох вікових категоріях. По-перше, це численні вивчення процесу становлення самосвідомості в дітей дошкільного віку, а, по-друге, це дослідження свідомості й самосвідомості в підлітковому віці.